Рішення № 129598796, 10.07.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2729/25

Провадження № 2/202/2667/2025

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

10 липня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року позивачі в особі свого представника ОСОБА_1 відповідно до рішенням Вищої ради правосуддя, яким територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області з 1 липня 2024 року змінено та передано до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, звернулися до суду з позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 листопада 2000 року вони є співвласниками в рівних частках квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

24 листопада 2000 року їх право власності на зазначену квартиру було зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», про що здійснено реєстраційний запис № 4985 у реєстровій книзі № 27.

У зв`язку з тим, що право власності на квартиру було набуто до 01.01.2013 року їх право власності не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з метою реєстрації свого права власності вони звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради з заявою про реєстрацію прав власності на квартиру.

Проте рішенням державного реєстратора № 73475948 від 04 червня 2024 було відмовлено в реєстрації права власності на квартиру через неможливість підтвердити інформацію щодо права власності.

Згідно з листом Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області до 01 січня 2013 року державну реєстрацію на об`єкти нерухомого майна, що розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали КП БТІ м. Донецька (ЄДРПОУ 03336670), КП БТІ Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 33796504). Дана інформація міститься на відбитках печаток на реєстраційних надписах в документах, що посвідчують право власності на об`єкти нерухомого майна. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігалися у БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014 населені пункти Донецького району Донецької області включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Таким чином неможливо отримати інформацію про зареєстровані до 01.01.2013 права на об`єкти нерухомого майна, розташовані в місті Авдіївка Донецької області

Отже, позивачі просили визнати за ними, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , право власності в рівних частках - на 1/3 частину за кожним на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 06 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті

Представник позивачів Яцишин А.О., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав позовні вимоги.

Представник Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про розгляд справи був повідомлений, у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, тому справу розглянуто в його відсутність на підставі наявних даних та доказів у відсутності відповідача.

Суд, заслухавши представника позивачів, з`ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 17 листопада 2000 року виконавчим комітетом Авдіївської міської ради на підставі рішення від 17.11.2000 р. за № 426, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві власності в рівних частках квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з реєстраційним написом право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на зазначену квартиру було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації м. Донецька в реєстровій книзі № 27 за № 4985 від 24.11.2000.

При цьому згідно з копією технічного паспорта від 10.06.2002 загальна площа квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 44,90 кв.м., житлова площа 30,6 кв.м.

Рішенням державного реєстратора № 73475948 від 04 червня 2024 року позивачам відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно через неможливість отримання інформації про зареєстровані права на нерухоме майно до 01.01.2013 року.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на квартиру, суд виходить із того, що відповідно достатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 1 статті 4ЦПК України також визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зістаттею 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1статті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392ЦК України власникмайна можепред`явитипозов провизнання йогоправа власності,якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Суд вважає доведеним факт належності позивачам на праві спільної часткової власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 17.11.2000 № 426, копією реєстраційного напису, зробленого Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, технічним паспортом на квартиру від 11.11.2000.

Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, яка представляє Авдіївську територіальну громаду, право власності позивачів на вищевказане майно не оспорювала, будь-яких заперечень проти позову не надала.

Відомостей про наявність прав на спірне майно в інших осіб, крім позивачів, немає.

Згідно з матеріалами справи позивачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, підстави не довіряти твердженням позивачів про належність їм вищевказаного нерухомого майна відсутні.

При цьому між співвласниками квартири немає спору щодо розміру їх часток у праві спільної власності, відповідно кожному зі співвласників належить по 1/3 частині вищевказаної квартири.

Суд також звертає увагу, що загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька та м. Ясинувата, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності на нерухоме майно, розташоване в м. Авдіївка Донецької області.

Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право власності позивачів на квартиру, але позивачі позбавлені можливості реалізовувати свої правомочності власників майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання у відповідному бюро технічної інвентаризації через окупацію частини Донецької області, де зберігалися реєстраційні документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити та визнати за позивачами право власності в рівних частках, а саме за кожним на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 44,90 кв.м., житловою площею 30,60 кв.м.

Керуючись ст. 258-259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності в рівних частках на 1/3 частину за кожним на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 44,90 кв.м., житловою площею 30,60 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Наталія Марченко