Ухвала суду № 129575494, 15.08.2025, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.08.2025 Справа № 908/2063/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., розглянувши заяву від 13.08.2025 Приватного Підприємства «СТАЛЬ МН» про забезпечення позову у справі

за позовом: Приватного підприємства СТАЛЬ МН (69032, м. Запоріжжя, Запорізька область, Південне шосе, буд. 61, код ЄДРПОУ 45745924)

до відповідача: Державного підприємства Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№55) (70002, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, вул.Металістів, буд. 1, код ЄДРПОУ 08680075)

про стягнення 2 227 059,60 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області (суддя Лєскіна І.Є.) перебуває справа за позовом Приватного підприємства СТАЛЬ МН до Державного підприємства Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№55) про стягнення 2 227 059,60 грн. заборгованості за договором № Г4/154-25 від 18.02.2025.

Ухвалою від 30.07.2025р. судом відкладено підготовче провадження до 02.09.2025 о/об 10 год. 30 хв.

13.08.2025р. до суду надійшла заява ПП СТАЛЬ МН про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Державного підприємства «Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Державному підприємству «Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» у межах суми позовних вимог на загальну суму 2 227 059,60 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Позивач посилається на те, що існує Велика кількість судових спорів, у яких ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 55)» виступає Відповідачем, оскільки між сторонами було укладено 10 господарських угод (договорів купівлі-продажу, поставки), за якими ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 55)» є боржником по відношенню до ПП «СТАЛЬ МН», та по яких відповідач має перед позивачем заборгованість по відповідним правочинам на суму 16 819 256 грн. 40 коп., у зв`язку з чим у суді у стані розгляду знаходиться 10 справ. Заявник вважає позицію захисту Відповідача надуманою і необґрунтованою, спрямованою на затягування вирішення спорів, із метою відтягування прийняття судового рішення. Відповідач усвідомлює потенційні шанси одержати негативне для нього рішення, а також те, що судові рішення виконуються у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», у якому втілений механізм звернення стягнення на майно боржника, в тому числі заходи щодо примусового списання коштів тощо. За вказаних обставин, існує великий ризик вжиття Відповідачем заходів спрямованих на перешкоджання вчиненню виконавчих дій у майбутньому, в тому числі унеможливлення списання грошових коштів. Позивачем було одержано відомості, що гроші у відповідача є, однак керівництво державного підприємства надало вказівку не оплачувати борг ПП "СТАЛЬ МН", натомість на умовах передоплати здійснити максимально можливу кількість платежів, щоб ПП "СТАЛЬ МН" не одержало розрахунку. Таким чином, з боку ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 55)» вживається ряд заходів спрямованих на запобігання можливості погашенню боргу перед ПП "СТАЛЬ МН", в тому числі по унеможливленню виконання рішень судів на користь постачальника (продавця). ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 55)» має можливість у будь-який момент відчужити власні кошти та/або майно, що надалі призведе до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі та недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів приватного підприємства. Позивач пропонував Відповідачу здійснити мирне врегулювання, однак Відповідач відмовився Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів. Статус державного підприємства у Відповідача у світлі ст. 15 ГПК України не має наділяти останнього привілеями чи імунітетом від заходів процесуального реагування, а навпаки вказує на те, що державне підприємство не може свавільно порушувати права суб`єкта приватного сектору сподіваючись на «захист» і прикриття з боку державних органів. Вжиття заходів забезпечення позову у варіанті запропонованому Позивачем, сприятиме запобіганню порушення прав Позивача та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам. У випадку невжиття обраних заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам Позивача та його інтересам до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Станом на 15.08.2025р. Відповідач заперечень щодо вказаної заяви Позивача до суду не надіслав.

Розглянувши заяву від 13.08.2025р. та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).

Наведені ним обставини також не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами, в тому числі, щодо наявності коштів у Відповідача та здійснення ним оплат на користь інших осіб.

Крім того, заявником не обґрунтовано та не доведено, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Так, судом з позовної заяви та інших матеріалів справи встановлено що договір купівлі-продажу Г4/154-25 укладений між сторонами спору 18.02.2025 року, за змістом якого ПП Сталь МН, як Продавець, передав 18.02.2025р. у власність Відповідачу як Покупцю товар загальною вартістю 2227059,60 грн. з ПДВ. За умовами п. 3.1. та 3.2 вказаного Договору Покупець здійснює постачання протягом 14 днів власним автотранспортом. Датою поставки є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними). Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2025 року. (п. 11.1 Договору). Проте на час передачі товару Покупцю грошові кошти так і не надійшли на рахунок Продавця, а тому у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем, яку він і просить стягнути.

Разом з тим до позову, як і до заяви про його забезпечення, Позивачем також не надано доказів звернення до відповідача для врегулювання спору в досудовому порядку та відмови відповідача від мирного врегулювання спору, а матеріали справи взагалі не містять будь-якого листування сторін щодо спірних правовідносин. Натомість до позову додано акт звірки взаємних розрахунків сторін, в якому з боку Відповідача підтверджений стан розрахунків із позивачем, що свідчить про фактичне визнання Відповідачем суми основного боргу, а отже і про відсутність доказів недобросовісної поведінки Відповідача, зловживання ним своїми правами, в тому числі шляхом умисного ухилення від виконання обов`язку зі сплати заборгованості.

Фактично підставою для забезпечення позову є лише припущення Позивача про можливе невиконання рішення суду Відповідачем з огляду на наявність у останнього перед Позивачем значної заборгованості за декількома угодами. Однак наявність спірної заборгованості не є єдиною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Саме лише посилання Позивача на тривале невиконання Відповідачем свого обов`язку з розрахунку за отриманий товар не є достатньою підставою для вжиття запропонованих Позивачем заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що не можуть бути підставою для забезпечення позову доводи Позивача про ухилення Відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором, оскільки на час звернення із заявою про забезпечення позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, потребують дослідження, перевірки та оцінки судом під час розгляду самої позовної заяви, а наявні матеріали справи таких доказів не містять.

Отже, судом встановлено, що заявником не надано належних, допустимих та достовірних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову. Посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання.

Крім того, заходи забезпечення позову мають стосуватися можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов`язання, невиконання якого стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ПП СТАЛЬ МН від 13.08.2025р. про забезпечення позову у справі № 908/2063/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву ПП СТАЛЬ МН від 13.08.2025р. про забезпечення позову у справі № 908/2063/25.

2. В задоволенні заяви Приватного підприємства СТАЛЬ МН від 13.08.2025р. про забезпечення позову у справі № 908/2063/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) - відмовити.

3. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми Електронний суд ЄСІКС учасників справи.

4. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.