Рішення № 129590346, 18.08.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/799/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України до Чернігівської обласної ради, державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців відділу державної реєстрації Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Неволіної Валентини Дмитрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України до Чернігівської обласної ради, державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців відділу державної реєстрації Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Неволіної Валентини Дмитрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії восьмого скликання Чернігівської обласної ради від 16.05.2024 № 10-18/VIII «Про припинення юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради та зміну статусу майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Лісова, буд. 1, с. Мала Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівська область»;

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.06.2024 № 1000631100004002265 про перебування комунального некомерційного підприємства «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради в стані припинення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності законних підстав та з порушенням встановленої законодавством України процедури, порушує гарантоване Конституцією України право на охорону здоров`я, доступності медичного обслуговування, на збереження і розвиток мережі закладів охорони здоров`я, оздоровлення і відпочинку дітей, прийняте без урахування якнайкращого забезпечення інтересів дитини, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Відповідачем подано відзив, в якому просить відмовити у задоволені позову та заначено, що постійно-діючий комунальний дитячий санаторій з березня 2020 року не функціонував та не здійснював надання послуг, а його утримання (перебування працівників в умовах простою, сплата витрат на енергоносії) несло значні фінансові навантаження на обласний бюджет та є нецільовим витрачанням бюджетних коштів. Стверджує, що оскаржуване рішення про ліквідацію КНП «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» не потребувало погодження з Мінсоцполітики.

Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури подано до суду відповідь на відзив, в якій додатково звернув увагу, що припинення КНП «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» шляхом його ліквідації здійснено усупереч встановленої на рівні Конституції України заборони на скорочення мережі таких закладів.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому додатково звернув увагу на зазначені у відзиві правові підстави для відмови в позові.

Третьою особою подано пояснення щодо позову та відзиву, згідно яких вважає, що оскаржуване рішення, дійсно прийняте за відсутності законних підстав, порушує гарантоване Конституцією України право на охорону здоров`я, доступності медичного обслуговування, на збереження і розвиток мережі закладів охорони здоров`я, оздоровлення і відпочинку дітей.

Клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Чернігівську обласну державну (військову) адміністрацію та Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, як органів, що відповідно до наданих повноважень затверджують місцеві бюджети та приймають рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети щодо фінансування закладів охорони здоров`я Чернігівської області, задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано суду сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту, що судове рішення за результатами розгляду справи може істотно вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки вказаних суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно пункту 1.1 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 31948473) (далі - Статут), затвердженого наказом начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради від 07.10.2019 № 158, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради є спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом системи охорони здоров`я Чернігівської області - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги з реалізації законодавчо закріпленого права дітей на санаторно-курортне лікування (а.с. 84-93).

Основною метою діяльності Підприємства є забезпечення медичного обслуговування дітей віком від шести до шістнадцяти років шляхом надання медичних послуг в порядку та обсязі, встановлених законодавством, та кваліфікованої (спеціалізованої) медичної допомоги: санаторно-курортного лікування та профілактики дитячих захворювань професійно підготовленими медичними працівниками (пункт 3.1 Статуту).

Рішенням Чернігівської обласної ради від 16.05.2024 № 10-18/VIII «Про припинення юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради та зміну статусу майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Лісова, буд. 1, с. Мала Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівська область», вирішено припинити юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради шляхом ліквідації зазначеного закладу (а.с. 57).

Пунктом 2 вказаного рішення Чернігівської обласної ради від 16.05.2024 № 10-18/VIII вирішено зняти з майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Лісова, буд. 1, с. Мала Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівська область, статус об`єкта соціально-культурного призначення.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі даних про перебування юридичної особи в процесі припинення зазначено «В стані припинення, 06.06.2024 № 1000631100004002265 внесення рішення юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення, ліквідації» (а.с. 94).

Вважаючи протиправним рішення відповідача, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону № 1697-VII).

При цьому, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, згідно якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В позовній заяві прокурор зазначає, що оскаржуване рішення відповідача порушує гарантоване Конституцією України право на охорону здоров`я, доступності медичного обслуговування, оздоровлення і відпочинку дітей, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей, а тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, зокрема, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У відповідності до статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Частиною першою статті 106 Цивільного кодексу України визначено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно частини другої статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як слідує з матеріалів справи, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради створений з метою надання послуг з оздоровлення, відпочинку та розвитку дітей, відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17.06.2015 (далі - Положення, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень правління Фонду соціального страхування, у сфері гуманітарної допомоги.

Згідно пункту 3 Положення основними завданнями Мінсоцполітики, серед інших, є забезпечення формування та реалізації державної політики з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей.

Основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов`язки та відповідальність усіх учасників процесу визначає Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

У відповідності до частини першої статті 2 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» законодавство у сфері оздоровлення та відпочинку дітей складається з Конституції України, Сімейного кодексу України, законів України «Про охорону дитинства» «Про позашкільну освіту», цього та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 3 частини другої статті 3 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» передбачено, що основними напрямами державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Основні принципи державної політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей визначені, частиною першою статті 3 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», зокрема:

- рівності прав кожної дитини на оздоровлення та відпочинок;

- визнання пріоритетним у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснення заходів, спрямованих на зміцнення здоров`я дітей шляхом організації оздоровлення та відпочинку;

- створення оптимальних умов для безпечного та ефективного перебування дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку;

- створення умов для зміцнення фізичного та психічного здоров`я дітей шляхом належної організації оздоровлення та відпочинку;

- надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітям, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки;

- адресності соціальної допомоги, що надається з державного і місцевих бюджетів для оздоровлення та відпочинку дітей.

Згідно з частиною першою та другою статті 5 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» центральним органом виконавчої влади у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку загальнодержавного значення.

За приписами пункту 2 частини першої статті 6 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують збереження та розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення.

Згідно пункту 1 частини першої статті 14 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» дитячий заклад санаторного типу - заклад, у якому діти перебувають цілодобово і де поряд з оздоровчими надається комплекс медичних послуг, спрямованих на поліпшення стану їхнього здоров`я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадрового забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», зокрема, утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку здійснюються за рішенням власника (засновника) або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства.

Реорганізація або ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності допускається виключно за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

За встановленими обставинами, основною метою діяльності Комунального некомерційного підприємства «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради є забезпечення медичного обслуговування дітей віком від шести до шістнадцяти років шляхом надання медичних послуг в порядку та обсязі, встановлених законодавством, та кваліфікованої (спеціалізованої) медичної допомоги: санаторно-курортного лікування та профілактики.

Отже, враховуючи вимоги вказаних норм, при прийнятті оскаржуваного рішення наявність погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є обов`язковим.

Згідно листа Міністерства соціальної політики від 29.11.2024 № 26801/0/2-24/58 Чернігівська обласна рада не повідомляла Мінсоцполітики про намір припинити юридичну особу, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради, шляхом ліквідації. Також до Мінсоцполітики не надходив відповідний пакет документів щодо погодження припинення Закладу шляхом ліквідації (а.с. 62).

Відповідно до пунктів 8-4, 8-5 Типового положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 422, засновник (власник) дитячого закладу державної чи комунальної форми власності під час перебування дітей у відповідному закладі не має права без погодження з Мінсоцполітики ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей. Реорганізація або ліквідація дитячих закладів державної чи комунальної форми власності допускається виключно за погодженням з Мінсоцполітики.

З огляду на викладе, суд зазначає, що організація відпочинку та оздоровлення дітей є суспільно корисною діяльністю. Досліджуючи захист інтересів держави як мету, досягнення якої повинен прагнути прокурор при зверненні з позовом до суду, повинно бути відновлення прав дітей щодо належного відпочинку.

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 № 44/25, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідач у порушення чинних норм законодавства, приймаючи оскаржуване рішення не отримав згоди на припинення дитячого закладу від центрального органу виконавчої влади, який в силу частини п`ятої статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», уповноважений надавати згоду на реорганізацію або ліквідацію такого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення вісімнадцятої сесії восьмого скликання Чернігівської обласної ради від 16.05.2024 № 10-18/VIII «Про припинення юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради та зміну статусу майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Лісова, буд. 1, с. Мала Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівська область» є протиправним та підлягає скасуванню.

Позовна вимога про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000631100004002265 від 06.06.2024 про перебування комунального некомерційного підприємства «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради в стані припинення, задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначена Порядком № 1127.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення державним реєстратором, на підставі заяви власника та поданих документів.

За приписами частини першої статті 12 Закону державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Абзацами першим та другим частини третьої статті 26 Закону передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Тобто, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон не передбачає, тому суд приходить до висновку, що заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури обрано неналежний спосіб захисту інтересів держави, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України підлягає задоволенню частково.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланада, 8/10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567866) до Чернігівської обласної ради (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 25618741), державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців відділу державної реєстрації Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Неволіної Валентини Дмитрівни (вул. Батюка, 5-А, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 04061636), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради (вул. Лісова, 1, с. Мала Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівські область, 16626, код ЄДРПОУ 31948473) про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії восьмого скликання Чернігівської обласної ради від 16.05.2024 № 10-18/VIII «Про припинення юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради та зміну статусу майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Лісова, буд. 1, с. Мала Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівська область».

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.08.2025.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ