Ухвала суду № 129613291, 19.08.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.08.2025Справа № 554/12287/25 Провадження № 1-кс/554/10327/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , погоджене прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт.Котельва Полтавської області, із середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025170010001790 від 15.08.2025, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

З поданого клопотання слідує, що 24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затверджений Законом№ 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.08.2025 № 213, сержанта ОСОБА_7 , колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , що незаконно перебуває поза межами військової частини (самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 25.06.2025), якого було затримано Військовою службовою правопорядку та доставлено до військової частини НОМЕР_1 , з 04 серпня 2025 року зараховано на тимчасовий облік до військової частини НОМЕР_1 , з 05 серпня 2025 року зараховано на котлове забезпечення частини.

Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», сержант ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2025 № 218, лейтенант ОСОБА_8 , вважається таким, що прибув до військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_3 у відрядження з метою контролю за особовим складом з 08 серпня 2025 року по 06 вересня 2025 року, приступив до виконання службових обов`язків, з 09 серпня 2025 року зараховано на котлове забезпечення частини.

Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», лейтенант ОСОБА_8 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Таким чином, лейтенант ОСОБА_8 , який перебуває у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 з метою контролю за особовим складом, на момент вчинення злочину є прямим начальником сержанта ОСОБА_5 , який перебуває на тимчасовому обліку у військовій частині НОМЕР_1 .

Проте, сержант ОСОБА_5 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, діючи всупереч вище зазначених вимог законодавства та порушуючи статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, 14.08.2025 в період часу з 21:00 год. до 22:00 год., більш точний час встановити не виявилось можливим, перебуваючи на території наметового містечка військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу АДРЕСА_2 , із застосуванням предмету, схожого на ніж, висловив погрози заподіяння тілесних ушкоджень начальникові лейтенанту ОСОБА_8 , який на момент вчинення злочину перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 з метою контролю за особовим складом, у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, за наступних обставин.

Так, в період часу з 21:00 год. до 22:00 год. 14.08.2025, більш точний час встановити не виявилось можливим, до лейтенанта ОСОБА_8 , який в цей момент перебував у наметі для осіб офіцерського складу, розташованого на території наметового містечка військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , звернувся один із військовослужбовців вказаної військової частини з проханням заспокоїти деяких інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які, перебуваючи біля намету № 2 для осіб солдатського та сержантського складу на території вказаного містечка, агресивно себе поводять.

Після цього лейтенант ОСОБА_8 , який був вдягнений у формений одяг військовослужбовця Збройних Сил України, з відповідними знаками розрізнення, вирушив до вказаного намету № 2 де виявив групу військовослужбовців, серед яких був сержант ОСОБА_5 , які сиділи біля вогнища та голосно спілкувались, при цьому мали явні ознаки сп`яніння.

Виявивши вказану групу військовослужбовців, які згідно розпорядку дня у вказаний час мали б вже відпочивати у своєму наметі, лейтенант ОСОБА_8 , будучи старшим за військовим званням для присутніх військовослужбовців осіб солдатського та сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , виконуючи обов`язки військової служби щодо забезпечення дотримання дисципліни серед особового складу, зробив присутнім усне зауваження та висловив вимогу переміститись до намету та лягти спати.

Обурившись такою вимогою з боку лейтенанта ОСОБА_8 , присутній у вказаному місці сержант ОСОБА_5 почав агресивно себе поводити, на зауваження не реагував та висловлювався на адресу лейтенанта ОСОБА_8 нецензурною лайкою, ображаючи та принижуючи честь і гідність офіцера.

Коли лейтенант ОСОБА_8 зрозумів, що одноособово не зможе впоратись із вказаними військовослужбовцями, він вирішив повернутися до свого намету. Перебуваючи вже біля свого намету, почув крики сержанта ОСОБА_5 , що були адресовані на його адресу, з вимогами вийти на вулицю. Коли лейтенант ОСОБА_8 перебував біля входу до свого намету, до нього наблизився сержант ОСОБА_5 .

Далі сержант ОСОБА_5 , в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4, 6, 45, 110, 111, 113 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, спрямованим на висловлення погроз заподіяння тілесних ушкоджень начальникові, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на відстані до двох метрів від лейтенанта ОСОБА_8 , продовжив висловлювати на адресу останнього своє невдоволення поведінкою лейтенанта ОСОБА_8 та його вимогами, при цьому достав зі своєї наплічної сумки розкладний ніж та, тримаючи його в правій руці у розкладеному стані, почав здійснювати горизонтальні махові рухи в бік лейтенанта ОСОБА_8 , що супроводжувались висловами про намір застосування цього ножа та словами «Вибирай куди тобі його встромити!», які лейтенант ОСОБА_8 сприймав як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю. При цьому, сержант ОСОБА_5 продовжував словесно ображати та принижувати честь і гідність лейтенанта ОСОБА_8 , а також підбурював інших військовослужбовців до непокори та активних дій проти керівного складу підрозділу.

У цей момент, намагаючись припинити протиправні дії сержанта

ОСОБА_5 та, за можливістю зафіксувати їх, лейтенант ОСОБА_8 достав з кишені власний мобільний телефон та продемонстрував, що намагається зафільмувати протиправні дії сержанта ОСОБА_5 , однак останній, побачивши в руках лейтенанта ОСОБА_8 мобільний телефон, розвернувся та пішов до свого намету, внаслідок чого вчинене сержантом ОСОБА_5 правопорушення було припинено.

Таким чином, сержант ОСОБА_5 підозрюється в тому, що своїми умисними діями, які виразились у погрозі заподіяння тілесних ушкоджень начальникові, у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 405 КК України.

ОСОБА_5 вручено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

Прохали застосуватидо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, без визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та прохав його задовольнити.

Слідчий також підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. У вчиненому щиро розкаюється, бажає продовжувати службу у ЗСУ. Вважає, що лейтенант його спровокував до вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши пояснення підозрюваного, думку прокурора та слідчого, вважає, що клопотання підлягає до задоволення посилаючись на таке.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як було встановлено, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Згідно з практикою ЄСПЛ вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони є достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ у справах «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що «факти, які причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обґрунтованість повідомлення про підозру військовослужбовцю у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході до судового розслідування доказами.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину після повідомлення йому про підозру іншого процесуального статусу підозрюваний, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, приймали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим останній матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів. Крім того, вказані особи проходять військову службу в одному підрозділі.

Також підозрюваний може вплинути на свідків, використовуючи своє становище, як військовослужбовця, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того з метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сам так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати, як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, може вчинити інший злочин проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема, самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України), дезертирство (ст. 408 КК України) тощо, тим самим створивши умови для переховування його від органів досудового слідства та суду та унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого судового слідства у вказаному кримінальному провадженні.

Також порушення військової дисципліни підозрюваним свідчить про можливість вчинення ним інших військових злочинів, пов`язаних з виконанням обов`язків по службі, зокрема реальної можливості вчинення непокори та відмови від виконання наказів командирів та начальників (ст. 402, 403 КК України) в тому числі в бойовій обстановці, ухилення від виконання обов`язків військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підробки документів чи іншого обману (ст. 409 КК України).

Крім цього, наявний ризик здійснення підозрюваним незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні вказує на можливість вчинення підозрюваним дій, що утворюють інші склади кримінальних правопорушень, зокрема, ст. 405, 406, 426-1 КК України, які пов`язані із застосуванням насильства або погрозою застосування насильства відносно військовослужбовців.

Відтак є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України;

- підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 дозволяють йому перебувати під вартою під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.

Не можливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки на момент повідомлення йому про підозру ОСОБА_5 являється військовослужбовцем та виконуючи бойові завдання у складі підрозділу військової частини може змінювати місце проживання та дислокації.

Не можливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Держави.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 так як наявні ризики, які було встановлено слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, не зменшились, продовжують існувати та виправдовують його подальше утримання під вартою, матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, з метою попередження можливому переховуванню.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та забезпечення виконання процесуальних рішень, а тому доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

Крім того, варто зазначити, що дисципліна в ЗСУ досягається шляхом безумовного виконання законних рішень командирів вчасно та в повній мірі.

ОСОБА_5 своєю поведінкою підриває бойовий дух та бойову здатність підрозділу та спонукає інших військовослужбовців військової частини до вчинення протиправних дій.

Відповідно ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Відповідно абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає можливим визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відноснопідозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, з утриманням у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Строк тримання під вартою обчислювати з 14:50 год. 19 серпня 2025 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 14:50 год. 16 жовтня 2025 року.

Одночасно визначитизапобіжний західу виглядізастави длязабезпечення виконання ОСОБА_5 визначених КПК України обов`язків.

Призначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 60560,00 гривень,після внесенняякої підозрюваний ОСОБА_5 звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: UA398201720355289002000015950, В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вищедепозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особівДержавній установі «Полтавська установа виконання покарань №23».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_5 , зобов`язаний виконувати покладені на ньогообов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави,та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Уповноважена службова особа в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_5 , зобов`язана роз`ясняти його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти напідозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора та суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 19 серпня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1