Рішення № 129613346, 18.08.2025, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1833/25

Провадження № 2/545/1328/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2025 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участі секретаря Пінчук З.І.,

представника позивача Німченко А.Р.,

представника відповідача- адвоката Захарова Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019року ТОВ«Інфінанс» та ОСОБА_1 уклали договірпро кредиту№ 0993510110.Договір укладенов електроннійформі шляхомпідписання електроннимпідписом відповідача(вчиненимодноразовим ідентифікаторомз урахуваннямположень ч.6і 12п.1ст.3,ст.12,п.12ст.11Закону України«Про електроннукомерцію»,ч.1ст.205ЦК України.Відповідач здійснивдії,спрямовані наукладання вказаноговище договорушляхом заповненнязаяви пронадання (отримання)грошових коштівна сайтіпозикодавця звведенням кодупідтвердження,який єодноразовим ідентифікаторомна підписанняелектронного договору,та зазначеннямінформації щодореквізитів банківськоїкартки,на рахунокякої вподальшому позикодавцем було перераховано грошові кошти окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн. грн.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про кредиту № 0993510110 від 03.12.2019 р., що уклали ТОВ «Інфінанс» та боржник яким є: ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про кредиту № 0993510110 від 03.12.2019 р., що уклали ТОВ «Інфінанс» та боржник яким є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим сторона позивача просить стягнути суму боргу 39750,00 грн. та понесені судові витрати: 2422,40 грн.- сплачений судовий збір, 13000,00 грн.- витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 07.05.2025 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

10.07.2025 року відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що що проценти за користування позикою можуть бути застосовані тільки за період з 02.01.2020 року по 01.02.2020 року, і їх розмір становить 1575,00 грн. з розрахунку: 3000,00 (тіло заборгованості) *1,75% (процентна ставка)*30 днів (строк користування кредитом). Проте, позивач пропустив строки звернення до суду, а тому вважає можливим застосувати строк позовної давності.

15.07.2025 року від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначили, що строки давності звернення до суду не пропущені, у зв`язку з їх зупиненням на період дії карантину. Відповідно до пропозиції укласти договір, строк дії кредитного договору- 3 роки. Відповідно до умов Договору та правил надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн. в межах строку дії договору- 36 календарних місяців з дня його підписання з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

В судовому засіданні представник позивача Німченко А.Р. позовні вимоги підтримала з викладених підстав.

Представник відповідача- адвокат Захаров Т.Г. просив позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням доводів, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої ст. 1050, частини другої ст. 1054 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у форматі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Згідно ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даним в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що 03.12.2019 року ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про кредиту № 0993510110. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України. Кредитні коштинадаються третімтраншем напідставі заявки-анкетивід 02.01.2020року (а.с. 19-22, 23).

На картковийрахунок ОСОБА_1 в подальшому позикодавцем булоперераховано грошовікошти всумі 3000,00грн.грн.за допомогою компанії ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про кредиту № 0993510110 від 03.12.2019 р., що уклали ТОВ «Інфінанс» та боржник яким є: ОСОБА_1 (а.с. 37-39, 40, 41-42). ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про кредиту № 0993510110 від 03.12.2019 р., що уклали ТОВ «Інфінанс» та боржник яким є ОСОБА_1 (а.с. 43-45, 46, 47-48).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Заборгованість, яку просять стягнути з відповідача за договором, становить 39750,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту- 3000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги- 36750,00 грн. (а.с. 30-35, 36).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост.549ЦК України,неустойкою (штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання. Штрафом єнеустойка,що обчислюєтьсяу відсоткахвід суминевиконаного абоненалежно виконаногозобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов кредитування (а.с. 23), розмір траншу складає 3000,00 грн. зі строком користування- 30 днів та відсотковою ставкою 1.75% за один день користування кредитом. Тобто, кредитні кошти на умовах договору фінансового кредиту від 03.12.2019р. № 0993510110 надаються третім траншем на підставі заявки-анкети від 02.01.2020 року (а.с. 22 звор. бік) на строк з 02.01.2020р. по 01.02.2020 року включно.

Суд наголошує, що в порядку, передбаченому частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів, а матеріали справи таких не містять щодо продовження строку виконання зобов`язань за означеним договором, пролонгації строку договору.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, первісним кредитором розрахунок заборгованості по процентах проведено за період із 02.01.2020 по 14.07.2021. Отже, з огляду на строк дії договору, який сплинув 01.02.2020 року, суд доходить висновку, що первісним кредитором нараховано, а позивачем пред`явлено відповідачеві проценти за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору. Але вимога в цій частині є безпідставною, позаяк після сплину строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти припиняється.

Зазначаючи про безпідставність вимоги позивача про сплату процентів після спливу строку кредитного договору суд також застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з якою після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на це, підлягають задоволенню вимоги щодо сплати процентів за користування кредитом у межах строку кредитування, виходячи із добової процентної ставки, та суми отриманого відповідачем кредиту.

Отже проценти за користування кредитом, що підлягають стягненню з відповідача, становлять 1575,00 грн. грн. за 30 днів кредитування.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання кредиту № 0993510110від 03.12.2019 року у загальному розмірі 4575,00 грн, з яких: 3000,00 грн.- заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 1575,00 грн.- заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року (а.с. 14-15), заявки на надання юридичної допомоги № 545 від 01.03.2025 року (а.с. 17), витягу з акту № 6 від 31.03.2025 року (а.с. 18) вартість витрат на правову допомогу складає 13000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір- обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що справа є малозначною, вже існує напрацьована практика з такої категорії справ.

Суд, враховуючи відсоток задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1496,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволено у частково, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 278,80 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи: 44276926) заборгованість за договором кредиту № 0993510110 від 03.12.2019 року в сумі 4575 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи: 44276926) витрати по оплаті судового збору у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 80 коп. та 1496 (одна тисяча чотириста дев`яносто шість) грн. 23 коп. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб