Рішення № 12956780, 20.12.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2010 р.Справа № 16/2109-10 За позовом Малого приватного підприємства „Правозахист”, м. Хмельницький

до Хмельницького обласного військового комісаріату, м. Хмельницький особі Летичівсько-Старосинявського об’єднаного районного військового комісаріату, смт. Летичів

про стягнення 5364,00 грн. заборгованості

                                                                       Суддя В.В. Магера

Представники сторін:

Від позивача: Ковальчук А.О. –за довіреністю №43 від 17.12.2010р.

Від відповідача: Матвіюк М.А. –за довіреністю № 2434 від 11.10.2010 р.

Суть спору: Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за охорону адміністративного приміщення Летичівсько-Старосинявського ОРВК в сумі 5364,00 грн. та 725,67 грн. пені на виконання договору №2-ЛП-09 на централізоване спостереження об’єкта за допомогою апаратури централізованого спостереження МПП „Правозахист” від 01.01.2009р.

Представник позивача в судове засідання 20.12.2010р. з’явився та у поданій заяві зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача - Хмельницького ОВК в особі Летичівсько-Старосинявського ОРВК, смт. Летичів 5 364,00 грн. заборгованості за послуги охорони будівлі, а також відшкодувати позивачу судові витрати по справі.

Розглянувши вищевказану заяву позивача, судом враховується, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищевказана заява нормам чинного законодавства не суперечить, будь чиїх прав та охоронюваних законом інтересів не порушує, подана у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому судом приймається.

Представник відповідача проти позову заперечив, у поданому суду письмовому відзиві від 03.12.2010 р. №2959 вказав на наступне: відповідно до ст. 15 Закону України „Про Збройні Сили України” фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Летичівсько-Старосинявський об'єднаний районний військовий комісаріат входить до складу Збройних Сил України та фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Посилається на те, що ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються Законом „Про Державний бюджет України” або рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Бюджетним кодексом України.

Командування військового комісаріату неодноразово звертались до вищого командування про виділення коштів на оплату послуг за договором № 2ЛП-09 від 01.01.09 р. „Про централізоване спостереження об’єкта за допомогою апаратури централізованого спостереження МПП „Правозахист”. Однак, зі слів відповідача, кошти на дані витрати на 2009 рік не були передбачені кошторисними призначеннями, а тому відсутні.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити позивачу в позові.

Аналогічну позицію щодо позовних вимог було викладено Летичівсько-Старосинявським ОРВК у відзиві за вих.№1137 від 15.12.2010р.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

01.01.2009р. між Малим приватним підприємством „Правозахист”, м. Хмельницький (підрядник) та Летичівсько-Старосинявський ОРВК, смт. Летичів (замовник) було укладено договір №2-ЛП-09 на централізоване спостереження об’єкта за допомогою апаратури централізованого спостереження МПП „Правозахист”, згідно якого замовник передає, а підрядник приймає під спостереження об'єкт, приміщення, що знаходяться на об'єктах, перерахованих в дислокації - розрахунку (додаток до договору №1) та позначених у плані (схемі) об'єктів (додаток до договору №3 ) (п.2.1 договору).

Згідно ст.2.2 –2.5 договору передбачено, що спостереження об'єкта здійснюється в дні та години, вказані у дислокації - розрахунку. Система спостереження на об'єктах визначається підрядником і узгоджується з замовником. Вказівки підрядника по виконанню встановленого режиму спостереження, впровадженню та утриманню сигналізації у робочому стані є обов'язковими для замовника. Періодом спостереження вважається час з моменту приймання майна, що знаходиться на об'єкті, під спостереження підрядником до його зняття з спостереження замовником у відповідності з інструкцією з правил користування сигналізацією, затвердженою сторонами (далі Інструкція ) (Додаток до договору). Приймання підрядником об'єкту, обладнаного сигналізацією і підключеного до ПЦС, під спостереження та зняття з спостереження замовником здійснюються згідно з Інструкцією .

Вказаним договором сторони передбачили, що сума оплати за спостереження об'єкта за цим договором визначається на підставі договірної ціни спостереження . У разі зміни норм витрат підрядника, у тому числі проведені державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання підрядника сума договору змінюється на основі наданого підрядником подання поручителю без переоформлення договору . Оплата за спостереження відповідно до визначених тарифів та кількості годин спостереження здійснюється щомісячно шляхом оплати готівкою або по безготівковому розрахунку перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок підрядника не пізніше 10 днів до початку наступного місяця. Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного к закінченню терміну дії договору. (п.п. 3.1 -3.3 договору).

Оскільки відповідач вчасно не проводив розрахунки за послуги охорони, позивач листами від 17.02.2010р. за вих.№2 (повторний від 14.05.2010р. №16) про сплату заборгованості в сумі 7 152,00 грн. станом на 01.05.2010 р. Натомість, відповідач листами від 18.03.20100р., від 25.05.2010р. повідомив позивача, що при надходженні фінансування на 2010р. заборгованість буде погашена.

Актом звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 01.11.2010р. сторони погодили заборгованість в сумі 5 364,00 грн., яка виникла станом на 01.11.2010р.

У зв’язку із тим, що відповідач зобов’язання по договору не виконав, у останнього наявна заборгованість в сумі 5364,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне :

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтями 902, 903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір №2-ЛП-09 на централізоване спостереження об’єкта за допомогою апаратури централізованого спостереження МПП „Правозахист” від 01.01.2009р., згідно якого відповідач взяв на себе зобов’язання провести розрахунок з позивачем за надані послуги, проте зобов’язань по оплаті не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5 364,00 грн., що підтверджено поданими в матеріали справи розрахунками, актом звірки розрахунків.

Натомість відповідач доводи, викладені в позові не спростував, докази про сплату боргу суду не надав. Посилання відповідача на те, що оплата по договору не здійснювалась по причині відсутності фінансування, оскільки такі кошти Державним бюджетом на відповідний рік не передбачались, судом до уваги не приймається та дана підстава не звільняє відповідача від виконання договірних зобов’язань по оплаті.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтвердженні належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

          Керуючись ст.ст.1,12, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

          Позов Малого приватного підприємства „Правозахист”, м. Хмельницький до Хмельницького обласного військового комісаріату, м. Хмельницький особі Летичівсько-Старосинявського об’єднаного районного військового комісаріату, смт. Летичів про стягнення 5364,00 грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з Хмельницького обласного військового комісаріату особі Летичівсько-Старосинявського об’єднаного районного військового комісаріату, смт. Летичів, вул. Белавіна, 2а (код ЗКПО 09582305) на користь Малого приватного підприємства „Правозахист”, м. Хмельницький, Проспект Миру,63 кім. 23 (код ЗКПО 32179838) 5364,00 грн. (п’ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 00 коп.) заборгованості, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

          Суддя                                                                                          

Віддруковано 4 примірників:

1 –до матеріалів справи;

2,3,4-сторонам