Рішення № 129565848, 15.08.2025, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2725/25

Провадження 2/465/2448/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 41915308, електронна пошта: legal@ukrglobal-finance.com.ua, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованість, яка утворилася станом на 29.07.2024 за кредитним договором № 1194860 від 25.12.2023 у розмірі 90 592,65 грн та складається із:

- 14 100,00 грн заборгованість за кредитом,

- 76 492,65 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період 25.12.2023 - 29.07.2024 (включно)

Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат, серед яких 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів у справі (а.с. 72-74).

20 травня 2025 року (вх.№15648/25) на адресу суду надійшли витребувані судом докази у справі, які становлять банківську таємницю (а.с. 84-89).

20 травня 2025 року (вх.№15733/25) представником позивача у відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України подано клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 83).

26 травня 2025 року (вх.№16439/25) відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 26.05.2025 для ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився того ж дня, про що розписався (а.с. 90-91).

18 червня 2025 року (вх.№18989/25) від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 96-107).

24 червня 2025 року (вх.№19621/25) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 108-132).

8 липня 2025 року (вх.№21395/25) відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 10.07.2025, мотивоване сімейними обставинами (а.с. 133).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Підставою позову є порушення прав позивача до якого перейшли права вимоги за кредитним договором на підставі договору від 29.07.2024, укладеного між позивачем та ТОВ «Селфі Кредит» про відступлення права вимоги № 29/07/2024.

Відповідач є боржником за договором № 1194860 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.12.2023, укладеним між ним та ТОВ «Селфі Кредит» (торгова марка «SelfieCredit») у електронному вигляді за допомоги інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора, розміщеним на сайті https://selfiecredit.com.ua/pro-nas/. На підставі вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 14 100,00 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ «А-БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нарахованих відсотків для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов укладеного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, наданому первинним кредитором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань утворилась заборгованість, яку представник позивача просить стягнути з відповідача.

Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився в повному обсязі. Зазначив про те, що належним доказом заборгованості відповідача може бути виписка по картковому рахунку, яка має досліджуватись в сукупності з іншими доказами. Однак, на думку відповідача, позивачем не надано належних доказів перерахування коштів первинним кредитором (платіжного доручення, меморіального ордера, тощо) або виписки. Зазначає, що наявний у позові розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи, який не доводить факту видачі або передачі коштів у кредит (а.с. 96-103).

24 червня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає, що кредитний договір укладено належним чином. Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 7.1.16, 7.1.17, 7.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 25.12.2023 о 14:29:41 годині, шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором H504, надісланим на номер телефону відповідача. Кредитні кошти перераховано відповідачу того ж дня на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ «А-БАНК». Додатково зазначено про те, що платіжна картка відповідача пройшла верифікацію шляхом блокування певної суми коштів, яка могла бути відомою тільки Відповідачу. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Вказаний номер телефону Відповідача також співпадав з даними Українського бюро кредитних історій. Представником АТ «А-БАНК» на виконання ухвали суду також надано докази належності Відповідачу платіжної картки та зарахування суми кредиту. Тож, на думку представника позивача, відповідач отримав кошти, але не виконав зобов`язання з їх повернення та сплати процентів, що дає підстави для стягнення з нього заборгованості у повному обсязі (а.с.108-115)

У судове засідання, призначене на 15.08.2025 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заяв та клопотань не подавали.

Судові засідання у справі призначалися неодноразово, проте не відбувалися.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) викладено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Суд зазначає, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

За таких обставин урахувавши, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, її розгляд неодноразово відкладався, учасники справи у судові засідання не з`являлися, суд дійшов висновку про проведення розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 25.12.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір № 1194860 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (надалі - Договір) (а.с. 9-15).

Відповідно до п.1.1 Договору, товариство на умовах, встановлених договором, надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 9).

Відповідно до умов Договору:

сума кредиту - 14 100,00 грн (п. 1.2 Договору);

строк кредиту - 360 днів (п. 1.3 Договору),

тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5 Договору) (а.с. 9).

Пунктом 1.5.1. Договору конкретизовано, що стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору.

Пунктом 1.5.2. Договору визначено, що знижена процентна ставка становить 0.875 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 24.01.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів.

Відповідно до п.2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_3 (а.с. 9).

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 25.12.2023 року. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступний календарний день, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.3 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Споживача (п. 2.2 Договору) (а.с. 9 зворот).

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору (п. 2.4 Договору) (а.с. 9 зворот).

Датою сплати заборгованості за кредитом є дата отримання Товариством грошових коштів або інформаційного повідомлення від посередника чи учасника платіжної системи, через яку було здійснено переказ коштів, про здійснення відповідного переказу з посиланням на номер Кредитного договору / реєстраційний номер облікової картки Позичальника як платника податків, за умови, що в подальшому грошове відшкодування за такою операцією надійшло на рахунок Товариства (п. 2.5 Договору) (а.с. 9 зворот).

Пунктом 5.1. Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. Договору (а.с. 10).

Порядок укладення Договору унормовано розділом 7 Договору.

Договір укладається за допомогою ІКС Товариства, шляхом підписання його тексту електронними підписами почергово Споживачем - в Особистому кабінеті, та Товариством (п. 7.1 Договору) (а.с. 10 зворот).

Споживач отримує доступ в Особистий кабінет шляхом введення у відповідне поле Вебсайту коду доступу, автоматично згенерованого та надісланого йому ІКС Товариства на номер телефону, який був введений Споживачем на Веб-сайті і який визначений Товариством як фінансовий в розумінні законодавства (п. 7.2 Договору) (а.с. 10 зворот).

Перед укладенням цього Договору Товариство здійснює віддалену ідентифікацію Споживача з метою надання фінансових послуг. Залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один або декілька із зазначених нижче способів ідентифікації та верифікації Споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами) з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником Товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;

- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів (п. 7.3 Договору) (а.с. 10 зворот, 11).

Споживач підписує Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично ІКС Товариства для кожного випадку використання та направляється Споживачу текстовим повідомленням на номер мобільного телефону, повідомлений Споживачем Товариству в ІКС Товариства та/або зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора створює підпис Споживача на Договорі та має наслідком прийняття ним в повному обсязі умов цього Договору (п. 7.4 Договору) (а.с. 11).

Уповноважений представник Товариства підписує Договір шляхом накладення на оригінальний електронний примірник Договору, підписаний Споживачем, кваліфікований електронний підпис із кваліфікованою електронною позначкою часу (п. 7.5 Договору) (а.с. 11).

Договір укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі - ITC). Договір підписаний Відповідачем 25.12.2023 о 15:29:41 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - Н504, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 12).

Відповідачем, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, також 25.12.2023 підписано додаток №1 до Договору, який містить графік платежів, розрахований з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Період знижки до 24.01.2024 (а.с. 12 зворот).

У розділі «реквізити та підписи сторін» Договору зазначено такі анкетні дані відповідача: ПІБ ( ОСОБА_1 ), РНОКПП ( НОМЕР_1 ), паспорт ( НОМЕР_4 , виданий 26.01.2021 органом 4652), місце проживання ( АДРЕСА_2 ), номер мобільного телефону ( НОМЕР_5 ), тощо (а.с. 12).

Засіб зв`язку, зазначений першим у Договорі «НОМЕР_7», та місце проживання співпадають із зазначеними відповідачем у поданій суду рукописній заяві (вх.№16439/25 від 26.05.2025) про відкладення судового засідання(а.с. 91) та у відзиві на позовну заяву (вх. №18989/25 від 18.06.2025) (а.с. 96).

На виконання умов Договору первісним кредитором, позивачем надано суду копію листа ТОВ «Пейтек Україна» №20240919-110 від 19.09.2024, відповідно до якого грошові кошти у сумі 14 100,00 грн 25.12.2023 о 14:30:50 через Банк-еквайр АТ «ПУМБ» перераховано на картку НОМЕР_3 (а.с. 16).

Із наданої АТ «АКЦЕНТ БАНК» виписки по картці № НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_6 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , документ НОМЕР_4 , виданий 26.01.2021 органом 4652, вбачається, що 25.12.2023 о 14:30 на його банківську картку № НОМЕР_3 зараховано грошові кошти у розмірі 14 100,00 грн (АТ «ПУМБ») (а.с. 87, 87 зворот).

При цьому, після зарахування указаних коштів, відповідачем цього ж дня, о 14:39 здійснено подальше розпорядження ними із призначенням «FAVBET», на рахунок якого перераховано спершу 10 200,00 грн, а наступного дня, 26.12.2023 об 11:33 - перераховано 4 150,00 грн (а.с. 87).

Крім цього, АТ «АКЦЕНТ БАНК» надало суду інформацію про те, що банківську картку № НОМЕР_3 емітовано Банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Номер телефону, зазначений у банківській системі, використовувався як фінансовий номер, прив`язаний до карткового рахунку (а.с. 83).

Із Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ БАНК» та Заяви про відкриття поточного рахунку наданої АТ «АКЦЕНТ БАНК» зазначено, що 04.11.2021 на ім`я ОСОБА_1 , відкрито поточний рахунок № НОМЕР_6 (а.с. 88-89).

Згідно з копією розрахунку заборгованості станом на 29.07.2024 заборгованість відповідача становить:

90 592,65 грн заборгованості за Договором № 1194860 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.12.2023, яка утворилася станом на 29.07.2024 та складається із:

- 14 100,00 грн. - заборгованості за кредитом;

- 76492,65 грн. - заборгованості за нарахованими процентами.

При цьому, нарахування процентів здійснено за ставками:

- 0,875 %, по 123,38 грн./день за період 25.12.2023 - 23.01.2024, тобто за заниженою процентною ставкою;

- 2,50 % по 352,50 грн./день упродовж 187 днів за період 25.01.2024 - 29.07.2024 (а.с. 17-21).

Відповідно до договору факторингу №29/07/24 від 29.07.2024, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором (а.с. 37-42). За указаним договором до позивача також перейшли права вимоги за Договором укладеним із відповідачем.

Оцінка суду.

Щодо укладення кредитного договору

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію ТОВ «Селфі Кредит», відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Н504» визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір з додатком (Графіком платежів) та Паспортом споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник всі умови кредитування цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Оскільки вказаний договір є чинними, у встановленому законом порядку недійсним в цілому чи в частині його окремих умов не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо заявленої суми стягнень

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При визначенні суми, яка підлягає стягненню, суд враховує дату укладення Договору - 25.12.2023.

При цьому, нарахування процентів здійснено за ставками:

- 0,875 %, по 123,38 грн./день за період 25.12.2023 - 23.01.2024, тобто за заниженою процентною ставкою;

- 2,50 % по 352,50 грн./день упродовж 187 днів за період 25.01.2024 - 29.07.2024 (а.с. 17-21).

Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», згідно п.5 розділу І якого було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Залежно від напряму дії нормативно-правових актів у часі дія закону в часі може бути прямою, зворотною або переживаючою (ультраактивною). Пряма дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма поширюється на факти й правовідносини, що виникли та/або існують після набрання ним чинності. Зворотна дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма застосовується до фактів та правовідносин, які існували до набрання цим актом (нормою) чинності. Переживаюча дія полягає в тому, що правова норма продовжує свою дію після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (ухвала Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 2610/12031/2012 (провадження № 61-6340ск20).

Відтак, до Договору, який укладено 25.12.2023, потрібно застосовувати пряму норму ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», під час дії якої укладено зазначений Договір.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Представник позивача, вважає, що підстави для перерахунку денної процентної ставки відсутні, оскільки зміни до кредитного договору не вносились, тому на його думку, первинним кредитором здійснено правомірне нарахування процентів за ставкою 2,50 % по 352,50 грн./день упродовж 187 днів за період 25.01.2024 - 29.07.2024.

Суд відхиляє такі аргументи, які на думку суду, базуються на довільному тлумаченні норм законодавства.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень.

Відтак, у даному випадку правові підстави для застосування перехідних положень закону дійсно відсутні, але це не наділяє кредитора правом нараховувати проценти з ігноруванням вимог норми прямої дії ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», яка також набрала чинності і не містить застережень щодо відтермінування її прямої дії в часі.

Оскільки Договір укладено 25.12.2023, тобто наступного дня після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення Договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за період 25.01.2024 - 29.07.2024 підлягають частковому задоволенню в розмірі 26367,00 грн (141 х 187 днів).

Аналогічний підхід уже також застосовано судами апеляційної інстанції у постановах від 18.06.2025 у справі № 203/5881/24, від 07.07.2025 у справі № 212/1653/25 щодо кредитних договорів ТОВ «Селфі Кредит», укладених після 24.12.2023, у тому числі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», тощо.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, які позивач не повернув

Позивач, вважаючи, що відповідач, як позичальник (споживач) зобов`язаний виконувати свій обов`язок щодо виконання грошових зобов`язань звернувся з указаним позовом до суду.

Станом на день розгляду справи зобов`язання за Договором належним чином відповідачем не виконано.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню

- 14 100,00 грн. - заборгованості за кредитом;

- 30 068,40 грн. - заборгованості за нарахованими процентами:

3701,40 грн (123,38 грн. х 30 днів за період 25.12.2023 - 23.01.2024).

26367,00 грн (141,00 грн. х 187 днів за період 25.01.2024 - 29.07.2024).

Розподіл судових витрат.

Стосовно стягнення судових витрат на сплату судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 55, 66).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 44 168,40 грн., що становить 48,75 % (44 168,40 х 100 % : 90 592,65), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 1 180,92 грн. потрібно покласти на відповідача.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» надано суду:

- Договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024, укладений між позивачем та адвокатом Руденком Костянтином Васильовичем (а.с. 44-45),

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 46),

- довіреність видану ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» адвокату Руденку К.В. на представництво інтересів товариства в судах України (а.с. 47),

- витяг з реєстру №1 до Акта приймання - передачі наданих послуг №24 до Договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, із наведенням найменування послуги: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , за Договором № 1194860 про надання споживного кредиту від 25.12.2023 та клопотання про витребування доказів- на суму 10 000,00 грн. (а.с. 48),

- платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №1864 від 30.12.2024 про оплату ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» адвокату Руденко К.В. коштів в сумі 100 000,00 грн., із зазначенням договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024 та акта №24 від 29.12.2024 року (а.с. 49).

З урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу та висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 875,00 грн витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 44 168 (сорок тисяч сто шістдесят вісім) гривень 40 копійок заборгованості за Договором № 1194860 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.12.2023.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 1 180 (одну тисячу сто вісімдесят) гривень 92 копійки витрат по сплаті судового збору та 4 875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.08.2025.

Суддя Баран О.І.