Рішення № 129615697, 18.08.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 260/4886/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) (далі по тексу відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) (далі по тексу відповідач 2), яким просить суд: "1. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі; 2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21.05.2025 у частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 грн та не зарахування до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 17 днів, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні; 3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (крім часу роботи на посадах стажера судді та судді 36 років 09 місяців) період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 17 днів, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні, і здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.05.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року - 3028,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум; 4. Призначити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).".

17 червня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи на посаді судді для призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, хоча законодавство, чинне станом на момент призначення на посаду судді передбачало зарахування такого стажу до стажу роботи, що дає право на відставку судді. Окрім того, позивач зазначив про протиправне визначення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 грн, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав викладених у відзивах, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначили, що відповідно до статті 135 частини 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (із внесеними змінами і доповненнями) встановлено перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді: суддів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення судді на посаду. Вказує, що зазначеним переліком не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання та період проходження строкової військової служби. Цей перелік є вичерпним. Вважає, що немає підстав для зарахування позивача до стажу роботи на посаді судді, для обчислення щомісячного довічного утримання зазначених періодів.

Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Ковпаківської районної ради народних депутатів від 21 лютого 1989 року № 40 виконання обов`язків народного судді тимчасово покладено на ОСОБА_1 - народного засідателя районного народного суду, з 23 лютого 1989 року (а.с. 15).

Рішенням сесії Сумської обласної ради народних депутатів від 25 серпня 1989 року ОСОБА_1 , вперше було обрано народним суддею Ковпаківського районного суду м. Суми (а.с. 15).

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 15 липня 1999 року № 952-XIV ОСОБА_1 було обрано безстроково на посаду судді Ковпаківського районного суду м. Суми (а.с. 17).

Рішенням ВРП від 29 квітня 2025 року № 876/0/15-25 позивача звільнено з посади судді Ковпаківського районного суду м. Суми у зв`язку з поданням заяви про відставку та визначено загальний стаж роботи судді, що дає право на відставку становить 40 років 7 місяців 7 днів. Також у цей стаж включено період проходження строкової військової служби (1 рік 11 місяців 17 днів), половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців 2 дні) та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) (а.с.а.с. 8, 9).

Наказом голови Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 квітня 2025 року № 3-ОС позивача відраховано зі штату Ковпаківського районного суду м. Суми у зв`язку з прийняттям ВРП відповідного рішення (а.с. 10).

Як вбачається із розрахунку Ковпаківського районного суду м. Суми щодо стажу позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 30 квітня 2025, який становить 40 років 07 місяців 18 днів, а саме: час роботи на посаді судді - 36 років 02 місяці 08 днів; строкова військова служба - 01 рік 11 місяців 17 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні; час роботи на посаді стажера судді - 06 місяців 21 день (а.с. 11).

14 травня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21 травня 2025 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 82 відсотків від заробітку з 01 травня 2025 року довічно. При визначені розміру довічного грошового отримання ПФУ виходив виключно зі стажу моєї роботи на посадах судді та стажера судді, визначивши цей стаж у 36 років 09 місяців. При цьому, під час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання відповідачем не було зараховано до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоди проходження строкової військової служби (01 рік 11 місяців 17 днів) та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (01 рік 11 місяців 02 дні) (а.с.а.с. 56-62).

Із таким рішенням відповідача 2, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У статті 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1412-VIII.

Відповідно статті 142 частини 1 Закону України №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених вказаним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно із статтею 142 частиною 3 Закону України №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

З наявного в матеріалах справи розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання Ковпаківського районного суду м. Суми вбачається, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 40 років 07 місяців 18 днів, а саме: Служба в радянській армії - 01 рік 11 місяців 17 днів; навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 02 дні; стажер народного судді Ковпаківського районного суду м. Суми - 06 місяців 21 день; суддя Ковпаківського районного суду м. Суми - 36 років 02 місяці 08 днів (а.с. 11)

Згідно із копією військового квитка ОСОБА_1 з 30 жовтня 1978 року по 17 жовтня 1980 року проходив строкову військову службу (а.с.а.с. 18-20).

Відповідно до копій трудової книжки, диплома вбачається, що ОСОБА_1 з 1 вересня 1984 року по 30 червня 1988 року навчався в Харківському юридичному інституті за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста, а з 1 серпня 1988 року до 22 лютого 1989 року працював на посаді стажера народного судді Ковпаківського районного суду міста Суми (а.с.а.с. 12-14, 21).

Під час розгляду справи по суті було встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 29 квітня 2025 року № 876/0/15-25 позивача звільнено з посади судді Ковпаківського районного суду м. Суми. Вищою радою правосуддя було встановлено, що станом на 29 квітня 2025 року загальний стаж роботи судді позивача, що дає йому право на відставку становить 40 роки 7 місяці та 7 днів, з яких, окрім стажу роботи на посаді судді, Вищою радою правосуддя зараховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 1 рік 11 місяців 2 дні та період строкової військової служби 1 рік 11 місяців 17 днів (а.с.а.с. 8, 9).

Це рішення Вищої ради правосуддя є чинним. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

До повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не віднесено визначення загального стажу роботи судді, який дає їй право на відставку і який визначає рівень щомісячного довічного грошового утримання судді.

Проте, що пенсійним органом при визначенні загального відсотку розрахунку пенсії від заробітку, який склав 82%, було враховано стаж роботи позивача на посаді судді 36 років 1 місяць 27 днів, тобто, до стажу роботи позивача на посаді судді не було враховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії.

Так, пунктом 34 абзацом 4 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VI встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Після проголошення незалежності України питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося статтею 43 частиною 4 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII (далі Закон України №2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".

Згідно із статтею 43 частиною 4 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року №4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно статті 1 абзацу 2 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545 п.3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".

Зазначена Постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 01 січня 2012 року.

Згідно пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України №1402-VI визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 цього розділу.

У відповідності пункту 11 "Перехідних положень" Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно пункту 34 абзацу 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України №1402-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України №2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а також проходження строкової військової служби.

Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі №9901/382/18, у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №607/8578/17, постанові Верховного Суду України у від 06 липня 2016 року у справі №П/800/426/14 та ін.

Таким чином, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 1 рік 11 місяців 2 дні та період строкової військової служби 1 рік 11 місяців 17 днів підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає позивачу, як судді, право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.

Тобто, загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з урахуванням вказаного періоду складає повних 40 роки (40 років 07 місяців 07 днів).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач 1 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача вказані періоди, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21 травня 2025 року, у частині розрахунку тривалості стажу на посаді судді і розміру довічного утримання є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 17 днів, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні.

Разом з тим, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі по тексту Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі по тексту Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 цього розділу визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки суду:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії позивача та прийняв рішення про відмову у проведенні такого перерахунку.

Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України у в Закарпатській області зобов`язане здійснити перерахунок пенсії позивача у даній справі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку здійснити перерахунок пенсії позивача у даній справі, а відтак у задоволенні позовних вимог в звернених до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області необхідно відмовити

Аналогічний висновок наведений у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі 360/8696/21.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 травня 2025 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року - 3028 грн, суд зазначає наступне.

За положеннями статті 4 Закону України №1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 142 частин 3 та 4 Закону України №1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, положеннями пункту 1 розділу IV якого передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України №1402-VIII, частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Про наявність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Відповідно до пунктів 5 та 6 вказаного Порядку довідки про суддівську винагороду/ довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 9 розділу IV Порядку № 3-1).

У спірному випадку, як встановлено судом, підставою відмови у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем визначено те, що позивачем не надано документів, передбачених Порядком №3-1, а також те, що відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді, є незмінним та становить 2102,00 грн.

Згідно із статтею 142 частиною 3 Закону України № 1402-VIІІ розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до приписів статті 135 частин 1, 2 Закону України №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно із статтею 135 частинами 3, 5 Закону України №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон України № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, нормами Закону України № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 частиною 3 Закону України № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.

Суд зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 зробила правовий висновок, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (пункти 104-106 постанови від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24).

Результатом вирішення спору у справі №240/9028/24 була, у тому числі, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення суми суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 31.01.2025, що, за твердженнями позивача у справі №240/9028/24, мала обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року (2684 грн) та на 1 січня 2024 року (3028 грн).

Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.

З огляду на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24, суд не бере до уваги посилання позивача в позовній заяві як релевантну практику на постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21, від 21.09.2023 у справі №380/25627/21, від 20.11.2023 у справі №120/709/22-а, оскільки Велика Палата Верховного Суду в згаданій постанові відступила від висновків Верховного Суду, які зводилися до того, що у справах, які стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу судді, починаючи з 2021, закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання спеціального закону - «Про судоустрій і статус суддів», а має братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Також суд вказує, що хоча наведені вище постанови Верховного Суду й не зазначені в переліку Великої Палати Верховного Суду, наведеному в постанові від 24.04.2025, від правового висновку в яких здійснено відступ (постанова від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23), однак в них викладено правові позиції, які є подібними до тих, від яких здійснено відступ Великою Палатою Верховного Суду. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила про те, що незалежно від того, чи перераховані всі рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах, мають враховувати саме останній правовий висновок і саме Великої Палати Верховного Суду (пункт 112 постанови). Таким чином, Велика палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки відступає від правової позиції, а не від судових рішень (пункт 113 постанови).

Отже, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, розмір складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, враховуючи приписи статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року, має розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто з розміру 2102 гривні.

Як вже виснував суд вище, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Однак, починаючи з 2021 року розміри складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді не змінювалися через сталу величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.

Таким чином, відповідач вірно застосував норми статті 142 частини 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

За наведених обставин, враховуючи зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, суд дійшов висновку, що з огляду на положення пункту 9 розділу IV Порядку № 3-1 у відповідача 1 не було правової підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (3028 грн), оскільки з 2021 розмір грошового утримання діючого судді (посадовий оклад) не змінювався, тобто у позивача не виникло права на перерахунок.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у спірному періоді ґрунтуються на вимогах законодавства України, тому у задоволенні позовних вимог у частині необхідно відмовити.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21 травня 2025 року

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 17 днів, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні, і здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2025 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко