Рішення № 12954002, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/7114.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»в особі Київської філії Товариства з обмеженою

відповідальністю «Торговий дім «Максимум»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія

«Мета» Про стягнення 24001, 00 грн.стягнення 17466, 40 грн. Суддя Іванова Л.Б. Представники:

Від позивача: предст. Коцур М.М. за дов. № б/н від 29.09.2010 р.

Від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»24001, 00 грн., з яких: 11294, 26 грн. – сума основного боргу, 10108, 36 грн. –пеня, 325, 27 грн. –індекс інфляції, 2273, 11 грн. –40 % річних за час прострочення.

Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань, які випливають з договору поставки № ДАО-000355 від 12.03.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. порушено провадження у справі № 5/71 та призначено розгляд справи на 30.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. в зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи № 5/71 було відкладено до 14.12.2010 р.

14.12.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 11294, 26 грн. –основний борг, 1050, 29 грн. –пені, 325, 27 грн. –індекс інфляції, 2273, 11 грн. –40 % річних за час користування чужими грошовими коштами, 241, 00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 40, 08 грн. –збитків.

В судове засідання 14.12.2010 р. представник відповідача повторно не з’явився з невідомих суду причин, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва № 5/71 від 08.11.2010 р. та від 30.11.2010 р. не виконав. Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали відповідачу надсилались на за адресу, що зазначена в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців № 327620 (03162, м. Київ, бульвар Ромена Роллана, буд. 4-Б).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, –

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2010 року між Київської філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»(покупець) було укладено договір поставки № ДАО-000355.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, згідно заявок-замовлень покупця передати у власність покупцеві товар, передбачений в п. 1.2. цього договору, а покупець зобов»язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість товару за цим договором визначається сумою всіх заявок покупця, специфікаціями до договору та відповідає загальній сумі всіх накладних.

На виконання умов зазначеного договору, позивач, на підставі видаткових накладних (копії яких знаходяться в матеріалах справи) поставив відповідачу товар на суму 13294, 26 грн.

Розрахунки за товар, що поставляється здійснюється не пізніше 21 днів з моменту поставки товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу постачальника (п.5.1).

Статтею 712 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідач свої зобов’язання за договором поставки № ДАО-000355 виконав частково, сплативши кошти в сумі 2000, 00 грн., що підтверджується наданим позивачем прибутковим касовим ордером № 1045 від 09.07.2010 р.

Оскільки відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11294, 26 грн. - основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач на підставі п. 8.2. просить суд стягнути з відповідача 1050, 29 грн. –пені (з урахуванням уточнень).

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.2. договору, при порушенні строків оплати за поставлений товар, покупець, за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0, 5 % від суми заборгованості, але не менше подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час прострочення до фактичного виконання зобов»язання.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 1050, 29 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2273, 11 грн. – 40 % річних та 325, 27 грн. –індекс інфляції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4. договору сторони визначили, що за користування чужими грошовими коштами, яке може відбуватися в зв’язку з простроченням оплати за товар, покупець зобов’язаний сплатити 40 % річних (0, 1 % в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 2273, 11 грн. – 40 % річних та 325, 27 грн. –індекс інфляції.

Вимоги в частині стягнення 40, 08 грн. –збитків підлягають залишенню без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Тобто, вимога про стягнення збитків є додатковою, тому зміна розміру позовних вимог не може бути пов’язана з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві (лист Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228), тому в цій частині вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»(03162, м. Київ, бульвар Ромена Роллана, 4-Б; код ЄДРПОУ 36265621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»(01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26; код ЄДРПОУ 36147878) 11 294 (одинадцять тисяч двісті дев’яносто чотири) грн. 26 коп. –основного боргу, 1050 (одна тисяча п’ятдесят) грн. 29 коп. –пені, 325 (триста двадцять п’ять) грн. 27 коп. –встановлений індекс інфляції, 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 11 коп. –40 % річних, 241 (двісті сорок одна) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Вимоги в частині стягнення збитків залишити без розгляду.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.Б.Іванова