Рішення № 12956210, 17.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/5817.12.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ностра Комунікація"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"

третя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС"

про стягнення 3981 777,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :           

Від позивача Коротюк М.Г. –представник на підставі довіреності № 2 від 22.09.2010 р.

Від відповідача Ткаченко О.П. - представник на підставі довіреності № ГО-10/200 від 03.09.2010 р., Терещенко А.А. - представник на підставі довіреності № ГО-10/199 від 03.09.2010 р.

Від третьої особи Радевич –Винницька О.Я. - представник на підставі довіреності № 1-474 від 26.10.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ностра Комунікація" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (відповідача) 3981777, грн., з яких: штраф у загальному розмірі 3726580,17 грн. (основний борг) на підставі п. 8.8 Договору № 07/06-07 про надання рекламних послуг від 07.06.2007 р. у зв»язку з відмовою відповідача від рекламної кампанії, передбаченої Додатком № 11 та Додатком "Campaign parameters" від 16.04.2008 р. до цього договору, а також на підставі п. 8.8 Договору № 09/06-08 про надання рекламних послуг від 09.06.2008 р. у зв»язку з відмовою відповідача від рекламної кампанії, передбаченої Додатком № 2 до останнього вказаного договору. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 167 010,03 грн. пені, 67868,43 грн. втрат від інфляційних процесів та 20318,37 грн. 3% річних на підставі п. 8.7 наведених договорів про надання рекламних послуг та ст. 625 ЦК України у зв»язку з простроченням відповідачем строку сплати штрафу, при цьому вказаний строк позивач обчислює у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи, а саме: 25500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 25410,00 грн. оплати адвокатських послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2008р. порушено провадження у справі № 39/58 та призначено справу до розгляду на 22.12.2008 р.

22.12.2008 р. представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про уточнення розміру позовних вимог, яким просить стягнути з відповідача 5026 552,57 грн. з яких: сума основного боргу –4584 607,50 грн., сума пені –283 477,36 грн., сума втрат від інфляційних процесів –150 397,21 грн., сума трьох відсотків річних –34 489,16 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні, призначеному на 22.12.2008 р., представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 39/58, в якому зазначив, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 21/3 за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ностра Комунікація" про визнання правочинів недійсними, зокрема, Додатку № 11 від 12.05.2008 р. до Договору про надання рекламних послуг № 07/06-07 від 07.06.2007р. та Документу "Campaign parameters" від 16.04.2008 року.

22.12.2008 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.01.2009 р.

19.01.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення позивача щодо відзиву на позовну заяву відповідача по справі № 39/58.

В судовому засіданні 19.01.2009 р. представник позивача подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, яким просить відмовити в задоволенні зазначеного клопотання представника відповідача.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2008 р. порушено провадження у справі № 21/3 та призначено справу до розгляду на 29.01.2009 р. о 10:30 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов‘язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.

З огляду на те, що справа № 21/3, пов‘язана із справою № 39/58 щодо спірного питання стосовно дійсності Додатку № 11 від 12.05.2008 р. до Договору про надання рекламних послуг № 07/06-07 від 07.06.2007р. та Документу "Campaign parameters" від 16.04.2008 р., що є невід‘ємними частинами Договору № 07/06-07 про надання рекламних послуг від 07.06.2007 р., стягнення заборгованості за яким та додатками до нього, є предметом розгляду у справі № 39/58, провадження у справі № 39/58 підлягає зупиненню до вирішення по суті Господарським судом міста Києва справи № 21/3 та набранням законної сили рішенням суду у зазначеній справі, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р., на підставі ст. 79 ГПК України, провадження у справі № 39/58 було зупинено до вирішення по суті Господарським судом міста Києва справи № 21/3 та набранням законної сили рішення суду у зазначеній справі.

10.02.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав касаційну скаргу про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. Вищим господарським судом України.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р. касаційну скаргу залишено без задоволення, а матеріали справи № 39/58 повернуто до Господарського суду міста Києва.

24.09.2009 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зміну представників позивача.

10.11.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 5584840,19 грн. з яких: сума основного боргу –4617684,79 грн., сума пені – 411519,07 грн., сума втрат від інфляційних процесів –452237,84 грн., сума трьох відсотків річних –103398,49 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

10.11.2009 р. та 11.11.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про поновлення провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України. До клопотання про поновлення провадження у справі позивач додав копію рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2009 р. у справі № 21/3 та копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р. у справі № 21/3.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 р., на підставі ст. ст. 79, 86 ГПК України, поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.12.2009 р. о 11:40 год.

Розгляд справи, призначений на 14.12.2009 р., не відбувся у зв‘язку із оскарженням відповідачем в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р. та направлення матеріалів справи № 39/58 до Верховного Суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 05.01.2010 р. Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "ТАС" відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р., матеріали справи № 39/58 повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2010 року, на підставі ст. 86 ГПК України, розгляд справи призначено на 12.03.2010 р. о 09:50 год.

01.03.2010 року представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 5255286,91 грн., з яких: 4616105,75 грн. основного боргу та 639181,16 грн. збитків від інфляції, тоді як в частині пені в розмірі 411519,07 грн. та 3% річних в розмірі 103398,49 грн. позивач відмовився від позовних вимог. Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Розгляд справи, призначений на 12.03.2010 р., не відбувся у зв"язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-фінансова група "ТАС" касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р. та направлення матеріалів справи до Вищого господарського суду України для передачі до Верховного Суду України.

12.04.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву, відповідно до якої просив повідомити про місце знаходження справи № 39/58.

Листом Вищого господарського суду України № 03.03-25/827 від 17.05.2010 р. касаційну скаргу та додані до неї документи повернуто скаржнику, а матеріали справи до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 року, на підставі ст. 86 ГПК України, розгляд справи призначено на 14.06.2010 р. о 10:30 год.

10.06.2010 року представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в т.ч. копій постанови ВГСУ від 25.03.2010 р. у справі № 54/210, постанови ВГСУ від 03.03.2010 р. у справі № 21/3. Судом клопотання задоволено.

10.06.2010 року представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 5290 766,00 грн. з яких: сума основного боргу –4573998,03 грн., сума збитків від інфляції –716767,97 грн., а також покласти на відповідача судові витрати

11.06.2010 року представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України.

Розгляд справи, призначений на 14.06.2010 р., не відбувся у зв"язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-фінансова група "ТАС" касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. та направлення матеріалів справи до Вищого господарського суду України.

16.06.2010 року представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р. в прийнятті касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-фінансова група "ТАС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 року, на підставі ст. 86 ГПК України, розгляд справи призначено на 06.09.2010 р. о 12:10 год.

01.09.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

03.09.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України.

03.09.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду додатково подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України.

Розгляд справи, призначений на 06.09.2010 р., не відбувся у зв"язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова група "ТАС" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. та направлення матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду.

07.09.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова група "ТАС" в прийнятті апеляційної скарги.

19.10.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України.

22.10.2010 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Індустріальна" через відділ діловодства суду подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р., у зв»язку з чим до Київського апеляційного господарського суду була направлена дана апеляційна скарга разом з копіями матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року, на підставі ст. 86 ГПК України, розгляд справи призначено на 15.11.2010 р. о 10:50 год.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2010 р. до початку розгляду справи о суті заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ЗАТ СК "ТАС". Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував. Клопотання відповідача судом відхилено.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2010 р. звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, зокрема, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 11.11.2010 р. серії АЕ № 028379 стосовно позивача та серії АЕ № 028381 стосовно відповідача. Клопотання позивача судом задоволено.

Відповідно до вищенаведеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АЕ № 028381 повним найменуванням відповідача станом на 11.11.2010 р. є Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" (ідентифікаційний код 30115243), при цьому наведений витяг містить дані про серію, номер та дату видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію відповідача: А01 № 251025 від 10.09.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні подав письмові пояснення (в порядку ст. 22 ГПК України), відповідно до яких просив задовольнити позовні вимоги в редакції, викладеній в заяві представника позивача від 10.06.2010 р., а саме: стягнути з відповідача 5290 766,00 грн. з яких: сума основного боргу –4573998,03 грн., сума збитків від інфляції –716767,97 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 5290 766,00 грн. з яких: сума основного боргу –4573998,03 грн., сума збитків від інфляції –716767,97 грн.

В судовому засіданні 15.11.2010 р. розглядалася подана позивачем до суду 07.09.2010 р заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (ідентифікаційний код 30115243) в сумі 5290766,00 грн., які знаходяться на р/р 2650337132001 в філії «Розрахунковий центр «Приватбанку», МФО 320649, та накласти арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (ідентифікаційний код 30115243) в сумі 5290766,00 грн., які знаходяться на р/р 26503303000901 у ВАТ «СВЕДБАНК»у м. Києві, МФО 300164.

Представник відповідача проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував.

Заява позивача про забезпечення позову судом відхилена з огляду на наступне:

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Роз’яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Фактично позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову порушеннями з боку відповідача його процесуальних прав, що проявляється у постійному поданні останнім необґрунтованих апеляційних та касаційних скарг, які перешкоджають розгляду справи по суті. Також, необхідність вжиття заходів до забезпечення позову пояснюється позивачем його власними ймовірними припущеннями про те, що відповідач може перевести грошові кошти на рахунки інших юридичних осіб в системі компаній групи «ТАС», що призведе до відсутності у відповідача грошових коштів на момент виконання рішення суду.

В той же час, позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів та не надано суду належних доказів. Також, з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено належних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зокрема, позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач здійснює переведення грошових коштів на рахунки інших юридичних осіб в системі компаній групи «ТАС», а рівно, що відповідач має намір закрити вказані у заяві про забезпечення позову розрахункові рахунки відповідача.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб’єкта та, за умови його задоволення, буде вважатись фактичним вирішенням спору по суті наперед, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

В судовому засіданні 15.11.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 29.11.2010 р. о 10:10 год.

18.11.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позові просив відмовити повністю з огляду на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу на підставі пунктів 8.8 спірних договорів, оскільки відповідач не відмовлявся від замовленої реклами, а несплата відповідачем вартості рекламних послуг не є відмовою відповідача від замовленої реклами, а рівно підстави для стягнення штрафу на відповідно до пунктів 8.8 спірних договорів відсутні. Крім того, штраф відповідно до положень ст.ст. 509, 549, 611 ЦК України не є зобов»язанням, а є правовим наслідком порушення зобов»язання, а тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України до штрафу не застосовуються та він не може стягуватись з урахуванням індексу інфляції. Відповідач також вважає, що суд у даній справі № 39/58 не має права керуватися правовою оцінкою Київського апеляційного господарського суду, викладеною у постанові від 03.11.2009 р. по справі № 21/3 (що Документ «Campaign parameters»є узгодженим сторонами медіа-планом рекламування відповідача на телебаченні, що він є невід'ємною частиною Договору № 07/06-07 про надання рекламних послуг від 07.06.2007 р. і що правомірним є визначення в цьому документі ціни в доларах США), оскільки, відповідно до статті 43 ГПК України, суд зобов'язаний надати цьому доказу власну правову оцінку, за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом.

29.11.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення іншого відповідача - Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30929821). Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2010 р. проти задоволення клопотання заперечував та вказав на відсутність у нього позовних вимог до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Згідно п. 1.3 розЧяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»зазначається, що ГПК не зобов’язує господарський суд задовольнити клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. При вирішенні питання про залучення до участі у справі іншого відповідача слід виходити з підстав клопотання та їх обґрунтованості.

Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії про залучення до участі у справі іншого відповідача вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з’ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення (п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

З урахуванням наведеного, а також всіх обставин та матеріалів справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 29.11.2010 р., подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС".

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову (ч. 4 ст. 27 ГПК України).

Відповідно до позовної заяви позивач у якості підстав для стягнення штрафу вказує на Документ «Campaign parameters». Оскільки вказаний документ скріплений підписом та відтиском печатки Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС", то наявні підстави вважати, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки цього товариства щодо однієї з сторін спору.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р., на підставі ст. ст. 27, 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 17.12.2010 р. о 10:00 год. та залучено до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Індустріальна" повернуто.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2010 р. подав докази на підтвердження направлення ним третій особі копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Представник третьої особи в судовому засіданні 17.12.2010 р. подав письмові пояснення на позовну заяву про стягнення заборгованості, відповідно до яких вказав на підставність залучення Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Також, в поясненнях зазначено, що спірний Документ Parameters»був підписаний виключно між відповідачем та третьою особою, цей документ не може вважатись угодою про надання рекламних послуг (відповідач та третя особа не були виконавцями щодо надання рекламних послуг; у даному документі відсутні істотні умови угоди про надання рекламних послуг), а рівно, Документ Parameters»не є додатком до Договору № 07/06-07 від 07.06.2007 р. З урахуванням наведеного, на підставі Документу Parameters»у позивача не виникло зобов»язань щодо надання відповідачу рекламних послуг на телебаченні, а відповідно, у відповідача не виникло зобов»язань щодо оплати та прийняття таких послуг. Крім того, третя особа підтримує доводи відповідача, викладені останнім у відзиві на позовну заяву, та заявляє про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2010 р. позовні вимоги підтримав в редакції, викладеній в заяві від 10.06.2010 р., тоді як відповідач заперечував позовні вимоги повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.12.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ностра Комунікація" (позивач) та Закритим акціонерними товариством "Страхова Група "TAC" (відповідач) було укладено Договір № 07/06-07 про надання рекламних послуг (надалі - Договір 1), відповідно до п. 2.1. якого відповідач, визначений як Замовник, доручає, а позивач, визначений як Виконавець, бере на себе зобов»язання самостійно за допомогою третіх осіб надати рекламні послуги, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, і у відповідності до нормативного порядку розповсюдження реклами, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2. Договору 1, він є генеральною угодою між сторонами, яка регулює права та обов'язки сторін щодо надання окремих рекламних послуг, відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх обов'язків, загальний порядок оплати таких послуг, порядок їх надання та прийняття.

Надання кожної окремої послуги в рамках Договору 1 здійснюється на підставі відповідного додатку до Договору 1, яким встановлюються строки надання послуг, інші істотні умови. В кожному конкретному випадку невід'ємними частинами додатку можуть бути медіа-плани, адресні програми, кошториси, тощо (п. 2.3. Договору 1).

Як встановлено пунктом 2.4. Договору 1, умови, передбачені Договором 1, можуть бути змінені, доповнені або уточнені щодо надання конкретних послуг відповідними додатками до Договору.

Позивач зазначив, що 12.05.2008 р. між ним та відповідачем було укладено Додаток № 11 до Договору № 07/06-07 про надання рекламних послуг. Вказаним додатком сторони узгодили надання послуг по розміщенню реклами в мережі Інтернет, зокрема, створення позивачем флеш банерів на основі наданих відповідачем матеріалів і розміщення флеш банерів в мережі Інтернет, на загальну суму 335409,14 грн. (надалі –Додаток № 11).

Відповідно до п. 2.2.4 Додатку № 11 оплата послуг Виконавця (позивача) повинна була здійснюватися Замовником (відповідачем) у два етапи:

-147727,60 грн. до 23.05.2008 року;

-187681,54 грн. до 08.09.2008 року.

28.05.2008 р. відповідач оплатив позивачу 147727, 60 грн., що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача в АКБ «Форум»(копія наявна у матеріалах справи). Позивач, відповідно, надав відповідачу необхідний обсяг рекламних послуг на суму 147727, 60 грн., що підтверджується Актом № ОУ-0000137 здачі - прийняття робіт (наданих послуг) від 27.06.2008 року.

Натомність, як зазначив позивач, наступний платіж в розмірі 187681,54 грн. відповідач не здійснив ані в строк до 08.09.2008 року, ані на момент подання позовної заяви, а такі дії відповідача свідчать про відмову останнього від своїх зобов'язань за Додатком № 11 та є підставою у відповідності до п. 8.8. Договору 1 для сплатити на користь виконавця (позивача) штрафу у розмірі 50% від вартості відміненої реклами. Оскільки вартість відміненої позивачем реклами складає 187681,54 грн., то штраф у розмірі 50% від вартості відміненої реклами буде складати 93840,77 грн.

Так, згідно пункту 8.8. Договору 1 якщо Замовник (відповідач) тимчасово або взагалі, частково або повністю відміняє замовлену ним рекламу, а саме: трансляції Рекламного відеоролика на телебаченні, трансляції Рекламного аудіоролика на радіо, виходи Реклами в періодичних виданнях, розміщення Реклами в/на транспорті та/або будь-які інші Рекламні послуги з причин, що не залежать від Виконавця (позивача) і не є обставинами форс-мажору, Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) агентську винагороду, що передбачалась за надання цих послуг у відповідних кошторисах, медіа-планах, адресних програмах та/або додатках до Договору 1, а також штраф у розмірі 50% від вартості відміненої реклами.

Судом також встановлено, а сторони не заперечують, що рекламні послуги на суму 187681,54 грн. позивачем відповідачу не надавались.

Позивач вказав, що оскільки строк сплати відповідачем штрафу, визначеного в п. 8.8. Договору 1, у цьому договорі не визначено, то слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме: якщо строк виконання боржником зобов'язання договором не визначено, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вимога про сплату штрафних санкцій у вищенаведеній сумі була направлена відповідачу 31.10.2008 року, що підтверджується описом вкладення від 31.10.2010 р. (копія наявна в матеріалах справи) та отримана відповідачем 03.11.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія наявна в матеріалах справи). А тому, позивач вважає, що відповідач повинен був сплатити наведену суму штрафних санкцій на користь позивача до 10.11.2008 р., проте, відповідач такий обов»язок не виконав станом на час судового розгляду справи.

09.06.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 09/06-08 про надання рекламних послуг (надалі –Договір 2), який є аналогічним за змістом до Договору № 07/06-07 про надання рекламних послуг від 07.06.2007 р.

23.06.2008 р. на виконання Договору 2 між сторонами було підписано Додаток № 2 до Договору № 09/06-08 про надання рекламних послуг від 09.06.2008 року (надалі –Додаток № 2) та медіа - план до вказаного додатку.

У Додатку № 2 сторони узгодили надання послуг по розміщенню реклами в друкованих виданнях, зокрема, розробку позивачем оригінал –макетів реклами продукту «Страхова група «ТАС»і їх розміщення у друкованих виданнях, на загальну суму 633512,90 грн.

Відповідно до п. 2.2.4 Додатку № 2 оплата послуг Виконавця (позивача) повинна була здійснюватися Замовником (відповідачем) у два етапи:

- 316 756,45 грн. до 20.08.2008 року;

- 316 756,45 грн. до 20.09.2008 року.

Натомність, як зазначив позивач, своїх зобов»язань за Додатком № 2 відповідач не виконав і жодних з вищенаведених платежів не здійснив, а такі дії відповідача свідчать про відмову останнього від своїх зобов'язань за Додатком № 2 та є підставою у відповідності до п. 8.8. Договору 2 для сплатити на користь виконавця (позивача) штрафу у розмірі 50% від вартості відміненої реклами. Оскільки вартість відміненої позивачем реклами складає 633512,90 грн., то штраф у розмірі 50% від вартості відміненої реклами буде складати 316 756,45 грн.

Так, згідно пункту 8.8. Договору 2 якщо Замовник (відповідач) тимчасово або взагалі, частково або повністю відміняє замовлену ним рекламу, а саме: трансляції Рекламного відеоролика на телебаченні, трансляції Рекламного аудіоролика на радіо, виходи Реклами в періодичних виданнях, розміщення Реклами в/на транспорті та/або будь-які інші Рекламні послуги з причин, що не залежать від Виконавця (позивача) і не є обставинами форс-мажору, Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) агентську винагороду, що передбачалась за надання цих послуг у відповідних кошторисах, медіа-планах, адресних програмах та/або додатках до Договору 2, а також штраф у розмірі 50% від вартості відміненої реклами.

Судом також встановлено, а сторони не заперечують, що рекламні послуги на суму 316 756,45 грн. позивачем відповідачу не надавались.

Позивач вказав, що оскільки строк сплати відповідачем штрафу, визначеного в п. 8.8. Договору 2, у цьому договорі не визначено, то слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме: якщо строк виконання боржником зобов'язання договором не визначено, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вимога про сплату штрафних санкцій у вищенаведеній сумі була направлена відповідачу 31.10.2008 року, що підтверджується описом вкладення від 31.10.2010 р. (копія наявна в матеріалах справи) та отримана відповідачем 03.11.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія наявна в матеріалах справи). А тому, позивач вважає, що відповідач повинен був сплатити наведену суму штрафних санкцій на користь позивача до 10.11.2008 р., проте, відповідач такий обов»язок не виконав станом на час судового розгляду справи.

Позивач також зазначив, що 16.04.2010 р. між сторонами було підписано Документ Parameters», яким узгоджено надання відповідачу рекламних послуг на телебаченні на період травень 2008 р. - грудень 2008 р. на загальну суму 1 545 000 дол. США. Для часткового виконання домовленостей, закріплених в Документі Parameters»сторонами було укладено Додаток № 10 до Договору 1 та Додаток № 10/2 до Договору 1, за якими Замовнику (відповідачу) надавалися рекламні послуги на телебаченні на загальну суму 2 486154,35 грн. Протягом квітня - вересня 2008 року відповідачем було сплачено за надані рекламні послуги суму в розмірі 2 486154,35 грн. за період травень - червень 2008 року, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку позивача в АКБ «Форум». Позивач, відповідно надав рекламні послуги на суму 2 486154,35 грн., що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000154 від 11.07.2008 р.; № ОУ-0000153 від 11.07.2008 р.; № ОУ-0000152 від 11.07.2008 р. (копії наявні в матеріалах справи). Таким чином, позивач вважає, що відповідач частково в сумі 2 486154,35 грн., що еквівалентно 492 307 дол. США за курсом НБУ на день подання позовної заяви, оплатив замовлені Документом Parameters»рекламні послуги. Враховуючи той факт, що відповідач відповідно до Документу Parameters»замовив рекламні послуги на телебаченні на суму 1 545 000 дол. США, а оплатив фактично лише 492307 дол. США за період травень - червень 2008 року, то відповідно вартість замовленої, але не оплаченої реклами за період липень - грудень 2008 року, становить 1 052693 дол. США (1 545 000 дол. США - 492307 дол. США = 1 052693 дол. США). Судом також встановлено, а сторони не заперечують, що рекламні послуги на іншу, неоплачену, суму відповідно до Документу Parameters» позивачем відповідачу не надавались.

Позивач вважає, що оскільки сторонами у Документі Parameters»не було встановлено строк сплати відповідачем вартості замовлених рекламних послуг на телебаченні за період липень - грудень 2008 року в сумі 1 052 693 дол. США, то слід керуватися положенням ч. 4 ст. 213 ЦК України, зокрема, при встановленні справжньої волі особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами та інші обставини, що мають істотне значення. Так, усталена практика взаємовідносин між сторонами передбачала, що до початку рекламної кампанії відповідачем обов'язково сплачувалася передоплата (згідно Додатку № 10 до Договору 1 - передоплата сплачена 08.05.2008 р., а початок рекламної кампанії -19.05.2008 р.; згідно Додатку № 11 - передбачалася передоплата до 23.05.2008 р., а початок рекламної кампанії - 26.05.2008 р.).

Враховуючи те, що неоплачена відповідачем рекламна кампанія на телебаченні повинна була розпочатись з липня 2008 року, то відповідно позивач вважає, що відповідач мав здійснити передоплата за рекламну кампанію на телебаченні до 01.07.2008 р., проте відповідач на рекламну кампанію на телебаченні за період липень - грудень 2008 року коштів взагалі не сплатив, а такі дії відповідача свідчать про відмову останнього від своїх зобов'язань за Документом Parameters», який є невід'ємною частиною Договору № 07/06-07 від 07.06.2007 р. (позивач вказує, що даний факт встановлено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р. у справі № 21/3), та в свою чергу, є підставою у відповідності до п. 8.8. Договору 1 для сплатити на користь виконавця (позивача) штрафу у розмірі 50% від вартості відміненої реклами. Оскільки вартість відміненої позивачем реклами складає 1 052693 дол. США, то штраф у розмірі 50% від вартості відміненої реклами буде складати 526346,50 дол. США, які в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ до долару США станом на 10.06.2010 р. (7,91 грн.) становлять 4163400,81 грн. (відповідно до поданих позивачем суду письмових пояснень останній просив задовольнити позовні вимоги в редакції, викладеній в його заяві від 10.06.2010 р.).

Позивач вказав, що оскільки строк сплати відповідачем штрафу, визначеного в п. 8.8. Договору 1, у цьому договорі не визначено, то слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме: якщо строк виконання боржником зобов'язання договором не визначено, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вимога про сплату штрафних санкцій у вищенаведеній сумі була направлена відповідачу 31.10.2008 року, що підтверджується описом вкладення від 31.10.2010 р. (копія наявна в матеріалах справи) та отримана відповідачем 03.11.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія наявна в матеріалах справи). А тому, позивач вважає, що відповідач повинен був сплатити наведену суму штрафних санкцій на користь позивача до 10.11.2008 р., проте, відповідач такий обов»язок не виконав станом на час судового розгляду справи.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому на підставі пунктів 8.8. Договору 1 та Договору 2 та з урахуванням вищевикладених обставин суму штрафу, яка становить 4573998,03 грн. (основний борг): 93840,77 грн. + 316 756,45 грн. + 4163400,81 грн. = 4573998,03 грн. (в редакції заяви позивача від 10.06.2010 р.), у зв»язку з чим і звернувся до господарського суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відповідно, відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Зібрані у справі докази свідчить що укладені між сторонами по справі Договір 1 та Договір 2 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, а тому саме вони та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати.

З огляду на той факт, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення штрафу у загальному розмірі 4573998,03 грн. (основний борг) на підставі пунктів 8.8. Договору 1 та Договору 2, доведенню при розгляді даного спору підлягає факт наявності або відсутності порушення з боку відповідача договірного зобов»язання стосовно відміни замовленої ним реклами відповідно до Додатку № 11 до Договору 1, Документу Parameters»до Договору 1 та Додатку № 2 до Договору 2.

Відповідно до пункту 8.8. Договору 1 та Договору 2 сторони узгодили, що якщо Замовник (відповідач) тимчасово або взагалі, частково або повністю відміняє замовлену ним рекламу, а саме: трансляції Рекламного відеоролика на телебаченні, трансляції Рекламного аудіоролика на радіо, виходи Реклами в періодичних виданнях, розміщення Реклами в/на транспорті та/або будь-які інші Рекламні послуги з причин, що не залежать від Виконавця (позивача) і не є обставинами форс-мажору, Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) агентську винагороду, що передбачалась за надання цих послуг у відповідних кошторисах, медіа-планах, адресних програмах та/або додатках до Договору 2, а також штраф у розмірі 50% від вартості відміненої реклами.

Таким чином, підставою для застосування Виконавцем (позивачем) до Замовника (відповідача) штрафних санкцій, передбачених вищенаведеним пунктом Договору 1 та Договору 2, є тимчасова або взагалі, часткова або повна відміна замовленої відповідачем реклами.

Системний аналіз умов Договору 1 та Додаток № 11, Документу Parameters»до Договору 1, а також умов Договору 2 та Додатку № 2 до Договору 2 свідчить, що наведені документи не містять визначення поняття відміни замовленої реклами, а рівно не визначають і форму здійснення такої відміни.

Натомність, пункти 1.1. –1.7. спірних договорів містять перелік термінів з їх значенням, про яке домовились сторони спірних договорів, а саме: реклама, порядок розповсюдження реклами, рекламні засоби, рекламні послуги, рекламна кампанія, рекламні матеріали тощо.

Так, під рекламою розуміється спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується Виконавцем в будь - якій формі та в будь –який спосіб за дорученням Замовника з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку (п. 1.2. спірних договорів), а рекламна кампанія –це розповсюдження реклами на телебаченні, радіо, в друкованих засобах масової інформації та/або в будь –якій іншій формі та/або в будь –якій інший спосіб, не заборонений чинним законодавством України, що має визначену тривалість у часі (п. 1.6. спірних договорів).

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з»ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

З доводів позивача, викладених у позовній заяві, фактично вбачається, що позивач факт несплати відповідачем вартості рекламних послуг у строк, визначений Додатком № 11 до Договору 1, Додатком № 2 до Договору 2 та з огляду на Документ Parameters», розцінює як відмову відповідача від рекламної кампанії (відміну замовленої реклами) та підставу для нарахування відповідачу штрафу у розмірі 50 % від вартості відміненої реклами.

Проте, суд не погоджується з наведеними доводами позивача з огляду на наступне:

Фактично умовами Договору 1 та Додатку № 11, Документу Parameters»до Договору 1, а також умовами Договору 2 та Додатку № 2 до Договору 2 не визначено, що несплата вартості рекламних послуг у визначений спірними документами строк є відміною замовленої реклами (в мережі Інтернет, в друкованих виданнях, на телебаченні).

Навпаки, при здійсненні порівняння спірної частини Договору 1 та Договору 2, зокрема, пункту 8.8. цих договорів стосовно визначення поняття відміни замовленої реклами, зі змістом інших частин цих договорів, усім змістом цих договорів, намірами сторін цих договорів вбачається, що несплата вартості рекламних послуг Замовником не є тотожною відміні ним реклами (рекламної кампанії), а саме:

- з урахуванням п. 1.2. Договору 1 та Договору 2, в якому визначено зміст терміну реклама, підставно буде вважати, що відміною Замовником реклами є відміна спеціальної інформації про осіб чи продукцію, яка розповсюджується Виконавцем в будь - якій формі та в будь –який спосіб за дорученням Замовника з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку, а отже, мова йде саме про відміну замовленої Замовником (відповідачем) Виконавцю (позивачу) спеціальної інформації;

- пункт 3.3 Договору 1 та Договору 2 передбачає, що Позивач має право перенести початок надання рекламних послуг або зупинити їх надання до моменту здійснення відповідачем оплати.

Так, відповідно пункту до 3.3 Договору 1 та Договору 2 Виконавець має право перенести початок надання рекламних послуг або зупинити їх надання за умовами даного Договору до моменту здійснення Замовником оплати (розділ 4), надання необхідної інформації, документів, матеріалів та зразків продукції (пункт 3.7.2 відповідного договору), затвердження матеріалів, медіа –планів, кошторисів, адресних програм, сценаріїв та інших документів (пункт 3.7.4 відповідного договору).

Отже, у якості правових наслідків не здійснення відповідачем оплати у погоджений сторонами строк Договір 1 та Договір 2 визначає перенесення початку надання таких послуг або зупинення їх надання до моменту оплати таких послуг, а рівно, відсутні підстави вважати несплату Замовником вартості рекламних послуг у встановлений Договором 1 та Договором 2 строк, відмовою від рекламних послуг;

- зміст пунктів 3.7.2. та 3.7.4. спірних договорів безпосередньо визначає, що надання рекламних послуг Виконавцем (позивачем) можливе за умов своєчасного забезпечення Замовником Виконавця необхідними для виконання умов відповідного договору документами (ліцензії, свідоцтва, сертифікати тощо), інформацією, матеріалами та зразками продукції, яка буде рекламуватися (п. 3.7.2.) та за умов своєчасного узгодження та/або затвердження Замовником розроблених Виконавцем рекламних матеріалів, медіа –планів, кошторисів, адресних програм, сценаріїв та інших документів, необхідних для продовження виконання Виконавцем своїх зобов»язань (п. 3.7.4.).

З урахуванням наведених пунктів спірних договорів, передумовами надання Виконавцем замовленої Замовником реклами є не тільки здійснення оплати вартості рекламних послуг, а й надання Виконавцем Замовнику відповідних документів, інформації та зразків (п.п. 3.7.2., 3.7.4.), за наявності яких і виявляється можливим надання відповідних рекламних послуг, а таке знову підтверджує, що несплата Замовником вартості рекламних послуг у встановлений спірними договорами строк не є тотожньою відмові від цих рекламних послуг, так як не є єдиною умовою їх надання;

- зміст пункту 3.6.6. спірних договорів свідчить про можливість проведення рекламної кампанії та надання рекламних послуг Виконавцем і без їх оплати Замовником, а наслідком несвоєчасної оплати Замовником послуг Виконавця, у даному випадку, передбачено право Виконавця затримати надання Замовнику звітів про проведені рекламні кампанії та інші надані рекламні послуги до моменту погашення Замовником заборгованості.

Більш того, умовами спірних договорів передбачений навіть випадок не підписання Замовником Акта прийому –передачі робіт після повного виконання Виконавцем обсягу робіт (надання послуг), передбачених відповідним додатком до договору (п.п. 6.2. –6.4);

- додатково на підтвердження нетотожності несплати вартості рекламних послуг Замовником та відміни ним реклами (рекламної кампанії) свідчать також наявність у спірних договорах окремих пунктів, якими визначено відповідальність Замовника за несвоєчасну оплату рекламних послуг (п. 8.7.) та за тимчасову або взагалі, часткову або повну відміну замовленої відповідачем реклами (п.8.8.). Так, у першому наведеному випадку Замовник сплачує пеню за кожний прострочений день, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, а у другому наведеному випаду –зокрема, штраф у розмірі 50% від вартості відміненої реклами;

- навіть приписи пункту 5.5. спірних договорів, на які позивач також посилається у якості обґрунтування своєї вимоги про стягнення з відповідача штрафу відповідно до пункту 8.8. спірних договорів, не визначають підставою для застосування вказаної штрафної санкції саме несплату Замовником (відповідачем) вартості рекламних послуг.

Так, згідно пункту 5.5. Замовник (відповідач) розуміє і згоден з тим, що у разі його відмови від обсягів і вартості робіт, письмово затверджених Сторонами у документах перелічених у пункті 5.3. та/або додатках до відповідного договору, Замовник несе відповідальність згідно пункту 8.8. цього договору, а отже, мова йдеться про відмову від вартості робіт, т.т. від узгодженої сторонами суми, а не від здійснення оплати взагалі.

Враховуючи вищенаведений аналіз змісту умов спірних договорів суд прийшов до наступних висновків:

-          спірні договори та додатки до них не містять визначення поняття відміни замовленої реклами, а рівно не визначають і форму здійснення такої відміни;

-          несплата вартості рекламних послуг Замовником не є тотожною відміні ним реклами (рекламної кампанії).

Судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження відміни відповідачем (Замовником) замовленої реклами - спеціальної інформації про осіб чи продукцію, яка розповсюджується Виконавцем в будь - якій формі та в будь –який спосіб за дорученням Замовника з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку, а рівно позивачем не вказано та не надано суду жодного доказу, який би у відповідності до узгоджених сторонами умов спірних договорів та додатків до них, свідчив про тимчасову або взагалі, часткову або повністю відміну відповідачем замовленої реклами.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено суду факту відмови відповідача від рекламних послуг, визначених Додатком № 11 та Документом Parameters»до Договору 1, та Додатком № 2 до Договору 2, а рівно не доведено суду факту порушення з боку відповідача даного договірного зобов»язання, то у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.8 спірних договорів та стягнення з останнього на користь позивача штрафу в загальній сумі 4573998,03 грн. (основний борг). А тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення наведеної суми основного боргу.

При цьому суд враховує та таке не заперечується позивачем, що рекламні послуги в несплаченій частині вартості цих послуг згідно Додатку № 11 та Документу Parameters»до Договору 1, а також Додатку № 2 до Договору 2, позивачем відповідачу фактично не надавались, а як свідчить позовна заява (з урахуванням пояснень та уточнень до неї), позовні вимоги про відшкодування збитків в результаті порушення відповідачем своїх договірних зобов»язань, зокрема, щодо своєчасної оплати рекламних послуг, визначеної в додатках до спірних договорів, позивачем не заявлялись, а рівно і докази на підтвердження понесених позивачем збитків не вказувались. Так, згідно пункту 8.6 спірних договорів узгоджено що, якщо в результаті порушення однією Стороною своїх зобов'язань за Договором інша Сторона понесе збитки, в тому числі у вигляді санкцій перед третіми особами, винна Сторона зобов'язується відшкодувати ці збитки в повному обсязі.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми збитків від інфляції в розмірі 716767,97 грн. від суми штрафу (основного боргу), яку позивач визначив на підставі п. 8.8. спірних договорів (позовні вимоги в редакції, викладеній в заяві від 10.06.2010 р.).

Суд зазначає, що за відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, відсутні також і підстави для стягнення з відповідача цієї суми з урахуванням індексу інфляції.

Крім того, суд також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вище було зазначено, штраф (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України) є різновидом неустойки, яка, в свою чергу, є одним з видів забезпечення виконання зобов»язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦКУ сплата неустойки є правовим наслідком порушення зобов'язання.

Отже, сплата неустойки (в тому числі штрафу) не є зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення зобов'язання.

А тому, застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до неустойки (штрафу) взагалі не можливо, зокрема, штраф не може стягуватися з урахуванням індексу інфляції.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ностра Комунікація" є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні належить відмовити повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

На підставі ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті держмита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати з оплати послуг адвоката, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 213, 509, 525, 526, 548, 549, 610, 612, 611, 625, 626, 628, 626, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 22, 24, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.12.2010 р.