Рішення № 129546884, 13.08.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/504/25

Провадження № 2/357/1815/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю представника позивача прокурора Самборука О.С., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Грибенникова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Громадська організація «Білоцерківська районна федерація футболу», ОСОБА_3 про зобов`язання знести самочинно побудовані будівлі

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

Підстави та предмет позову.

У січні 2025 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації (далі «Позивач») до ОСОБА_2 (далі «Відповідач-1»), ОСОБА_1 (далі «Відповідач-2»), треті особи: ГО «Білоцерківська районна федерація футболу», ОСОБА_3 про зобов`язання знести самочинно побудовані будівлі.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на такі обставини.

Білоцерківською окружною прокуратурою за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023112030000098 від 29.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 190 КК України, встановлені порушення вимог земельного законодавства під час відведення та використання земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 площею 1,5826 га.

Розпорядженням Білоцерківської РДА №419 від 11.09.2013 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ГО «Білоцерківська районна федерація футболу», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» за рахунок земель запасу площею 1,5826 га для організації футбольного поля в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та надано в оренду на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження між Білоцерківською РДА та ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» 18.10.2013 року укладено договір оренди земельної ділянки №24 з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 площею 1,5826 га для організації футбольного поля.

Державним реєстратором Бишівської сільської ради Київської області Білич О.С. 25.06.2021 року зареєстровано право приватної власності за ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» на нежитлову будівлю загальною площею 61,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240. Документами для державної реєстрації державним реєстратором зазначено довідку 322/21-д від 18.06.2021 року, видану ТОВ «Діамант проект», технічний паспорт від 18.06.2021 року виданий ТОВ «Діамант проект», електронні скановані копії яких долучені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю.

Відповідно до довідки 322/21-д від 18.06.2021 року, що видана ТОВ «Діамант проект, громадський будинок загальною площею 61,4 кв.м. (літера «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудований у 1991 році та не є самочинним будівництвом.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №577 від 05.09.2022 року, ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» відчужила на користь ОСОБА_2 вказану нежитлову будівлю.

Крім цього, державним реєстратором Бишівської сільської ради Київської області Білич О.С. 25.06.2021 року зареєстровано право приватної власності за ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» на нежитлову будівлю загальною площею 216,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240.

Документами для державної реєстрації державним реєстратором зазначено довідку 321/21-д від 18.06.2021 року, видану ТОВ «Діамант проект», технічний паспорт від 18.06.2021 року виданий ТОВ «Діамант проект», електронні скановані копії яких долучені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю.

Відповідно до довідки 321/21-д від 18.06.2021 року, що видана ТОВ «Діамант проект», громадський будинок загальною площею 216,8 кв.м. (літера «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудований у 1991 році та не є самочинним будівництво.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №579 від 05.09.2022 року, ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» відчужила на користь ОСОБА_2 вказану нежитлову будівлю.

Також, державним реєстратором Бишівської сільської ради Київської області Білич О.С. 25.06.2021 року зареєстровано право приватної власності за ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» на нежитлову будівлю загальною площею 352,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240. Документами для державної реєстрації державним реєстратором зазначено довідку 320/21-д від 18.06.2021 видану ТОВ «Діамант проект», технічний паспорт від 18.06.2021 виданий ТОВ «Діамант проект», електронні скановані копії яких долучені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю.

Відповідно до довідки 320/21-д від 18.06.2021 року, що видана ТОВ «Діамант проект», громадський будинок загальною площею 352,4 кв.м. (літера «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудований у 1991 році та не є самочинним будівництво.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №572 від 02.09.2022 року, ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» відчужила на користь ОСОБА_1 вказану нежитлову будівлю.

Таким чином, як вбачається із довідок №320/21-д від 18.06.2021 року, №321/21-д від 18.06.2021 року, №322/21-д від 18.06.2021 року, що видані ТОВ «Діамант проект», зазначені вище нежитлові будівлі побудовані у 1991 році.

Позивач зазначає, що вказане не відповідає дійсності.

Згідно з договором оренди земельної ділянки №24 від 18.10.2013 року укладеного між Білоцерківською РДА та ГО «Білоцерківська районна федерація футболу», в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 площею 1,5826 га саме для організації футбольного поля, а не для будівництва.

Крім цього, згідно з п.2.5 вказаного договору, права третіх осіб на вказану земельну ділянку відсутні, що відповідно вказує на відсутність на ній станом на дату укладення договору, а саме 18.10.2013 року, будь-яких будівель та споруд.

Разом з цим, згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки, що доданий до договору оренди, передана лише земельна ділянка площею 1,5826 га для організації футбольного поля, без наявності на ній будь-яких будівель і споруд.

Як убачається з інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» створена лише 11.12.2008 року. Ця обставина спростовує той факт, що вказана громадська організація могла побудувати у встановленому законом порядку в 1991 році (тобто за 17 років до її створення) три нежитлові будівлі площею 61,4 кв.м., 216,8 кв.м. та 352,4 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240.

Відповідно до інформації Фурсівської сільської ради від 08.05.2023 року будь-які дозвільні документи на будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 не видавалися.

Також, за даними Білоцерківської РДА від 28.07.2023 року інформація щодо прийняття комісією нежитлових будівель в експлуатацію як закінчене будівництво у 1991-1993 роках - не виявлена.

Згідно з відповіддю КП КОР «Київське обласне БТІ» від 28.07.2023 року інвентаризаційні справи на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 відсутні, оскільки інвентаризація ніколи не проводилась.

Поряд з цим, факт незаконної забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 підтверджується також висновком експерта №СЕ-19/111-24/7649-ОБ від 22.02.2024 року, згідно з описовою частиною якого «Як вбачається із супутникових знімків, відображених на зображеннях №№ НОМЕР_1 , будь-яка забудова у період з березня 2014 року по квітень 2016 не відображена, тобто відсутня, станом на квітень 2018 року зображення №6 присутні збудовані будівлі та споруди».

Таким чином, на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 три нежитлові будівлі площею 61,4 кв.м., 216,8 кв.м. та 352,4 кв.м. з`явилися вперше у 2018 році.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Окрім того, Заявником не подано, а державним реєстратором Білич О.С. не витребувано документ, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та не направлено відповідний запит до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013 року.

У заяві також відсутні відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Окрім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» створена 11.12.2008 року, водночас нежитлова будівля споруджена в 1991 році.

На думку Позивача, державним реєстратором Білич О.С. порушено вимоги статей 3, 10, 23 Закону, пунктів 12,41 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав: за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; без направлення відповідного запиту до органу; який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013 року.

За результатом розгляду заяв №46440759, №46440954 державним реєстратором Білич О.С. прийнято відповідні рішення та проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі.

Посилаючись на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 16, 20, 21, 321, 328, 387, 388, 393, 396 ЦК України, ст. ст. 12, 116, 122 Земельного кодексу України, Позивач просив суд:

1. Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) знести самочинно побудовані нежитлові будівлі:

- загальною площею 61,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2398357132204) за адресою АДРЕСА_1 , що розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240;

- загальною площею 216,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2398331032204) за адресою АДРЕСА_1 , що розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240.

2. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 61,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2398357132204) за адресою АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення загальною площею 216,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2398331032204) за адресою АДРЕСА_1 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудовану нежитлову будівлю загальною площею 352,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2398297132204) за адресою АДРЕСА_1 , що розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240.

4. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 352,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2398297132204) за адресою АДРЕСА_1 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

5. Судові витрати покласти на Відповідачів та стягнути на користь Київської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання цього позову.

Рух справи. Заяви по суті, клопотання учасників справи.

17.02.2025 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 137-138).

13.03.2025 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.

Представник зазначив, що у 2022 році ОСОБА_1 мала намір придбати нежитлову будівлю для комерційних цілей. У процесі пошуку, одним з потенційних об`єктів для придбання стала нежитлова будівля загальною площею 352,4 квадратних метри, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Будівля відповідала критеріям її пошуку. Відповідно до звіту про оцінку майна від 20.07.2022 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ІНФО-ЦЕНТР КОНСАЛТ», ринкова вартість нежитлової будівлі загальною площею 352,40 квадратних метри, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки становила 400560,00 гривень.

До звіту про оцінку майна додано довідку щодо показників громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами №320/21-д від 18.06.2021 року. Згідно з даною довідкою, яка була складена за результатами проведеної технічної інвентаризації, встановлено наступне: громадський будинок був побудований у 1991 році; технічний стан будівлі дозволяє її надійну та безпечну експлуатацію; будівля не є самочинним будівництвом та не потребує отримання додаткових дозвільних документів для введення в експлуатацію, що відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Таким чином, згідно з наданими документами, нежитлова будівля відповідала технічним та юридичним вимогам, що дозволяло її безпечну та законну експлуатацію. Вартість будівлі, визначена незалежним оцінювачем, становила 400560,00 гривень, що підтверджує її ринкову вартість на момент оцінки. Продавець, Громадська організація «Білоцерківська районна федерація футболу», виявив активну зацікавленість у швидкому продажу будівлі. Представники організації демонстрували високий рівень зацікавленості в укладенні угоди, надаючи будівлі позитивну оцінку та активно пропонуючи її придбання.

ОСОБА_1 , не маючи будь-яких підстав для підозр та ознайомившись з наданими документами, 02.09.2022 року уклала з продавцем договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. Договір був посвідчений Корнійчуком В.І., приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області, та зареєстрований в реєстрі за номером 572, що підтверджується доданою до відзиву копією договору купівлі-продажу, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.09.2022 року, копію квитанції № 9U3Q-02092022/379244 від 02.09.2022 за сплату збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.09.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 (Покупець) та ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» (Продавець), загальна вартість нежитлової будівлі становить 200280,00 гривень. Згідно з умовами договору, Покупець зобов`язаний був здійснити оплату в повному обсязі шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок Продавця до 02.11.2022 року включно.

Після укладення договору купівлі-продажу, ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» офіційним листом повідомила Покупця про те, що на момент здійснення оплати на банківські рахунки організації було накладено арешт, що унеможливлює проведення будь-яких фінансових операцій у безготівковій формі. У зв`язку з цим, Продавець звернувся до Покупця з проханням здійснити розрахунки за договором купівлі-продажу нерухомого майна у готівковій формі. Враховуючи обставини, що склалися, та з метою виконання зобов`язань за договором, ОСОБА_1 здійснила оплату вартості нежитлової будівлі у готівковій формі. Факт оплати підтверджується приєднаними до відзиву квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Загальна сума, сплачена ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, становить 200280,00 гривень, що відповідає вартості, зазначеній у договорі. Таким чином, Покупець виконав свої зобов`язання щодо оплати в повному обсязі, незважаючи на зміну форми оплати, зумовлену обставинами, що виникли у Продавця.

Після набуття права власності на нежитлову будівлю, Відповідач-2 розпочала активне використання та облаштування об`єкта з метою його адаптації для ведення комерційної діяльності. З метою покращення умов та підвищення функціональності будівлі було прийнято рішення про проведення комплексу робіт, спрямованих на модернізацію електропостачання. 22.09.2023 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_4 було укладено договір № П35/09 на виконання проектних робіт. Предметом договору було виготовлення проектної документації для зовнішнього електропостачання нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість проектних робіт, відповідно до протоколу узгодження договірної ціни до договору № П35/09 від 22.09.2023 року, локального кошторису № П35/09-1 та рахунку-фактури № П35/09 від 22.09.2023 року, становила 9500,00 гривень.

Для забезпечення належного представництва інтересів у процесі виконання проектних робіт та подальшого підключення до електромереж, 22.09.2022 року ОСОБА_1 видала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстровану за № 2204. Відповідно до цієї довіреності, ТОВ «СКБ «ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ» було уповноважене представляти інтереси ОСОБА_1 в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також у ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».

Після завершення проєктних робіт та з метою забезпечення безперебійного електропостачання нежитлової будівлі, 03.12.2024 року було подано заяву приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг до ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК». Факт подання заяви підтверджується листом з вихідним номером 4447/1 від 03.12.2024 року та заявою на встановлення договірних величин споживання електричної енергії за місяцями 2025 року. Отже, Відповідач-2 не знала і не могла знати про будь-які порушення, пов`язані з будівництвом об`єкта. Вона придбала нежитлову будівлю для власних комерційних цілей, сплатила повну вартість згідно з договором купівлі-продажу та розпочала роботи з покращення та адаптації будівлі для своєї діяльності (т.1 а.с.182-190).

21.03.2025 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій останній, поряд із доводами, аналогічними тим, що викладено у позовній заяві, зазначає, що належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. За таких обставин позов прокуратури по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (т.2 а.с. 29-35).

14.04.2025 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначив, що на момент придбання ОСОБА_1 нежитлової будівлі та державної реєстрації її права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, будь-які відомості про самочинність будівництва або інші порушення містобудівного законодавства були відсутні. ОСОБА_1 діяла обачно, вчинила дії, спрямовані на з`ясування юридичного статусу об`єкта, зокрема отримала висновок технічної інвентаризації, який не містив відомостей про самочинне будівництво, та уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Вона мала всі підстави правомірно покладатися на достовірність даних Державного реєстру.

Представник наполягав на тому, що вимога Позивача спрямована на скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 та зобов`язання її знести самочинно збудовану будівлю, яка була придбана нею на підставі законного договору купівлі-продажу, щодо законності будівництва якої вона не мала жодної інформації та об`єктивної можливості її отримати. Позбавлення добросовісного набувача права власності на придбане майно та покладання на нього обов`язку щодо знесення будівлі, зведеної не ним, є покладенням надмірного тягаря. Відповідач-2 правомірно розраховувала на стабільність та непорушність свого права власності, набутого на підставі чинного правочину та підтвердженого даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, задоволення вимоги Позивача про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 та зобов`язання її знести придбану нею нежитлову будівлю, з огляду на її статус добросовісного набувача, який не знав і не міг знати про порушення, допущені на етапі будівництва, та який правомірно покладався на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, становитиме непропорційне втручання у її право на мирне володіння майном, порушуючи справедливий баланс між інтересами суспільства та її приватними інтересами. Це призведе до покладення на ОСОБА_1 індивідуального надмірного тягаря, що є неприпустимим згідно з усталеною практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (т.2 а.с.86-91).

05.05.2025 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання Відповідача-1 ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 та ст.253 ЦПК України. Заявлене клопотання Відповідач-1 обґрунтував тим, що він перебуває на військовій службі та не має можливості брати участь в судових засіданнях, на підтвердження чого надав копію довідки військової частини від 11.03.2025 року №67/353/24 (т.2 а.с. 112).

23.05.2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача-1 про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (т.2 а.с. 119-122). Відмову Відповідачу-1 в задоволенні клопотання суд обґрунтував тим, що всупереч вимогам закону, надана ним довідка не містить актуальної інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військової частини, в якій він перебуває на військовій службі. Тобто, у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують наявність підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. При цьому суд послався на правовий висновок, що міститься в постановах Верховного Суду від 09.11.2022 року у справі №753/19628/17 та від 17.01.2023 року у справі №501/1699/17.

Позиції учасників справи в судових засіданнях.

У судових засіданнях прокурор заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві та відповіді на відзив.

У судові засідання представник Позивача - Білоцерківської районної державної адміністрації не з`явився, до канцелярії суду подав заяву про розгляд даної справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити (т.2 а.с. 104-106).

У судові засідання Відповідач-1 ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву від нього на адресу суду не надходило. Як зазначалося, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на період проходження ним військової служби, судом було відмовлено.

У судовому засіданні представник Відповідача-2 ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог до його манданта заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. Надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву та запереченням на відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник третьої особи Прищепчука Г.І. проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що викладені у позові обставини не відповідають фактичним. Спірні будівлі були зведені на фундаментах старих будівель, зведених у 1991 році, шляхом реконструкції. З огляду на викладене, тільки через те, що Фурсівська сільська рада не виконала свої обов`язки та не провела належним чином їх інвентаризацію, не можна стверджувати про фактичну їх відсутність. Представник третьої особи не заперечував того, що процедура реставрації нерухомого майна могла бути проведена з порушеннями, утім це не є самочинним будівництвом.

У судові засідання представник третьої особи ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Пояснень, заяв або клопотань від нього на адресу суду не надходило.

ІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Розпорядженням Білоцерківської РДА №419 від 11.09.2013 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказаній громадській організації за рахунок земель запасу площею 1,5826 га для організації футбольного поля в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та надано в оренду на 49 років (т.1 а.с. 35).

На підставі вказаного розпорядження між Білоцерківською РДА та ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» 18.10.2013 року укладено договір оренди земельної ділянки №24 з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 площею 1,5826 га для організації футбольного поля (т.1 а.с. 36-43).

25.06.2021 року державним реєстратором Бишівської сільської ради Київської області Білич О.С. зареєстровано право приватної власності за ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» на нежитлову будівлю загальною площею 61,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240.

Документами для державної реєстрації державним реєстратором зазначено довідку 322/21-д від 18.06.2021 року, видану ТОВ «Діамант проект», технічний паспорт від 18.06.2021 виданий ТОВ «Діамант проект», електронні скановані копії яких долучені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю (т.1 а.с. 30-34).

Відповідно до довідки 322/21-д від 18.06.2021 року, яка видана ТОВ «Діамант проект», громадський будинок загальною площею 61,4 кв.м. (літера «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудований у 1991 році та не є самочинним будівництвом (т.1 а.с. 66).

На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №577 від 05.09.2022 року, ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» відчужила вказану нежитлову будівлю у власність ОСОБА_2 (т.1 а.с. 73-75).

25.06.2021 року державним реєстратором Бишівської сільської ради Київської області Білич О.С. зареєстровано право приватної власності за ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» на нежитлову будівлю загальною площею 216,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240. Документами для державної реєстрації державним реєстратором зазначено довідку 321/21-д від 18.06.2021 року видану ТОВ «Діамант проект», технічний паспорт від 18.06.2021 року виданий ТОВ «Діамант проект», електронні скановані копії яких долучені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю (т.1 а.с. 30-34).

Відповідно до довідки 321/21-д від 18.06.2021 року, що видана ТОВ «Діамант проект», громадський будинок загальною площею 216,8 кв.м. (літера «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудований у 1991 році та не є самочинним будівництво (т.1 а.с. 76).

На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №579 від 05.09.2022 року, ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» відчужила вказану нежитлову будівлю у власність ОСОБА_2 (т.1 а.с. 84-86).

25.06.2021 року державним реєстратором Бишівської сільської ради Київської області Білич О.С. зареєстровано право приватної власності за ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» на нежитлову будівлю загальною площею 352,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240. Документами для державної реєстрації державним реєстратором зазначено довідку 320/21-д від 18.06.2021 видану ТОВ «Діамант проект», технічний паспорт від 18.06.2021 виданий ТОВ «Діамант проект», електронні скановані копії яких долучені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю (т.1 а.с. 30-34).

Відповідно до довідки 320/21-д від 18.06.2021 року, що видана ТОВ «Діамант проект», громадський будинок загальною площею 352,4 кв.м. (літера «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудований у 1991 році та не є самочинним будівництво (т.1 а.с. 87).

На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №572 від 02.09.2022 року, Білоцерківська районна громадська організація «Білоцерківська районна федерація футболу» відчужила вказану нежитлову будівлю у власність ОСОБА_1 (т.1 а.с. 95-97).

Суд також вважає доведеними належними та допустимими доказами такі фактичні обставини.

Згідно з вищевказаним договором оренди земельної ділянки №24 від 18.10.2013 року, укладеним між Білоцерківською РДА та ГО «Білоцерківська районна федерація футболу», в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 площею 1,5826 га не для будівництва, а для організації футбольного поля.

Відповідно до п.2.5 вказаного договору, права третіх осіб на вказану земельну ділянку відсутні, що відповідно вказує на відсутність на ній станом на дату укладення договору, а саме 18.10.2013 року, будь-яких будівель та споруд.

Із акта прийому-передачі земельної ділянки, що доданий до договору оренди, убачається, що передана лише земельна ділянка площею 1,5826 га для організації футбольного поля, без наявності на ній будь-яких будівель і споруд (т.1 а.с.33).

Як убачається з інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГО «Білоцерківська районна федерація футболу» зареєстрована 11.12.2008 року. Указане спростовує той факт, що вказана громадська організація могла побудувати у встановленому законом порядку в 1991 році (тобто за 17 років до її створення) три нежитлові будівлі площею 61,4 кв.м., 216,8 кв.м. та 352,4 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240.

Згідно з інформацією Фурсівської сільської ради від 08.05.2023 року будь-які дозвільні документи на будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 не видавалися (т.1 а.с. 105).

Відповідно до інформації Білоцерківської РДА від 28.07.2023 року інформація щодо прийняття комісією нежитлових будівель в експлуатацію як закінчене будівництво у 1991-1993 роках не виявлена (т.1 а.с. 108).

Як убачається з відповіді КП КОР «Київське обласне БТІ» від 28.07.2023 року інвентаризаційні справи на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 відсутні, оскільки інвентаризація ніколи не проводилась (т.1 а.с. 110).

Поряд з цим, факт самочинної забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:008:0240 підтверджується також висновком експерта №СЕ-19/111-24/7649-ОБ від 22.02.2024 року, в описовій частині якого (арк. 12), зокрема, зазначено: «Як вбачається із супутникових знімків, відображених на зображеннях №№ НОМЕР_1 , будь-яка забудова у період з березня 2014 року по квітень 2016 не відображена, тобто відсутня, станом на квітень 2018 року зображення №6 присутні збудовані будівлі та споруди» (т.1 а.с. 52-62).

Норми процесуального права, якими керується суд.

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст.80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Норми матеріального права, якими керується суд.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі також «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

За приписами ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер. Це, зокрема, проявляється в тому, що вони по своїй суті є нормами прямої дії й суд має надавати оцінку спірним правовідносинам у контексті відповідності поведінки сторін та вчинених ними дій змісту загальних засад. Також загальні засади (принципи) повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 12 ЦК України передбачено, що у випадку коли законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ст.116, ст.141 ЗК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 152 ЗК України регламентує, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед іншого, здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.

Висновки суду.

Даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд бере до уваги, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, Європейський суд з прав людини (далі «ЄСПЛ»), від 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що викладена в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надано обґрунтованої компенсації чи іншого виду належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (зокрема: Rysovskyy v. Ukraine, № 29979/04, ЄСПЛ, 20 жовтня 2011 року, Kryvenkyy v. Ukraine, № 43768/07, ЄСПЛ, від 16 лютого 2017 року).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно набуте у власність, та поведінка такої особи добросовісного власника.

Ураховуючи наявність у продавця нерухомого майна належного пакету правовстановлюючих документів на нього та дотримання Відповідачами встановленої законодавством України процедури придбання у власність цього майна: нотаріальну форму відплатного договору, належну реєстрацію права приватної власності на таке майно, а також те, що вони не знали і не могли знати про можливі порушення, суд визнає Відповідачів добросовісними набувачами. Доказів, які би спростовували такі висновки матеріали справи не містять.

Ураховуючи наведені вище норми права та встановлені фактичні обставини, суд доходить до висновку про те, що вимога Позивача про знесення розташованої на земельній ділянці нерухомості могла би відповідати критерію «пропорційності» лише за умови забезпечення повного відшкодування обом Відповідачам її вартості.

Водночас, як убачається із змісту позовної заяви та пояснень в судовому засіданні, прокурор просить про знесення споруд без визначення можливості відшкодування його збитків, тобто за рахунок відповідачів - власників нежитлових будівель (добросовісних набувачів).

Утім, ухвалення рішення про задоволення вимоги прокурора про зобов`язання знесення самочинно побудованих попереднім власником за рахунок нового власника - добросовісного набувача, було би порушенням критерію «пропорційності» втручання у правомірно набуте право власності на вказане нерухоме майно.

Доказів неправомірності набуття нежитлових будівель Відповідачами суду не надано. Позаяк, законом презюмується добросовісність набувачів, а вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних нежитлових будівель Позивачем заявлено не було.

У випадку задоволення позовних вимог може скластися ситуація, коли Відповідачі, як особи, які понесли матеріальні витрати на правомірне придбання нерухомого майна (1) та його покращення (2), внаслідок задоволення позову будуть не лише позбавлені цього майна (3), й муситимуть понести витрати на його знесення (4).

На переконання суду задоволення позовних вимог за відсутності встановлення порушень щодо набуття права власності на нежитлові будівлі та без забезпечення відшкодування їх вартості й відповідних додаткових витрат покладатиме на Відповідачів надмірний індивідуальний тягар.

Суд відхиляє посилання Позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18, оскільки наведена справа не є релевантною до даної справи. Також, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду, як і Касаційний господарський суд до цього, не вирішувала питання додержання принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном особи шляхом знесення розташованого на ній об`єкта нерухомості добросовісного набувача, а також не визначала ефективних компенсаційних механізмів відшкодування збитків добросовісного набувача від таких заходів.

Натомість, у постанові від 31.07.2019 року Верховний Суд у справі №910/4730/18 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, з посиланням на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 319, 328 ЦК України та статтю 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зробив висновок, що власник нежитлової будівлі, державна реєстрація права власності на яку не скасована, має право користування спірною земельною ділянкою, на якій така будівля розміщена, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Враховуючи викладене, знесення належного відповідачеві на праві власності нерухомого майна є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а обраний спосіб захисту у вигляді звільнення всієї спірної земельної ділянки від нерухомого майна є неефективним у розумінні Конвенції та призведе до недотримання справедливої рівноваги інтересів сторін.

У наведеній справі Верховний Суд зробив висновок про неможливість втручання у право добросовісного набувача на мирне володіння майном шляхом знесення об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності. При цьому, цільове призначення земельної ділянки правового значення не має.

Суд також ураховує й інші правові висновки Верховного Суду про неможливість втручання у право добросовісного набувача на мирне володіння майном шляхом знесення об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної (державної) власності, неодноразово викладені у його постановах.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання Відповідачів знести самочинно побудовані попередніми власниками нежитлові будівлі не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні вищенаведених основних вимог, не підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Відповідачів на належні їм нежитлові будівлі із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи. Правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог у суду також немає.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права та на підставі наданих сторонами доказів.

ІІІ. Щодо судового збору.

Згідно з п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог повністю, витрати по сплаті судового збору необхідно залишити за Позивачем.

ІV. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 254, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Громадська організація «Білоцерківська районна федерація футболу», ОСОБА_3 про зобов`язання знести самочинно побудовані будівлі відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Білоцерківська районна державна адміністрація, місцезнаходження: місцезнаходження: вулиця Ярослава Мудрого, будинок 2, місто Біла Церква, Київська область, 09117, код за ЄДРПОУ: 19425498.

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Треті особи:

Громадська організація «Білоцерківська районна федерація футболу», місцезнаходження: вулиця Лесі Українки, будинок 9, с. Трушки, Білоцерківський район, Київська область, 09152. Код за ЄДРПОУ: 36261831.

ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 15.08.2025 року.

Суддя В. П. Цукуров