Рішення № 129558101, 15.08.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2025 року м. Житомир справа № 285/5827/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адмінстративного суду за підсудністю з Новоград -Волинського міськрайонного суду Житомирської області надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 , викладеної в листі від 16.07.2024 №0600-0215-8/87432;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з моменту досягнення пенсійного віку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік.

Ухвалою суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 12.05.2025 залучено до участі у справі №285/5827/24, як другого відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Від представника ГУ ПФУ в Житомирській області до суду надійшов відзив, у якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зауважує, що підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 18 років 04 місяці 28 днів, що є недостатнім, а тому позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Від ГУ ПФУ в Харківській області також надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначає, що згідно чинного законодавства необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком з 1 січня 2024 року становить не менше 21 року. При цьому, страховий стаж позивача становить 18 років 4 місяці 28 днів, що є недостатнім та не дає підстав для призначення йому пенсії за віком.

За доданими документами до загального страховою стажу не зараховано;

- період роботи з 17.09.1978 по 02.11.1979 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.11.1979, оскільки в даті наказу на прийняття є виправлення, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства праці України та Міністерства юстиції України від 29 липня 1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № 110, а у довідці №51 від 13.10.2021 відсутня підстава для видачі довідки;

- період роботи з 23.02.1989 по 02.07.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.11.1979, оскільки дата наказу на прийняття містить виправлення; уточнююча довідка за вищевказаний період роботи не долучена;

- період роботи з 06.04.1992 по 10.07.1992 згідно даних довідки №54а від 10.06.2021, оскільки в наказі про прийняття на роботу зазначене прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним заявника.

Зазначає, що відсутні підстави для зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача, у зв`язку з чим він набуде право на пенсійну виплату лише з 02.08.2026 або з дня набуття необхідного стажу. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 08.07.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, та за результатами розгляду прийнято рішення від 15.07.2024 №064450005146 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови стала відсутність необхідного страхового стажу 21 рік.

Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.07.2024.

Вважаючи лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.07.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.07.2024 №064450005146 протиправними, позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З оскаржуваного рішення вбачається, що пенсійний орган вважає підтвердженим страховий стаж тривалістю 18 років 04 місяці 28 днів при необхідних 21 рік. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 17.09.1978 по 02.11.1979 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.11.1979, оскільки в даті наказу на прийняття є виправлення, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства праці України та Міністерства юстиції України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17серпня 1993р. за № 110, а у довідці №51 від 13.10.2021 відсутня підстава для видачі довідки;

- період роботи з 23.02.1989 по 02.07.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.11.1979, оскільки дата наказу на прийняття містить виправлення; уточнююча довідка за вищевказаний період роботи не долучена;

- період роботи з 06.04.1992 по 10.07.1992 згідно даних довідки №54а від 10.06.2021, оскільки в наказі про прийняття на роботу зазначене прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним заявника.

Надаючи оцінку висновкам пенсійного органу, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі за текстом - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі за текстом - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом.-після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження її трудового стажу. Разом з тим, доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача, відповідач не надав. Зокрема, не надано доказів того, що позивач не працював у спірні періоди.

Також слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд також зауважує, що інших недоліків трудової книжки, зокрема, в частині неправильних чи неточних записів про періоди роботи позивача відповідачем при розгляді заяви позивача не встановлено та у рішенні не зазначено, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

З огляду на вищевикладене, період роботи з 17.09.1978 по 02.11.1979 та з 23.02.1989 по 02.07.1992 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 02.11.1979, підлягають зарахуванню ОСОБА_1 до страхового стажу.

Щодо посилання відповідача на те, що період роботи з 06.04.1992 по 10.07.1992 згідно даних довідки №54а від 10.06.2021 не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки в наказі про прийняття на роботу зазначене прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним заявника, суд вважає за необхідне зазначити, що діловодство в радянські часи велося російською мовою, через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, по батькові, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки.

У свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірний наказ є недійсним та недостовірним, а тому вказаний період роботи також слід зарахувати до страхового стажу позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 15.07.2024 №064450005146 про відмову в призначенні пенсії.

Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити позивачу пенсію, починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, суд зазначає таке.

При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30.03.2021 набрала чинність постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України (далі - Постанова правління № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:

сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області заявлені безпідставно, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Суд звертає увагу, що питання призначення та перерахунку пенсії на підставі того чи іншого закону (з урахуванням наявного в особи загального та пільгового страхового стажу), є повноваженнями пенсійного органу.

Натомість суд надає оцінку діям/рішенням пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб`єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов`язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб`єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб`єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, Тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008, постанові ВАС України від 28.07.2015 у справі №К/800/34016/14 відповідно до якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.07.2024 №064450005146, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м.Харків, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344)про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.07.2024 №064450005146 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

15.08.25