Рішення № 129607415, 07.08.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/812/25

Провадження № 2/135/390/25

РІШЕННЯ

іменем України

07.08.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Ямпільський відділ Державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.1. Виклад позиції позивача

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються на користь відповідачки ОСОБА_3 на утримання малолітніх дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка утворилася за період з 20 січня 2022 року по 21 січня 2025 року в загальній сумі 95 520 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19.04.2022 з нього стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.01.2022 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

18.12.2024 відповідачкою було отримано виконавчий лист № 135/64/22, а 21.01.2025 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до довідки № 1273/22.15-32 від 07.02.2025, виданої Ямпільським відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області, йому нарахована заборгованість за аліментами в сумі 99 406 грн.

З указаною заборгованістю позивач не погоджується та посилається на наявність істотних обставин, які, на його думку, можуть вплинути на вирішення питання про звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів: важка хвороба (інвалідність І групи), розмір пенсії, який не дозволяє виконувати аліментні зобов`язання, а також тривале непред`явлення відповідачкою виконавчого листа до виконання без поважної причини.

Так, у 2017 році внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав відкриту черепно-мозкову травму тяжкого ступеня, у зв`язку з чим йому 03 березня 2020 року безстроково встановлено І групу інвалідності категорії «Б». Тобто, за станом здоров`я він повністю непрацездатний, не здатен виконувати елементарні побутові дії без сторонньої допомоги.

Єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності, розмір якої станом на грудень 2024 року становить 2 980 грн. Водночас він зобов`язаний щомісячно сплачувати на утримання двох дітей суму, що перевищує розмір його пенсії, 3 028 грн. При цьому він щомісяця несе витрати на придбання їжі, ліків, оплату комунальних послуг. Загальна вартість лише частини призначених йому лікарських препаратів на місяць становить 2 804 грн, що дорівнює розміру його пенсії.

Фактично позивач перебуває на утриманні своєї сестри ОСОБА_7 , за рахунок якої протягом усього часу добровільно надавав матеріальну допомогу своїм дітям. Факт добровільного надання допомоги, на його думку, підтверджується і тим, що відповідачка протягом 2 років і 8 місяців з моменту набрання законної сили рішенням про стягнення аліментів не пред`являла виконавчого листа до виконання.

Отже, на переконання позивача, заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, оскільки він добровільно надавав допомогу, а у зв`язку з безпідставним непред`явленням виконавчого листа до виконання. Ці обставини, на його думку, мають істотне значення в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України.

1.2. Виклад позиції відповідача

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні повністю.

На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що позивачем не доведено наявність обставин, які мають істотне значення для звільнення від заборгованості зі сплати аліментів у розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України. Позивач не підтвердив належними доказами, що заборгованість по аліментах виникла з причин, які не залежали від нього, зокрема внаслідок погіршення матеріального становища, тяжкої хвороби, яка позбавила його можливості сплачувати аліменти, або через інші суттєві обставини.

Відповідачка зазначила, що позивач був обізнаний про свій обов`язок виконувати рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, однак не виконував його, що призвело до накопичення заборгованості.

Зокрема, група інвалідності була встановлена позивачу ще у 2020 році до ухвалення рішення суду у 2022 році про стягнення аліментів. При ухваленні зазначеного рішення суд врахував обставини щодо інвалідності позивача та джерело його доходу пенсію по інвалідності. Тобто після винесення рішення про стягнення аліментів у 2022 році у позивача не виникли нові обставини, які могли б бути визнані істотними в контексті звільнення його від сплати аліментів.

Крім того, з позивача стягуються аліменти лише у розмірі 1/6 частини від його доходу, що є менше ніж 1/3 доходу, яка може стягуватися на двох дітей відповідно до закону. При цьому також визначено мінімальний гарантований розмір аліментів 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Навіть цей мінімальний розмір аліментів позивач, зі слів відповідачки, не сплачував.

Відповідачка зазначила, що самостійно утримує двох неповнолітніх дітей, які проживають разом із нею. Вона щомісячно несе значні витрати на їх забезпечення, зокрема на харчування, медикаменти, засоби особистої гігієни, канцелярське приладдя для навчання. Окрім того, вона сплачує за навчання в музичній школі, здійснює внески у школі, де навчається дочка ОСОБА_8 , а також вносить плату за перебування доньки ОСОБА_9 у закладі дошкільної освіти «Казка», що підтверджується платіжними документами, де платником зазначена мати дітей.

Також відповідачка повідомила про своє складне матеріальне становище, оскільки окрім двох малолітніх дітей, на її утриманні перебуває непрацездатна мати ОСОБА_10 , яка є пенсіонеркою за віком та не може самостійно себе забезпечувати. Даний факт підтверджується пенсійним посвідченням матері.

Крім того, відповідачка зазначає, що між нею та позивачем існувала усна домовленість про добровільне надання ним матеріальної допомоги дітям, у зв`язку з чим вона певний час не вчиняла дій щодо примусового виконання рішення суду. Однак, за її твердженням, з січня 2022 року по січень 2025 року позивач добровільно не надав жодної матеріальної допомоги та не сплатив жодного платежу у рахунок аліментів. Докази добровільної сплати аліментів позивачем відсутні.

ІІ. Пояснення сторін

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та доданих до неї доказах.

Позивач пояснив, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а у зв`язку з обставинами, які, на його переконання, мають істотне значення, а саме: тяжкою хворобою (інвалідність І групи категорії «Б»), розміром пенсії, що не дає змоги сплачувати аліменти, а також тривалим непред`явленням відповідачкою виконавчого листа до виконання без поважних причин. Існування вказаних обставин, на думку позивача, є безумовною підставою для звільнення його від відповідної заборгованості зі сплати аліментів.

Позивач підтвердив, що був обізнаний про існування рішення суду про стягнення аліментів, однак відповідачка з невідомих йому причин звернулася до виконавчої служби для примусового виконання рішення лише у 2025 році.

Також позивач заперечив наявність між ним та відповідачкою усної домовленості про добровільне надання матеріальної допомоги дітям. Водночас він зазначив, що починаючи з 2018 року до теперішнього часу добровільно допомагав дітям: купував подарунки, періодично пересилав грошові кошти, у тому числі шляхом перерахування на банківську картку старшої доньки. За його словами, загальна сума такої добровільної допомоги становить орієнтовно 2030 тисяч гривень. Однак підтверджуючих документів щодо цього позивач надати не може.

Крім того, позивач наголосив, що є пенсіонером по інвалідності та іншого джерела доходу, окрім пенсії, не має. Майже всю пенсію він витрачає на придбання лікарських засобів. У власності позивача відсутнє будь-яке рухоме або нерухоме майно. Проживає у батьківській квартирі, на утримання якої змушений нести додаткові витрати.

Також позивач вказав, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, однак з цього приводу до відповідних органів із заявами про усунення вказаних перешкод він не звертався.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідачка заперечила факт надання позивачем матеріальної допомоги у заявленому ним розмірі, зазначивши, що фактичний розмір отриманих від нього коштів становить орієнтовно 5 000 грн. Водночас, починаючи з 2022 року, позивач, за її словами, взагалі не надавав жодної матеріальної допомоги на утримання дітей.

Вона пояснила, що не зверталася з виконавчим листом до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення одразу, оскільки сподівалася на добровільне виконання зобов`язань зі сторони позивача. На її думку, позивач свідомо ухилявся від виконання обов`язку щодо сплати аліментів протягом тривалого часу.

Відповідачка зазначила, що на даний час самостійно утримує обох дітей, а також несе витрати на утримання своєї непрацездатної матері. Хоча мати відповідачки отримує пенсію, її розмір є недостатнім для забезпечення базових потреб. Вказала, що у її матері є чоловік, який також перебуває у непрацездатному віці, а також рідна сестра, яка проживає окремо від матері.

Відповідачка повідомила, що з березня поточного року почали надходити аліментні платежі через органи виконавчої служби. На час розгляду справи вона є працевлаштованою, однак розмір власного доходу не повідомила.

Факт перешкоджання позивачу у спілкуванні з дітьми з власного боку заперечує.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин своєї неявки не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 листопада 2020 року у справі № 135/825/20. Зазначене рішення набрало законної сили 22.12.2020 (а.с. 13).

Від шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із матір`ю ОСОБА_3 та перебувають на її утриманні.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 квітня 2022 року у справі № 135/64/22 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання зазначених малолітніх дітей на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.01.2022 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вказане рішення набрало законної сили 09.06.2022 (а.с. 1012).

Постановою державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.01.2025 відкрито виконавче провадження № 76853541 щодо примусового виконання зазначеного рішення суду про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на утримання його малолітніх дочок (а.с. 16).

Згідно з довідкою, підписаною виконуючою обов`язки начальника Ямпільського відділу ДВС Мушик Тетяною, станом на 31.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження № 76853541 становить 99 406 грн 98 коп. (а.с. 17).

Відповідно до довідки про доходи № 1967 6198 5489 0926, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ямпільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності. За період з січня 2022 року по січень 2025 року загальна сума отриманої пенсії становить 95 520 грн 00 коп. Починаючи з березня 2024 року щомісячний розмір пенсії складає 2 980 грн 00 коп. (а.с. 1819).

З 04.03.2020 ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності категорії «Б» безстроково; він потребує постійної сторонньої допомоги, що підтверджується копією довідки МСЕК серії 12 ААБ № 640137 (а.с. 25).

На підтвердження стану свого здоров`я позивач надав виписку з медичної карти амбулаторного хворого № 1260 від 28.03.2025, у якій описано наслідки травми, на підставі яких йому встановлено групу інвалідності; перелічено супутні та інші наявні захворювання, надано терапевтичні рекомендації та визначено потребу в постійному амбулаторному й плановому лікуванні (а.с. 20).

Крім того, 23.03.2025 позивач отримав консультативний висновок лікаря, в якому зафіксовано випадок судомного некерованого нападу, пов`язаного з попередньою травмою, на підставі якої йому було встановлено інвалідність; також зазначено призначений курс лікування (а.с. 27).

Також позивачем надано: довідку № 23 від 13.07.2017 з медичного закладу, в якій описано наслідки травми, на підставі яких йому було встановлено групу інвалідності (а.с. 24); виписку з історії хвороби № 112206 від 17.10.2021 (а.с. 26); довідку з медичного закладу від 22.07.2019 (а.с. 28); виписний епікриз (а.с. 30); виписки з медичної карти від 18.12.2017, 26.09.2018 та 24.01.2022 (а.с. 29, 3132). Суд констатує, що зазначені документи датовані періодами, які передували судовому розгляду справи про встановлення обов`язку позивача щодо сплати аліментів на утримання дітей, під час якого судом уже досліджувався та був врахований стан його здоров`я.

На підтвердження витрат на придбання лікарських засобів позивачем подано копії фіскальних чеків на різні суми, датовані січнем та квітнем 2025 року. Вказані покупки здійснені позивачем поза межами періоду виникнення заборгованості зі сплати аліментів (з 20 січня 2022 року по 21 січня 2025 року) (а.с. 2122).

На підтвердження сплати комунальних послуг (електроенергії, водопостачання) позивачем подано копії особових рахунків та квитанцій. Однак з наданих документів убачається, що особові рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_11 , який також є платником за комунальні послуги (а.с. 3334).

На підтвердження щомісячних витрат на дітей (зокрема, навчання у музичній школі, плата за дитячий садок) відповідачем подано копії платіжних інструкцій (а.с. 4760).

Факт перебування матері відповідачки ОСОБА_12 на пенсії підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (а.с. 6162).

Отже, судом достеменно встановлено: наявність судового рішення, що набрало законної сили, про обов`язок відповідача сплачувати аліменти у визначеному розмірі; ухилення відповідача від виконання цього обов`язку у повному обсязі впродовж тривалого періоду; наявність значної заборгованості перед дітьми, яка обчислена та підтверджена державним виконавцем і визнається самим відповідачем.

ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання цього обов`язку тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) можуть присуджуватися у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Право дитини на належне утримання є одним із її основних прав і прямо кореспондується з обов`язком батьків забезпечувати це утримання до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів є формою реалізації цього права та спрямоване на захист інтересів дитини і забезпечення її життєвих потреб.

Відповідно до статті 27 Конвенції ООН про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення належного рівня життя дитини, а держава вживає необхідних заходів для надання їм підтримки у здійсненні цього обов`язку.

Згідно з частиною другоюстатті 197 Сімейного Кодексу Україниза позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до пункту 22Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 рокусуд, у випадках, передбаченихстаттею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №№ 592/2683/17.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Статтями76та81ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як на обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що він є особою з інвалідністю І групи, що, на його переконання, унеможливлює забезпечення сплати аліментів у визначеному судом розмірі. Він зазначає, що єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності, розмір якої не дозволяє виконувати аліментний обов`язок у зв`язку зі значними витратами на придбання лікарських засобів та оплату комунальних послуг. Також вказує, що заборгованість виникла не з його вини, а через непред`явлення виконавчого листа відповідачкою без поважної причини протягом тривалого часу, що, на його думку, становить істотну обставину у розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України.

У зв`язку з цим суд зазначає, що інвалідність І групи позивач отримав 04 березня 2020 року, тобто до виникнення обов`язку сплачувати аліменти, який встановлено судовим рішенням від 19.04.2022, що набрало законної сили 09.06.2022. Під час розгляду справи про стягнення аліментів судами першої та апеляційної інстанцій було враховано стан здоров`я позивача, зокрема наявність у нього І групи інвалідності, захворювання, лікувальні рекомендації та обмеження у праці.

Більшість поданих позивачем медичних документів датовані періодами, що передували ухваленню рішення про стягнення аліментів. Таким чином, ці обставини вже були враховані судом при визначенні розміру аліментів.

Подана виписка з медичної карти амбулаторного хворого містить відомості про наслідки травми, супутні захворювання, рекомендації з терапії та потребу в постійному амбулаторному й плановому лікуванні. Водночас консультативний висновок лікаря від 23.03.2025 фіксує одиничний випадок судомного нападу, пов`язаний із травмою, на підставі якої встановлено інвалідність.

Наявність у позивача інвалідності І групи, яка вже була врахована судом під час визначення аліментного зобов`язання, не є достатньою підставою для звільнення від сплати заборгованості, оскільки не свідчить про нову істотну обставину у розумінні частини другої статті 197 СК України, що об`єктивно унеможливлювала виконання зобов`язання зі сплати аліментів у період виникнення заборгованості.

Суд також бере до уваги, що надані позивачем фіскальні чеки на придбання ліків датовані січнем і квітнем 2025 року, тобто поза межами періоду виникнення заборгованості (з 20.01.2022 по 21.01.2025). Копії квитанцій про сплату комунальних послуг містять дані щодо іншої особи ОСОБА_11 , на ім`я якого відкрито особові рахунки та яка здійснювала відповідні платежі. За таких обставин зазначені документи не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази здійснення витрат самим позивачем у відповідному періоді.

Стосовно твердження позивача про те, що заборгованість виникла у зв`язку з непред`явленням виконавчого листа відповідачкою протягом понад двох років, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути пред`явлений до виконання протягом усього періоду, на який присуджено такі платежі. Частина перша статті 194 Сімейного кодексу України встановлює, що аліменти можуть бути стягнуті за минулий час, але не більше ніж за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання у межах строку, встановленого чинним законодавством, а нарахована заборгованість охоплює період, за який законом дозволено стягнення аліментів за минулий час. При цьому, закон не містить обмежень щодо строку пред`явлення виконавчого листа у межах передбаченого періоду.

Крім того, позивач не надав суду жодного належного доказу добровільної сплати аліментів у період з 20.01.2022 по 21.01.2025, у тому числі будь-яких платіжних документів, банківських виписок, розписок тощо.

Крім того, суд звертає увагу позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 521/20575/19, згідно з якою перерахування коштів на банківську картку дитини не є належним виконанням аліментного обов`язку, оскільки аліменти на дитину стягуються на користь її матері як законного представника.

У зв`язку з цим суд констатує, що непред`явлення відповідачкою виконавчого листа до виконання протягом двох років і восьми місяців з моменту набрання законної сили судовим рішенням та відсутність доказів добровільної сплати аліментів не можуть бути визнані обставинами, що мають істотне значення в розумінні частини другої статті 197 СК України. Вказані обставини не свідчать про неможливість сплати аліментів, а тому не можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості.

Позивач стверджує, що на даний час з нього щомісячно стягується 3 028 грн аліментів на утримання двох дітей, що перевищує його єдиний дохід пенсію по інвалідності у розмірі 2 980 грн. У зв`язку з цим суд зазначає, що розмір аліментів, встановлений рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19.04.2022 у справі № 135/64/22, становить 1/6 частину доходу позивача, що дорівнює по 1 514 грн на кожну дитину щомісячно. Вказана сума фактично не покриває навіть мінімальні потреби дітей відповідного віку. За таких обставин суд вважає, що заборгованість утворилась не внаслідок складних життєвих обставин чи погіршення стану здоров`я позивача, а в результаті його тривалого ухилення від виконання аліментного обов`язку, визначеного рішенням суду.

Разом із тим, позивач не надав суду жодного самостійного розрахунку аліментної заборгованості. Інформація про розмір заборгованості міститься лише у довідці в.о. начальника Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області. Матеріали справи не містять жодних доказів сплати хоча б частини аліментів або вжиття позивачем заходів до погашення заборгованості.

Згідно з матеріалами справи, малолітні дитини проживають із матір`ю, яка самостійно здійснює їх утримання. При вирішенні цього спору суд зобов`язаний насамперед враховувати інтереси неповнолітніх дітей, які повинні перебувати у рівних умовах матеріального забезпечення. Забезпечення цих інтересів є прямим обов`язком обох батьків.

Також суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі-Конвенція) встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Позивач не навів інших обставин, які б відповідно до частини другої статті 197 СК України могли бути підставою для його звільнення від сплати заборгованості.

Фактично позивач апелює до своєї неплатоспроможності, однак не надав доказів щодо відсутності у нього майна як нерухомого, так і рухомого, банківських рахунків або інших активів. Окрім того, він не позбавлений засобів для існування, оскільки отримує пенсію, що підтверджується довідкою про доходи.

Отже, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам та застосувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, у достатньому обсязі для ухвалення рішення по суті, суд, керуючись принципом балансу інтересів сторін, а також враховуючи, що звільнення особи від сплати заборгованості за аліментами є правом, а не обов`язком суду, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також інші витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, за винятком випадків, коли така допомога надається за рахунок держави.

Позивач заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати на правничу допомогу слід залишити за ним.

Щодо судового збору

Відповідно до частин першої та шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У разі звільнення сторони, на користь якої ухвалено рішення, від сплати судових витрат, з другої сторони на її користь стягуються відповідні витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Інша частина таких витрат компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, був звільнений від сплати судового збору.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2-5,7,8,10 - 13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Ямпільський відділ Державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від сплати заборгованості за аліментами - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4ст. 268 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- третя особа - Ямпільський відділ Державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, буд. 50, м. Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24500, ЄДРПОУ 34244044.

Повна форма судового рішення виготовлена 12.08.2025.

Суддя