Рішення № 129541693, 31.07.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2562/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Веремчук О. А.

за участю секретаря: Баран О.Я.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , до ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №05099746 від 29.06.2025 року за ч. 1ст. 122 КУпАП, винесенуполіцейським відділення поліції №2 (м. Сокаль) Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Белей Василем Михайловичем.

Відповідно до вказаної постанови,29.06.2025року о 16 год. 00 хвилин за адресою вул. Зелена, 5,м. Великі Мости Львівської області, ОСОБА_1 , будучи водієм автомобіля VOLKSWAGEN CARAVELLE, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, чим порушивп. 15.9 ПДРпорушення заборони зупинки на перехрестях.

З постановою він не згоден, вважає її протиправною у зв`язку із наступними обставинами.

ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Caravelle, н.з. НОМЕР_1 по вул.Зелена у м.Великі Мости, Шептицького р-ну, Львівської області. При виїзді на перехрестя в багажному відділенні автомобіля відкріпився закріплений газо-зварювальний балон, який вдарився об двері багажного відділення та відкрив їх. Після цього він одразу здійснив вимушену зупинку транспортного засобу з метою усунення небезпеки випадання небезпечного вантажу та створення аварійної ситуації викликаної випаданням вантажу на дорогу. Увімкнувши аварійну сигналізацію, він вийшов з автомобіля та здійснив закріплення газо-зварювального балону та робочого інструменту в багажному відділенні автомобіля.

Після здійснення вище вказаних дій він направився до автомобіля, сів на водійське місце, після чого вимкнув аварійку та увімкнув покажчик повороту для відновлення руху. Однак в цей момент він помітив проблискові маячки поліцейського автомобіля, який наближався до його автомобіля, після чого останній знову увімкнув аварійну сигналізацію.

До нього підійшов працівник поліції з яким останній попередньо неодноразово мав словесні перепалки та який неодноразово безпідставно зупиняв ОСОБА_1 . Останній повідомив про порушення правил дорожнього руху а саме, що він здійснив зупинку на перехресті, що є забороненим. У свою чергу ОСОБА_1 повідомив працівника поліції про те, що він здійснив вимушену зупинку через небезпеку створену вантажем, та повідомив про обставини вимушеної зупинки.

Однак, працівник поліції маючи упереджене ставлення до нього відхиляв його пояснення. Хоча останній вимагав показати йому відео з автомобільного реєстратора працівників поліції та камер безпеки розміщених на стовпах, щоб останній міг пояснити, наочно, що зупинка його автомобіля була вимушена та викликана об`єктивним обставинами і була здійснена з метою уникнення створення аварійної ситуації на дорозі.

Вважає, що поліцейським при винесені постанови не було дотримано процедури розгляду справи, а саме: не пред`явлено жодного доказу вчинення ним правопорушення, не було надано можливості подати свої пояснення та інші докази в зв`язку з тим, що будь-яка спроба надання пояснень присікалась працівниками поліції.

Так, як ним було здійснено вимушено зупинку у стані крайньої необхідності у зв`язку з відкріпленням газо-зварювального балону, та наявністю реальної небезпеки, спричиненої вантажем, який перевозиться, тому його зупинка не може вважатись адміністративним правопорушенням згідно положень ст. 18 КУпАП.

В свою чергу відповідачем не надано відзиву чи заперечення на позовну заяву не надано жодних доказів, які би спростовували чи заперечували факти зазначені позивачем у позовній заяві.

Не надано доказів, які би підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.07.2025 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачеві запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідно до матеріалів справи ухвалу відповідачем отримано вчасно з достатнім терміном на подачу відзиву.

Відзив на адресу суду на момент розгляду справи а саме станом на 31.07.2025 року не надійшов.

31.07.2025 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримують та просять задовільнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1ст.122 КУпАПадміністративне стягнення накладається за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною 1ст.77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, окрім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно дост.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно дост.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про національну поліцію»поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Водночас відповідно дост. 1 КУпАПзавданнямКодексу України про адміністративні правопорушенняє зміцнення законності.

Відповідно дост. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з ч. 4ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст. 283 цього Кодексу.

Відповідно ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зіст.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із аналізу положеннястатті 77 КАС Українивбачається, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Одночасно суд зазначає, що відповідно дост. 159 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України- "Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову."

У відповідності дост. 159 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України- "Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову."

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином вказані у позові твердження позивача жодним чином не простувались та не заперечились відповідачем.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення, що як наслідок виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Суд звертає увагу й на те, що стороною відповідача, жодних заперечень, щодо розміру витрат на провничу допомогу понесених стороною позивача надано не було.

Враховуючи те, що Позивачем понесено витрати на правничу допомогу, яка надається адвокатом Брухом А.О. згідно договору про надання правової допомоги від 26.11.2021 р.. Розмір витрат 4000 (чотири тисячі) грн., що підтверджується відповідними документами, такі витрати повинні бути відшкодовані стороною відповідача.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Тако відшкодуванню підлягає і сума сплаченого позивачем судового збору у сумі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77,121,139,242-247,286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №05099746 від 29.06.2025 року, яка була винесена поліцейським відділення поліції №2 (м. Сокаль) Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, старшим сержантом поліції Белей Василем Михайловичем, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 340 грн. та закрити справу.

Стягнути з бюджетних асигнувань ГУ НП у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, пл. Григоренка, 3, м. Львів) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ), судовий збір у сумі 605,60 грн. та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правову допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівськогоапеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О. А. Веремчук