Рішення № 129616032, 18.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2025 року м. Київ № 320/4310/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ,

Військової частини НОМЕР_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 )

третя особа: Міністерство оборони України

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), третя особа - Міністерство оборони України, у зв`язку зі зміною позовних вимог, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №9 від 24.01.2023 року в частині переміщення позивача на іншу посаду;

- скасувати кадрове рішення №656 від 24.08.2023 року в частині, що стосується позивача, яке видано внаслідок видання протиправного наказу №9 від 24.01.2023 року;

- скасувати кадрове рішення № 611 від 11.04.2024 року в частині, що стосується позивача, яке видано внаслідок видання кадрового рішення №656 від 24.08.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо розгляду скарги ДЕ-15152145 від 26.01.2023 року;

- зобов`язати відповідача 2 встановити такий порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що без будь-яких попереджень, пояснень та обґрунтувань, командир військової частини НОМЕР_1 прийняв відносно позивача кадрове рішення та видав про це наказ № 9, який видано на підставі п. 82 та п. 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, водночас, позивач вважає вищевказаний наказ протиправним з тих підстав, що: не містить обґрунтувань, крім посилань на п. 82 та п. 257 Положення, з якою метою виданий; пункт 257 Положення регулює доукомплектування Збройних Сил України, просування по службі, призначення на рівнозначні та вищі посади військовослужбовців в умовах особливого періоду, проте з 24.02.2022 в Україні введено не особливий період, а воєнний стан; наказ №9 містить несприятливі наслідки для реалізації права позивача на житло, адже 13.02.2023 внаслідок видання наказу № 9, позивача та членів його сім`ї було виключено з квартирної черги, що значно ускладнює виконання судового рішення по справі №810/5146/18; до участі у процесі прийняття рішення стосовно переводу на іншу посаду, пов`язану із зміною місця проживання позивача не було залучено, про намір видати спірний наказ позивача не було попереджено; під час видання спірного наказу №9 відповідач-1 порушив критерії обґрунтованості, безсторонності, не врахував несприятливі наслідки, що є порушенням змісту абз. 12 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; спірний наказ №9 прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, що порушує приписи абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції", відповідно до яких, відповідач-1 зобов`язаний не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Також, позивач наголошує на тому, що відповідач-1 безпідставно не розглянув скаргу із проханням усунути негативні наслідки, пов`язані із виданням спірного наказу №9, як і не розглянув скаргу ДЕ-15152145 від 26.01.2023, не виправив помилкове рішення та не встановив у підлеглій військовій частині НОМЕР_1 такий порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, а відповідач 2 не розглянув скаргу ДЕ-15152145 від 26.01.2023 щодо скасування спірного наказу №9.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 позовну заяву повернуто на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України внаслідок порушення правил об`єднання позовних вимог.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Витребувано докази по справі від відповідача-1: належним чином засвідчені копію матеріалів особової справи позивача; належним чином засвідчену копію послужного списку позивача; належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було прийнято спірний наказ Командувача Повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " повітряних сил Збройних Сил України №9 від 24.01.2023 року в частині переміщення позивача на іншу посаду; належним чином засвідчену копію кадрового рішення №656 від 24.08.2023, яке видано внаслідок видання наказу №9 від 24.01.2023.

Витребувано від відповідача-2: належним чином засвідчену копію скарги ДЕ-15152145 від 26.01.2023 з доданими документами та рішення прийняте за результатами розгляду зазначеної скарги.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оброни України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 замінено у справі № 320/4310/23 відповідача-2- військову частину НОМЕР_4 на належного - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду. Залучено в якості відповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_5 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

До суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що видача наказу №9, як і зазначено у самому наказі, здійснювалась на підставі пунктів 82 та 257 Положення, що, у свою чергу, відповідає нормам матеріального права, повноваженням, порядку призначення військовослужбовців на посади, командувача повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Повітряних Сил Збройних Сил України (командира військової частини НОМЕР_1 ), в умовах дії воєнного стану. Відповідач наголошує на тому, що у матеріалах справи та у позовній заяві позивач не зазначає (не надає доказів) про наявність у нього підстав передбачених пунктом 112 Положення, а тому, оскаржуваний наказ відповідає нормам матеріального права та призначення позивача відбувалось у межах та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства, які регулюють порядок проходження військової служби (призначення військовослужбовців на посади). Тобто, призначення позивача відбулося відповідно до спеціальної норми, пункту 257 Положення, який діє тимчасово, на період особливого періоду, зокрема, воєнного стану, та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди з метою доукомплектування Збройних Сил України. В свою чергу, на переконання відповідача, не повідомлення з якою метою був складений спірний наказ стосовно позивача, не є підставою для його скасування, адже право обирати порядок дій при призначенні особового складу відноситься до дискреційних повноважень командування. Оскільки на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв і продовжує діяти особливий період, відповідач вважає, що мав право здійснити призначення позивача на рівнозначну або нижчу посаду без його згоди, в тому числі за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки.

До суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив про те, що видача наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.04.2024 № 611, здійснювалась на підставі пунктів 82 та 257 Положення №1153/2008. Стверджує, що особливості проходження військової служби в особливий період, встановлені нормами розділу ХІV Положення №1153/2008. Зокрема, пунктом 257 Положення №1153/2008 передбачається, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Станом на момент винесення оскаржуваних наказів суб`єктів владних повноважень (по особовому складу) та на момент розгляду позову ОСОБА_1 документів, що підтверджують наявність виняткових випадків, передбачених пунктом 112 Положення №1153/2008 відповідачу та суду не надано. Вказує також про неправомірність втручання у дискреційні повноваження військових частин і відповідних військових посадових осіб. Звертає увагу на те, що зі змісту долучених доказів позивачем вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово відмовлено у зарахуванні на квартирний облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, у зв`язку із ненаданням переліку документів, встановлених пунктом 23 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та пунктом 4 розділу IV наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями". Вважає, що саме бездіяльність позивача перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із "ускладенням виконання рішення у справі №810/5146/18" та реалізацією права на житло. Вважає, що діяння та твердження позивача зводяться до процесуальних зловживань у вигляді використання наявного судового спору, що стосується житлових прав позивача, задля обґрунтування неправомірності прийняття відповідними військовими посадовими особами дискреційних кадрових рішень в умовах воєнного стану щодо позивача. Просить у задоволенні позову відмовити.

28.11.2023 від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких вказано на те, що з позовної заяви не вбачається, що позивач довів порушення його прав у зв`язку з прийняттям наказу №9 від 24.01.2023, при цьому, будь-яке виконання рішення суду боржником (яким є військова частина, в якій позивач проходив службу) жодним чином не пов`язано з проходженням військовослужбовцем військової служби. Тому, третя особа вважає, що дії Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України по винесенню спірного наказу №9 від 24.01.2023 є правомірними і відповідають закону. До того ж, згода позивача на його переміщення не потрібна. Також, акцентовано увагу і на тому, що виходячи з поняття особливого періоду, до часу його дії входить і час, під час якого діє воєнний стан.

Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вважає, що доводи відзиву не спростовують покладених в основу позовної заяви обставин та обґрунтувань, при цьому, що кадрові рішення відповідача є безпідставними, прийняті без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, інтересів особи, на досягнення яких спрямовані такі рішення.

У свою чергу від військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у долученні до матеріалів справи № 320/4310/23 відповіді на відзив від 24.01.2025. Водночас, як встановлено з Коп`ютерної програми Діловодства спеціалізованого суду (далі - КП ДСС), військовою частиною було отримано відповідь на відзив позивача 11.02.2025, що підтверджується скріншотом з КП ДСС. З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відмову у долученні до матеріалів справи відповіді на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходить військову службу в Збройних Силах України.

Наказом командувача повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Повітряних Сил Збройних Сил України № 9 від 24.01.2023 позивача було звільнено з посади заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_6 Військової частини НОМЕР_7 та призначено заступником командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_8 Військової частини НОМЕР_9 (на рівнозначну посаду).

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 656 від 24 серпня 2023 року позивача було звільнено з посади заступника командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_8 Військової частини НОМЕР_9 військової частини НОМЕР_1 та призначено заступником начальника комендатури з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_10 Військової частини НОМЕР_2 (на нижчу посаду у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану).

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 611 від 11 квітня 2024 року позивача було звільнено з посади заступника начальника комендатури з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_10 Військової частини НОМЕР_2 та призначено оперативним черговим відділення оперативних чергових штабу 4 окремого штурмового полку «ІНФОРМАЦІЯ_3», ВОС-0210003 (призначений на посаду передбачену штатом воєнного часу у зв`язку з введенням правового режиму воєнного стану).

Позивач вважає, що призначення на іншу посаду відбулось протиправно та без урахування всіх обставин та нормативного регулювання, крім того, відповідна скарга позивача до командування була залишена без належного реагування, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.17 Конституції України, визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно норм ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України "Про оборону України", передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Приписами ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч.ч. 5 та 7 ст. 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Відтак, починаючи з 24.02.2022 року та по час розгляду даної справи, в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України", є особливим періодом.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 12 Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно із абз. 1 п. 81 Положення, призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців, яка затверджується Міністром оборони України.

Діяльність Генерального штабу регулюється Положенням про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженим Указом Президента України № 23/2019 від 30.01.2019.

Згідно абз. 4-5 Закону України "Про Збройні Сили України", Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України. Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань, відповідно до абзацу 7 Закону України "Про Збройні Сили України".

Генеральний штаб Збройних Сил України підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та є окремою юридичною особою, що приймає самостійно управлінські та кадрові рішення.

Тож, з наведеного слідує, що в період дії воєнного стану або дії рішення військового командування, є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад та прийняття рішень, спрямованих на оборону України.

Судом досліджено, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач проходив військову службу на посаді заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_6 ВЧ НОМЕР_7 , а наказом № 9 від 24.01.2023 Командувача Повітряного Командування "Центр" Повітряних Сил Збройних Сил України позивача призначено заступником командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_8 ВЧ НОМЕР_9 (ВОС-3410003).

Так, видача наказів №9 від 24.01.2023, № 656 від 24 серпня 2023 року та № 611 від 11 квітня 2024 року здійснювалась на підставі пунктів 82 та 257 Положення від 10.12.2008 №1153/2008 (зі змінами).

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 6 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Згідно п. п. 1 п. 81 розділу IV Положення, призначення на посади здійснюється, зокрема, військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців, яка затверджується Міністром оборони України.

Пунктом 82 Положення, встановлено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється: 1) на вищі посади - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами; для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов' язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; 3) на нижчі посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду - на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; 5) у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді; 6) у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану; 7) у зв`язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу; 8) у зв`язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України; 9) у разі запровадження нового військового звання.

За змістом норм п. 257 Положення № 1153/2008, атестування військовослужбовців в особливий період проводиться в порядку, визначеному Міністерством оборони України. У разі подання документів щодо подальшого службового використання, нагородження чи присвоєння чергових військових звань військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, на них складаються службові характеристики в порядку, визначеному Міністерством оборони України. Для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Пунктом 112 Положення, встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Тож, з наведеного регулювання слідує, що призначення позивача відбулося відповідно до спеціальної норми, пункту 257 Положення, який діє тимчасово, на період особливого періоду, зокрема воєнного стану, та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди з метою доукомплектування Збройних Сил України, при цьому, важливим є те, що не зазначення у наказі з якою метою він складений, не є підставою для визнання його протиправним та скасування, позаяк, допускається наявність дискреції командування у питанні призначення/переміщення військовослужбовців для потреб оборони.

Посилання позивача на відсутність у наказах обґрунтувань, крім посилань на п. 82 та 257 Положення, якою метою видані спірні накази та кадрове рішення є безпідставними, оскільки при виданні спірних наказів були застосовані пункт 82 (для більш доцільного використання за фахом), пункт 83 (для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду) та пункт 257 Положення, при цьому, що як вже зазначалось вище, право обирати порядок дій при призначенні особового складу, відноситься до дискреційних повноважень командування.

Також, у даному випадку, позивач не зазначив та не надав доказів про наявність у нього підстав передбачених пунктом 112 Положення, а тому, суд вважає, що спірні кадрове рішення та накази відповідають нормам матеріального права, тому, призначення позивача відбувалось у межах та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства, які регулюють порядок проходження військової служби (призначення військовослужбовців на посади).

Крім того, підлягає врахуванню й те, що відповідно до п. 1.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (із змінами), для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, оформляються, зокрема План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад.

Так, судом враховано, що План переміщення на посади, відповідно до п. 1 якого, позивача було призначено на посаду, було складено у відділі морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 та затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 23.01.2023.

У частині доводів сторони позивача про те, що наразі в Україні встановлено не особливий період, а режим воєнного стану, тому застосування п. 257 Положення в якості обґрунтування його призначення на іншу посаду без його згоди, є незаконним, суд наголошує на тому, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв та продовжує діяти особливий період, відповідач мав право здійснити призначення позивача на рівнозначну або нижчу посаду без його згоди, в тому числі за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки.

Суд вважає безпідставним посилання позивача і на те, що оскаржувані накази містять несприятливі наслідки для реалізації права позивача на житло, адже позивача та членів його сім`ї було виключено з квартирної черги, що значно ускладнює виконання судового рішення по справі №810/5146/18 та наказ № 9 від 24.01.2023 прийнятий відповідачем в умовах реального конфлікту інтересів, позаяк, оскаржуваний наказ стосується питання проходження військової служби (публічної), проте не стосується реалізації права позивача на житло, а питання виконання рішення суду в справі № 810/5146/18 не є предметом даного спору, тому суд не може надавати оцінку правовідносинам, що стосуються питання отримання позивачем житла/компенсації за житло. Тож, питання виконання рішення суду боржником, яким є військова частина, в якій позивач проходив службу, не пов`язано з проходженням військовослужбовцем військової служби та переміщення його на нову посаду в іншій військовій частині.

До того ж, відповідно до пункту 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Доказів зарахування/не зарахування позивача і членів його сім`ї на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку не надано та як вже зазначалось вище, вказане не є предметом даного спору.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу № 9 від 24.01.2023 в частині переміщення позивача на іншу посаду, а також, скасування кадрового рішення № 656 від 24.08.2023, яке видано внаслідок видання наказу № 9 від 24.01.2023, а також скасування кадрового рішення № 611 від 11.04.2024 року в частині, що стосується позивача, яке видано внаслідок видання кадрового рішення №656 від 24.08.2023 року.

У частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо розгляду скарги ДЕ-15152145 від 26.01.2023, суд зазначає про те, що позивачем не було доведено порушення прав у цій частині позовних вимог, адже як зазначає позивач, таке звернення відбулось у порядку позасудового вирішення спору, натомість, порушені питання на даний час є предметом розгляду спору в суді, яким судом надана оцінка, при цьому, що сам позивач вказує на те, що подання скарги відбулось через Урядову гарячу лінію та розподілений на Військову частину НОМЕР_4 , яка була замінена судом за клопотанням позивача належним відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ). Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача встановити такий порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, суд констатує, що такі вимоги є неконкретизованими та стосуються не конкретних обставин, а захисту прав позивача на майбутнє, при цьому, що за приписами КАС України, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а не захист невизначеного кола прав/інтересів на майбутнє.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд вважає, що заявляючи позовні вимоги, позивачем не було доведено наявності в рішенні відповідача ознак протиправної поведінки чи бездіяльності, суд вважає суб`єктивною оцінкою позивача викладені ним аргументи щодо необ`єктивності та упередженості під час прийняття оскаржуваного наказу, а прийняття такого рішення є дискреційними повноваженнями командування, яке діяло в порядку підпорядкованості та єдиноначальності.

Статтею 28 Статуту, визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Суд наголошує, що до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності переміщення на інші посади військовослужбовців, тим більше під час дії воєнного стану в Україні, що безумовно належить до дискреційних повноважень відповідача, які відповідають за оборону України.

Підсумовуючи, суд зазначає про те, що до позивача є можливим застосування приписів закону, які підлягають застосуванню під час особливого періоду, в тому числі й пункту 257 вищевказаного Положення, при цьому, що метою видання спірного наказу № 9 від 24.01.2023, є подальше проходження військової служби.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.