Рішення № 129575456, 18.08.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2025 Справа № 908/1710/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/1710/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" (вул. Сагайдачного Петра, буд. 25Б, офіс 203, м. Київ, 04080)

до відповідача: ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 153 707,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

05.06.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вих. № б/н від 04.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" до відповідача: ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ про стягнення 153707,00 грн. заборгованості.

Позов обґрунтовано несплатою поставленої електроенергії на умовах договору № 1 від 12.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу у період: лютий-березень 2023, та з 06.12.2023 по 21.12.2023.

04.07.2025 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив. Відхилено аргументи відповідача, викладені у відзиві, позов просив задовольнити. Рахунки не фіксують факт здійснення господарської операції. У договорі не передбачено терміну для виставлення та надання акту приймання-передачі, тому порушення з боку позивача відсутнє. Позивачем надані докази направлення та отримання відповідачем актів цінним листом. З дати отримання цих актів відповідач дізнався про наявність заборгованості. Лист ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», який є постачальником послуг комерційного обліку, підтверджує факт постачання позивачем та факт споживання відповідачем електроенергії у спірний період у заявленому обсязі. Акт № ПГС00001096 від 31.12.2023, який був оплачений відповідачем, стосується періоду постачання електроенергії з 01.12.2023 по 05.12.2023, та оплата цього акту підтверджує виконання фінансового зобов`язання лише за вказаний період. Відсутність відповідного фінансування відповідача не може бути підставою для звільнення останнього від оплати за вже спожиту для власних потреб електроенергію. Відповідач мав самостійно контролювати споживання електроенергії.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

23.06.2025 через систему "Електронний суд" надійшов відзив. Визнано укладення договору № 1 від 12.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу. У порушення п.п. 5.1.5, 7.2 договору позивач не надав своєчасно платіжних документів (рахунків) для оплати актів № 123 від 28.02.2023, № 231 від 31.03.2023, № ПГС00001096 від 31.12.2023, що ускладнило своєчасне виконання фінансових зобов`язань відповідачем. Відповідач за період: січень-грудень 2023 оплату здійснював своєчасно після отримання актів приймання-передачі, тобто діяв добросовісно. Відсутні відомості щодо того, що відповідач у визначений строк отримав екземпляри актів приймання-передачі електроенергії № 123 від 28.02.2023, № 231 від 31.03.2023, № ПГС00001096 від 31.12.2023 та прострочив виконання зобов`язання за умовами договору. Таким чином, відповідач не визнає заборгованості за договором № 1, так як всі надані акти та рахунки були сплачені та умови договору були виконані у повному обсязі. Оскільки рахунки не були отримані у 2023 році, то відповідач не мав змоги включити зобов`язання у звітний бюджетний рік, зобов`язання не стало бюджетним у 2023 році, отже оплата у 2024-2025 роках є порушенням бюджетної дисципліни. Фінансові зобов`язання за актом № ПГС00001096 від 31.12.2023 були виконані відповідачем. Позивачем не надано належних доказів щодо обсягів поставленої електроенергії за спірні періоди та не було вжито заходів досудового врегулювання спору, чим порушено принцип розумності та добросовісності. Договір № 1 не містить положення, що неповернення підписаного акту або відсутність письмових заперечень є ознакою його автоматичного погодження. Відсутність погодження відповідачем акту, за умови відсутності відповідного фінансування, є реалізацією права (п. 6.1.15 договору) щодо зменшення обсягів закупівлі. Відтак, вимоги позивача є передчасними та необґрунтованими. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1710/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2025 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1710/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами; ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Зобов`язано позивача надати (витребувано): у строк до 17.06.2025 докази на підтвердження первинного направлення відповідачу для підписання 2-х примірників актів № 123 від 28.02.2023, № 231 від 31.03.2023, № ПГС00001096 від 31.12.2023.

23.06.2025, у встановлений судом строк, від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив від 22.06.2025 на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.06.2025, оскільки до відзиву не було додано доказів його надіслання до електронного кабінету позивача, відзив відповідача від 22.06.2025 залишено без руху. Надано ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ строк: протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення цієї ухвали суду для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, а саме: надати докази надіслання позивачу до його електронного кабінету відзиву від 22.06.2025.

Згідно наданих відповідачем доказів, що надійшли через систему "Електронний суд", відзив з додатками було доставлено до зареєстрованого електронного кабінету позивача 01.07.2025, що підтверджується квитанцією № 3876050, сформованою засобами підсистеми ЕСІТС "Електронний суд".

Враховуючи наведене, ухвалою від 02.07.2025 відзив відповідача від 22.06.2025 долучено до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Таким чином, розгляд справи по суті у цій справі розпочався з 11.07.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

У зв`язку з перебуванням судді Ярешко О.В. у відпустці з 04.07.2025 по 17.08.2025 включно, рішення по суті ухвалено судом 18.08.2025.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

12.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" (постачальник, позивач) та ВІЙСЬКОВОЮ ЧАСТИНОЮ НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1.

За умовами договору (п. 2.1), постачальник продає електричну енергію (далі - товар) за ДК 021:2015 - 09310000-5 (Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.3 договору та додатку № 3 до договору, очікуваний обсяг постачання електричної енергії у 2023 році становить 355196,83 кВт*год.

Бюджетні зобов`язання за укладеним договором здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення відповідно до ст. 23 БК України. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 2.4).

За умовами п.п. 5.13-5.15 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електроенергію відповідно до умов цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строк оплати, що погоджені сторонами цього договору.

Споживач, згідно з п. 6.2.1, зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору. Постачальник, згідно з п. 7.1.1, має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію та згідно з п. 7.2.2 зобов`язався нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електроенергію відповідно до вимог та порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором та додатками до нього.

До договору сторонами підписано додаток 2 «Комерційна пропозиція», згідно якої:

1) Ціна (тариф) електроенергії: 6,351408 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з розподілу електричної енергії та тариф з передачі електричної енергії;

2) Спосіб оплати: по факту;

3) Оплата акта постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, який не може бути меншим 10 робочих днів з моменту отримання його споживачем;

7) Термін дії договору та умови пролонгації: по 31.12.2023 включно; умови пролонгації відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Позивачем були виписані та підписані ним акти прийому-передачі електричної енергії на загальну суму 159051,00 грн.:

- № 123 від 28.02.2023 на суму 4877,88 грн. за електричну енергію у лютому 2023 (обсяг 0,76800 кВт*год);

- № 231 від 31.03.2023 на суму 4877,88 грн. за електричну енергію у березні 2023 (обсяг 0,76800 кВт*год);

- № ПГС00000969 від 13.12.2023 на суму 5344,00 грн. за електричну енергію у грудні 2023 (період з 01.12.2023 по 05.12.2023) (обсяг 0,705233 кВт*год);

- № ПГС00001096 від 31.12.2023 на суму 143951,24 грн. за електричну енергію у грудні 2023 (період з 06.12.2023 по 21.12.2023) (обсяг 18,996844 кВт*год).

29.10.2024 позивач поштовим відправленням № 0504081567458 надіслав відповідачу лист вих. № 115 від 29.10.2024, яким просив підписати та повернути, зокрема акти прийому-передачі електричної енергії № 123 від 28.02.2023, № 231 від 31.03.2023, № ПГС00000969 від 13.12.2023, № ПГС00001096 від 31.12.2023.

Вказане поштове відправлення № 0504081567458 було вручено відповідачу за довіреністю 05.11.2024, що підтверджується трекінгом відправлень АТ «УКРПОШТА».

У відповідь на цей лист, відповідач листом вих. № 3/26/11/1-2253 від 11.11.2024 надіслав позивачу підписаний зі свого боку, зокрема акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00000969 від 13.12.2023.

Як зазначено сторонами у справі, акт № ПГС00000969 від 13.12.2023 на суму 5344,00 грн. був оплачений відповідачем.

Інші акти на загальну суму 153707,00 грн. відповідачем не підписані та не оплачені.

Позивач у позовній заяві зазначив, що акти №№ 123, 231, ПГС00001096 направлялися відповідачу для підписання, проте останнім повернуті не були, обґрунтованої відмови від їх підписання позивачу також надано не було. Листом вих. № 115 від 29.10.2024 вказані акти були надіслані відповідачу повторно.

Оскільки доказів на підтвердження первинного надіслання цих актів відповідачу до позовної заяви додано не було, враховуючи недобросовісне здійснення позивачем процесуальних обов`язків щодо подання доказів, суд ухвалою від 10.06.2025 зобов`язав позивача надати (витребувати): у строк до 17.06.2025 докази на підтвердження первинного направлення відповідачу для підписання 2-х примірників актів № 123 від 28.02.2023, № 231 від 31.03.2023, № ПГС00001096 від 31.12.2023.

Позивач вимоги ухвали суду не виконав, причини невиконання суду не повідомив.

Відтак, враховуючи докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позивач надіслав відповідачу акти прийому-передачі електричної енергії на загальну суму 159051,00 грн. листом вих. № 115 від 29.10.2024 (поштове відправлення № 0504081567458).

У матеріалах справи наявна копія листа ПАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" від 16.05.2025 вих. № 35-35/717 щодо здійснення ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" постачання електричної енергії споживачу: ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно у обсязі, наведеному у додатку 1 «Інформація щодо споживання електричної енергії ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )», а саме: лютий 2023 - 768 кВт*год, березень 2023 - 768 кВт*год, грудень 2023 - 24871 кВт*год.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Згідно п.п. 4.12, 4.13 даних Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно п. 4.3 вказаних Правил, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно ч. 1 ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії", функції адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) електричної енергії покладаються на оператора системи передачі, який згідно п. 20 ч. 1 ст. 33 Закону зобов`язаний забезпечувати комерційний облік електричної енергії та обмін даними комерційного обліку згідно з цим Законом, Правилами ринку та Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ)

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону, адміністратор комерційного обліку - це юридична особа, яка організовує та адмініструє комерційний облік електроенергії, виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку.

Комерційний облік - це сукупність процесів формування даних про обсяги електроенергії для розрахунків між учасниками ринку.

Повноваження АКО визначені у ч. 2 ст. 53 Закону, зокрема, адміністратор комерційного обліку зобов`язаний надавати дані комерційного обліку адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку.

Відповідно до пп. 2.1.1- 2.1.2 ККОЕЕ, комерційний облік на ринку електричної енергії організовується АКО і здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, ККОЕЕ, Правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відібраної, відпущеної, збереженої, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч. 1 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Відповідачем у відзиві визнано укладення договору від 12.01.2023 № 1.

Відповідач не заперечив фактичного споживання ним електроенергії у спірному періоді, разом з тим вважає обсяг спожитої ним електроенергії є не підтвердженим.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки адміністратором комерційного обліку - ПАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" листом від 16.05.2025 вих. № 35-35/717 підтверджено обсяг споживання відповідачем електроенергії у лютому-березні, грудні 2023. Позивачем за грудень 2023 (за період з 06.12.2023 по 21.12.2023) заявлено до стягнення суму 143951,24 грн.

Доказів того, що відповідачем у спірному періоді спожито електроенергії в обсязі меншому, ніж вказано позивачем, матеріали справи не містять. Відповідач не надав доказів того, що він звертався до позивача, як постачальника електроенергії, чи ПАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", як адміністратора комерційного обліку, за роз`ясненнями, довідками щодо спожитої ним електроенергії, претензіями щодо наданих ними недостовірних даних, тощо.

Договором та додатками до нього не встановлено строку складення та надіслання позивачем відповідачу рахунків та/чи актів приймання-передачі електроенергії.

За умовами Комерційної пропозиції (додаток 2 до договору), оплата акта постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, який не може бути меншим 10 робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Акти приймання-передачі електроенергії, що покладені у підставу позову, були отримані відповідачем поштою 05.11.2024.

Вказана обставина у відзиві відповідачем не спростована та не заперечена.

Відтак, акти на суму 153707,00 грн. мали бути оплачені у строк до 19.11.2024 (10-й робочий день з моменту отримання актів).

За умовами п. 6.1.8 договору, споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Відповідач не надав доказів того, що він звертався до позивача з вимогою щодо надання пояснень по обсягам спожитої ним електроенергії та/чи сумах, виставлених до сплати у спірний період.

Судом встановлено, що позивач, ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ", діяв у межах наданих йому законом та договором повноважень.

Щодо ненадання позивачем рахунків на оплату суд зазначає таке.

Обов`язок оплати за договором виникає саме після отримання відповідачем акта постачальника. Відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити для перерахування коштів. Акти приймання-передачі електроенергії, які покладені у підставу позову, є первинними документами відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в них відображені усі необхідні реквізити, зокрема, сума поставленого товару. Відтак, відповідачу була відома сума, належна до оплати за кожним актом.

Згідно п. 6.1.15 договору, споживач має право в односторонньому порядку зменшити обсяги закупівлі товару та, відповідно ціну цього договору, у залежності від реального фінансування видатків споживача, письмово повідомивши про це постачальника.

Згідно п. 6.2.5, споживач зобов`язався раціонально використовувати електричну енергію, обережно поводитися з електричними пристроями та використовувати отриману електричну енергію виключно для власного споживання, не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії.

Доказів письмового звернення відповідача до позивача щодо зменшення ним обсягів закупівлі електроенергії у спірному періоді у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, твердження відповідача щодо того, що він скористався своїм правом на одностороннє зменшення обсягів закупівлі не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Щодо відсутності досудового врегулювання спору, про що заявив відповідач.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 справа № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачене обов`язкове направлення претензії, що безумовно повинно передувати переданню спору на розгляд господарського суду. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, порушення, на думку відповідача, досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права на звернення до суду та не звільняє відповідача від обов`язку оплатити нараховану суму, яка заявлена до стягнення, і визнана судом обґрунтованою.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004, п. 184) .

Європейським судом також засвідчено, що безпідставним є посилання держави на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право деклароване державою та відповідно держава через створювані нею органи несе обов`язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі (справа "Кичко проти України", заява № 63134/00, рішення від 08.11.2005).

Доказів оплати суми 153707,00 грн. заборгованості, яка визнана судом обґрунтованою та доведеною, матеріали справи не містять та сторонами суду не надані.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 153707,00 грн. заборгованості.

На підставі викладеного вище, позов задовольняється судом повністю.

6. Судові витрати

Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2422,40 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" (вул. Сагайдачного Петра, буд. 25Б, офіс 203, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41559270) 153707 (сто п`ятдесят три тисячі сімсот сім) грн. 00 коп. заборгованості, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 18 серпня 2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко