Рішення № 129588, 19.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.06 р. Справа № 17/168

Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

до відповідачів:

1 – Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод», м. Макіївка,

2 – Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат», м. Макіївка

про стягнення 50‘522,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатова Н.О., Лисенко О.Л.

від відповідачів:

1 – Гурін М.В.

2 – Співак О.Є.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулась з позовом до Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» (далі – «Завод») про стягнення суми 49‘874,42 грн., у тому числі: 24‘145,20 грн. (з урахуванням ПДВ 20%) – збору за зберігання вантажів; 21‘441,02 грн. – плати за користування вагонами; 4‘288,20 грн. – ПДВ, нарахованого на зазначену суму плати за користування вагонами.

Ухвалою від 26.06.2006р. (т.1 а.с. 136) за клопотанням позивача до участі у розгляді справи у якості другого відповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» (далі – «Комбінат»).

Письмовою заявою від 10.08.06р. (т. 2 а.с. 1) позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідачів суму 50‘522,42 грн., у тому числі: 24‘145,20 грн. (з урахуванням ПДВ 20%) – збору за зберігання вантажів; 21‘981,02 грн. – плати за користування вагонами; 4‘396,20 грн. – ПДВ, нарахованого на зазначену суму плати за користування вагонами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 119 Статуту залізниць України (далі – «Статут»), Правила користування вагонами, контейнерами, «Правил зберігання вантажів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 540 від 12.09.05р. (далі – «Правила зберігання») та «Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999р. (далі – «Тарифне керівництво»); відомості плати за користування вагонами; акти загальної форми №№ 167, 175,186, 192, 203, 204, 207, 215, 217; відомості плати за користування вагонами №№ 022069, 022070, 022073, 022074, 023075, 023076, 023080, 024088, 024090, 024092, 025098, 031105, 031107, 031111, 031112, 032114-032116, 032119; накопичувальні картки №№ 20030628, 20030629.

Завод проти вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що він за перевізними документами не був одержувачем вантажів у вагонах, які були затримані. Крім того у спірному періоді він не був власником відповідної залізничної під‘їзної колії. Ним був Комбінат.

Комбінат позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що вагони з вантажем не були своєчасно вивантажені у зв‘язку із необхідністю попереднього розмитнення товару. Крім того, подані вагони після їхнього неприйняття Комбінатом під вантажні операції, знаходилися на залізничній під‘їзній колії Комбінату, у зв‘язку з чим нарахування позивачем збору за зберігання вантажів є безпідставним та таким, що порушує норми Статуту, Правил зберігання та Тарифного керівництва.

Розгляд справи був закінчений 05.09.2006р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.09.06р. для підготовки рішення

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 2 лютого по 3 березня 2006 року на ст. Ясинувата ДП «Донецька залізниця» на адресу Комбінату надходили імпортні вантажі за перевізними документами №№ 11735-11745 11747- 11749, 11731, 11732, 11734, 11776, 11780, 11781, 11783, 11795, 11779, 11800., 11801, 11804 - 11806, 11812 - 11817, 11824 - 11836, про що відповідач своєчасно повідомлявся. Частина вантажів надійшла у вагонах, що належали Російській залізниці.

Зазначені вагони з вантажем були подані позивачем на під‘їзну колію Комбінату, але – не були прийняті Комбінатом для здійснення вивантаження у зв‘язку з необхідністю розмитнення вантажу. В очікуванні митного оформлення вагони були затримані, про що були складені відповідні акти загальної форми №№. 167, 175,186, 192, 203, 204, 207, 215, 217, які представники Комбінату не підписали.

Незважаючи на неприйняття вагонів під вивантаження, останні продовжували знаходитися на під‘їзних коліях Комбінату і на залізничні колії станції Ясинувата не поверталися.

Облік часу перебування зазначених вагонів у відповідача проводився станцією Ясинувата за відомостями плати користування вагонами форми «ГУ – 46» №№ 022069, 022070, 022073, 022074, 023075, 023076, 023080, 024088, 024090, 024092, 025098, 031105, 031107, 031111, 031112, 032114-032116, 032119.

З посиланням на ст. 119 Статуту та Правила користування вагонами і контейнерами за користування зазначеними вагонами позивачем на Комбінат була нарахована сума 21‘981,02 грн. – плати за користування вагонами; 4‘396,20 грн. – ПДВ, нарахованого на зазначену суму плати за користування вагонами (у тому числі 1‘297,96 грн. – плати за користування іноземними вагонами та – 259,59 грн. – ПДВ, нарахованого на цю суму плати).

Крім того за накопичувальними картками №№ 20030628, 20030629 позивачем був нарахований збір за зберігання вантажу у сумі 24‘145,20 грн. (з урахуванням ПДВ 20%).

Розвантажувальні роботи щодо цих вагонів здійснювались Комбінатом - вантажоодержувачем, який є вантажовласниками відповідних вантажів, що розвантажувались з вагонів у розумінні ст. 5 Статуту.

Зважаючи на те, що:

- згідно чч. 1, 3 ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням;

- зазначені вагони були затримані на коліях Комбінату саме через причини, пов‘язані з митним оформленням;

- ч. 4 ст. 119 Статуту передбачено, що вантажовласники та порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів з цих питань. Тобто, за диспозицією цієї норми у разі використання українськими вантажовласниками (зазначеними у ст. 5 Статуту) та портами вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська залізниця має право на компенсацію за рахунок цих вантажовласників (портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею) у зв’язку з оплатою іноземній залізниці вартості користування відповідними вагонами згідно до умов міжнародних договорів з цих питань, але – лише за певний період часу (від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій), а вагони російської залізниці у спірному періоді хоча і знаходилися на залізничній під‘їзній колії Комбінату, але останнім від залізниці до завершення митного оформлення не приймалися, про що свідчать прийомо-здавальні відомості (т. 2 а.с. 15-23) з яких спірні вагони викреслені;

- ч. 3 ст. 46 Статуту передбачає стягнення плати (збору за зберігання) вантажів лише за час їхнього знаходження на станції понад встановлений термін. Аналогічні приписи містяться і у нормах Тарифного керівництва та правил зберігання;

- вантаж у спірних вагонах у період до закінчення митного оформлення зберігався на залізничній під‘їзній колії Комбінату, що підтверджується, зокрема, поясненнями представника позивача (т. 2 а.с. 37);

господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Комбінату плати за користування вагонами української залізниці у сумі 20‘683,06 грн. обґрунтованими, а вимоги щодо стягнення плати за користування іноземними вагонами (1‘297,96 грн.) та збору за зберігання вантажів з урахуванням ПДВ (24‘145,20 грн.) – безпідставними.

Вимоги щодо стягнення додатково нарахованого ПДВ 20% на суму плати за користування вагонами української залізниці (4‘136,61 грн.) безпідставні оскільки:

- користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України, не може вважатися послугою. Плата за користування вагонами, виходячи зі Статуту, є - мірою відповідальності відповідної особи перед залізницею у зв’язку із знаходженням вагонів у цієї особи під вантажними операціями; у зв’язку із затримкою вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від зазначених осіб та у зв’язку з затримкою вагонів, пов’язаною з митним оформленням;

- «Державний класифікатор продукції та послуг», затверджений наказом Держстандарту України № 822 від 30.12.1997р. не містить такого виду послуги, як плата за користування вагонами;

- за змістом п. 3.1 Закону про «Податок на додану вартість» (далі – «Закон») об’єктом оподаткування ПДВ є товари, роботи та послуги, а плата за користування вагонами будучи мірою відповідальності не відноситься ні до товару, ні до роботи, ані до послуги;

- база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що встановлена п. 4.1 ст. 4 Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку;

- плата за користування вагонами, як міра відповідальності, не може вважатися базою оподаткування у розумінні Закону.

Вимоги щодо стягнення додатково нарахованого ПДВ 20% на суму плати за користування іноземними вагонами (259,59 грн.) також є безпідставними адже згідно частини 4 ст. 119 Статуту вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти відшкодовують українським залізницям плату за користування іноземними вагонами, а – не вносять її як це передбачено стосовно українських вагонів. Відповідно до «Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав», затверджених на п’ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав 24.05.1996р. зазначені іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які і є користувачами цих вагонів. За користування ними відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українські залізниці. Після чого плата відшкодовується українським залізницям особами, зазначеними у ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України. Вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти не є користувачами іноземних вагонів, одержаних ними від українських залізниць для виконання вантажних операцій. Закон не передбачає нарахування ПДВ на суми, що підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв’язку із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних зобов’язань. Тобто, вартість відшкодування плати за користування іноземними вагонами не є базою оподаткування у розумінні Закону. У зв’язку з чим нарахування ПДВ на ці суми є взагалі безпідставним. Доказів оплати позивачем відповідним іноземним залізницям податку на додану вартість у зв’язку із отриманням від них у користування вагонів позивач суду не надав. До того ж перерахування взагалі будь-якої суми ПДВ іноземним залізницям за користування вагонами позивачем не доведено.

Така правова позиція щодо безпідставності нарахування ПДВ на суми плати за користування вагонами як українських так і іноземних залізниць неодноразово підтверджувалась Вищім господарським судом України (Постанови ВГСУ: від 03.05.2005р. по справі господарського суду Донецької області № 17/410; від 11.07.2006р. по справі господарського суду Донецької області 17/41, від 20.07.2006р. по справі господарського суду Донецької області 17/40; від 05.04.2006р. по справі господарського суду Донецької області № 17/290; від 02.03.206р. по справі господарського суду Донецької області № 17/247).

Вимоги щодо стягнення спірної суми з Заводу не ґрунтуються на нормах діючого законодавства тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються між позивачем та Комбінатом пропорційно задоволеним вимогам..

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82 – 84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково за рахунок Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат»

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» (86101, м. Макіївка, вул.. Металургійна, 47, ЄДРПОУ № 00191170) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000 м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) суму 20‘683,06 грн. плати за користування вагонами, 206,83 грн. – на відшкодування витрат по сплаченому держмиту, 48,30 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

У задоволенні позову щодо стягнення суми 50‘542,22 грн. з Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» відмовити.

Суддя Татенко В.М.