Рішення № 129546777, 14.08.2025, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/621/25

2/290/426/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 серпня 2025 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Шакалова Андрія Вікторовича, за участі секретарів судового засідання: Нестерук М.О, Кліменчук С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 третя особа Орган опіки та піклування Довбишської селищної ради Житомирської області, ЄДРПОУ 04344392, вул. Поліська, 20, Звягельського району, Житомирської області, 12724 про позбавлення батьківських прав

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.Рух справи.

1.1. ОСОБА_1 28 травня 2025 року звернулась до Романівського районного суду Житомирської області із зазначеною позовною заявою.

1.2. У цей же день цивільна справа була розподілена головуючому судді Шакалову Андрію Вікторовичу.

1.3. 29 травня 2025 року здійснено запит до Романівської селищної ради, щодо місця реєстрації відповідача. 6 червня 2025 року отримано відповідь на запит, адреса відповідача підтверджена, справа територіально підсудна Романівському районному суду Житомирської області.

1.4. Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 9 червня 2025 року відкрито провадження по справі, підготовче судове засідання призначене на 3 липня 2025 року. Сторонам направлені судові повістки. Відповідачу також направлена копія позовної заяви.

1.5. Позивач та третя особа повідомлені належним чином.

1.6. Суд вжив вичерпних заходів для повідомлення відповідача, проте, конверти, що направлялись відповідачу повертались до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

1.7. Суд направляв запити до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з`ясування питання чи проходить відповідач службу у Силах Оборони України. Відповідно до листа № 6/3821 від 15.07.2025 ОСОБА_2 не проходить військову службу.

1.8. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях дійшов висновку, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

1.9. Європейський суд з прав людини у п. 41 рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (Заява N3236/03) зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

1.10. У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

2. Обґрунтування позовної заяви.

2.1 Позивачка та відповідач мають спільну дитину, народжену не у шлюбі - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданого виконкомом Довбиської селищної ради Баранівського району Житомирської області від 12 вересня 2013 року.

2.2. Сторони спільно не проживають дитина живе разом з позивачкою.

2.3. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2016 року вирішено стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 500 гривень.

2.4. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.03.2025 року, виданої Любарським ВДВС та розрахунку заборгованості зазначено, що борг відповідача по сплаті аліментів становить 114201,00 грн.

2.5. ОСОБА_2 не проводить належного виховання дочки, не приділяє їй часу, не займається утриманням та вихованням. Фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не турбується про фізичний, моральний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її здоров`ям, не надає матеріальної допомоги, чим свідомо протягом тривалого часу порушує ст. 150 Сімейного кодексу України.

2.6. Батько не піклується про підготовку до самостійного життя дочки, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дочкою в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умови для отримання дочкою освіти.

2.7. На підставі цих обставин позивачка вважає, що враховуючи принцип дотримання інтересів дитини у зазначеній категорії справ, є всі підставі для задоволення позовних вимог.

3. Рух справи під час судового розгляду.

3.1. У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставі доказів, долучених до позовної заяви.

3.2.Відповідач у судове засідання не прибув, жодних заяв чи клопотань від нього суд не отримував.

3.3. У судовому засіданні опитано ОСОБА_3 , яка повідомила, що батька за все своє свідоме життя не бачила ні разу, не спілкувався з ним та не має такого бажання. Підтримує позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у повному обсязі

3.4. Судом досліджено докази, що були долучені до матеріалів справи.

3.5. Після проголошення промови позивача, яка просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та призначив дату його проголошення на 14 серпня 2025 року о 15:30.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Обставини справи, встановлені судом.

1.1. Позивачка проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу, під час цих відносин народилась дочка ОСОБА_3 , яку відповідач визнав своєю дочкою написавши відповідну заяву, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію дитини та витягом про державну реєстрацію народження від 13.03.2025.

1.2. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2016 року вирішено стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі 500 гривень. ОСОБА_2 не сплачує аліменти, заборгованість зі сплати аліментів становить 114201,00 грн.

1.3. ОСОБА_1 отримує допомогу від держави через ухилення батька від сплати аліментів.

1.4. ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою та навчається у 7 класі Довбиського ліцею.

1.5. Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , виданої Довбиським ліцеєм, батько за час навчання з класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

1.6. Згідно з рішенням виконавчого комітету Довбиської селищної ради від 27.03.2025 № 56 затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . З цього документу вбачається, що орган опіки та піклування вважає, що доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 .

1.7. Аналізуючи поведінку відповідача під час судового процесу, суд дійшов до висновку, що доля дочки його не цікавить. Відповідач не вчинив, жодних дій, які б вказували, що він прагне зберегти чи відновити зв`язок із дочкою. Опитуючи ОСОБА_3 суд дізнався, що у дочки навіть немає номера телефону батька, він їй ніколи не телефонував і вона цього робити також не збирається.

1.8. Зазначені вище факти та обставини у своїй сукупності дають суду право зробити висновок про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

2. Законодавство, яке регулює спірні правовідносини.

2.1. У частині першій статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

2.2. Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2.3. Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини й прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

2.4. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункту 1 статті 18 Конвенції).

2.5. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев`ята статті 7 СК України).

2.6. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

2.7. Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).

2.8. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

2.9. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

2.10. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

2.11. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

2.12. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

2.13. При виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

2.14. Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).

2.15. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

2.16. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), вказано, що «розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

2.17. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року в справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

2.18. Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

3. Висновки суду.

3.1. Суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

3.2. Суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку про наявність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Батько повністю усунувся від виховання та утримання своєї дочки, не цікавиться її життям та не бажає надалі належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

3.3. Суд враховує, що позбавлення батьківських обов`язків відповідає інтересам дитини.

3.4. Позивач при розгляді спору довела суду, що у разі позбавлення батьківських прав відповідача це сприятиме захисту інтересів дитини.

3.5. Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження №61-13923св23)).

3.6. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

3.7. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

3.8. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

3.9. Суд вважає, що матеріали справи містять належні, допустимі та достовірні докази, які дають суду можливість дійти висновку про задоволення позовних вимог.

3.10. Вимоги про розподіл судових витрат позивачем не заявлені, а тому суд не розподіляє їх відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

3.11. При ухвалені рішення суд керувався статтями 164 СК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.Рішення судді.

1.1. Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

1.2. Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2. Роз`яснення щодо набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.

2.1. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

2.2. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2.3. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

2.4. Повний текст судового рішення проголошено 14 серпня 2025 року.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ