Ухвала суду № 129579942, 13.08.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6294/25

Провадження № 1-кс/461/5044/25

УХВАЛА

13.08.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання cлідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ходорів Жидачівського району Львівської області, громадянина України, українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025140000000502 від 17.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприяння його вчиненню порадами і вказівками, діючи з корисливим мотивом, достовірно знаючи, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», в умовах воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та усвідомлюючи, що у ОСОБА_7 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, розробив план незаконного переправлення останнього через державний кордон України, згідно якого ОСОБА_4 зустрічається з ОСОБА_7 , надає йому поради і вказівки та пояснює механізм незаконного переправлення його через державний кордон України, отримує від ОСОБА_7 частину в грошових коштів в сумі 1000 доларів США, після чого залучені ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення особи отримують від нього решту грошових коштів в сумі 14000 доларів США та безперешкодно перевозять ОСОБА_7 через державний кордон України поза прикордонним контролем у Республіку Словаччина.

Так, 20.06.2025 під час розмови з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 повідомив останньому про можливість організувати виїзд за межі території України громадянина ОСОБА_7 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, усвідомлюючи, що у ОСОБА_7 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 біля приміщення ресторану «Konoba Familija», що за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 84, 28.06.2025 близько о 12:24 год, повідомив ОСОБА_7 , що за грошову винагороду в сумі 15000 доларів США він організує його переправлення через державний кордон України іншими особами, які перевезуть його автомобілем через державний кордон України поза прикордонним контролем в Словаччину. При цьому ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 вказівки та поради щодо підготовки до виїзду та дій останнього при здійсненні його незаконного переправлення через державний кордон України.

01 серпня 2025 року близько 15:00 год, ОСОБА_4 , діючи з корисливим мотивом, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, перебуваючи у невстановленому місці, здійснив телефонний дзвінок до останнього та сказав перерахувати йому першу частину обумовлених грошових коштів у сумі 42 000 грн, як винагороду за вчинення незаконних дій, які ОСОБА_7 цього ж дня перерахував ОСОБА_4 на його банківські картки банку «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 та банку «А-Банк» № НОМЕР_2 , номери яких ОСОБА_4 попередньо відправив йому через мессенджер «WhatsApp».

В подальшому, в ході телефонних розмов 11 і 12 серпня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи з корисливим мотивом, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України та сприяння в такому порадами і вказівками, перебуваючи у невстановленому місці, повідомив ОСОБА_7 про необхідність прибути з рештою раніше обумовлених грошових коштів 12 серпня 2025 року до ТРЦ «King Cross Leopolis», що за адресою: Львівська область Львівський район с.Сокільники, вул. Стрийська, 30, звідки його автомобілем заберуть залучені ним особи та переправлять через державний кордон України.

12 серпня 2025 року, близько 11:53 год, на попередньо вказаному ОСОБА_4 місці, біля ТРЦ «King Cross Leopolis» за адресою: Львівська область Львівський район с.Сокільники, вул. Стрийська, 30, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_9 , в ході розмови з яким останній повідомив ОСОБА_7 про необхідність надати йому грошові кошти, про які ОСОБА_7 домовлявся з ОСОБА_4 , після чого за ним приїдуть інші люди, що підтвердив ОСОБА_4 в ході телефонної розмови. Перебуваючи у вказаному місці, в автомобілі BMW д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 передав ОСОБА_9 попередньо обумовлені з ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 14000 доларів США, для подальшого незаконного перетину державного кордону, як винагороду за вчинені незаконних дій, після чого протиправну діяльність ОСОБА_4 було припинено правоохоронними органами.

Слідчий зазначив, що станом на день подання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відтак просить слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав, просив суд задовільнити його в повному обсязі.

Підозрюваний та його захисник проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Захисник зазначив, що повідомлена ОСОБА_4 підозра є не обґрунтованою. Крім того, стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказав, що в рамках кримінального провадження не було заподіяно матеріальної шкоди, а тому підстав встановлювати розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави вище передбаченої законом межі для тяжких злочинів не має. Просив врахувати, що ОСОБА_4 є засновинком громадської органзіаїці «Єдина-Україна», займається активної волонтерською діяльністю, що підвтерджується відповідними грамотами та подяками, має міцні соціальні зв`язки, зкорема місце постійного проживання, виховує неповнолітню дитину, а також хворіє на серцево-судинні захворювання. З урахуванням викладеного, захисник вважав за можливе застосувати до підозрюваного запобідний захід у вигляді інчного домашьного арешту або визначити розмір застави в сумі від 40 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних громадян.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025140000000502 від 17.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

13 серпня 2025 року ОСОБА_4 булоповідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 10.06.2025 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 09.06.2025 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.08.2025 року

- протоколом ідентифікації грошових коштів від 01.08.2025 року;

- протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 12.08.2025 року;

- протоколом обшуку від 12.08.2025 року;

- протоколом огляду місця події від 12.08.2025 року;

- протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії-аудіо, відео контролю особи від 30.06.2025 року;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За такого, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 , відхиляються, оскільки обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними в матеріалах клопотання доказами, в тому числі матеріалами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які об`єктивно пов`язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, яке йому інкримінується, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити таке кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин, що є достатнім для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Крім того, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведене існування ризиків, а саме:

- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Про існування вказаного ризику свідчить те, що у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна і це може стимулювати підозрюваного до втечі, у тому числі - з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України.

- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків та на іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Зазначений ризик обґрунтовується тим,

ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик обґрунтовується тим, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні необхідно провести низку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати їх проведенню, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування, узгоджувати свої показання з показанням свідків та осіб, які ще не допитані в ході досудового розслідування, давати цим особам поради з врахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування з метою створення собі штучного алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

На виконання вимог закону слідчий суддя розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує таке:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;

- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- вік та стан здоров`я підозрюваного. дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Жодних доказів того, що підозрюваний хворіє на серцево-судинні захворювання, які перешкоджають йому перебувати в слідчому ізоляторі, стороною захисту слідчому судді не надано.

Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про те, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному та обмеження його конституційних прав у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини та відповідає практиці Європейського Суду з прав людини..

При цьому обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

Щодо розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Злочин інкримінований підозрюваному передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Разом з тим, суд враховує те, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку неналежного виконання процесуальних обов`язків буде достатнім стримуючим фактором. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених особі, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

Запобіжний захід у вигляді застави не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища особи (підозрюваного, обвинуваченого) та її родини, не є способом покарання, а скерована лише на забезпечення виконання покладених на таку особу обов`язків. При цьому слідчий суддя/суд має тільки переконатися, що обраний розмір застави здатний примусити таку особу виконувати обов`язки і не перешкоджати розслідуванню.

Слідчий суддя враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відноситься до категорії тяжкого злочину, вчиненого умисно та з корисливих мотивів, пов`язане з бажанням отримати грошову винагороду в сумі 15000 доларів США (еквівалент 621402 грн).

Крім того, кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу та спрямоване на незаконне переправлення осіб призовного віку чоловічої статі у період дії воєнного стану під час загальної мобілізації через державний кордон за межі України, що підриває обороноздатність України.

На підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального та сімейного становища підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у сумі 205 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 620 740 грн.

Крім того, у частині 5 ст. 194 КПК України закріплено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором. Такі обов`язки, відповідно до ч. 7 ст.194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Такі обов`язки обумовлюються доведеністю існування ризиків та за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_4 , будуть здатними запобігти спробам переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого, - задоволити повністю.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, тобто до 10 жовтня 2025 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у сумі 205 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 620 740 (шістсот двадцять тисяч сімсот сорок) гривень, та у разі внесення застави покласти на підозрюваного строком на 60 діб наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12025140000000502 від 17.04.2025 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Повний текст ухвали проголошено 18 серпня 2025 року о 16 год. 40 хв.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1