Ухвала суду № 1296075, 13.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2007 року № К-10872/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: не зявився;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 р.

та рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2004 р.

у справі № 2-16/2837-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Агропромислового кооперативу «Степ»

доСімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2004 р. задоволено позовні вимоги Агропромислового кооперативу «Степ» до Сімферопольської МДПІ в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002212301/0-850/23-2/03759725/3456 від 09.09.2003 р. та № 0000462600/0-849-26/2-03759725/3454 від 11.09.2003 р.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем здійснювались операції з реалізації путівок як продаж послуг власного виробництва. Стосовно виявлених інспекцією порушень Постанови Кабінету Міністрів України № 488 від 11.04.2002 р. у вигляді неперерахування в повному обсязі на спеціальний рахунок з ПДВ суми зобовязань з податку на додану вартість за 2002 р. та за І квартал 2003 р., суд зазначив, що Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 встановлена відповідальність лише за нецільове використання коштів, інспекцією ж докази в цій частині не надані.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2004 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2004 р. змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ від 11.09.2003 р. № 0000462600/0-849-26/2-03759725/3454 про донарахування ПДВ в сумі 31 447,13 грн. та застосування фінансової санкції в сумі 15 723,57 грн. В позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.09.2003 р. № 0002212301/0-850/23-2/03759725/3456 про донарахування ПДВ в сумі 44 496,60 грн. відмовити. Стягнути з Сімферопольської МДПІ на користь Агропромислового кооперативу «Степ» державне мито в сумі 42,50 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2004 р. вказану постанову апеляційного господарського суду від 21.04.2004 р. скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 р. залишено без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2004 р. з підстав відповідності його висновків обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Сімферопольська МДПІ в Автономній Республіці Крим оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2004 р. і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2005 р. вказана касаційна скарга разом з матеріалами справи, в звязку з набранням 01.09.2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, була передана для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Сімферопольською МДПІ проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Агропромислового кооперативу «Степ» за період з 01.01.2002 р. по 31.03.2003 р., за результатами якої складено акт № 116/23-2/23-2-23/03759752 від 08.09.2003 р.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

· № 0002212301/0-850/23-2/03759725/3456 від 09.09.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, як основний платіж, в сумі 44 496,60 грн. згідно пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 488 в частині неперахування в повному обсязі податку на додану вартість в сумі 44496,60 грн. на окремий рахунок з ПДВ, яка була заявлена платником податку в спеціальній (окремій) декларації № 1 «тваринництво»;

· № 0000462600/0-849-26/2-03759725/3454 від 11.09.2003 р., яким згідно пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 47170,70 грн. за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: необґрунтоване віднесення операцій з продажу путівок на відпочинок у спеціальну сільськогосподарську декларацію, тоді як визначені операції підлягають оподаткуванню на загальних підставах і сума податку на додану вартість в розмірі 31447,13 грн. підлягає включенню до податкових зобовязань при розрахунках з бюджетом за 2002 р.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості визначення податковою інспекцією податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 31447,13 грн. і застосування штрафної санкції та відповідно недійсності податкового повідомлення-рішення № 0000462600/0-849-26/2-03759725/3454 від 11.09.2003 р., виходячи з такого.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., до 01 січня 2004 року зупинено дію п. 7.7 ст. 7, пунктів 10.1, 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса у живій вазі, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менш 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок застосування спеціального режиму в оподаткуванні ПДВ в галузі сільськогосподарського виробництва, згідно з яким сума ПДВ по операціях з продажу сільськогосподарськими товаровиробниками продукції (товарів, робіт) власного виробництва залишається у їх розпорядженні, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271, до якої Постановами Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. № 374, від 11.04.2002 р. № 488, від 23.04.2003 р. № 573 внесені зміни та затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Право на застосування спеціального режиму обкладання ПДВ належить виключно сільськогосподарським товаровиробникам, яким є позивач у справі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що послуги, які надає кооператив з продажу путівок власної бази відпочинку є послугами власного виробництва, які підлягають відображенню в спеціальній декларації згідно вказаного Порядку.

Суд касаційної інстанції також погоджується з правовою позицією господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності визначення податковою інспекцією до сплати позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 44 496,60 грн.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

При цьому відповідальності платника податку цією нормою Закону не передбачено.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок додану вартість» Кабінет Міністрів України 12.05.1999 р. Постановою № 805 затвердив Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока та мяса в живій вазі, а тому висновок податкової інспекції про застосування до цих операції Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271 є безпідставним.

Пунктом 15 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805, встановлено, що платники щомісяця складають окрему податкову декларацію з ПДВ із реалізованих ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та мясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Одночасно з цією декларацією за відповідний звітний період товаровиробники подають до податкового органу довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період.

Залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з ПДВ перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок.

У разі нецільового використання цих коштів вони стягуються до Державного бюджету відповідно до законодавства.

За висновком відповідача, з метою реалізації норми п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок додану вартість» та п. 15 вказаного вище Порядку, позивач відкрив окремий рахунок по ПДВ «по тваринництву», але не перерахував на нього в повному обсязі суми ПДВ, так як залишилися неперерахованими 44 496,60 грн. Проте, податковою інспекцією в ході перевірки не встановлено фактів нецільового використання цих коштів.

Крім того, судами вірно зазначено, що визначення відповідачем податкового зобовязання по ПДВ у сумі 44 496,60 грн. на підставі пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним, оскільки дані документальної перевірки не свідчать про заниження позивачем суми податкових зобовязань. Відхилень по ПДВ по спеціальній (окремій) декларації № 1 в спеціальному режимі оподаткування за кодом 052 перевіркою не встановлено. Неперерахована на окремий рахунок сума ПДВ в розмірі 44 496,60 грн. не є податковим зобовязанням в розумінні вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 2-16/2837-2004 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуСімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2004 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.