Рішення № 129550999, 12.06.2025, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3284/23

2/405/493/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді Драного В.В.

при секретарі Дятел О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторінцивільну справу за позовом Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Кропивницька міська рада звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 144569,27 грн. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 15.10.2015 року між сторонами укладено договір оренди землі № 135, для розміщення виробничої бази за рахунок земель промисловості за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 5 років. При цьому, 21.09.2007 року відповідач набув право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що розташована на вказаній земельній ділянці. Умовами договору передбачено поновлення договору, шляхом письмового повідомлення орендодавця про такий намір орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення дії договору. Однак, протягом вказаного строку орендар не звернувся до Кропивницької міської ради про поновлення договору, а тому договір про оренду землі від 15.10.2025 року № 135 припинено з 16.10.2020 року зі спливом строку його дії. Таким чином відповідач використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , без документів на право користування. Відповідно до витягів з технічної документації нормативно-грошова оцінка даної земельної ділянки станом на 01.01.2019 року становить 2321466,12 гривень та збільшувалася з рахунок відповідної щорічної індексації. Позивач вважає, що відповідач зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою з 16.10.2020 року по 31.03.2023 року в розмірі 144569,27 грн. За таких обставин просить стягнути з відповідача вказану суму та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 17.05.2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду.

Представник позивача 12.06.2025 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача адвокат Попович П.О. 12.06.2025 року подав до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнав, оскільки орендна плата стягується за період після припинення дії договору оренди, просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі матеріалів справи та наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.10.2015 року між Кропивницькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 135, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3510100000:50:426:0081, загальною площею 0,2915 га, земель промисловості за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення виробничої бази. На земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, яка належить орендарю на праві власності. Розділом 3 договору передбачено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, при належному виконанні обов`язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (а.с. 28-32).

Дане право оренди було 05.11.2015 року зареєстровано у відповідному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 118).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що по закінченню 15.10.2020 року строку дії вказаного договору відповідач не скористався правом продовження його дії.

Як вбачається з архівної довідки ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 26.01.2023 року № 127037-65-17/20 відповідач на підставі рішення Третейського суду м. Кіровограда від 21.09.2007 року набув право власності на об`єкт нерухомого майна об`єкт незавершеного будівництва, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33).

В результаті реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, в органах БТІ ОСОБА_1 став власником об`єкту нерухомості, розміщеного на земельній ділянці кадастровий номер 3510100000:50:426:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , але своє право користування вказаною земельною ділянкою належним чином не оформив, зокрема договір оренди від 15.10.2015 року вказаної земельної ділянки, строк якого сплив 15.10.2020 року, не продовжив.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач є власником чи постійним землекористувачем на належній правовій підставі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не надано, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 року в справі № 922/3208/19).

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, проте відповідач вказані дії не вчинив, фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування якою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносить.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною другою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року в справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі № 922/3412/17.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 року в справі № 922/391/18, від 11.06.2019 року в справі № 922/551/18, від 01.10.2019 року в справі № 922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, спірна земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер, чітко визначені межі та площу.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Тобто законодавець визначив граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до підпункту 271.1.1. пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

Згідно зі статтею 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5.6. додатку до рішення Кіровоградської міської ради №4416 від 14.07.2015 «Про затвердження ставок земельного податку по місту Кіровограду», плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за виняткомземельнихділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3-5.5 цього положення (а.с. 14-27).

Згідно ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

У відповідності до Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться щодо розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18); за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (стаття 20).

Рішенням Міської ради міста Кропивницького від 12.07.2018 року № 1750 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кропивницького, яка вступає у дію з 01.01.2019 року. Рішення оприлюднене в друкованому виданні «Вечірня газета» 13.07.2018 (а.с. 34-36).

За інформацією Держгеокадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2024 рік становить для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,12. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь) (а.с. 38-39).

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3510100000:50:426:0081 станом на 26.04.2023 року становить 232466,12 грн.(а.с. 37).

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за період за користування земельною ділянкою починаючи з 16.10.2020 року по 31.03.2023 року становить 144569,27 грн. Розрахунок здійснений виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020-2021 рік 1835151,08 грн, за 2022 рік 2018666,19 грн., та за 2023 рік - 2321466,12 грн. та ставки 3% за рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 40, 88-89).

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною та такою, що підтверджується належними доказами обставину користування відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 3510100000:50:426:0081, площею 0,2915 га, а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, позивачем за період з 16.10.2020 року по 31.03.2023 року в сумі 144569,27 грн., виходячи з нормативно-грошової оцінки ділянки, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Кропивницької міської ради (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, ЄДРПОУ 26241020) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:50:426:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 144569,27 грн., а також судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В. Драний