Ухвала суду № 129540478, 14.08.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 229/2660/23

1-кп/212/372/25

У Х В А Л А

14 серпня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050010000422 від 13 лютого 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу перебуває вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , стосовно якого застосований запобіжний захід у виді триманні під вартою.

14серпня 2025року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого строком на 60 днів без визначення застави.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про наявність ризиків, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу і які на теперішній час не зменшилися, а саме ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення. Також, зазначено про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі застави відповідно до ч. 7 ст. 176, ч. 3 ст. 183 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого з підстав, викладених у ньому.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що наведені прокурором ризики не підтверджені жодними доказами, є припущенням прокурора, просив відмовити у задоволенні клопотання, а також розглянути можливість застосування іншого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника, пояснив, що він не має наміру переховуватися від суду, впливати на свідків, місцезнаходження яких йому невідомо, також пояснив, що востаннє отримував грошове утримання в лютому 2023 року, після цього був знятий з забезпечення у зв`язку із затриманням, але має статус військовослужбовця.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 04 липня 2025 року строк тримання під вартою обвинуваченому продовжений до 01 вересня 2025 року включно.

Розгляд справи відкладений на 12 вересня 2025 року.

Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення..

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків; наявність постійногомісця роботиабо навчання; наявність судимостей.

Так, ОСОБА_5 є військовослужбовцем, не судимий, одружений, має зареєстроване місце проживання, неповнолітніх дітей не має.

ОСОБА_5 обвинувачується у заподіянні тілесних ушкоджень начальникові у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, покарання за який передбачено до 10 років позбавлення волі, що вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні.

Відомості, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінуємого йому злочину наведені прокурором у своєму клопотанні із посиланням на відповідні матеріали досудового розслідування.

При цьому суд, виходить з того, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованого правопорушення, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

У клопотанні прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення ним інших кримінальних правопорушень, і саме ці ризики були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор зазначає, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, в умовах воєнного стану. Ці обставини можуть свідчити про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та відбування покарання у разі визнання його винуватим.

При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

В обґрунтування ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні прокурор зазначає, що обвинувачений має мотив та можливість внаслідок звання та посади в ЗСУ а також наявних у нього навичок та знань вплинути на свідків, які разом із ним проходять військову службу в одній військовій частині, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень у кримінальному провадженні, зокрема на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього їх допиту судом.

На теперішній час свідки у кримінальному провадженні не допитані.

Вказане даєпідстави обґрунтованоприпускати вірогідністьнезаконного впливузі сторониобвинуваченого насвідків,які щене допитанісудом,з метоюзміни чивідмови відраніше наданихним показань.

В обґрунтування необхідності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурор посилається на ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, однак суд у своїй ухвалі від 04 липня 2025 року при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою, надав оцінку заявленому ризику і дійшов висновку про його суттєву низькість, у зв`язку з чим констатував про зменшення ризиків. Заявляючи про існування цього ризику, прокурор будь-яких нових доказів або фактів на підтвердження його існування на теперішній час не надав.

Суд, встановивши наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи положення ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно з якою під час дії воєнного стану до військовослужбовців,які обвинувачуютьсяу вчиненнізлочину,зокрема передбаченогост.405КК України,застосовується виключнозапобіжний захід у виді тримання під вартою, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 19 червня 2024 року у справі № 7-р(II)/2024, частина шоста статті 176КПК України визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), не суперечить статтям 3, 8, частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України, оскільки ця норма Кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканістьособи від свавільного втручання, що їх визначено частиною другою статті 29 Конституції України.

При цьому, Конституційним Судом України наголошено про те, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 КПК є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід, а отже за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Абзацом 8 ч. 4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України.

Отже, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 405 КК України є дискреційним повноваженням суду.

У своєму рішенні у справі «Пірузян протиАрменії» ЄСПЛзазначив,щозгідно з пунктом 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про звільнення або взяття під варту особи, зобов`язані розглянути альтернативні заходи для забезпечення її явки під час судового провадження. Так, ця стаття передбачає не лише право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але й те, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання». Суд далі зазначає, що він раніше визнавав порушення пункту 3 статті 5 у низці справ, у яких клопотання про заставу відхилялося автоматично в силу закону.

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Буров проти України»).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного/обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; дані про особу підозрюваного/обвинуваченого; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання тощо.

Враховуючи тяжкість та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , який не судимий, одружений, його майновий стан та вік, тривалість перебування під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на нього певні обов`язки, з передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177,178, 182, 183,194, 199, 331,376 ПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу видітримання підвартою строкомна 60(шістдесят)днів,тобтопо 12 жовтня 2025 року включно, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації у АДРЕСА_1 .

Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 50розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить151 400 гривень,яка можебути внесенав будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитнийрахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 покласти на нього, такі обов`язки:

1)з`являтися за викликом Покровського районного суду міста Кривого Рогу для участі в судових засіданнях, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це суд;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

4)утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзду в Україну (за наявності);

6)не виїжджати за межі України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя ОСОБА_1