Рішення № 129557851, 14.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 рокуСправа №160/16750/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення виражене в листі №14549-8640/П-01/8-0400/25 від 27.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову з питання зарахування стажу ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 11.07.1991 р. по 21.01.1998 р. на фірмі «Ліс» Республіка Білорусь; з 21.01.1998-22.09.1999 в санаторії-профілакторії фірми «Ліс»; з 07.10.1999 -11.11.1999 зареєстрована безробітною в Оршанському регіональному центрі зайнятості населення Республіки Білорусь; з 11.11.1999-10.01.2000 в державному архіві м. Орша Республіки Білорусь; з 09.02.2000 - 03.11.2000 на заводі РУП «Оршанський авіаційний ремонтний завод» Республіки Білорусь; 08.11.2000-19.12.2000 Оршанське державне підприємство «Дорошник»; 21.12.2000-12.06.2001 на заводі «Оршанський авіомонтажний завод» м. Орша Республіки Білорусь;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду роботи з 01.01.1992 по 12.06.2001 на території Республіки Білорусь з дня призначення пенсії за віком, а саме з 17.12.2024.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що при призначенні пенсії за віком до страхового стажу позивачки протиправно не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 12.06.2001 на території Республіки Білорусь. Позивач вважає лист, який містить відповідь пенсійного органу, про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 12.06.2001 через припинення дії Угоди між Урядом Україною та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, проте 21 липня 2025 року на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 10 червня 2025 року від представника позивача надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Відповідно до частини шостоїстатті 162 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другоюстатті 175 КАС Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 5статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком.

Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зверненням від 06.03.2025 року з питання зарахування до стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 12.06.2001 на території Республіки Білорусь, оскільки такі не враховані відповідачем при призначенні позивачці пенсії за віком.

27.03.2025 року за результатами розгляду звернення від 06.03.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь № 14549-8640/П-01/8-0400/25, у якій вказано, що відповідно до роз`яснень Міністерства закордонних справ України дія Угоди між Урядом Україною та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення припинила свою дію для України 23.12.2023 року. Вказує, що період роботи в Республіці Білорусь з 01.01.1992 по 12.06.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_2 не враховано у зв`язку із припиненням з 23.12.2023 року дії Угоди, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених громадянам, які проживали/працювали на території Республіки Білорусь. До страхового стажу при призначенні пенсії зараховані періоди роботи (служби) на території Республіки Білорусь по 31 грудня 1991 року.

Позивач не погодившись із відмовою пенсійного органу позивачка звернулась до суду з позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормамиКонституції України,Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»таЗакону України «Про пенсійне забезпечення».

Так,стаття 19 Конституції Українипередбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідностатті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Слід взяти до уваги, щостаттею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року №162.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3Інструкції №162заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 2.2.Інструкції №58, до трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку № 637 щодо підтвердження трудового стажу.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 , НОМЕР_2 наявна інформація про працю позивачки у Республіці Білорусь у період з 11.07.1991 року по 12.06.2001 року: з 11.07.1991 р. по 21.01.1998 р. на фірмі «Ліс» Республіка Білорусь; з 21.01.1998-22.09.1999 в санаторії-профілакторії фірми «Ліс»; з 07.10.1999-11.11.1999 зареєстрована безробітною в Оршанському регіональному центрі зайнятості населення Республіки Білорусь; з 11.11.1999-10.01.2000 в державному архіві м. Орша Республіки Білорусь; з 09.02.2000-03.11.2000 на заводі РУП «Оршанський авіаційний ремонтний завод» Республіки Білорусь; 08.11.2000-19.12.2000 Оршанське державне підприємство «Дорошник»; 21.12.2000-12.06.2001 на заводі «Оршанський авіомонтажний завод» м. Орша Республіки Білорусь.

Під час розгляду звернення позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками.

При цьому, єдиною підставою відмови позивачці у зараховуванні до загального страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 12.06.2001 року відповідачем вказано припинення з 23.12.2023 дії Угоди між Урядом Україною та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, при призначення пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території республіки Білорусь.

Суд зауважує, визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другоїстатті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як передбачено частиною другоюстатті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Білорусь.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Частинами другої, третьої статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення"постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.

Отже, до набрання чинностіпостановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Поруч з цим, питання пенсійного забезпечення осіб, які працювали на території республіки Білорусь було врегульовано Угодою між Урядом України та Урядом республіки білорусьпро гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої у м. Київ 14.12.1995 року, яка припинила свою дію для України 23.12.2023 року.

У спірному випадку, відмова пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи зумовлена тим, що з 23.12.2023 року припинена дія Угоду між Урядом України та Урядом республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995 року.

Суд також звертає увагу на те, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією рф припинено листування та обмін інформацією з рф та республікою Білорусь.

До того ж, припинення дії Угоди про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення 23.12.2023 року не може мати зворотньої сили та не можерозповсюджуватись на період трудової діяльності позивачки з 01.01.1992 по 12.06.2001 року на території республіки Білорусь.

Таким чином, доводи відповідача закладені в листі від 27.03.2025 року щодо припинення дії угоди між Урядом України та Урядом республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення не є підставами для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача успірний період до страхового стажу, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у республіці Білорусь в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відтак, період роботи позивачки з 01.01.1992 по 12.06.2001 року підтверджений даними трудової книжки НОМЕР_2 , та має бути зарахований до її страхового стажу.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не можуть бути задоволені виходячи з наступного.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягає у тому, що норми права пов`язують з нею юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Рішення суб`єкта владних повноважень - це акт, виданий або прийнятий саме суб`єктом владних повноважень.

В даному випадку, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, відповідач вчинив активні дії.

Саме діями відповідача, а не рішенням порушуються права позивача, оскільки відмова у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, повідомлено через оформлення листа від 27.03.2025 року № 14549-8640/П-01/8-0400/25 яке не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

За приписами частини 2статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 р року по 12.06.2001 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до його страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 11.07.1991 р. по 21.01.1998 р. на фірмі «Ліс» Республіка Білорусь; з 21.01.1998-22.09.1999 в санаторії-профілакторії фірми «Ліс»; з 07.10.1999-11.11.1999 зареєстрована безробітною в Оршанському регіональному центрі зайнятості населення Республіки Білорусь; з 11.11.1999-10.01.2000 в державному архіві м. Орша Республіки Білорусь; з 09.02.2000-03.11.2000 на заводі РУП «Оршанський авіаційний ремонтний завод» Республіки Білорусь; 08.11.2000-19.12.2000 Оршанське державне підприємство «Дорошник»; 21.12.2000-12.06.2001 на заводі «Оршанський авіомонтажний завод» м. Орша Республіки Білорусь, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору у розмірі 1211,20 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправної відмови суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

Відповідно до частини 5статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 р року по 12.06.2001 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 : з 11.07.1991 р. по 21.01.1998 р. на фірмі «Ліс» Республіка Білорусь; з 21.01.1998-22.09.1999 в санаторії-профілакторії фірми «Ліс»; з 07.10.1999 - 11.11.1999 зареєстрована безробітною в Оршанському регіональному центрі зайнятості населення Республіки Білорусь; з 11.11.1999-10.01.2000 в державному архіві м. Орша Республіки Білорусь; з 09.02.2000 - 03.11.2000 на заводі РУП «Оршанський авіаційний ремонтний завод» Республіки Білорусь; 08.11.2000-19.12.2000 Оршанське державне підприємство «Дорошник»; 21.12.2000-12.06.2001 на заводі «Оршанський авіомонтажний завод» м. Орша Республіки Білорусь.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 17 грудня 2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 р року по 12.06.2001 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев