Рішення № 12954141, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/34714.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»

Про стягнення 3908,28 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Новікова О.М. –представник за довіреністю № 53/МП-С

від 16.08.10.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 58 від 04.06.09. в розмірі 3908,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобов’язань, передбачених умовами зазначеного вище Договору № 58 від 04.06.09 щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.10. порушено провадження у справі № 30/347; розгляд справи було призначено на 02.12.10. о 11-10.

В судовому засіданні 02.12.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 58 від 04.06.09. в розмірі 1833,98 грн.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.10. про порушення провадження у справі № 30/347 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/347 відкладено на 14.12.10. о 11-40.

В судовому засіданні 14.12.10. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.10. не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/347.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.06.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»(далі –Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(далі –Покупець) було укладено Договір № 58 від 04.06.09. (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов’язується поставити товар, а Покупець прийняти його та оплатити вартість товару на протязі тридцяти календарних днів з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від Постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

Пунктом 8.1 Договору сторонами погоджено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до розторгнення, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до п. 5.2 Договору, постачальник здійснює поставку товару згідно видаткової накладної встановленого зразку.

Ціна за товар вказується в накладній (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.5 Договору, загальна сума даного Договору складається із суми всіх накладних до даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано наступні видаткові накладні:

- № РН-072995 від 12.07.10. на суму 1034,40 грн.;

- № РН-081183 від 19.08.10. на суму 2457,00 грн.;

- № РН-081185 від 19.08.10. на суму 416,88 грн.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що Покупець має право в будь-який момент повернути Постачальнику товар.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем було повернуто позивачу товар на підставі видаткової накладної (повернення) № ХО-016445 від 25.10.10. на суму 74,30 грн.

Крім того, згідно банківської виписки (належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи), відповідачем 20.10.10. було частково сплачено позивачу заборгованість в розмірі 2000,00 грн.

Позивач вказує на те, що свої зобов'язання за Договором він виконав повністю, а саме, поставив товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»свої зобов'язання по оплаті товару повністю не виконало, в зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 1833,98 грн.

Позивач вказує на те, що з метою врегулювання спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»звернулось до відповідача з претензією № 860 від 28.09.10. про оплату вартості товару, але відповідачем не було погашено заборгованості перед позивачем у повному обсязі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю юридичною природою, Договір № 58 від 04.06.09. є Договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по своєчасній оплаті за отриманий товар не виконав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»заборгованості в сумі 1833,98 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(02160, м. Київ, просп. Возз’єднання, б.1, код ЄДРПОУ 31168778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, б. 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 35432061) 1833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) грн. 98 коп. – основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 17.12.10.