Рішення № 12954080, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/70-50/476т16.12.10 За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву

до           приватного підприємства "Лукулл"

третя особа          Державне підприємство "Ресурспостач"

про           стягнення 4259495,46 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури          Громадський І.О. (посв. № 76)

                              Ходаківський М. П. (посв. №147 від 27.10.2008)

                              Сахно Н.В.(посв. № 99 від 20.05.2004)

Від позивача           Висотенко І.М. (дов. від 30.11.2008 №6524/0/4-09)

Від відповідача Ковальчук С.В. (дов. від 02.08.2010)

                              Криворотько В.В. (директор)

Від третьої особи          Вакуленко О.М.(дов. від 04.11.2008)

                              Дронь П.В.(дов. від 15.11.2010)

В судовому засіданні 16.12.2010 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Господарським судом Полтавської області 16.07.2010 порушено провадження у справі № 3/70 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву до приватного підприємства "Лукулл" про зобов"язання відповідача повернути до державного резерву м"ясо свинини охолодженої(пів туші) у кількості 136 7074 тонн та стягнення 4259495,46 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 справу № 3/70 на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

За резолюцією керівництва суду справа була передана для подальшого розгляду судді Головатюку Л.Д., який своєю ухвалою від 01.09.2010 прийняв її до свого провадження, присвоїв їй номер "3/70-50/476" та призначив до розгляду на 20.09.2010.

У судове засідання 20.09.2010 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.

Судом встановлено, що частина матеріалів справи № 3/70-50/476 містить державну таємницю, а отже суд вирішив перейти до таємної процедури розгляду даної справи із зазначенням літери "т" в номері даної справи.

16.09.2010 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовної заяви Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву в повному обсязі. Суд дану заяву прийняв до уваги.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що рішення по даній справі може вплинути на права та обов"язки Державного підприємства "Ресурспостач", оскільки договір відповідального зберігання цінностей державного матеріального резерву від 12.05.2008 укладено між відповідачем, який самовільно відчужив м"ясо свинини що було йому передано на зберігання за цим договором, та Державним підприємством "Ресурспостач".

Отже суд залучив Державне підприємство "Ресурспостач" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів.

Розгляд справи було відкладено на 18.10.2010.

У судове засідання 18.10.2010 з"явилися представники прокуратури, відповідача та третьої особи і дали пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 03.11.2010.

27.10.2010 через канцелярію суду від відповідача надійшов зустрічний позов до позивача за первісним позовом, в якому просить визнати недійсним договір відповідального зберігання цінностей державного матеріального резерву № 38зб від 12.05.2010, припинити правовідношення, що встановлене п. 1.1. цього договору, відшкодувати ПП «Лукулл»моральну шкоду та стягнути з позивача за первісним позовом судові витрати.

У судове засідання 03.11.2010 представник третьої особи не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

03.11.2010 у судове засідання з"явилися представники прокуратури, позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

У судовому засіданні представник ПП «Лукулл» подав клопотання про відмову від зустрічної позовної заяви. Суд дане клопотання задовольнив та вирішив в подальшому не приймати до уваги зустрічну позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що сторони всіх витребуваних доказів не подали.

Розгляд справи було відкладено на 17.11.2010.

У судове засідання 17.11.2010 з"явилися представники прокуратури, позивача, відповідача, третьої особи і дали пояснення по справі.

Представник третьої особи подав письмові пояснення, в яких зазначив, що ДП "Ресурспостач" виконало взяті на себе зобов’язання по договору № 1-2106 від 13.05.2008 щодо передачі ПП «Лукулл»розпоряджень(нарядів) Держкомрезерву України на відпуск м’яса на загальну суму 17085380,49 грн.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 24.11.2010 для подання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 24.11.2010 з"явилися представники прокуратури, позивача, відповідача, третьої особи і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі третьою стороною, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача мале приватне підприємство "Торг-Маркет". Суд, заслухавши думку представників сторін та дослідивши дане клопотання, вирішив у його задоволенні відмовити, у зв"язку з його недостатньою обгрунтованістю.

Крім цього, представник відповідача подав клопотання про залучення до матеріалів справи копії довідки КРУ №01-21/14 від 22.04.2010. Суд дане клопотання задовольнив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо необхідності витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 08.12.2010.

У судове засідання 08.12.2010 з"явилися представники прокуратури, позивача, відповідача, третьої особи і дали пояснення по справі.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 16.12.2010 для подання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 16.12.2010 з"явилися представники прокуратури, позивача, третьої особи, дали пояснення по справі та подали докази.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

08.12.2010 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив залишити позовну заяву Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву без розгляду, оскільки станом на 06.12.2010 між позивачем та відповідачем жодних договірних зобов’язань по відповідальному зберігання майна Держкомрезерву немає. Також відповідач зазначив, що немає жодних документів, які підтверджують факт зберігання ПП «Лукулл»м»ясо продукції, яка належить Держкомрезерву, ПП «Лукулл»її не зберігало і не зберігає. Крім того, відповідач у своєму відзиві наголосив, що те м'ясо, яке нібито було самовільно відчужене ПП «Лукулл»в кількості 136000,00 кг не було поставлене ДП «Ресурспостач», а було закуплене ПП «Лукулл»в МПП «Торг-Маркет»та ніякого відношення до продукції ДП «Ресурспостач»не має. Суд прийняв до уваги даний відзив.

У судове засідання 16.12.2010 представник відповідача не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на повідомленні про перенесення судового засідання. Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не може взяти участь у судовому засіданні по справі № 3/70-50/476т, так як приймає участь в іншому судовому засіданні. Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки неможливість одного представника прибути в судове засідання не позбавляє права юридичну особу(в даному випадку ПП «Лукулл») уповноважити іншого представника на участь у даному судовому засіданні, більш того інший представник ПП «Лукулл»- директор Криворотько В.В. неодноразово приймав участь у судових засіданнях по даній справі і міг бути присутнім в судовому засіданні 16.12.2010. Клопотання про відкладення розгляду справи, на думку суду, є затягуванням судового процесу, що є порушенням прав та законних інтересів інших учасників справи та інтересів держави.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На думку Заступника Генерального прокурора України порушення інтересів держави, вбачається в тому, що відповідач самовільно відчужив матеріальні цінності державного матеріального резерву.

В п.2 резолютивної частини Рішення КСУ від 08.04.1999 № 3-рп/99 вказано, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Органом, на який покладено державою обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах є Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Статтями 1, 3 Закону України «Про державний матеріальний резерв»визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і порядку, передбачених цим Законом. Державний резерв призначається для надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів.

При цьому п.п. 1, 3 Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006 № 810, визначено, що Державний комітет України з державного матеріального резерву є центральним органом виконавчої влади, на якого покладено управління державним резервом, тобто органом, що здійснює функції у спірних правовідносинах.

Неправомірним та незаконним використанням переданих на зберігання матеріальних цінностей державного резерву порушено економічні інтереси держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву, захист яких покладено на органи прокуратури ст. 121 Конституції України та ст. 361 Закону України "Про прокуратуру".

Перевіркою Генеральної прокуратури України встановлено порушення законодавства при поводженні з об'єктами державного матеріального резерву, що передані на відповідальне зберігання.

Встановлено, що 12.05.2008 між приватним підприємством «Лукулл» (далі - ПП «Лукулл», зберігач) та Державним підприємством «Ресурспостач»(замовник) укладено договір № 38зб відповідального зберігання цінностей державного матеріального резерву (далі - договір). Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками господарюючих суб’єктів.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору замовник передає зберігачу м'ясо, яке останній зобов'язується прийняти і власними засобами та за плату зберігати товар, переданий йому замовником і повернути товар у схоронності Замовнику у тій же кількості та якості та/або передати товар відповідно до письмового Розпорядження про відпуск Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - Держкомрезерв), встановленої форми. Зберігач приймає товар від замовника за якістю та кількістю, відповідно до вимог встановлених п. 1.1 договору та відповідними інструкціями Держкомрезерву. У разі відповідності товару встановленим вимогам, зберігач оформлює (виписує) та надає замовнику приймальний акт форми Р-16.

Пунктом 1.3 договору визначено, що товар, який передається замовником на зберігання, не переходить у власність зберігача, а є власністю Держкомрезерву з дати видачі приймального акта форми Р-16.

Згідно приймальних актів (зберігальних зобов'язань) № 1 - 54 ПП «Лукулл»прийнято на відповідальне зберігання м'ясо свинини охолодженої 2 категорії у півтушах ДСТУ 7724-77 у загальній кількості 1014,6661 тонн.

При цьому зберігача у актах повідомлено про те, що прийняті на відповідальне зберігання товари (матеріали) є державним матеріальним резервом України, які останній зобов'язується зберігати згідно з діючими правилами і інструкціями Держкомрезерву в належному кількісному та якісному стані і повному збереженні і не витрачати їх без наряду Держкомрезерву. Зберігача також повідомлено, що за самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву або за оформлення операцій по закладенню матеріалів і товарів до державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф в розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження або безтоварного закладення, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Однак з матеріалів справи вбачається, що проведеною Контрольно-ревізійним департаментом Держкомрезерву України перевіркою встановлено самовільне відчуження ПП «Лукулл»м'яса свинини охолодженого 2 категорії у півтушах у кількості 136,7074 тонн, що підтверджується актом перевірки від 28.10.2008 наявності, якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні товариства. Зберігачу приписано терміново повернути матеріальні цінності до державного резерву.

Згідно вказаного акту перевірки, через торгівельну мережу відповідачем було реалізовано м'ясо свинини в кількості 136,7074 тонни, але без розпоряджень(нарядів) Держкомрезерву України.

Крім того в зазначеному акті наголошується, що Державним підприємством "Ресурспостач" відповідачу були надані рахунки-фактури на повну кількість м’яса свинини, однак на момент перевірки відповідачем сплачені кошти за кількість м’яса –877,9587 тонни, таким чином залишилась несплачена кількість м’яса –136,7074 тонни.

З пояснень самого Державного підприємства "Ресурспостач" вбачається, що на виконання секретної постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 190-2, між ДП "Ресурспостач" та Держкомрезервом України було укладено Договір від 07.04.2008 № 44юр-2008 та додаткові угоди до нього щодо закупівлі та закладки м'яса до держрезерву м'яса іноземного походження. В тому числі закладка м'яса була здійснена і на ПП "Лукулл", що підтверджується відповідними приймальними актами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2008 № 592-р, між ДП "Ресурспостач" та Держкомрезервом України було укладено Договір доручення від 12.04.2008 № 45юр-2008, щодо продажу м'яса з державного резерву.

Також на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2008 № 592-р, Міністерством економіки України, за поданням Асоціації "Укрм'ясо", було затверджено перелік підприємств м'ясопереробної промисловості і роздрібної торгівлі, яким ДП "Ресурспостач" могло реалізувати м'ясо з державного резерву за відповідною ціною. Відповідно до вищезазначеного, ПП "Лукулл" було включено до даного переліку підприємств.

Тобто, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2008 № 592-р, ДП "Ресурспостач" надавалась можливість реалізації м'яса держрезерву за спрощеною процедурою.

На виконання Договору доручення від 12.04.2008 № 45юр-2008, між ДП "Ресурспостач" та ПП "Лукулл" було укладено Договір від 13.05.2008 № 1-2106 (далі - Договір купівлі-продажу) відповідно до якого ДП "Ресурспостач" продав, а ПП "Лукулл" купив матеріальні цінності (м'ясо) державного резерву.

Відповідно до п.3.1 Договору купівлі-продажу, відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості матеріальних цінностей.

Пунктом 4.2 Договору купівлі-продажу передбачено, що протягом 5 робочих днів з дати отримання ДП "Ресурспостач" грошових коштів, ДП "Ресурспостач" передає ПП "Лукулл" розпорядження Держкомрезерву України на відпуск матцінностей держрезерву (м'яса).

Згідно з пунктом 4.4 Договору купівлі-продажу, право власності на м'ясо переходять до ПП "Лукулл" з моменту передачі йому розпорядження Держкомрезерву України на відпуск м'яса.

Відповідно до Додаткової угоди від 29.08.2008 до Договору купівлі-продажу строк дії договору встановлюється з дати його підписання до 31 листопада 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, до моменту припинення дії Договору купівлі-продажу, ПП "Лукулл" частково виконало свої зобов'язання по даному договору, а саме оплатило м'ясо на загальну суму 17085380,49 грн., на яке були видані розпорядження(наряди) Держкомрезерву України на відпуск м’яса.

Отже, Держкомрезервом України були видані розпорядження на відпуск відповідачу м’яса лише на суму 17085380,49 грн., доказів наявності розпоряджень Держкомрезерву України на відпуск іншої частини м’яса в кількості 136,7074 тн, сторонами по справі надано не було.

Таким чином кількість самовільно відчуженого відповідачем м’яса свинини склала 136,7074 тн.

Державний комітет України з державного матеріального резерву є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв»від 24.01.1997 № 51/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву»від 08.06.2006 № 810, основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.

Для виконання цього завдання Держкомрезерв України наділений повноваженнями щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також повноваженнями щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі –Закон) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Як визначено статтею 2 Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Відповідно до п. 4 та п. 5 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.

Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.1998 «Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобрезерву»- мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюється за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Згідно з ст. 12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Отже, відповідальний зберігач матеріальних цінностей державного резерву не є носієм права власності або права повного господарського відання на цінності державного резерву.

Відповідно до пункту 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 №1129, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що у 2008 році відбулась закладка продукції до Держкомрезерву на склад відповідача за актами форми Р-16(копії в матеріалах справи).

У вказаних приймальних актах зазначається найменування і адреса відповідального зберігача, посада керівників та найменування підприємства, а також матеріально-відповідальної особи, які приймають у держрезерв матеріальні цінності із зазначенням їх найменування, виду, сорту, марки і інших показників, дати прийняття, кількості товару, ваги, їх ціни і суми. Крім цього, в актах форми Р-16 зазначаються якісні показники продукції та підстави для прийому.

Судом надано оцінку наявним в матеріалах справи актам форми Р-16, за якою суд визнає надані акти належним доказом передачі м’яса до державного матеріального резерву.

Отже, обов'язок зберігання відповідачем переданих йому матеріальних цінностей державного резерву виник з приписів Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96-ВР «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)»визначено, що перевірки підприємств відповідальних зберігачів проводяться уповноваженими представниками Держкомрезерву України або його територіальними органами та за результатами перевірки складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою. Окрім того, за виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 942 зазначеного Кодексу передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Натомість всупереч вказаним вимогам законодавства ПП «Лукулл»без згоди Держкомрезерву протиправно використало передані йому на зберігання матеріальні цінності державного резерву.

При цьому суд наголошує, що актом перевірки від 28.10.2008 попереджено відповідача про юридичну відповідальність за порушення чинного законодавства та запропоновано терміново повернути самовільно відчужені матеріальні цінності матеріального резерву. Однак, на даний час зобов'язання щодо повернення таких цінностей відповідальним зберігачем - ПП «Лукулл» не виконані.

У зв’язку з наведеним суд вважає правомірною вимогу Заступника Генерального прокурора України про зобов'язання приватного підприємства «Лукулл»повернути до державного резерву м'ясо свинини охолодженої 2 категорії (півтуші) у кількості 136,7074 тонн та задовольняє позов в цій частині.

Щодо вимог Заступника Генерального прокурора України про стягнення з відповідача неустойки суд зазначає, що такі вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у зв’язку з наступним:

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України, а положення ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" зобов'язують підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96-ВР «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію) передбачено, що за виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Підставою для звернення з даною позовною заявою про повернення матеріальних цінностей державного резерву та стягнення штрафних санкцій є Акт перевірки Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 28.10.2008, відповідно до якого встановлено факт самовільного відчуження ПП «Лукулл»м'яса свинини охолодженого 2 категорії у півтушах у кількості 136,7074 тонн, на підприємстві відповідача, який є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву.

Факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань передбачених Цивільним кодексом України (ст.ст. 936, 942, 949), Законом України "Про державний матеріальний резерв", Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню мат. цінностей державного резерву. За неналежне виконання зобов'язань ст. 230 ГК України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Оскільки відповідно до ст. 231 ГК України сплата неустойки регулюється законом, то відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Таким чином, вимоги в частині стягнення штрафних санкцій визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вартість матеріальних цінностей державного резерву станом на день виявлення факту самовільного використання становить 3144270,20 гривень.

Отже 100 % штрафу відповідно становить 3144270,20 гривень.

Пеня за період з 28.10.2008 по 07.06.2010 становить 1115225,26 грн.

Представником відповідача у своєму відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно п. 6 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

У зв’язку з наведеним суд відмовляє у застосуванні позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не подано доказів, що спростовували б твердження представників Генеральної прокуратури України та позивача про самовільне відчуження ним матеріальних цінностей державного матеріального резерву, крім того відповідач не подав доказів в обґрунтування викладеного у відзивах на позовну заяву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Заступником Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати приватне підприємство «Лукулл»(37022, с. Харківці, Пирятинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 22519518) повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої 2 категорії (півтуші) у кількості 136,7074 тонни.

3. Стягнути з приватного підприємства «Лукулл»(37022, с. Харківці, Пирятинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 22519518) на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву (Одержувач коштів: ГУ ДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; Банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код КЕКД-21081100) штраф у розмірі 3144270(три мільйони сто сорок чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 20 коп. та пеню в розмірі 1115225(один мільйон сто п'ятнадцять тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 26 коп.

4. Стягнути з приватного підприємства «Лукулл»(37022, с. Харківці, Пирятинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 22519518) в дохід державного бюджету України 25 585(двадцять п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 20.12.2010