Рішення № 129581385, 18.08.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1832/25

н\п 2/490/2180/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 32305,32 грн та понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 03.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №100221729, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 12000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Відповідач не виконав умови кредитного договору.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, 23.06.2021 року згідно умов договору факторингу №0ЗТ ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором №100221729 від 03.03.2021 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15 у відповідності до умов якого та згідно додатку №1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №100221729 від 03.03.2021 року.

Згідно додатку №1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 32305,32 грн, із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 6878,00 грн; - заборгованість за відсотками становить 25427,32 грн.

ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за договором про споживчий кредит №100221729 від 03.03.2021 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

19.03.2025 року суддею направлено запит щодо отримання інформації про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1

24.04.2025 року до суду надійшла відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання управління ДМС України в Миколаївській області, згідно з якою за відомостями ВОМІРМП та ВІС УДМС у Миколаївській області ОСОБА_1 не значиться.

25.04.2025 року суддею направлено запит щодо отримання інформації про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1

20.05.2025 року до суду надійшла відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання управління ДМС України в Миколаївській області, згідно з якою за відомостями ВОМІРМП та ВІС УДМС у Миколаївській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 30.06.2021 року знятий з реєстрації.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 20.05.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 20.05.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, який з урахуванням положень частини 10 статті 187 ЦПК України належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також надсиланням копії ухвали про відкриття проваження у справі на відому електронну адресу відповідача та телефонограмою, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

18.07.2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява, з якої вбачається, що відповідно до наказу №70-к від 01.07.2025 року на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» №1778 від 01.07.2025 року перейменовано з 01.07.2025 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «ФК «Солвентіс».

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №100221729 від 03 березня 2021 року відповідач отримав кредит в сумі 12000,00 грн на граничний строк до 05 квітня 2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4. договору кредит надається строком на 30 днів з 06 березня 2021 року (строк кредитування). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 02 квітня 2021 року.

У пункті 1.5 договору зазначено, що загальні витрати позичальника за кредитом становлять 7200,00 грн в грошовому виразі та 730,00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника складає 19200,00 грн. Комісія за надання кредиту становить 0.00 грн - п. 1.5.1 договору.

В договорі зазначено, що він укладений у електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

До позовної заяви про стягнення заборгованості за договором ТОВ «ФК «Пінг-Понг» додало копію анкети-заяви ОСОБА_1 на кредит №100221729 від 03 березня 2021 року, копію договору про споживчий кредит №100221729 від 03 березня 2021 року з графіком платежів за договором від 03 березня 2021 року та копію паспорта споживчого кредиту від 03 березня 2021 року.

Суд зазначає, що дані документи не містять підписів, а також відміток про їх підписання, які б узгоджувалися із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно додатку №1 до договору - графіку платежів загальна вартість кредиту складає 19200,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 7200,00 грн. - проценти за користування кредитом, 0,00 грн. - комісія за надання кредиту.

23.06.2021 року згідно умов договору факторингу №0ЗТ ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором №100221729 від 03.03.2021 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15 у відповідності до умов якого та згідно додатку №1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №100221729 від 03.03.2021 року.

Згідно витягу з додатку до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 32305,32 грн, із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 6878,00 грн; - заборгованість за відсотками становить 25427,32 грн.

Дослідивши договір про споживчий кредит та надану представником позивача ОСОБА_2 копію індивідуальної частини договору про споживчий кредит №100221729 відповідно до якого, як стверджує позивач, він надав відповідачу кредитні кошти, судом встановлено наступне: ОСОБА_1 06.03.2021 року о 08 год 20 хв підписано договір про споживчий кредит №100221729, про що зазначено на самому договорі на першій сторінці у верхньому правому кутку.

Проте, даний договір не містить підпису відповідача у справі, а також відміток про його підписання, які б узгоджувалися із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вирішуючи спір, суд враховує наступні норми матеріального права.

Відповідно до положень ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначенихЦК Україниістотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг. Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями ЦК України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством. У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов`язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством. Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов`язань між сторонами. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено. Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.

Ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимогзаконів України « та «, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.п. 1, 2, 19, 60 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;

2) багатофакторна автентифікація - автентифікація з використанням двох або більше факторів автентифікації, що належать до різних груп факторів автентифікації;

19) засіб електронної ідентифікації - матеріальний та/або нематеріальний об`єкт, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи в інформаційно-комунікаційних системах;

60) фактор автентифікації - одна з ознак на основі знання (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу) або володіння (використання матеріального предмета, яким володіє лише користувач), або притаманності (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору.

Слід зазначити, що згідно п.п. 6.1, 6.2, 6.4 кредитного договору №100221729 від 03.03.2021 року, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор. (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору.

Водночас, вказаний вище кредитний договір не містить відомостей про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який би відповідав вимогамзакону «Про електронну комерцію»тазакону «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто в договорі відсутня відмітка про скріплення електронним підписом і його укладення дистанційно.

За таких обставин, суд приходить висновку про недоведеність позивачем виникнення між ним та відповідачем зобов`язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті відповідачем, не доведення самого факту надання відповідачу споживчого кредиту, а отже і не доведення наявності простроченого грошового зобов`язання у відповідача перед позивачем та його розмір, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог повністю.

Крім того, позивач надав копію платіжного доручення №25751576 від 03 березня 2021 року на суму 12000,00 грн, яке підписане посадовою особою ТОВ «Мілоан» з прикладенням печатки товариства. Проте вона не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції. Надана ТОВ «ФК «Пінг-Понг» копія платіжного доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.

В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1

ТОВ «ФК «Пінг-Понг», яке змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит №100221729 від 03.03.2021 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачці.

Також не доведено проведення ТОВ «Мілоан» ідентифікації Караджа В.В. при укладенні договору та надання ОСОБА_1 кредиту за вказаним договором.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При розгляді даної цивільної справи суд не обмежував позивача, відповідача та їх представників у здійсненні ними своїх процесуальних (ст.ст. 48, 49 ЦПК України) та матеріальних прав (ЦК України), а навпаки всебічно сприяв в їх реалізації.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі №287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

На переконання суду, представник позивача жодним чином не довів факту виникнення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем зобов`язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті відповідачем та отримання відповідачем кредитних коштів, тобто не довів факту існування боргових зобов`язань відповідача перед кредитором, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Приймаючи до уваги викладене та, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін