Ухвала суду № 129542888, 13.08.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3733/25

УХВАЛА

13 серпня 2025 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглядаючи в підготовчому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференцзв`язку обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162250000518від 23.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чорноморськ Одеського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2025 року до обвинуваченого на стадії досудового розслідування застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21.08.2025 року, з правом внесення застави у розмірі 60560 грн.

Ухвалою судді від 14.07.2025 року вказаний обвинувальний акт прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

22.07.2025 року прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 до шістдесяти днів, враховуючи, що продовжують існувати ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання, посилаючись на обгрунтованість обвинувачення за ч.4 ст. 185 КК України та наявності існування ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_4 також запеерчував щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, заявлені в клопотанні прокурора, виражені у формі припущення. Він має стійкі соціальні зв`язки, одружений, зареєстрований у місті Чорноморськ. Також посилався на погане самопочуття, має хворобу, яку неможливо лікувати належним чином в умовах СІЗО.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У справі «Ілійков проти Болгарії» (заява N 33977/96) від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв`язки з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Судом встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, прокурор, зазначаючи про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано послалася на ризик, який передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від суду, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, не має міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого кримінального правопорушення, а також не маючи стабільного заробітку може вчинити інші корисливі кримінальні правопорушення.

Крім того, наразі судовий розгляд зазначеного кримінального провадження не розпочався, свідки підлягають допиту в судовому засіданні, внаслідок чого продовжує існувати ризик здійснення незаконного впливу обвинуваченим на свідків у провадженні з метою зміни наданих ними показань.

Також суд враховує, наявність на розгляді у Київському районному суді міста Одеси та Чорноморському міському суді Одеської області декілька обвинувальних актів відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні аналогічних крисливих злочинів.

Жодних доказів того, що обвинувачений не може утримуватися під вартою у зв`язку з хворобою, стороною захисту не представлено.

Виходячи з наведеного, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд, вважає за необхідне визначити розмір застави відносно ОСОБА_4 у межах двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 314, 331, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 11 жовтня 2025 року включно, в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу припиняє свою дію 11 жовтня 2025 року.

Розмір застави щодо обвинуваченого ОСОБА_4 визначити у межах двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок код отримувача 26302945, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435.

Обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за першою вимогою суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживав, а саме м.Чорноморськ Одеського району Одеської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 15.08.2025 року.

Суддя: ОСОБА_1