Рішення № 129561422, 15.08.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2025 року справа № 580/6606/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про витребування доказів в адміністративній справі за її позовом до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

10.06.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивачка) до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, провул.Феодосія Макаревського, буд. 1А; код ЄДРПОУ 03191673) (далі відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення від 27.11.2014 про невизнання її особою з інвалідністю ІІ групи.

Обґрунтовуючи позов зазначила, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства прийняв рішення про невизнання її особою з інвалідністю ІІ групи.

Ухвалою від 16 червня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а розгляд справи вирішив здійснювати правилами спрощеного провадження.

На адресу суду від позивачки надійшло клопотання, в якому просить витребувати з ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я» (04071, м.Київ, вул.Костянтинівська, 36) копію рішення ухваленого ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я» в 2020 році за результатами перевірки обґрунтованості встановлення їй ІІ групи інвалідності (далі Клопотання).

09.07.2025 суд постановив ухвалу про задоволення вказаного Клопотання.

05.08.2025 від позивачки надійшло пояснення, в якому повідомила, що прояви тяжкої хвороба мала з дитинства та під час роботи хворіла, у т.ч. лікувалася в онкодиспансері, тубдиспансері, що стало наслідком отримання інвалідності. Проходила індивідуальний план реабілітації, стаціонарно лікувалася тривалий час. Перегляд питання обґрунтованості надання їй статусу особи з інвалідністю проведений відповідачем без її присутності та обстеження безпідставно. Водночас і протягом судового розгляду позивачка продовжує хворіти.

08.08.2025 від відповідача надійшов відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Стверджує, що виконав доручення уповноважених державних органів щодо перевірки підстав видачі довідок про інвалідність і за наслідком перевірки матеріалів позивачки встановив, що її діагноз не відповідає критеріям визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Правом подати відповідь на відзив позивачка не скористалася.

Усі подані документи суд долучив до матеріалів адміністративної справи. У зв`язку з відсутністю обґрунтованих клопотань сторін провести відкриті судові засідання, суд вирішив справу розглянути в письмовому провадженні.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_2 позивачка 02.09.1981р.н.

Протягом життя позивачка проходила лікування. Так, Випискою з історії хвороби №1378 Черкаського облтубдиспансера відділення дитячого туберкульозу від 07.07.1997 підтверджено її надходження 18.06.1997 до 07.07.1997 (ученицею 2-го класу) на лікування гострої двосторонньої бронхопневмонії, ювенальної кровотечі, хронічного двостороннього сальпингоофориту та загострення ендометріту. Також лікування цих хвороб підтверджується відомостями медичної карти та виписок з історії хвороб за 1997 рік, 1999рік, 2000рік, 2002рік, 2006 рік (консультативний висновок кафедри паталогічної анатомії Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика з приводу направленого Черкаським обласним онкодиспансером матеріалів), 2012 рік, 2014 рік щодо стаціонарного лікування тяжкої хвороби, та щорічно за 2016-2024 роки. Також позивачка отримала План реабілітаційних заходів на 2014-2016 роки, направлення на МСЕК від 21.10.2014 №36-314 у зв`язку з хронічним обструктивним захворюванням легень середньої тяжкості, інфекційного загострення та інших. Проходження медичних досліджень у вказаних періодах підтверджені відповідними виписками та результатами досліджень, копії яких долучено до матеріалів справи суду.

Згідно з довідкою міжрайонної МСЕК №2 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №857870 позивачка 17.11.2014 пройшла первинний медичний огляд та їй встановлена ІІ група інвалідності безтерміново. Причиною інвалідності зазначено загальне захворювання. У висновку про умови та характер праці вказано про працепристосування, протипоказання важкої фізичної праці та шкідливих умов. У рекомендаціях вказано про необхідність стаціонарного лікування та нагляд пульмунолога, гастроентеролога.

Листом від 29.10.2020 №56-08/23/667 відповідач повідомив КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо проведення нею перевірки документів 70 працівників прокуратури Черкаської області з метою оцінки дотримання законодавства при встановленні груп інвалідності для виконання вимог Генеральної прокуратури в межах кримінального провадження №42020000000001036 від 10.02.2020 та у результаті виявлені порушення, у т.ч. необґрунтоване видання ІІ групи інвалідності особам молодого віку при невикористаних реабілітаційних можливостях.

Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. Підпунктом «б» п. 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

Листом від 22.11.2024 №07-786вих24 Черкаська обласна прокуратура повідомила її у зв`язку з рішенням РНБОУ та дорученням Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21.11.2024 №17/2/1-95232вих-24 щодо перевірки правильності винесених МСЕК рішень про встановлення груп інвалідності працівникам прокуратури та особистого їх переогляду про необхідність їй прибути 25.11.2024 для проходження обстеження в умовах медичного закладу відповідача.

Випискою із медичної картки №6924 підтверджено перебування позивачки 25.11.2024 у стаціонарі медичного закладу.

27.11.2024 відповідач склав акт №2 огляду МСЕК позивачки, форми 157/о, в якому зазначив, що ступені функціональних порушень і обмеження життєдіяльності не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності, у зв`язку з чим вона не є особою з інвалідністю.

Відповідно до довідки відповідача про невизнання інвалідом, завіреної штампом Центральної МСЕК МОЗ України, позивачка 27.11.2024 оглянута вказаною комісією та за результатами не визнана інвалідом.

Листом від 10.01.2025 №11/03-19 відповідач на запит позивачки від 16.12.2024 повідомив, що ЦМСЕК МОЗ України надійшов лист Служби безпеки України від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 №10-2-02-01-27449, згідно з якими його зобов`язано провести перевірку обґрунтованості рішення щодо встановлення позивачу відповідної групи інвалідності, шляхом проведення медико-соціальної експертизи згідно з нормами Положення про медико-соціальну експертизу від 03.12.2009 №1317 в редакції постанови КМУ від 08.11.2024 №1276. Тому провів ретельний аналіз документів медико-експертної справи позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення йому групи інвалідності. За результатами проведеного аналізу ступені функціональних порушень органів та систем, вказані у діагнозі, що зазначений у відповідному пункті медико-експертної справи та ступені обмеження життєдіяльності, до яких вони призвели, не відповідають критеріям встановлення другої групи інвалідності. 13.12.2024 на засіданні Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України затверджено рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю, що зафіксовано у документах, які регламентовані наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях»: Акті огляду на МСЕК (форма первинної медичної документації 157/о, Журналі протоколів засідань Центральної медико- соціальної експертної комісії МОЗ України (форма первинної медичної документації 157-5/о). Акт огляду на МСЕК та відповідний протокол у Журналі засідань Центральної медико-соціальної експертної комісії підписані власноручно вісьма члена Центральної медико-експертної комісії МОЗ України (склад затверджений МОЗ України), довідка про невизнання особою з інвалідністю підписана власноручним підписом голови Центральної медико-соціальної експертної комісії та завірена печаткою, як того вимагають нормативно-правові документи, які регламентують проведення медико-соціальної експертизи в Україні.

Тому позивачка звернулася до суду з позовом.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказане рішення РНБОУ ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» та від 08 листопада 2024 року №1276 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317», якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі Положення №1809). Зазначено, що виконуючій обов`язки державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" згідно з актом приймання-передачі. В процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України".

Відповідно до п.п.1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісію МОЗ (далі - Комісія) утворюється Міністерством охорони здоров`я України. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Згідно з п.11 Положення №1809 Комісія:

здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;

розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;

узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;

повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;

надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;

направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;

забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;

впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;

бере участь в акредитації обласних. Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;

проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

Відповідно до п.12 Положення №1809 Комісія має право:

одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;

допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.

Відповідно абзацу четвертого до п.13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

То ж виконані відповідачем в спірних правовідносинах заходи щодо перевірки обґрунтованості отримання позивачкою статусу особи з інвалідністю є реалізацією покладених на нього норм чинного законодавства України. Оскільки результатом таких дій стало втручання в особисті права позивача, що є сферою приватного права, забезпечення в такий спосіб балансу із публічними інтересами обґрунтовується наступним.

Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України від 5 березня 1998 року №183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі ЗУ №183/98-ВР).

Відповідно до ст.1 ЗУ №183/98-ВР Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України. Порядок функціонування Ради національної безпеки і оборони України встановлюється цим Законом (ст.2 ЗУ №183/98-ВР).

Статтею 10 ЗУ №183/98-ВР визначено, що рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів.

Голова Верховної Ради України може висловлювати думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється.

Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Тому відповідач мав обов`язок виконати чинне рішення РНБОУ за повідомленнями правоохоронних органів що згаданої перевіркм, що саме по собі не є порушенням меж владних повноважень.

Правові підстави реалізації спірних функцій відповідачем обґрунтовані виконанням заходів, з приводу яких ним отримані листи Служби безпеки України від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 №10-2-02-01-27449. За результатами перевірки відповідач затвердив 13.12.2024 на засіданні рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю.

То ж доводи позивача про відсутність у відповідача на дату прийняття оскаржуваної довідки відповідних повноважень не обґрунтовані.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст.3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

На підставі ч.2 ст.6 Закону №875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абз.4, 8 ч.1 ст.1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Отже, якщо особа не згодна з діагнозом і висновком, його перегляд відбувається у чітко визначеному порядку шляхом звернення з відповідною скаргою. Встановлення придатності особи до військової служби є дискреційним повноваженням і суд не уповноважений встановлювати такий факт відповідно до меж повноважень, визначених у ст.ст.2, 5, 245 КАС України.

Водночас суд урахував, що перевірка правильності визначення ступеня інвалідності та загального факту її наявності мала проводитися відповідачем з дотриманням чинних на момент її встановлення нормативно-правових актів.

Зокрема, на дату складання акту огляду МСЕК та встановлення позивачці інвалідності (17.11.2014) діяла Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033 (далі Інструкція №561), у редакції н адату прийняття.

Відповідно до п.1.12 вказаної Інструкції датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з п.1.16. Інструкції №561 у разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я комісія розробляє на підставі плану медичної реабілітації, що обов`язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

Розділ II Інструкції №561 встановлено Класифікацію основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості.

Положення п.2.2 вказаного Розділу приписували, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду вказаний у розділі III Інструкції №561.

Зокрема, відповідно до п. 3.3 Інструкції №56 група інвалідності II встановлюється при таких захворюваннях:

«3.3.1. Цироз печінки з гепатоспленомегалією і портальною гіпертензією III ступеня при неефективності реабілітаційних заходів.

3.3.2. Відсутність однієї легені і хронічна легенева недостатність II ступеня внаслідок патологічних змін другої легені.

3.3.3. Стійкий повний птоз на обох очах після всіх видів відновного лікування та необоротні зміни органа зору з гостротою зору з переносною корекцією 0,05-0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20 град. від точки фіксації на обидва ока або на око, що краще бачить.

3.3.4. Параліч нижньої кінцівки, виражений верхній або нижній парапарез, виражений геміпарез.

3.3.5. Виражений верхній або нижній парапарез, виражений геміпарез.

3.3.6. Значні дефекти черепа (60 кв.см і більше), які не заміщені аутокісткою.

3.3.7. Екзартикуляція верхньої кінцівки в плечовому суглобі, екзартикуляція стегна.

3.3.8. Коротка кукса стегна при неможливості протезування. 3.3.9. Кукса обох гомілок.

3.3.10. Хибна кукса нижньої кінцівки або обох стоп на рівні суглоба Шопара при відсутності можливості реабілітації і протезування.

3.3.11. Анкілоз або різко виражена контрактура кульшового суглоба з помірним порушенням функції другого кульшового суглоба (ПФС II).

3.3.12. Калова (сечова) нориця, неприродний задній прохід при неефективності або наявності протипоказань до оперативного втручання.

3.3.13. Кукса стегна при помірному порушенні рухових чи статичних функцій іншої нижньої кінцівки (деформуючий артроз кульшового суглоба I-II ступенів, неправильно зрослий злам стегнової кістки зі скривленням осі, вкорочення кінцівки на 2-3 см, фіброзний анкілоз колінного суглоба, помірна контрактура колінного суглоба, помірна контрактура скокового суглоба, порушення функції суглоба II ступеня).

3.3.14. Кукса верхньої або нижньої кінцівки, поєднана або з глухотою на обидва вуха, або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією.

3.3.15. Параліч або виражений парез однієї кінцівки, поєднаний або з глухотою на обидва вуха, або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією, або помірними розладами функції тазових органів.

3.3.16. Після трансплантації внутрішніх органів при сприятливому перебігу після 5 років спостереження.

3.3.17. Стан після ендопротезування двох суглобів (кульшових, колінних) у різних поєднаннях.

3.3.18. Інвалідність внаслідок психічного захворювання, яка триває більше десяти років.»

Встановлені обставини свідчать, що відповідач безпідставно не проаналізував вказану норму Інструкції №561, на дослідив всю історію хвороб позивачки, які зумовили направлення її на проходження МСЕК у 2014 році. Всупереч ст.79 КАС України не надав доказів проходження позивачкою таких обстежень, які спростовують наявність у неї діагнозів, вказаних у згаданих вище медичних документах про їх хронічний характер та тяжкість, які зумовили направлення на МСЕК та отримання ІІ групи інвалідності. Спірне рішення не обґрунтоване, позаяк в ньому не вказано п.33 Акта аналізу документів, що стали підставою його винесення, хоча без аналізу наявних щодо позивачки вказаних вище медичних документів встановити будь-який діагноз чи спростувати його неможливо. То ж таке рішення винесено передчасно з порушенням процедури. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його протиправним і скасування в повному обсязі.

Зважаючи на результат вирішеного спору, наявні обґрунтовані підстави відповідно до ст.ст.132-139 КАС України для розподілу содових витрат. Зокрема, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору за звернення до окружного адміністративного суду в сумі 1211,20грн, підтверджені квитанцією від 10.06.2025.

Керуючись ст.ст.2-20, 44-45, 72-79, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати протиправним і скасувати рішення Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, провул.Феодосія Макаревського, буд. 1А; код ЄДРПОУ 03191673) від 27.11.2014 про невизнання її особою з інвалідністю ІІ групи.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду в сумі 1211,20грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення постановлене, складене у повному обсязі та підписане 15.08.2025.