Ухвала суду № 1296082, 15.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-11012/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Ликовій В.Б.,

за участю:

представника позивача Кульчицького С.О.,

представника відповідача Аполонова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Черкаському районі Черкаської області)

на рішення господарського суду Черкаської області від 29 липня 2004 року

та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 серпня 2005 року

у справі № 07/1063

за позовом Лікувально оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»

до Державної податкової інспекції у Черкаському районі

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2004 року Лікувально оздоровчий заклад «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» звернувся до суду з позовом до ДПІ у Черкаському районі про скасування податкового повідомлення рішення від 18 грудня 2003 року № 00000826/0/6470.

Заявою від 02 липня 2004 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 18 грудня 2003 року № 00000826/0/6470.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29 липня 2004 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Черкаському районі від 18 грудня № 00000826/06474 в частині застосування штрафу в сумі 121292, 93 грн.

Стягнуто з ДПІ у Черкаському районі на користь Лікувально оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» 82, 14 грн. витрат по сплаті державного мита та 114, 04 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 серпня 2005 року рішення господарського суду Черкаської області від 29 липня 2004 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Черкаська ОДПІ Черкаської області (правонаступник ДПІ у Черкаському районі Черкаської області), посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 29 липня 2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 серпня 2005 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Черкаси провела перевірку Лікувально оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» з питань збереження активів, які перебувають у податковій заставі, за період з 01 жовтня 2001 року по 01 листопада 2003 року, за результатами якої було складено акт № 3417/26-208/05390572 від 11 грудня 2003 року та додатковий акт № 422/26-208/05390572 від 16 грудня 2003 року.

Перевіркою було встановлено, що в порушення вимог підпункту «а» підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в період з 01 жовтня 2001 року по 01 листопада 2003 року позивач здійснював операції з продажу майна, яке перебувало у податковій заставі, без отримання попередньої згоди податкового органу на здійснення таких операцій на загальну суму 125509, 77 грн., а саме:

- автомобіля ЗІЛ- ММЗ 4502 державний номер НОМЕР_1 за накладною від 14 листопада 2001 року на суму 2500, 00 грн.;

- електростанції за накладною від 04 грудня 2001 року № 516 на суму 5795, 29 грн.;

- електростанції за накладною від 25 грудня 2001 року № 534 на суму 3211, 56 грн.;

- запасних частин за накладною від 22 січня 2002 року № 12 на суму 3805, 00 грн.;

- 39 унітазів і 39 бачків за накладною від 24 квітня 2002 року № 128 на суму 2340, 00 грн.;

- автомобіля Камаз 5510 державний номер НОМЕР_2 за накладною від 29 квітня 2002 року № 126 на суму 10602, 00 грн.;

- причепа ОДАЗ НОМЕР_3 за накладною від 29 квітня 2002 року № 127 на суму 2567, 00 грн.;

- трактора Т-75 державний номер НОМЕР_4 за накладною від 14 травня 2002 року № 144 на суму 3000, 00 грн.;

- ліфтового обладнання за накладною від 02 вересня 2002 року № 222 на суму 9600, 00 грн.;

- спальних корпусів «А», «Б» і «В» за актами приймання передачі від 20 грудня 2002 року на загальну суму 5196, 00 грн.;

- спального корпусу №1 за договором від 29 січня 2003 року № 473 на суму 14900, 00 грн.;

- трактора ЮМЗ-6 державний номер НОМЕР_5 за накладною від 12 квітня 2003 року № 163 на суму 1200, 00 грн.;

- 65 тонн камяного вугілля за накладною від 07 липня 2003 року № 266 на суму 13650, 00 грн.;

- 11 змішувачів для ванн і 12 для умивальників за накладною від 17 липня 2003 року № 244 на суму 330, 20 грн.;

- 2-х піддонів для душу за накладною від 08 серпня 2003 року № 291 на суму 121, 90 грн.;

- 3-х автошин за накладною від 14 серпня 2003 року № 298 на суму 202, 82 грн.;

- шафи с-95-11-15 за накладною від 20 серпня 2003 року № 328 на суму 270, 00 грн.;

- 65 тонн камяного вугілля за накладною від 15 вересня 2003 року № 329 на суму 1680, 00 грн.;

- мітли до поливальної машини за накладною від 15 вересня 2003 року № 329 на суму 1680, 00 грн.;

- 130 тонн камяного вугілля за накладною від 27 жовтня 2003 року № 366 на суму 30 8888, 00 грн.

Перевіркою також було встановлено що із загальної суми реалізації майна позивача, що перебувало у податковій заставі, за кошти було реалізовано майна на суму 53767, 82 грн., по бартеру на суму 64981, 01 грн. і на 6760, 94 грн. реалізоване майно на час проведення перевірки ще не було оплачено.

18 грудня 2003 року ДПІ у Черкаському районі на підставі акту перевірки та додаткового акту перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000082601/0-6470, яким на підставі підпункту 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на відчуження, позивача зобовязано сплатити штраф в розмірі суми відчуження визначеної за звичайними цінами в сумі 125509, 77 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення було вручено представнику позивача під розписку 18 грудня 2003 року.

22 грудня 2003 року позивач подав скаргу від 22 грудня 2003 року № 315 на спірне податкове повідомлення рішення одночасно до ДПІ у Черкаському районі та до ДПА в Черкаській області.

ДПІ у Черкаському районі за результатами розгляду скарги позивача прийняла рішення № 74/24-044 від 09 січня 2004 року, яким спірне податкове повідомлення рішення залишила без змін, а скаргу позивача залишила без задоволення.

Рішення ДПІ у Черкаському районі про результати розгляду скарги позивач отримав 14 січня 2004 року.

Повторну скаргу від 23 січня 2004 року № 315 на спірне податкове повідомлення рішення позивач подав до ДПА в Черкаській області 04 березня 2004 року.

Суд першої інстанції в своєму рішенні посилався на те, що ДПА в Черкаській області правомірно залишила без розгляду скаргу позивача 22 грудня 2003 року № 315 та повторну скаргу позивача від 23 січня 2004 року № 315, оскільки в першому випадку подання скарги позивачем одночасно до ДПІ у Черкаському районі та до ДПА в Черкаській області не відповідає вимогам підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в другому випадку повторна скарга позивача була подана після закінчення строку для її подання, встановленого підпунктом 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при продажу автомобіля ЗІЛ- ММЗ 4502 державний номер НОМЕР_1 за накладною від 14 листопада 2001 року на суму 2500, 00 грн., автомобіля Камаз 5510 державний номер НОМЕР_2 за накладною від 29 квітня 2002 року № 126 на суму 10602, 00 грн., причепа ОДАЗ НОМЕР_3 за накладною від 29 квітня 2002 року № 127 на суму 2567, 00 грн., трактора Т-75 державний номер НОМЕР_4 за накладною від 14 травня 2002 року № 144 на суму 3000, 00 грн., спального корпусу №1 за договором від 29 січня 2003 року № 473 на суму 14900, 00 грн. позивачем не були порушені вимоги п. 8.6 ст. 8 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки на момент відчуження цього майна у позивача не було податкового боргу, а тому його активи не перебували в податковій заставі.

При цьому суд першої інстанції зробив висновок про те, що решта проданого позивачем майна, а саме: запасні частини, унітази, бачки, камяне вугілля, змішувачі для ванн і для умивальників, піддони для душу, автошини і шафи на загальну суму 65257, 92 грн. відноситься до товарів і товарних запасів, відчуження яких під час перебування їх у податковій заставі, згідно з підпунктом «а» підпункту 8.6.1. п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не потребувало письмового узгодження з податковим органом. Водночас, суд першої інстанції посилався на те, що висновок відповідача про те, що вищезазначені товари і товарні запаси були продані не за кошти, а за бартерними угодами не відповідає фактичним обставинам.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок про те, що фактично мало місце порушення підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» лише при продажу позивачем електростанції за накладною від 04 грудня 2001 року № 516 на суму 5795, 29 грн., електростанції за накладною від 25 грудня 2001 року № 534 на суму 3211, 56 грн., ліфтового обладнання за накладною від 02 вересня 2002 року № 222 на суму 9600, 00 грн., спальних корпусів «А», «Б»і «В» за актами приймання передачі від 20 грудня 2002 року на загальну суму 5196, 00 грн., трактора ЮМЗ-6 державний номер НОМЕР_5 за накладною від 12 квітня 2003 року № 163 на суму 1200, 00 грн., мітел до поливальної машини за накладною від 15 вересня 2003 року № 329 на суму 1680, 00 грн.

При цьому суд першої інстанції посилався на те, що з 26 березня 2003 року змінився розмір відповідальності платників податків за відчуження ними активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обовязковим, а тому положення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» слід застосовувати для визначення відповідальності за правопорушення вчинених до 26 червня 2003 року лише у разі, якщо розмір штрафу, який передбачений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції до 26 березня 2003 року, буде меншим розміру відповідальності, який передбачений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції після 26 березня 2003 року.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач має нести відповідальність у вигляді штрафу, передбаченого підпунктом 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в таких сумах:

- 225, 24 грн. за продаж електростанції за накладною від 04 грудня 2001 року № 516 на суму 5795, 29 грн.;

- 1, 56 грн. за продаж електростанції за накладною від 25 грудня 2001 року № 534 на суму 3211, 56 грн.;

- 4, 16 грн. за продаж ліфтового обладнання за накладною від 02 вересня 2002 року № 222 на суму 9600, 00 грн.;

- 45, 59 грн. спальних корпусів «А», «Б»і «В» за актами приймання передачі від 20 грудня 2002 року на загальну суму 5196, 00 грн.;

- 1200, 00 грн. за продаж трактора ЮМЗ-6 державний номер НОМЕР_5 за накладною від 12 квітня 2003 року № 163 на суму 1200, 00 грн.;

- 1680, 00 грн. за продаж мітел до поливальної машини за накладною від 15 вересня 2003 року № 329 на суму 1680, 00 грн., а всього в сумі 3156, 55 грн. та визнав недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Черкаському районі від 18 грудня № 00000826/06474 в частині застосування штрафу в сумі 121292, 93 грн.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що при продажу позивачем автомобіля ЗІЛ- ММЗ 4502 державний номер НОМЕР_1 за накладною від 14 листопада 2001 року на суму 2500, 00 грн., автомобіля Камаз 5510 державний номер НОМЕР_2 за накладною від 29 квітня 2002 року № 126 на суму 10602, 00 грн., причепа ОДАЗ НОМЕР_3 за накладною від 29 квітня 2002 року № 127 на суму 2567, 00 грн., трактора Т-75 державний номер НОМЕР_4 за накладною від 14 травня 2002 року № 144 на суму 3000, 00 грн., спального корпусу №1 за договором від 29 січня 2003 року № 473 на суму 14900, 00 грн. у позивача не було податкового боргу і дійшов висновку про те, що цей висновок виходить за межі позовних вимог та поданих доказів.

В той же час, суд апеляційної інстанції в своєму рішенні посилався на те, що відповідач відповідно до положень Рішення Конституційного суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 ст. 1, ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (справа про податкову заставу) при застосуванні відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», мав визначити, на які саме активи позивача поширюється податкова застава в залежності від суми його податкового боргу, і чи саме ці активи були відчужені ним, що не було дотримано відповідачем, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, оскаржуване податкове повідомлення рішення було винесене без достатніх правових підстав.

Посилаючись на те, що неповне зясування обставин справи та помилкове застосування судом першої інстанції норм законодавства про оподаткування не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, на які суд посилався в обґрунтування свого висновку про протиправність спірного податкового повідомлення рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обовязковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Таким чином, відповідальність, передбачена підпунктом 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону, застосовується до платника податку за наявності двох підстав:

1) активи платника податків перебувають у податковій заставі відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

2) платник податку відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обовязковим відповідно до положень п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вищезгаданого Закону право податкової застави виникає у разі:

- неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обовязковий платіж) для подання такої податкової декларації;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобовязання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобовязання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Згідно з підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 ст. 1, ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (справа про податкову заставу) визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення підпункту 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Ці положення підпункту 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, тобто з 24 березня 2005 року. При цьому Конституційний Суд України в своєму Рішенні зазначив, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового зобовязання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. На думку Конституційного Суду України, поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобовязання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Підставою для застосування до позивача штрафу на підставі підпункту 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» спірним податковим повідомленням рішенням став висновок акту перевірки № 3417/26-208/05390572 від 11 грудня 2003 року та додатковий акт № 422/26-208/05390572 від 16 грудня 2003 року про відчуження позивачем майна, яке перебувало у податковій заставі без отримання попередньої згоди податкового органу на здійснення таких операцій на загальну суму 125509, 77 грн. При цьому податковий орган не визначив, які саме активи позивача перебували в податковій заставі з урахуванням суми його податкового зобовязання чи податкового боргу та чи дійсно саме ці актив були відчужені ним без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обовязковим згідно з Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Недотримання відповідачем цих вимог свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафу підставі підпункту 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» спірним податковим повідомленням рішенням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення рішення в спірній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Черкаської ОДПІ Черкаської області, правонаступником якої є ДПІ у Черкаському районі Черкаської області, підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 29 липня 2004 року та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 серпня підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Черкаської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Черкаському районі Черкаської області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 29 липня 2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 серпня залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _______ Л.І. Бившева

Судді: _______ М.І. Костенко

_______ Н.Є. Маринчак

_______ Є.А. Усенко

_______ Т.М. Шипуліна