Рішення № 129605171, 19.08.2025, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2025 р. Справа № 924/598/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., в залі судового засідання № 305 розглянувши справу

за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Красилівської міської ради Хмельницької області, м. Красилів Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Гавриленко та партнери», м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 293824,32 грн. безпідставно збережених коштів, 196935,01 грн. інфляційних втрат, 37529,01 грн. - 3% річних

Представники:

прокуратури: Грамчук Т.А.;

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 19.08.2025р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

18.06.2025р. ухвалою Господарського суду Хмельницької області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.08.2025р. постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Красилівської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Гавриленко та партнери» на користь Красилівської міської ради Хмельницької області для зарахування в дохід місцевого бюджету Красилівської міської територіальної громади 293824,32 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 196935,01 грн. інфляційних втрат, 37529,01 грн. - 3% річних, обов`язок сплати яких існує станом на час подання позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, зокрема, що у період 20.07.2018р. по 01.03.2021р. товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Гавриленко та партнери» (Замовник, Відповідач) здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна у м. Красилів Хмельницької області. Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд - ДК018-2000:1122.1 «Будинки багатоквартирні масової забудови».

Будівництво проводилося на земельній ділянці з кадастровим номером 6822710100:01:002:0505, площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Дозвіл на виконання будівельних робіт Відповідач отримав 19.07.2018р. (повідомлення про початок будівельних робіт зареєстроване у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (Реєстр, ЄДЕССБ) 19.07.2018р. за № ХМ 061182001270). Відповідно до Реєстру - датою початку будівництва є 20.07.2018р., датою завершення будівництва - 29.12.2020р., строк введення в експлуатацію - 01.03.2021р.

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області Відповідачу видано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ХМ101210301383 (дата реєстрації в ЄДЕССБ 01.03.2021р.), якою засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Як вбачається з відомостей, наявних у відкритому доступі в мережі їнтернет - «Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», відповідачем пайова участь до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 № 132-ІХ), вказав прокурор.

Крім того, як стверджує прокурор, на час отримання Відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку відповідного будівництва (до 2020 року), ч.2 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Проте, на момент прийняття в експлуатацію об`єкта відповідачем статтю 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності було виключено на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні (Закон № 132-ІХ).

В той же час, прокурор вважає, що Закон № 132-ІХ врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення, а саме установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт і частини 2).

Прокурор у позові відзначає, що у зв`язку неукладенням договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, а також сплатити суми інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Представник позивача у своїй заяві від 15.08.2025р. позов підтримує та просить суд розглядати справу за його відсутності.

Представником відповідача відзив на позовну заяву не подано.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися.

Ухвали суду надіслані сторонам у порядку, встановленому ГПК України, відтак, останні є такими, що належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. Окрім того, відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті господарського суду Хмельницької області; ухвали суду надіслані на юридичну адресу відповідача, та повернуті з відміткою "Адресат відсутній".

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, належне повідомлення сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

У період 20.07.2018р. по 01.03.2021р., як вказав прокурор, товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Гавриленко та партнери» (Замовник, Відповідач) здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна у м. Красилів Хмельницької області. Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000:1122.1 «Будинки багатоквартирні масової забудови».

Будівництво проводилося на земельній ділянці з кадастровим номером 6822710100:01:002:0505, площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Дозвіл на виконання будівельних робіт Відповідач отримав 19.07.2018р. (повідомлення про початок будівельних робіт зареєстроване у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (Реєстр, ЄДЕССБ) 19.07.2018). Відповідно до Реєстру датою початку будівництва є 20.07.2018р., датою завершення будівництва - 29.12.2020р., строк введення в експлуатацію - 01.03.2021р.

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області Відповідачу видано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ХМ101210301383 (дата реєстрації в ЄДЕССБ 01.03.2021р.), якою засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Як вбачається з відомостей, наявних у відкритому доступі в мережі інтернет - «Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», відповідачем пайова участь до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 № 132-ІХ).

Відповідно до відомостей декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ХМ101210301383 від 01.03.2021 (техніко-економічних показників), загальна площа квартир об`єкта будівництва становить 1153,7 кв. м.

На дату прийняття об`єкта в експлуатацію (згідно із декларацією №ХМ101210301383, зареєстрованою 01.03.2021) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 №311. Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Хмельницької області становила 12734 гривні.

Хмельницька окружна прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поінформувала Красилівську міську раду про існування означених порушень інтересів держави (лист від 17.04.2025 №50-2628вих-25).

Позивачем не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про стягнення із Відповідача грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету, відповідні заходи вживатися не плануються (лист від 28.05.2025 № 2082/08-10/2025).

Хмельницька окружна прокуратура звернулася із повідомленням від 29.05.2025р. до Красилівського міського голови про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Красилівської міської ради шляхом подання позовної заяви до відповідача у даній справі.

З огляду на вищевикладене, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою; справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Красилівської міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Красилівська міська рада.

Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).

Крім того, положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Згідно з ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні бюджетом розвитку визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Отже, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

Відтак, уповноженим органом у спірних правовідносинах є Красилівська міська рада, яка є належним позивачем у цій справі.

Однак, з відповідним позовом до суду Красилівська міська рада не зверталася.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (п. 45 Постанови).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39). З метою захисту інтересів держави, прокурор спонукав позивача до здійснення захисту цих інтересів ним самостійно.

Як убачається із матеріалів справи, Хмельницька окружна прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поінформувала Красилівську міську раду про існування означених порушень інтересів держави (лист від 17.04.2025 №50-2628вих-25).

Позивачем не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про стягнення із Відповідача грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету, відповідні заходи вживатися не плануються (лист від 28.05.2025 № 2082/08-10/2025).

Хмельницька окружна прокуратура звернулася із повідомленням від 29.05.2025р. до Красилівського міського голови про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Красилівської міської ради шляхом подання позовної заяви до відповідача у даній справі.

З огляду на зазначене, прокурор, звертаючись до суду із позовом у даній справі, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Стосовно суті спору судом відзначається, що Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні, відповідно до ст. 1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У ст. 40 Закону № 3038-VI (зі змінами) закріплювався обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договору пайової участі за вказаною статтею Закону № 3038-VI передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Отже, зі змісту ст. 40 Закону № 3038-VI вбачалося, якщо об`єкт будівництва не відносився до переліку об`єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов`язковим через пряму вказівку закону.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом з тим, 20.09.2019 прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні (далі - Закон № 132-ІХ), яким внесено зміни, зокрема у Закон № 3038-VI шляхом виключення із його тексту, зокрема ст. 40, про що зазначено у ч. 3 п. 13 р. І. Закон № 132-ІХ набрав чинності 17.10.2019, однак Верховна Рада постановила, що п. 13 р. І цього Закону набирає чинності з 01.01.2020 (п. 1 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень).

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. За загальним правилом дія нормативного акта (чи його окремої частини) починається з моменту набрання ним чинності (якщо інше не передбачено нормативним актом), а завершується з моменту припинення його дії - календарної дати, з якої нормативний акт (чи його окрема частина) остаточно втрачає чинність.

Судом встановлено, що у період 20.07.2018р. по 01.03.2021р., як наголосив прокурор, товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Гавриленко та партнери» (Замовник, Відповідач) здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна у м. Красилів Хмельницької області. Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000:1122.1 «Будинки багатоквартирні масової забудови».

Будівництво проводилося на земельній ділянці з кадастровим номером 6822710100:01:002:0505, площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Дозвіл на виконання будівельних робіт Відповідач отримав 19.07.2018р. (повідомлення про початок будівельних робіт зареєстроване у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (Реєстр, ЄДЕССБ) 19.07.2018). Відповідно до Реєстру датою початку будівництва є 20.07.2018р., датою завершення будівництва - 29.12.2020р., строк введення в експлуатацію - 01.03.2021р.

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області Відповідачу видано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта №ХМ101210301383 (дата реєстрації в ЄДЕССБ 01.03.2021р.), якою засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Враховуючи, що будівництво об`єкта розпочалося в липні 2018 року, тобто до набрання чинності як Законом № 132-ІХ в цілому (17.10.2019), так і до набрання чинності його окремої частини - п. 13 р. І (01.01.2020), відповідач зобов`язаний був у період з початку будівельних робіт забудови і до 01.01.2020 звернутися до міської ради (позивача) із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, та очікувати від міської ради відповідного розрахунку та примірника договору, чого, як встановив суд, відповідач не виконав, відповідно порушив норму ст. 40 Закону № 3038-VI щодо обов`язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об`єкта і до 01.01.2020 була чинною.

Після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 р. І Закону № 132-ІХ, якою скасовано обов`язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону № 3038-VI.

Водночас у р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Згідно з абз. 1 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. З 01.01.2020 у замовників будь-яких об`єктів будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Однак в абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX законодавець чітко визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об`єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020), якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020.

Норми абз. 1 та абз. 2 п. 2 розділу ІІ Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Так, в абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX встановлено:

- розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для житлових будинків 2 % вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом);

- порядок пайової участі - замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому не йдеться про наявність у замовника будівництва обов`язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі, як це було передбачено ст. 40 Закону № 3038-VI.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21 у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене, відповідач зобов`язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва в строк до 16.01.2020р. і до введення об`єкта в експлуатацію сплатити пайові внески.

Беручи до уваги викладене, прокурором доведено обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску щодо об`єкта будівництва у 2020 році до введення його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п. 4 ч. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ.

Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Визначаючи розмір належної до стягнення суми пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта, суд зобов`язаний дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд зазначає, що останній є обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає приписам абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Ураховуючи наведене вище, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати пайової участі за розрахунком, право Красилівської міської ради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов`язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону. У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, а також а також сплатити суми інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Отже, обраний прокурором спосіб захисту при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Красилівської міської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі є ефективним та призведене до поновлення порушеного права позивача.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених безпідставно збережених коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, а також інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, оскільки матеріали справи підтверджують наявність у відповідача обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта на підставі абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, який не був виконаний відповідачем.

При цьому, суд виходить з того, що наведені висновки щодо застосування абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ у спірних правовідносинах відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є спрямованими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та/або після 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво, але до введення об`єкта в експлуатацію такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо уникаючи сплати пайової участі (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові 15.08.2024 у справі № 914/2145/23).

Частинами 1, 2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Гавриленко та партнери» (Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, провул. Котовського, 8, ідентифікаційний код 31369754) на користь Красилівської міської ради Хмельницької області (Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, площа Незалежності, 2, ідентифікаційний код 04060737) для зарахування в дохід місцевого бюджету Красилівської міської територіальної громади 293824,32 грн. (двісті дев`яносто три тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 32 копійки) безпідставно збережених коштів, 196935,01 грн. (сто дев`яносто шість тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень 01 копійку) інфляційних втрат, 37529,01 грн. (тридцять сім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 01 копійку) - 3% річних.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Гавриленко та партнери» (Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, провул. Котовського, 8, ідентифікаційний код 31369754) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, МФО 820172, Банк: ДКСУ, м. Київ) 7924,33 грн. (сім тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 33 копійки) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.08.2025р.

СуддяС.В. Заверуха

Відрук.: 3 прим.

1 - до справи

2, 3- відповідачу (31000, провул. Котовського, 8, м. Красилів, код 31369754; - 31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Булаєнка, буд. 2, кв. 12) рек. з повід.

Направити ухвалу прокуратурі, позивачу до електронного кабінету Електронного суду.