Ухвала суду № 129598215, 18.08.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12505/25

н/п 2-з/766/179/25

УХВАЛА

про забезпечення позову

18 серпня 2025 року м. Херсон

СуддяХерсонського міського суду Херсонської області Рядча Т.І., розглянувши заяву заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави при здійсненні процесуального керівництва кримінальному провадженні № 62024150010002196 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави при здійсненні процесуального керівництва кримінальному провадженні № 62024150010002196 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

Одночасно зпозовом заступниккерівника Миколаївськоїобласної прокуратури,який дієв інтересах державипри здійсненніпроцесуального керівництва кримінальномупровадженні №62024150010002196подав заявув якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майна квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за записом № 39062342 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2203578965101) та та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що Миколаївською обласною прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні №62024150010002196 від 05.09.2024 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.191 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві. 27.03.2025 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.191 КК України, а саме: в одержанні неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненого у складі організованої групи, вчиненого повторно (підтверджується копією повідомлення про підозру з доказами вручення). Санкція ч.3 ст.368 КК України, яка інкримінується ОСОБА_1 , передбачає такий вид покарання, як позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та конфіскацією майна.

Станом на момент оголошення підозри 27.03.2025, ОСОБА_1 на праві власності належала квартира - об`єкт житлової нерухомості, за реєстраційним номером 2203578965101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Водночас, після повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, 25.04.2025 між підозрюваним та його дружиною ОСОБА_2 , був укладений договір дарування вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований за №257 (підтверджується копією зазначеного договору та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

На думку прокурора дії сторін під час його укладення є недобросовісними, зводяться до зловживання правом, направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на об`єкт нерухомості з метою приховання цього майна від арешту та наступного звернення стягнення у рахунок виконання вироку суду про конфіскацію майна, що є підставою для визнання спірного договору дарування недійсним відповідно до п.6 ст.3, ч.3 ст. 13, ст. 234 ЦК України.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов зокрема забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 06.11.2020 року на праві власності належала квартира - об`єкт житлової нерухомості, за реєстраційним номером 2203578965101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

27.03.2025 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.191 КК України, а саме: в одержанні неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненого у складі організованої групи, вчиненого повторно (підтверджується копією повідомлення про підозру з доказами вручення).

25.04.2025 року між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 , був укладений договір дарування вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований за №257, що підтверджується копією зазначеного договору та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень наданих в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальнийзакон незобов`язуєсуд прирозгляді питаньпро забезпеченняпозову перевірятиобставини,які маютьзначення длясправи,а лишезапобігає ситуації,при якійможе бутиутруднено чистане неможливимвиконання рішенняу разізадоволення позову.Види забезпеченняпозову застосовуютьсядля того,щоб гарантувативиконання можливогорішення суду,а такерішення можебути постановленотільки увідповідності дозаявлених позовнихвимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

В постанові по справі № 643/12369/19 Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майнає самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Частиною 5 ст. 153 ЦПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Пунктом 3 ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. Завданням арешту є запобігання можливості приховування майна, його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Таким чином, вивчивши матеріали заяви, надані докази, суд вважає, що наявні достатні підстави для забезпечення позову, а враховуючи, що в рамках кримінального провадження прокурором готувалося клопотання про арешт майна, суд дійшов висновку, що саме арешт буде ефективнішим засобом забезпечення позову, а тому заява підлягає частковому задоволенню. Крім цього, саме такий вид забезпечення позову передбачений п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258-260 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави при здійсненні процесуального керівництва кримінальному провадженні № 62024150010002196 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову» про визнання недійсним договору дарування, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за записом № 39062342 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2203578965101).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

СуддяТ. І. Рядча