Рішення № 129616023, 19.08.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2025 р. справа № 300/9101/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дії щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, зобов`язання здійснити перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, починаючи з 05 листопада 2024 року відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262- ХІІ, із урахуванням вислуги років для призначення пенсії в пільговому обчисленні, яка становить 24 роки 03 місяці 08 днів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на заяву позивача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"відповідач згідно листа № 9554-8229/Г-02/8-0900/24 від 27.11.2024 відмовив в такому переведенні, оскільки календарна вислуга років складає 19 років 24 дні, а в пільговому 5 років 02 місяці 14 днів. Однак, позивач зазначає, що згідно подання про призначення пенсії за №12132 від 30.11.2024 станом на 20.09.2017 вислуга років для призначення пенсії склала 24 роки 03 місяці 08 днів. Окрім того, розрахунком вислуги років на пенсію майору поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області визначено вислугу років для призначення пенсії на 20.09.2017 року становить 24 роки 03 місяці 08 день. Відтак, на думку позивача у нього наявне право на пенсію відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугу років, із зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, яка становить 24 роки 03 місяці 08 днів. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 23.12.2024. Щодо заявлених позовних вимог заперечило, зазначивши, що вислуга позивача на день звільнення в календарному обчисленні складає 19 років 00 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні - 24 роки 03 місяці 08 днів. При цьому, аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Так, статтею 12 Закону № 2262 визначено, що особи офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б - д, ж статті 1-2 Закон № 2262 (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку; якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають календарну вислугу років 23 календарних роки і більше. Відтак, позивач не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 19 років 00 місяців 24 дні при необхідних 23 календарних років. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

27.12.2024 на адресу суду надійшла від позивача відповідь на відзив, згідно якої зазначено, що оскільки, предметом спору у даній справі є переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років із зарахування до календарної вислуги років пільгових років служби для визначення розміру пенсії, а не спір щодо зарахування пільгової вислуги років для призначення пенсії після 16.02.2022, коли почала діяти нова редакція пп. "а" п. 3 Порядку № 393, тобто різні предмети спору і позивач звільненим із органів Національної поліції та йому призначено пенсію з вересня 2017 року. Відтак, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зобов`язано призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно витягу із наказу ГУНП в Івано-Франківській області № 405 о/с від 20.09.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області) згідно з підпунктом 2 (через хворобу) пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національне поліцію". У наказі зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 19 років 00 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні - 24 роки 03 місяців 08 днів (а.с.12).

З вересня 2017 року позивачу призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується протоколом за пенсійною справою - 0913005763 від 21.09.2017 (а.с.10).

05.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.7-8).

На заяву позивача про переведення з пенсії по змішаному стажу на пенсію за вислугу років відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"відповідач, листом №9554-8229/Г-02/8-0900/24 від 27.11.2024 відмовив в такому переведенні з підстав відсутності необхідних 23 років календарної вислуги (а.с.9).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача щодо переводу з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Положеннямистатті 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаєЗакон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992за№2262-XII(надалі по тексту такожЗакон №2262-XII).

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно пункту "в"статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"право на пенсійне забезпечення на умовах цьогоЗаконумають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятоїстатті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

Нормамистатті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цьогоЗаконупризначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту "а"статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений участині другійстатті 17 цього Закону;

Згідно частини четвертоїстатті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, зі змінами "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"чинній на момент звернення позивача із заявою щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подання про призначення пенсії за вислугу років (далі Постанова № 383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Положеннями пункту 2-1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієїпостанови.

Пунктом 3 Постанови № 393 визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Суд зазначає, що спірним у даній справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при призначенні позивачу пенсії за вислуги років.

Так, посилаючись на приписистатті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 23 років і більше саме календарної вислуги.

В свою чергу, позивач, у позовній заяві посилається напостанову Верховного Суду у складісуддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, щоЗаконом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу єЗакон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Однак, у зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а на відміну відстатті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змінпостановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.

Після прийняттяпостанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", істаття 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393"усунуто розбіжності міжЗаконом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відтак, виходячи з положеньстатті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови.

Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.

Таким чином, згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31.08.2023 року у справі №200/4951/22, у постанові від 11.09.2023 року у справі №480/4827/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років заЗаконом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змінпостановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

Відповідно до частини 5статі 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.

З огляду на наведене, суд вважає правильним підхід, відповідно до якого умовою для переведення на пенсію за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови № 119, але звернулись із заявою про переведення відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 15 січня 2024 року у справі № 240/22910/22 від 23 грудня 2024 року у справі № 580/3058/24 та Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23.

Відтак, оскільки календарна вислуга років позивача станом на дату подання заяви про переведення (05.11.2024) на пенсію за вислугу років становить менше 23 років, то суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив у переведенні пенсії за вислугу років позивачу відповідно достатті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позивач не набув право на отримання пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Враховуючи наведені обставити, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при розгляді зави позивача від 05.11.2024 діяло в межах своїх повноважень і відповідно до закону, а тому правові підстави для визнання протиправними дії щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, відсутні.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, зобов`язання здійснити перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, починаючи з 05 листопада 2024 року відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262- ХІІ, із урахуванням вислуги років для призначення пенсії в пільговому обчисленні, яка становить 24 роки 03 місяці 08 днів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.