Рішення № 12954097, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/38306.12.10

За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткераміка»

Про                              стягнення 321917,63 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Локшин А.В., довіреність № б/н від 01.10.2010р.

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»(далі –позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткераміка»про стягнення з останнього 321917,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 109 від 10.06.2008р.

Ухвалою суду від 08.11.2010р. порушено провадження у справі № 1/383 та призначено розгляд на 26.11.2010 р.

26.11.2010р. представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 06.12.2010, у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

06.12.2010 представник позивача повідомив суд про те, що відповідач частково сплатив заборгованість, внаслідок чого підтримав свої вимоги з урахуванням часткової сплати основної заборгованості.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, станом на 25.11.2010р., а саме : 02152, м.Київ, проспект Тичини 20.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 109 від 10.06.2008р. (далі –договір), відповідно до якого позивач зобов’язався придбати та передати у володіння та користування відповідачу на певний строк майно (далі –предмет лізингу), спеціально придбаний позивачем у визначеного відповідачем постачальника відповідно до встановлених відповідачем специфікацій та умов, а відповідач зобов’язався прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним, сплачувати позивачу лізингові платежі, та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність, уклавши з позивачем окремий договір купівлі-продажу, за умови сплати всіх існуючих за договором лізингу платежів, у відповідності до діючого законодавства та положень договору лізингу (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1.2 договору, лізингові та будь-які платежі, належні за цим договором, мають бути сплаченими протягом трьох банківських днів із дня виставлення лізингодавцем відповідних рахунків згідно з Графіком лізингових платежів, зазначеного в додатку №1 до договору.

Згідно з п.3.1.3 якщо відповідні рахунки-фактури не були отримані лізингоодержувачем до 5 числа поточного місяця, то він повинен самостійно звернутися до лізингодавця за рахунком-фактурою, та сплатити лізинговий платіж у строки встановлені у графіку платежів.

Проте відповідач, в порушення умов договору, не виконує умови договору вчасно та в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 292579,02 грн.

Пунктом 5.1 договору, за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частина) відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 321917,63 грн. боргу, а саме: 292579,02 грн. –основної заборгованості, 16817,74 грн. –пені, 3143,47 грн. –3% річних, 9377,40 грн. –інфляційних втрат, також просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 655 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором лізингу.

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій сторін (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених ЦК України та законом. До відносин пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

06.12.2010 представник позивача повідомив суд про те, що відповідач частково погасив наявну заборгованість у розмірі 35000,00 грн., про щ надав копію банківської виписки, наполягав на стягненні штрафних санкцій у повному обсязі, оскільки частину боргу було погашено вже після порушення провадження у справі.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 3219,18 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236, 00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором лізингу доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням часткової сплати основної заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 655 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткераміка»(02152, м.Київ, проспект Тичини 20, код ЄДРПОУ 35011880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»(03150, м.Київ, вул. Червоноармійська 77-А, код ЄДРПОУ 35059482) 257579 (двісті п’ятдесят сім тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 02 коп. –основної заборгованості, 16817 (шістнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 74 коп. –пені, 3143 (три тисячі сто тридцять чотири) грн. 47 коп. – 3% річних, 9377 (дев’ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 40 коп. –інфляційних втрат, 3219 (три тисячі двісті дев’ятнадцять) грн. 18 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 35000,00 грн. основного боргу –провадження припинити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 16.12.2010)