Ухвала суду № 129557008, 13.08.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/4594/25

ун. № 759/8872/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Пушкарського О.А., за участю позивача, ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Якименка М.М., відповідачки, ОСОБА_2 , представника третьої особи Гуценко О.А., розглянувши в підготовчому засіданні клопотання позивача, ОСОБА_1 , про витребування доказів в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків.

13 травня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочав підготовче провадження у справі.

13 серпня 2025 року в підготовчому засіданні позивач заявив клопотання про витребування у відповідачки, ОСОБА_2 , інформації про місце перебування малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивував клопотання тим, що матеріали справи не містять доказів місця перебування дитини. Зокрема, невідомо, чи жива дитина, чи перебуває вона постійно з відповідачкою, в якій країні вона знаходиться, чи забезпечені її життєві потреби (житло, навчання, медична допомога тощо).

З урахуванням викладеного, просив зобов`язати відповідачку надати інформацію про місце перебування дитини та забезпеченню нею її потреб з наданням доказів на підтвердження зазначених обставин.

У підготовчому засіданні представник позивача, адвокат Якименко М.М., клопотання підтримав, просив його задовольнити. Наполягав, що відсутність відомостей про місце перебування дитини та її стан перешкоджає подальшому розгляду справи. Зазначені обставини підтвердять або спростують забезпечення дитині для гармонійного зростання і розвитку.

У підготовчому засіданні відповідачка проти задоволення клопотання заперечила. Зазначила, що повноваження встановлювати місце перебування дитини під час розгляду цієї справи мають орган опіки та піклування, а не суд. Окрім того, акцентувала, що в попередньому підготовчому засіданні позивач звертався до суду з аналогічним клопотанням. Повторне подання клопотання про витребування інформації про місце перебування дитини є зловживанням процесуальними правами.

Представник Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Гуценко О.А. клопотання підтримала. Пояснила, що встановлення місця перебування дитини необхідне для виконання ухвали суду про витребування висновку про доцільність встановлення позивачеві графіку контакту із сином.

Вислухавши учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 Сімейного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При цьому для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1-3 статті 83 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Системне тлумачення наведених норм свідчить, що клопотання про витребування доказів може бути задоволене за сукупності таких умов:

1) учасник справи не може самостійно надати доказ;

2) учасник справи вжив усіх можливих заходів для самостійного отримання доказу;

3) з достатнім ступенем вірогідності відомо, у кого цей доказ перебуває;

4) такий доказ підтверджує обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 Сімейного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про встановлення графіка контакту (встановлення/проведення побачень) з малолітнім сином ОСОБА_3 .

Як на підставу позову ОСОБА_1 послався на те, що мати дитини, ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню сина з батьком, порушуючи тим самим його право на контакт з дитиною, закріплене у ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми.

Отже, встановленню і оцінці в межах цієї справи підлягають обставини перешкоджання відповідачки у спілкування позивача із сином, ставлення дитини до батька, доцільності і необхідності встановлення графіку контакту дитини з позивачем.

Обставини забезпечення відповідачкою умов для гармонійного зростання і розвитку дитини до предмета доказування в цій справі не входять.

Доводи позивача та його представника щодо необхідності з`ясування питання, чи жива дитина, суд відхиляє. Для приватного права характерною є презумпція добросовісності дій учасників правовідносин. Тобто дії учасників приватноправових, зокрема сімейних, відносин вважаються добросовісними допоки не будуть надані докази протилежного.

У справі, що розглядається, станом на день розгляду клопотання були проведені три підготовчі засідання (з урахуванням засідання 13 серпня 2025 року). В усіх підготовчих засіданнях відповідачка брала особисту участь. Про смерть дитини відповідачка не повідомляла.

Отже, за умови, коли мати дитини не стверджує, що дитина не є живою, встановлення цієї обставини на вимогу суду порушуватиме презумпцію добросовісності та суперечитиме моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене, в задоволенні клопотання суд відмовляє.

При цьому доводи відповідачки щодо зловживання позивачем процесуальними правами у зв`язку з повторним поданням клопотання про витребування доказів суд відхиляє. У підготовчому засіданні, яке відбулося 17 липня 2025 року, ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування з Адміністрації Державної прикордонної служби України інформації про те, чи перетинав, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний кордон України, з 01 грудня 2024 року по теперішній час. Своєю чергою предметом цього клопотання є вимога про витребування інформації про місце перебування дитини від відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 83, 84, 258-261, 353ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача, ОСОБА_1 , про витребування доказів відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повна ухвала суду складена 15 серпня 2025 року.

Суддя Ю.В. Кравченко