Рішення № 129581593, 18.08.2025, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/334/25

Провадження №2/951/189/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі позивач, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі ТОВ «ФК «Кредіплюс») та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №88068, типом кредитує кредитналінія,строком на252дні,кредит надаєтьсяокремими траншами.Перший траншв сумі12000,00грн надаєтьсяне пізнішенаступного дняпісля укладеннякредитного договорушляхом перерахуванняна рахунок/картупозичальника,процентна ставка234%річних.Своїм підписомпозичальник підтвердив,що примірникпідписаних сторонамиіндивідуальної частинидоговору таграфіку платежівза першимтраншем,отримав особистов паперовійформі,публічну частинув електронномуповідомленні.28.01.2025між ТОВ«ФК «Кредіплюс»та ТОВ«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»укладено договірфакторингу №28012025,за якимТОВ «ФАКТОРИНГПАРТНЕРС» набулоправо грошовоївимоги ТОВ«ФК «Кредіплюс»до боржників,у томучислі задоговором №88068.На данийчас заборгованістьза договоромвідповідачем непогашається,проценти закористування кредитнимикоштами несплачуються,у зв`язкуз чимзагальний розмірзаборгованості становить16253,27грн,з яких:10631,48грн -заборгованість затілом кредиту,5319,79грн -заборгованість занарахованими процентами,302,00грн -заборгованість закомісіями.

Також 07.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3174504, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000,00 грн шляхом переказу на картковий рахунок. У свою чергу позичальник зобов`язався повернути використану суму кредиту, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором. ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало свої зобов`язання за цим договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. 26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.12.2021 № 3174504 в сумі 30350,00 гривень, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 19350,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1000,00 грн - заборгованість за комісіями.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаними договорами складає 46603,27 грн, з яких: 20631,48 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 24669,79 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1302,00 грн - заборгованість за комісіями.

За таких підстав, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договорами №88068 від 30.10.2021, №3174504 від 07.12.2021 у розмірі 46603,27 грн, сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у сумі 16000,00 грн.

Ухвалою судді від 17.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 17.07.2025.

Ухвалою суду від 17.07.2025 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 05.08.2025, а в подальшому - на 18.08.2025.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без його участі та не заперечував проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, про причини неявки в судове засідання не повідомила, жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

На підставі наведеного, ухвалою суду від 18.08.2025 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.10.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №88068 (далі Договір №88068), що підписаний власноручним підписом позичальника (а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 2.1. Договору №88068 типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії (загальний розмір кредиту) не може перевищувати 67556,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2.2. Договору №88068 перший транш в сумі 12000,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 9000,00 грн на номер рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , що відкрито в банку код 305299-ПАТ КБ ПриватБанк, у національній валюті; у розмірі 3000,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно пункту 2.5. індивідуальної частини.

Пунктом 2.2.3. Договору №88068 передбачено, що другий транш в сумі, що не може перевищувати 55556 грн, надається не пізніше наступного дня після погодження кредитодавцем заяви/звернення позичальника про отримання другого траншу.

Відповідно до пункту 2.3. Договору №88068 проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 234 % річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550 % річних.

Згідно з пунктом 2.5. Договору №88068 комісія за надання першого траншу складає 3000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25 % від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.2. цієї індивідуальної частини. Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7500 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день отримання другого траншу за ставкою, що не може перевищувати 25 % від загальної суми другого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.3. цієї індивідуальної частини.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 1182 дні (пункт 2.6. Договору №88068).

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит шляхом зарахування коштів в сумі 9000,00 грн на її платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2021 № CRD_348705 (а.с. 43).

Як вбачається з наданих позивачем документів, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором про споживчий кредит №88068 відображений позичальником ТОВ «ФК «Кредіплюс» у картці обліку виконання договору та розрахунку заборгованості за кредитним договором і складає 16253,27 грн, з яких: 10631,48 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5319,79 грн - заборгованість за відсотками та 302,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 43 зворот-45, 55).

28.01.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали Договір факторингу № 28012025, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняло належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.10.2021 №88068 (а.с. 46-54).

Згідно з актами прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді від 28.01.2025 до договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 та платіжною інструкцією кредитного переказу коштів від 28.01.2025 №0491640000, ТОВ "ФК "Кредіплюс" передав, а ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" прийняв Реєстр боржників в електронному вигляді та здійснив сплату згідно Договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 (а.с. 50 зворот - 51).

Відповідно до Реєстру боржників, який є додатком № 1 до Договору факторингу №28012025 від 28.01.2025, до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №88068 від 30.10.2021 на загальну суму 16253,27 грн, з яких: 10631,48 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5319,79 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 302,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 52-53, 54).

07.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3174504 (індивідуальна частина) (далі Договір №3174504), який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора L61493, що підтверджено довідкою про ідентифікацію (а.с. 29-33, 41).

Відповідно до пункту 6.1 Договору №3174504 визначено, що вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з пунктом 6.2 Договору №3174504 проект договору розміщений у Особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору. Таке електронне повідомлення може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс повідомленні з мобільного номеру позичальника на номер 2277.

У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан" в електронній формі.

За умовами Договору №3174504 ТОВ "Мілоан" зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 10000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Окрім іншого, пунктом 1.5.1 узгоджено між сторонами і комісію за надання кредиту у сумі 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Зі змісту анкети-заяви на кредит №3174504 від 07.12.2021 вбачається, що ОСОБА_1 з метою отримання грошових коштів у кредит сформувала відповідну заяву, 07.12.2021 був підписаний договір (а.с. 35).

Таким чином, отримавши одноразовий ідентифікатор L61493, який прирівнюється до власноручного підпису, відповідач підписала кредитний договір, прийняла пропозицію Товариства про укладення цього договору та погодилася з усіма додатками та невід`ємними його частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів), в яких визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань кредитодавця.

На виконання умов Договору №3174504 ТОВ "Мілоан" виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. Вказана обставина підтверджується квитанцією LIQPAY №1845180541 від 07.12.2021, призначення платежу: кошти згідно договору №3174504 (а.с. 41 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором №3174504 від 07.12.2021 станом на 04.03.2022 заборгованість ОСОБА_1 складає 30350,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 19350,00 грн заборгованість за процентами, 1000,00 грн заборгованість за комісією (а.с. 42).

26.07.2024 між ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та ТОВ "Мілоан" укладено Договір факторингу №26-07/2024, згідно з умовами якого ТОВ "Мілоан" передає (відступає) на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" приймає належні ТОВ "Мілоан" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 56-58).

За змістом акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 фактор ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" з однієї сторони та ТОВ "Мілоан" уклали даний акт про те, що на виконання Договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників від 26.07.2024, складений у вигляді електронного документу з накладанням КЕП, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників, зазначених у Реєстрі боржників (а.с. 62 зворот).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024, до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №3174504 від 07.12.2021 на загальну суму 30350,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19350,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 1000,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 63 зворот-64).

З копії платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024 слідує, що ТОВ "Мілоан" отримало від ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 3310395,81 грн оплати за Договором факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с. 63).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України«Про електроннукомерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону (у редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №88068 від 30.10.2021 та між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №3174504 від 07.12.2021.

З огляду на викладене, на підставі укладеного договору у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Факт виконання ТОВ «ФК «Кредіплюс» своїх зобов`язань за Договором №88068 від 30.10.2021 підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2021 № CRD_348705 (а.с. 43), а факт виконання ТОВ «ФК «Мілоан» своїх зобов`язань за Договором №3174504 від 07.12.2021 підтверджується квитанцією LIQPAY №1845180541 від 07.12.2021 (а.с. 41 зворот).

Поряд з цим згідно з абзацом 1 частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №88068 від 30.10.2021 на підставі Договору факторингу №28012025 від 28.01.2025 та за Договором №3174504 від 07.12.2021 на підставі Договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024.

Докази того, що договори факторингу №28012025 від 28.01.2025 та №26-07/2024 від 26.07.2024 визнані недійсними чи їх дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надані.

Ураховуючи, що відповідач не з`явилася у судове засідання та докази на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Договору №88068 від 30.10.2021 та умов Договору №3174504 від 07.12.2021 та наявність заборгованості за даними Договорами.

Разом з тим щодо нарахування відсотків за Договором №3174504 від 07.12.2021 суд важає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини третьої статті 1049ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За положеннями статей 1046, 1049ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (позикою) припиняється. Права та інтереси кредитодавця (позикодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до Договору про споживчий кредит №3174504 від 07.12.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит в розмірі 10000,00 грн, строком на 30 днів, тобто до 06.01.2022.

Сторони погодили, що проценти за користування кредитом становлять 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з графіком щомісячних платежів по кредитному договору встановлено, що за 30 днів користування кредитом відповідач повинна була сплатити 3750,00 грн процентів за користування кредитом.

Отже, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Договору про споживчий кредит №3174504 від 07.12.2021 становить 3750,00 грн.

Докази продовження строку Договору №3174504 від 07.12.2021 в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що строк Договору №3174504 від 07.12.2021 не продовжувався, відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії вказаного договору.

На підставі викладеного, розмір заборгованості по процентах за Договором про споживчий кредит №3174504 від 07.12.2021 в межах строку дії договору з 07.12.2021 по 06.01.2022, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 3750,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №88068 від 30.10.2021 в сумі 16253,27 грн, з яких: 10631,48 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5319,79 грн - сума заборгованості за відсотками, 302,00 грн сума заборгованості за комісією та заборгованість за Договором про споживчий кредит №3174504 від 07.12.2021 у сумі 14750,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3750,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн сума заборгованості за комісією.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 66,53% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1611,62 грн (2422,40/100%х66,53%), сплачені відповідно до платіжної інструкції №0524390032 від 26.05.2025 (а.с. 6).

Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша та друга статті 137 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір про надання правничої допомоги за №02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», пунктом 4.1 та 4.5 якого сторони погодили, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, яка є невід`ємним додатком до Договору. Сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (а.с.70-71);

- заявку на надання юридичної допомоги №544 від 01.04.2025, з якої вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: 1) надання усної консультації з вивченням документів 2 години (4000 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 4 години (12000 грн) (а.с.73);

- прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», в якому передбачено вид та ціну послуг, які надаються Адвокатським об`єднанням (а.с.71 зворот - 72);

- витяг з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025, підписаний керуючим партнером Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я., згідно з яким Адвокатським об`єднанням було надано ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» правову допомогу на загальну суму 16000 грн (а.с.73 зворот).

Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 29 Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно з вимогами статті 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до винесення рішення у справі повідомлено суд про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

Таким чином, наявність договірних відносин між Адвокатським об`єднанням «Лігас Ассістанс» та позивачем підтверджується: договором про надання правової допомоги за №02-07/2024 від 02.07.2024, укладеним між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»; прайс-листом Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», в якому передбачено вид та ціну послуг, які надають Адвокатським об`єднанням; заявкою на надання юридичної допомоги за №544 від 01.04.2025; витягом з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025, підписаного керуючим партнером Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я., згідно з яким Адвокатським об`єднанням було надано ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» правову допомогу на загальну суму 16000 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПКУкраїни обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надала.

Ураховуючи наведене, беручи до уваги пропорційність розподілу судових витрат розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги задоволено частково на суму, що становить 66,53% заявлених позовних вимог), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10644,80 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про споживчий кредит №88068 від 30.10.2021 та за Договором про споживчий кредит №3174504 від 07.12.2021 у розмірі 31003 (тридцять одна тисяча три) гривні 27 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) гривень 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФАКТОРИНГПАРТНЕРС» витрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі 10644 (десять тисяч шістсот сорок чотири) гривень 80 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 18.08.2025.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк