Рішення № 129607539, 19.08.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1056/25

Провадження № 2/147/425/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у червні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 29.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 29.10.2024-100002599. Відповідно до умов якого позичальнику надається кредит на наступних умовах. Дата надання/видачі кредиту 29/10/2024. Сума кредиту: 15000 грн 00 коп. Строк, на який надається кредит - 124 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 01.03.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших двох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5354-32XX-XXXX-5077.

Згідно з п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Відповідно до п. 9.1. вказаного договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до договору від 29.10.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 15000 грн на строк зазначений в умовах кредитного договору, ОСОБА_1 29.10.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 15000 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 40500 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн, по процентах в розмірі 13950 грн, комісія 1350,00 грн, додаткова комісія 2700,00 грн та неустойка 7500,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.10.2024-100002599 від 29.10.2024 у розмірі 40500,00 грн та сплачений судовий збір.

Ухвалою судді від 25 червня 2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 липня 2025 року через систему «Електронний суд» (надіслану 19.07.2025) від представника відповідача адвоката Басій К.С. надійшла заява, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 7500,00 грн, посилаючись на вимоги п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Також 22.07.2025 на адресу суду поштовим зв`язком від представника відповідача адвоката Басій К.С. надійшла заява, в якій зазначає, що відповідач позов визнав частково та сплатив заборгованість по тілу кредиту в розмірі 15000 грн, по процентах 13950 грн, комісія 1350,00 грн, додаткова комісія 2700,00 грн та судовий збір 2422,40 грн (копія квитанції надана суду). Щодо стягнення пені в розмірі 7500,00 грн заперечив на підставі п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та просив відмовити в даній частині позову.

29 липня 2025 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Кредитний договір з відповідачем був укладений 29.10.2024, тобто після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми Закону України "Про споживче кредитування".

Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню. Тому посить задовольнити позов.

01 серпня 2025 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

У зв`язку із викладеним, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7500,00 грн.

Тому просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі 7500,00 грн; в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентами, комісією, додатковою комісією та судового збору закрити за відсутності предмету спору на підставі раніше поданих документів, які підтверджують оплату заборгованості зазначених складових та судового збору.

07 серпня 2025 року позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог. В обгрунтування заяви зазначає, що на адресу представника позивача було направлено квитанцію про часткове погашення заборгованості за кредитним договором. Відповідачем було сплачено суму у розмірі 35422,40 грн. Відповідно до п.9.2 пропозиції кредитного договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі черговість погашення вимог за договором встановлюється законом. Отже, зарахування часткового погашення заборгованості здійснювалось відповідно до ст. 19 Закону України Про споживче кредитування, а саме, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Враховуючи вищевикладене, зарахування сплачених коштів відбулось наступним чином: 15000,00 грн - у тіло кредиту; 13950,00 грн - проценти за користування кредитом; 6472,40 грн - у неустойку за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу шляхом часткової сплати за кредитним договором, що є підтвердженням існування такого боргу.

Тобто, станом на дату подання заяви про зменшення позовних вимог сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 5077,60 грн, що складається з заборгованості по: комісії у розмірі 1350,00 грн; додаткової комісії у розмірі 2700,00 грн; неустойки у розмірі 1027,60 грн.

Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.10.2024-100002599 від 29.10.2024 у розмірі 5077,60 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.

18 серпня 2025 року від представника відповідача надійшла заява, з якої вбачається, що підставою відкриття провадження у дані справі була позовна заява про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 40500,00 грн, що складається із заборгованості: по кредиту 15000,00 грн, по процентах 13950,00 грн, комісія 1350,00 грн, додаткова комісія 2700,00 грн, неустойка в розмірі 7500,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. У відзиві на позовну заяву представником відповідача були зазначені заперечення щодо нарахування та стягнення пені позивачем в розмірі 7500,00 грн з посиланням на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. В подальшому, відповідачем було здійснено оплату заборгованості по кредиту в розмірі 15000,00 грн, по процентах в розмірі 13950,00 грн, комісії в розмірі 1350,00 грн, додаткової комісії в розмірі 2700,00 грн та судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Сторона звертає увагу на те, що в квитанції про оплату в призначенні платежу було чітко зазначено за що здійснюється оплата, а саме: оплата заборгованості по кредиту в розмірі 15000,00 грн, по процентах в розмірі 13950,00 грн, комісії в розмірі 1350,00 грн, додаткової комісії в розмірі 2700,00 грн та судового збору у розмірі 2422,40 грн. Таким чином, при оплаті заборгованості відповідач в призначенні платежу чітко вказав складові заборгованості, які були заявлені позивачем під час звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору за подання позивачем позовної заяви. Тобто погашення не відбувалось загальною сумою із загальним посиланням на те, що здійснюється погашення та/або часткове погашення заборгованості за кредитним договором, а погашення відбулось із чітким визначенням складових. Докази оплати зазначених складових були надані суду та додатково було вказано про те, що в частині стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 15000,00 грн, по процентах в розмірі 13950,00 грн, комісії в розмірі 1350,00 грн, додаткової комісії в розмірі 2700,00 грн та судового збору у розмірі 2422,40 грн. Провадження підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, а в частині стягнення неустойки має бути відмовлено позивачу із вищевказаних підстав.

В свою чергу, позивач подав до суду заяву про зменшення/ збільшення позовних вимог в якій серед іншого посилався на недостатність коштів для повної оплати заборгованості і по кредиту в зв`язку із чим зарахування зазначених коштів відбулось наступним чином: 15000,00 грн тіло кредиту; 13950,00 грн проценти за користування кредитом, 6472,40 грн неустойка. Також позивач вказував що внаслідок цього сума заборгованості була зменшена до 5077,60 грн, що складається з: комісії у розмірі 1350,00 грн, додаткової комісії у розмірі 2700,00 грн, неустойки в розмірі 1027,60 грн та просив стягнути зазначені кошті із відповідача та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Отже, не зважаючи на заперечення представника відповідача щодо незаконного нарахування неустойки в розмірі 7500,00 грн, повного погашення заборгованості за вказаними складовими та судовим збором із чітким визначенням призначення платежу, що зафіксовано у квитанції про оплату, позивач самовільно розподілив вказані кошти направивши їх на погашення незаконно нарахованої неустойки в розмірі 6472,40 грн, які були сплачені відповідачем: за комісію в розмірі 1350,00 грн, додаткової комісії в розмірі 2700,00 грн та судового збору в розмірі 2422,40 грн. Окрім зазначеного, позивач повторно заявляє до стягнення комісію в розмірі 1350,00 грн, додаткову комісію в розмірі 2700,00 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн, які були сплачені відповідачем та зменшує неустойку до 1027,60 грн. Таким чином, позивач фактично не зменшує позовні вимоги, а заявляє їх до стягнення повторно, не враховуючи їх повну оплату відповідачем, а зменшує лише розмір незаконно нарахованої неустойки в супереч п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тому просить в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за комісією в розмірі 1350,00 грн, додатковою комісією в розмірі 2700,00 грн. судове провадження закрити, а в частині стягнення неустойки в розмірі 1027,60 грн відмовити в задоволенні, при цьому врахувати факт оплати судового збору відповідачем.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з заявою про зменшення позовних вимог подано заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, одночасно з запереченнями на відповідь на відзив 01.08.2025 було надано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

19 серпня 2025 року представникам позивача подано заяву, в якій просить розгляд справи проводити в письмовому провадженні та при цьому врахувати поданіу раніше їхню позицію і відмовити в позові.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористались своїми процесуальними правами.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» (надалі кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі позичальник) укладено кредитний договір (оферти) № 29.10.2024-100002599 (кредитної лінії). Складовими кредитного договору є пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявка, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), паспорт споживчого кредиту (а.с.13,18-22).

Пунктом 3.1, 3.2 пропозиції передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї). Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5354-32хх-хххх-5077.

Згідно з п. 4.3. пропозиції, днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. пропозиції, позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 9.1. пропозиції, у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Факт перерахування коштів позичальнику ОСОБА_1 підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 17.06.2025 за вих.№174-1706, зі змісту якого вбачається, що 29.10.2024 19:58:54 на суму 15000 грн номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-551792814, призначення платежу: видача за договором кредиту №29.10.2024-100002599 (а.с.17).

Довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №29.10.2024-100002599 від 29.10.2024 підтверджено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №29.10.2024-100002599 від 29.10.2024 складає 40500,00 грн, з них: 15000,00 грн основний борг, 13950,00 грн проценти, 1350,00 грн комісія, 2700,00 додаткова комісія, 7500,00 грн неустойка. Проценти нараховані за період з 29.10.2024 по 01.03.2025 (а.с.14).

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у тому числі заявку на укладення кредитного договору від 29.10.2024, пропозицію укладення кредитного договору, підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 . Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ "Споживчий центр" виконало належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 15000 грн.

Факт отримання кредитних коштів визнано відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та процентів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 40500,00 грн., що складається з заборгованості: по кредиту 15000,00 грн, по процентах 13950,00 грн, комісія 1350,00 грн, додаткова комісія 2700,00 грн, неустойка 7500,00 грн.

Відповідачем у своєму відзиві на позов від 22.07.2025 зазначено про часткове визнання позовних вимог в розмірі 33000,00 грн, що складається з заборгованості: по кредиту 15000,00 грн, по процентах 13950,00 грн, комісія 1350,00 грн, додаткова комісія 2700,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Також відповідачем було сплачено вказану заборгованість та надано суду квитанцію про сплату №0.0.4470537031.1 від 22.07.2025 на суму 35422,40 грн. Зокрема, в призначені платежу чітко прописано: оплата по кредиту за договором 29.10.2024-100002599 від 29.10.2024, тіло кредиту 15000,00 грн, відсотки по кредиту 13950,00 грн, комісія 1350,00 грн, додаткова комісія 2700,00 грн, судовий збір 2422,40 грн (а.с.45).

Оплата одним платежем не суперечить умовам кредитного договору та нормам законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Отже, в судовому засідання підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору № 29.10.2024-100002599 від 29.10.2024, а також наявність невиконаних зобов`язань відповідача перед позивачем.

Відповідач в свою чергу визнав частково позов та сплатив заборгованість у розмірі 33000,00 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.

В подальшому позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій з урахуванням часткового погашення заборгованості по кредиту в розмірі 35422,40 грн просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 29.10.2024-100002599 від 29.10.2024 у розмірі 5 077,60 грн, що складається з комісії у розмірі 1350,00 грн; додаткової комісії у розмірі 2700,00 грн; неустойки у розмірі 1027,60 грн.

Відповідачем даний зменшений розрахунок заборгованості спростовано та, посилаючись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України просить відмовити у стягненні з відповідача неустойки.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору до відкриття провадження у справі. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

За таких обставин, позивач ТОВ «Споживчий центр» має право вимагати від відповідача сплати неустойки за період прострочення грошового зобов`язання.

Однак, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 рокуна території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Таким чином позивачем не враховано вищевказаних Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок неустойки за період дії кредитного договору, який укладений 29.10.2024.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки слід відмовити, оскільки розрахунок проведений з часу початку дії на території України воєнного стану.

Тобто сплачені відповідачем кошти в сумі 35422,40 грн слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом №29.10.2024-100002599, а саме: заборгованості по кредиту 15000,00 грн., по процентах 13950,00 грн, комісія 1350,00 грн, додаткова комісія 2700,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тому в даній частині позов також не підлягає задоволенню у зв`язку з добровільною сплатою боргу відповідачем.

Щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю предмета спору суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22 (провадження № 61-12919св23) зроблено висновок, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Таким чином, сам по собі факт відшкодування відповідачем заборгованості за кредитним договором до ухвалення судом першої інстанції судового рішення по суті спору не може свідчити про те, що між сторонами був відсутній спір щодо стягнення заборгованості на час звернення позивача до суду із цим позовом, а тому визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК Українивідсутні.

Тому заява представника відповідача не підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем повністю виконано умови договору, сплачено заборгованість, що підтверджено квитанцією про сплату, враховуючи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 247,258, 263-265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29.10.2024-100002599 від 29.10.2024 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо досуду апеляційноїінстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місця знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19 серпня 2025 року.

Суддя А.М. Мудрак