Постанова № 12954946, 29.11.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

6 грудня 2010 року Справа № 5020-6/040

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Писін Василь Геннадійович, довіреність № 258 від 25.01.10 - товариство з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс";

представник позивача - Зотова Аліса Леонідівна, довіреність № б/н від 22.09.10 - товариство з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс";

представник відповідача - Басов Юрій Миколайович, довіреність № 019 від 09.06.10 - відкрите акціонерне товариство "Завод Южреммаш";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) від 25.10.2010 у справі №5020-6/040

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" (вул. Сафронова, 12, Севастополь, 99000)

до          відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" (вул. Сімферопольська, 2, Севастополь, 99003)

про стягнення 274755,46 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" про стягнення 274755,46грн., з яких: 131292,00грн. втрат від інфляції, 21789,37грн. - 3% річних, 121674,09грн. - сума збитків у вигляді втраченої вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем рішення господарського суду міста Севастополя від 13.09.2007 про зобов'язання повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" грошові кошти в розмірі 252000,00грн, внаслідок чого ці гроші знецінюються від інфляції, а позивачеві спричинені збитки у вигляді втраченої вигоди. Позивач посилається на приписи статей 526,625,1048,1214 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем змінювалися та уточнювалися позовні вимоги. Остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 355069,33грн., з яких: 131292,00грн. втрат від інфляції, 21789,37грн. - 3% річних, 121674,09грн. - сума збитків у вигляді втраченої вигоди, 80313,87грн. - відсотки за безпідставне користування чужими коштами.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи позовні вимоги безпідставними. Вказував, що положення статті 625 Цивільного кодексу України не розповсюджуються на взаємовідносини сторін у даній справі, оскільки зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів позивачу виникло не в результаті порушення будь-яких договірних відносин між сторонами, а є за своєю правовою природою зобов'язанням, яке виникло на підставі рішення суду.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.10.2010 (суддя Лазарев С.Г.) в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи скарги полягають в тому, що висновок суду першої інстанції стосовно неможливості застосування до спірних правовідносин положень цивільного законодавства про відшкодування збитків через виникнення правовідносин між сторонами внаслідок невиконання відповідачем рішення господарського суду від 13.09.2007, є неправомірним. Крім того, заявник вважає, що висновок господарського суду, що вимоги про стягнення сум інфляційних втрат та річних не можуть бути самостійними і заявляються до стягнення лише разом із сумою основного боргу, є також необґрунтованим, оскільки зі змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не випливає обов'язкового зв'язку вказаних двох вимог, про що також свідчить і судова практика.

Переглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.09.2007 у справі №20-1/050, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.10.2007, задоволений позов відкритого акціонерного товариства "Завод "Южреммаш", визнаний недійсним договір купівлі-продажу двоповерхової будівлі по вул. Сафронова, 12 в місті Севастополі, товариство з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" зобов’язане повернути позивачеві вказану будівлю, а відкрите акціонерне товариство "Завод Южреммаш" зобов’язане повернути ТОВ "Росенергосервіс" грошові кошти у розмірі 252 000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2007 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України видані накази на примусове виконання рішення суду зі строком пред'явлення до виконання до 09.10.2010.

11.12.2007 ТОВ "Росенергосервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 13.09.2007 у справі №20-1/050 за позовом відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" до товариства з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" про визнання правочину недійсним.

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 07.07.2008 у справі №20-1/050-12/127, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009, рішення господарського суду міста Севастополя від 13.09.2007 у справі №20-1/050 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.10.2009 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" про видачу дублікату наказу. Стягувачеві виданий дублікат наказу господарського суду міста Севастополя від 24.10.2007 у справі №20-1/050 про зобов'язання відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" грошові кошти у розмірі 252000,00грн. Наказ господарського суду міста Севастополя у справі №20-1/050, виданий 24.10.2007, визнаний таким, що втратив чинність.

Встановлено, що 29.10.2009 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції міста Севастополя відкрито виконавче провадження.

Втім, до теперішнього часу рішення господарського суду від 13.09.2007 відповідачем не виконано, грошові кошти в розмірі 252000,00грн. позивачеві не повернуті, що і стало підставою для звернення товариство з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" до суду з відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково є обґрунтованою, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Позивач, посилаючись на норми розділу 1 зобов’язального права, глави 83 Цивільного кодексу України, і вказуючи на невиконання відповідачем зобов’язання, покладеного на нього судом, просив суд стягнути з відповідача відсотки за безпідставне користування коштами в сумі 80313,87грн., 131292,00грн. втрат від інфляції, 21789,37грн. - 3% річних, оскільки стягнуті гроші з часом знецінюються, 121674,09грн. - суму збитків у вигляді втраченої вигоди з огляду на домовленість із банківською установою про розміщення стягнутої за рішенням суду грошової суми за депозитним договором.

Погоджуючись із заявником апеляційної скарги відносно того, що сплата 252000 грн за судовим рішенням є грошовим зобов’язанням відповідача, та спростовуючи в цій частині доводи представника заводу "Южреммаш", який наполягав на безпідставності застосування до правовідносин сторін правил статті 625 ЦК України, судова колегія виходить з наступного:

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 цього кодексу передбачає, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 5 цієї норми встановлює, що права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, саме з рішення господарського суду від 13.09.2007 у відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" виникло зобов'язання повернути позивачеві грошові кошти в сумі 252000грн.

Дійсно, рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, визнання недійсним договору від 06.09.2006, укладеного сторонами у справі, потягло за собою застосування до сторін встановлених актами цивільного законодавства правових наслідків визнання недійсності угод, а саме вимоги кожної із сторін повернути інший стороні в натурі все, що було отримано у виконання такого договору.

Оскільки відкрите акціонерне товариство "Завод Южреммаш" зобов'язано повернути позивачеві грошові кошти, то позивач виступає кредитором за цим зобов’язанням, а відповідач –боржником. З огляду на бездіяльність останнього, суд погоджується із твердженням представника позивача про знецінення грошової суми, стягнутої за судовим рішенням і не сплаченої, через інфляційні процеси, що відбуваються в країні, і вважає підставним застосування за таких обставин правових наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене Законом право кредитора вимагати уплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способом захисту його майнового права, зміст якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника.

Посилання господарського суду 1 інстанції на те, що вимоги про стягнення суми інфляційних втрат та річних не можуть бути самостійними, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачена можливість застосування таких правових наслідків лише разом із задоволенням вимог про стягнення суми основного боргу.

Частиною 2 статті 14 ЦК України передбачено, що виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Отже, вимоги позову про стягнення з відповідача 3% річних та суми втрат від інфляції від суми, стягнутої за рішенням суду, судова колегія вважає такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції стосовно недоведеності вимог позову в частині стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди.

В обґрунтування наведених вимог позивачем надана копія заяви (вих. №27/Б від 29.10.2007) на ім'я керуючого філією "Відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Севастополі Автономної Республіки Крим", з якої вбачається, що позивач, у зв'язку з отриманням наказу господарського суду міста Севастополя про повернення йому 252000,00грн., мав намір відкрити депозитний рахунок і розмістити кошти на довгостроковий депозитний вклад на самих вигідних умовах (а.с.81).

Обґрунтовуючи правові підстави збитків, позивач посилається на те, що відповідач, не виконуючи рішення господарського суду міста Севастополя від 13.09.2007 про зобов'язання повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" грошові кошти в розмірі 252000,00грн., спричиняє позивачу збитки у вигляді втраченої вигоди від володіння грошовими коштами.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки мають бути реальними, має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та збитками.

Згідно пункту 4 статті 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем не доведено фактів, які могли б свідчити, що понесені ним втрати майнового характеру зумовлені виключно через протиправність дій відповідача. Допустимість самого припущення отримання доходу не виключає необхідності доведення перед судом його достатньої обґрунтованості, а не ймовірності.

За цих обставин, вимога щодо стягнення з відповідача 121674,09грн. збитків у вигляді втраченої вигоди задоволенню не підлягає.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача 80313,87грн. відсотків за безпідставне користування коштами на підставі статті 1214 Цивільного кодексу України, слід взяти до уваги, що наведена норма у разі безпідставного одержання чи збереження грошей передбачає нарахування процентів за користування ними з посиланням на приписи статті 536 цього Кодексу.

Частина 1 статті 536 ЦК України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Але, саме статтею 625 Цивільного кодексу України і передбачений обов’язок боржника сплатити 3% річних від суми простроченого боргу, що й визнав апеляційний суд як підставне за вимогами позову в цій частині.

Тобто, вимога про стягнення процентів у сумі 80313,87грн. за користування чужими грошовими коштами заявлена позивачем безпідставно і судом вірно відмовлено у її стягненні.

Виходячи з вищевикладеного, визнаючи обґрунтованість апеляційної скарги в частині її вимог, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду в частині висновків прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню із частковим задоволенням позовних вимог.

У відповідності до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 4), статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                        ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.10.2010 у справі №5020-6/040 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" (вул. Сімферопольська, 2, Севастополь, 99003; код ЄДРПОУ 00242996, відомості про банківські рахунки не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Росенергосервіс" (вул. Сафронова, 12, Севастополь, 99000; код ЄДРПОУ 33948983, відомості про банківські рахунки не відомі) 21789,37грн. - 3% річних, 131292,00грн. – втрат від інфляції, 1530,81грн. –витрат за сплату державного мита, 101,77грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього стягнути 154713,95грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

                    4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                В.М. Плут