Рішення № 129590323, 18.08.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/6545/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти та науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Державне підприємство «Інфоресурс», в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту";

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дані, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо його поточного здобуття освіти, порушують послідовність здобуття освіти, визначену статтею 10 Закону України «Про освіту».

Міністерство освіти та науки України подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позову, вказало, що для здобуття освіти, на рівні вищому, ніж раніше здобутий, та збереження послідовності здобуття освіти, визначеною частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу освіти особа, має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої (фахової-передвищої) освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття освіти на тому самому рівні національної рамки кваліфікацій. Вказує, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, а також надання довідки, яка формується за даними ЄДЕБО, і має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Державне підприємство «Інфоресурс» пояснення щодо позову або відзиву не подало.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 31.07.2025 було продовжено Міністерству освіти та науки України процесуальний строк на подання відзиву та доданих до нього документів та долучено їх до справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту і інформації про навчання особи, позивач навчався (а.с. 15):

- в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за освітнім рівнем бакалавра з терміном навчання з 01.09.2017 по 30.06.2021, відрахований 06.07.2018;

- в Національному університеті «Чернігівська політехніка» за освітнім рівнем бакалавра з терміном навчання з 01.10.2022 по 30.06.2026.

Національний університет «Чернігівська політехніка» 29.04.2025 сформував довідку № 631771 про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 , в якій зазначено, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» (а.с. 14).

Представник позивача звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою щодо порушення послідовності здобуття освіти, на яку листом від 23.05.2025 № 3/4426-25 було повідомлено про те, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 01.09.2017 був зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та був відрахований 25.06.2018. 09.09.2022 повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Національного університету «Чернігівська політехніка», що свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує» (а.с. 20).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі - Положення № 630), визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно Указу Президента України від 30.09.2010 № 926 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 752 затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти. Згідно вказаного Положення, Міністерству освіти і науки: забезпечити створення до 1 січня 2012 р. та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти; розробити та затвердити порядок формування та функціонування зазначеної Єдиної бази.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту»визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є:

дошкільна освіта;

початкова освіта;

базова середня освіта;

профільна середня освіта;

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

фахова передвища освіта;

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;

другий (магістерський) рівень вищої освіти;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Абзацами 1-5 частини першої статті 5 Закону № 1556-VII передбачено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий / освітньо-творчий) рівень.

Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другоюстатті 10 Закону України «Про освіту». Обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначенійчастиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Тобто, законодавство акцентує увагу на фактично здобутому рівні освіти, оскільки лише завершена освіта може свідчити про відповідний рівень професійних та академічних знань та навичок. (Це прямо випливає з формулювання «раніше здобутий рівень освіти»).

Незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Це положення закріплене встатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.

Отже, закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тобто, враховується тільки та освіта, яка дійсно була здобута.

Ні в одному із зазначених вище нормативних актів не встановлено будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу.

Таким чином, лише факт здобуття певного рівня освіти (для вищоїфакт здобуття освітнього ступеня), а не факт навчання за певним рівнем освіти, надає особі право на здобуття вищого рівня освіти.

При цьому відрахування особи з навчання за відповідним рівнем освіти не може розцінюватися як здобуття такого рівня освіти.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що процес здобуття освітипозивачем є послідовним у розумінні частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило належного функціонування системи ЄДЕБО.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про освіту» у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про освіту» визначено, що держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази:

- здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

- відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

- забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

- проводить навчання для роботи з Електронною базою;

- здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 74 Закону України «Про освіту», положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно достатті 74 Закону України "Про освіту" з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Згідно пункту 5 розділу І Положення власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

Згідно з пунктом 2 розділу III Положення інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Положення розпорядник ЄДЕБО: 1)вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2)здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4)вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб`єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової перед вищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб`єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов`язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.

Отже, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Обробка і захист інформації здійснюються в ЄДЕБО відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації, що перебуває у власності держави.

Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор ЄДЕБО - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другоюстатті 10 Закону України «Про освіту»щодо позивача.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо формування (відображення) інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме запису «Ні, порушує» про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Національному університеті «Чернігівська політехніка» з 01.10.2022; зобов`язання Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а саме виключити інформацію про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Національному університеті «Чернігівська політехніка» з 01.10.2022 шляхом заміни запису «Ні, порушує»на запис«Так, не порушує»при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниза наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленимиустатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 7000,00 грн. суду було надано копії договору № 91 про надання правничої допомоги від 13.05.2025, акту виконаних робіт від 03.06.2025, квитанції до прибуткового касового ордеру, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність, ордер (а.с. 21-24).

Так, відповідач передбаченим статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України правом не скористався, відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу суду не надав.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що оскільки понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та знайшли своє відображення в матеріалах судової справи, є адекватним предмету спору, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Також, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти та науки України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти та науки України (просп. Берестейський, 10,м. Київ,01135, код ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Державне підприємство «Інфоресурс» (вул. О. Довженка, будинок 3, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування (відображення) інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме запису «Ні, порушує» про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Національному університеті «Чернігівська політехніка» з 01.10.2022.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а саме виключити інформацію про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Національному університеті «Чернігівська політехніка» з 01.10.2022 шляхом заміни запису «Ні, порушує» на запис «Так, не порушує» при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти та науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.08.2025.

Суддя Наталія БАРГАМІНА