Рішення № 129558508, 14.08.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2025 р. справа № 300/7891/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романків І.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у здійсненні перерахунку пенсії, оформлену рішенням від 24.09.2024 за №092650000724 про відмову у перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії з 16.09.2024, зарахувавши до стажу період його роботи з 01.01.2004 по 31.03.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що йому призначено пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне страхування. На момент перерахунку пенсії у травні 2024 року страховий стаж склав 43 років 02 місяці 04 дні. Стверджує, що під час призначення та під час перерахунку пенсії позивачу стаж його роботи після 01.01.2004 зарахований пенсійним органом в одинарному розмірі, що суперечить чинному законодавству України. У зв`язку із цим позивач звернувся до пенсійного орану із заявою про зарахування до стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради». Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області рішенням від 24.09.2024 протиправно відмовило у зарахуванні вказаного періоду роботи у подвійному розмірі. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що рішенням від 25.05.2024 позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною стажу згідно статті 42 Закону №1058. На момент перерахунку стаж роботи склав 43 роки 02 місяці 04 дні. Стаж пораховано по 31.08.2023 включно. Оскільки Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування набрав чинності 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004. Для періодів роботи після 01.01.2004 законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров`я. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.48).

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області також скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що до заяви від 16.09.2024 позивач долучив, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 та довідку №16152 від 10.09.2024, видану КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» за період роботи в КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» з 06.10.2000 по 31.03.2022. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи позивача має місце зарахування стажу в подвійному розмірі за періоди роботи у вищезазначеному закладі з 06.10.2000 по 31.12.2003, після цього періоду стаж зараховується для визначення права при первинному призначенні пенсії. Вважає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію та віком на пільгових умовах та за вислугу років. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.80).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

ОСОБА_1 з 18.04.2019 призначена пенсія за віком за Списком №2 відповідно пункту 2 частини 1 «Прикінцевих положень» Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.26, 30). Страховий стаж позивача при призначенні пенсії становив 37 років 3 місяці 06 днів, в тому числі робота за Списком №2 - 36 років 11 місяців 22 дні (а.с.26).

Згідно розпорядження від 22.05.2022 позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058 (масовий) з 01.04.2022. Стаж зараховано по 28.02.2022 (а.с.31-32, 69).

Відповідно до розпорядження від 25.02.2023 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2023 у зв`язку із індексацією заробітку (масовий) (а.с.75). Зі змісту розпорядження від 28.02.2024 слідує, що позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму (масовий) з 01.03.2024 (а.с.73).

Зі змісту розпорядження від 25.05.2024 слідує, що позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058 (масовий) з 01.04.2024. Стаж зараховано по 31.08.2023. Страховий стаж становить 43 роки 2 місяці 4 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №2 - 36 років 11 місяців 22 дні. Страховий стаж позивача для розрахунку права на пенсію становить 58 років 6 місяців 4 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №2 - 36 років 11 місяців 22 дні, що підтверджується розрахунком стажу форми «РС-право» (а.с.33-34,71, 101).

16.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії (а.с.35, 90).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області рішенням від 24.09.2024 №092650000724 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначено, що до заяви від 16.09.2024 позивач долучив, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 та довідку №16152 від 10.09.2024, видану КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» за період роботи в КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» з 06.10.2000 по 31.03.2022. Згідно довідки №16152 від 10.09.2024 ОСОБА_1 працював в КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» з 06.10.2000 по 31.03.2022, цей заклад відноситься до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи позивача має місце зарахування стажу в подвійному розмірі за періоди роботи у вищезазначеному закладі з 06.10.2000 по 31.12.2003, після цього періоду стаж зараховується для визначення права при первинному призначенні пенсії (а.с.39).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини 1 і 2 даної статті).

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі також Закон №1058-IV).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-ХІІ).

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як слідує із записів трудової книжки позивача мерії НОМЕР_2 від 05.11.1982 позивач (а.с.19) у період:

- 06.10.2000 прийнятий на роботу до Обласної психіатричної лікарні №5 на посаду палатної молодшої медсестри, наказ №143 від 06.10.2000,

- 31.03.2022 звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ №23-к від 31.03.2022.

Відповідно до довідки КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» від 10.09.2024 №16152 ОСОБА_1 з 06.10.2000 по 31.03.2022 працював в КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради» (а.с.37).

У довідці також зазначено, що ОСОБА_1 за вказаний період роботи перебував у відпустках без збереження заробітної плати по сімейних обставинах з 06.06.2005 по 19.06.2005, з 09.04.2020 по 30.04.2020.

Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Згідно з статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону України Про психіатричну допомогу визначено, що психіатрична допомога це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.

Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.

Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» належать спеціалізована медична практика 86.22 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами), діяльність лікарняних закладів 86.10 (цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в`язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади) та загальна медична практика код 86.21 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю).

Отже, КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» (попередня назва КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради») як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і в розумінні статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення є закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідачами не заперечується факт роботи позивача в психіатричному закладі у спірні періоди.

Відповідно до преамбули Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності з 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За правилами пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України Про пенсійне забезпечення, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.

Стаття 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не скасовує статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та не зупиняє її дію.

Згідно статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та в силу приписів пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування період роботи в закладі з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 в справі №688/2916/17, від 20.04.2022 в справі №214/3705/17, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 27.04.2023 в справі № 160/14078/22.

В постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України Про пенсійне забезпечення, то він мав би виключити із Закону України Про пенсійне забезпечення усі інші положення, чого зроблено не було.

Отже доводи відповідачів про те, що періоди роботи позивача з 01.01.2004 в закладі з надання психіатричної допомоги не підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

В довідці від 10.09.2024 №16152 зазначено, що робота позивача дає право на подвоєння стажу згідно Закону України Про внесення змін до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Вказана довідка містить також відомості про періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати по сімейних обставинах, зокрема, з 06.06.2005 по 19.06.2005, з 09.04.2020 по 30.04.2020.

Згідно частин 1 - 2 статті 84 Кодексу законів про працю України(в редакції, станом на час спірних правовідносин) у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки" працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як слідує зі змісту статті 4 Закону України Про відпустки (в редакції, станом на час спірних правовідносин) відпустка без збереження заробітної плати є одним з видів відпусток.

Відповідно до статті 26 Закону України Про відпусткиза сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Суд звертає увагу, що позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати у спірний період саме по сімейних обставинах.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. (стаття 30 Кодексу законів про працю України).

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 Кодексу законів про працю України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, тому період перебування осіб, які працюють в цих закладах, у відпустці без збереження заробітної плати по сімейних обставинах зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року в справі №314/404/17, від 28 листопада 2019 року в справі №349/422/16-а.

З врахуванням наведеного суд доходить висновку, що підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами з 06.06.2005 по 19.06.2005, з 09.04.2020 по 30.04.2020 немає.

Вказаний період перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до спеціального стажу роботи лише в одинарному розмірі.

Отже, незарахування пенсійним органом до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи в психіатричному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 05.06.2005, з 20.06.2005 по 08.04.2020, з 01.05.2020 по 31.03.2022 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.

Відтак, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 24.09.2024 №092650000724 про відмову у перерахунку пенсії згідно статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії з 16.09.2024, зарахувавши до стажу період його роботи з 01.01.2004 по 31.03.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі також - Порядок 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Із вказаного слідує, що після реєстрації 16.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22, від 18.09.2024 в справі №240/6201/23.

Варто вказати, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35 (пенсія по інвалідності, зміни групи інвалідності), частиною другою статті 38 (пенсія у зв`язку із втратою годувальника), частиною третьою статті 42 (перерахунок пенсії у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність) і частиною п`ятою статті 48 (пенсії особам, які перебувають на повному державному утриманні) цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Так як позивач подав заяву про перерахунок пенсії 16.09.2024, то спірний перерахунок повинен бути здійснений з 01.10.2024.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 775,16 грн. (80 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 24.09.2024 №092650000724.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити з 01.10.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 05.06.2005, з 20.06.2005 по 08.04.2020, з 01.05.2020 по 31.03.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, з врахуванням проведених платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 775,16 грн. (сімсот сімдесят п`ять гривень 16 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ),

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. А. Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, 08500),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.