Ухвала суду № 129597412, 18.08.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7915/25 2/335/3445/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Рибалко Н.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр мембранних технологій", Товариство з обмеженою відповідальністю "Водний промисловий консалтинг" про відшкодування упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лелікова Сергія Олеговича до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр мембранних технологій", Товариство з обмеженою відповідальністю "Водний промисловий консалтинг" про відшкодування упущеної вигоди.

Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь за період з 21.02.2025 по 05.08.2025 (166 днів) відшкодування упущеної вигоди, пов`язаної з не отриманням доходу від здачі в оренду належної їй частини нежилого приміщення, будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 684 502,38 грн., та судові витрати.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї матеріалами, суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частини першої статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2022 у справі №331/5662/18, що набрало законної сили 12.02.2025, за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на частину нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1315434423101).

Іншим співвласником частини є відповідач ОСОБА_2 , який без згоди позивача передав у користування все приміщення ТОВ «Український центр мембранних технологій», що у подальшому здало його в суборенду ПП «Юнікс Трейд Ко». При цьому позивач жодних договорів з орендарем не укладала та не отримує частку доходів від користування майном, що порушує її права та завдає збитків у вигляді упущеної вигоди.

Посилаючись на зазначене, позивач просить у позові стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 684 502,38 грн.упущеної вигоди та понесені витрати по справі.

Відтак, виходячи з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 ЦПК України встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За наведених обставин, враховуючи, що предметом позову у цій справі є стягнення упущеної вигоди від передачі майна в оренду частини нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і вказаний об`єкт нерухомого майна територіально відноситься до Олександрівського району м. Запоріжжя, на який розповсюджується юрисдикція Олександрівського районного суду міста Запоріжжя, доходжу до висновку, що позов ОСОБА_1 , з яким представник позивача звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, повинен розглядатись у суді за правилами виключної підсудності, за місцезнаходженням нерухомого майна.

З огляду на викладене, вважаю за необхідне у порядку п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, передати дану справу на розгляд Олександрівському районному суду міста Запоріжжя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30-32, 43, 189-197, 260 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу№ 335/7915/25(провадження№ 2/335/3445/2025)за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи:Товариство зобмеженою відповідальністю"Українськийцентр мембраннихтехнологій",Товариство зобмеженою відповідальністю"Воднийпромисловий консалтинг"про відшкодуванняупущеної вигоди, передати за підсудністю на розгляд Олександрівському районному суду міста Запоріжжя.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя: Н.І. Рибалко