Рішення № 12953714, 09.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.2010                                                             Справа № 7/103-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно –промислова група „Майстер”, м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю „Факторія - М”, м. Ужгород

про стягнення 170654,29 грн.,

Суддя С.Б. Швед

секретар судового засідання –Анісімова І.Ю.;

від позивача –Гембік М.В., представник по довіреності від 15.09.10;

від відповідача –Митровцій В.І., представник по довіреності від 16.03.10;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно –промислова група „Майстер” звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Факторія - М” про стягнення суми 170654,29 грн. заборгованості за поставлений товар (в т.ч. 125995,20 грн. –основний борг, 26618,03 грн. –пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 14313,75 грн. –інфляційні нарахування, 4163,31 грн. –річні (3%)).

Представник позивача позов підтримав.

У процесі судового розгляду справи представник відповідача повідомив суд про сплату частини суми основного боргу у розмірі 4995,20 грн., у підтвердження чого надав копії платіжних доручень(а.с.80,81,92).

Судовий розгляд справи за клопотанням представника відповідача відкладався (ухвала від 23.11.10) для надання можливості вирішити спір у позасудовому порядку шляхом укладення сторонами мирової угоди. Однак у письмовому поясненні по справі та у судовому засіданні 09.12.10 представник позивача повідомив суд про відсутність згоди ТОВ „Інвестиційно –промислова група „Майстер” на укладення мирової угоди.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

16.02.09 між товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно –промислова група „Майстер” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Факторія - М” (Покупець) був укладений договір поставки товару №179 (далі - Договір).

На підставі додатків до Договору від 16.02.09 №№1, 2 та видаткових накладних на товар від 20.08.09 №2424 на суму 73598,40грн. та від 11.09.09 №2722 на суму 82396,80 грн. між сторонами були здійснені господарські операції з поставки будівельних матеріалів на виконання умов Договору (п.п. 1, 2).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у сумі 34995,20 грн. (в т.ч. у процесі судового розгляду справи на суму 4995,20 грн), підтвердженням чого є наявні у матеріалах справи банківські виписки (а.с. 94-95) та засвідчена копія платіжного доручення від 01.12.10 №217 (а.с. 89)), заборгувавши позивачу суму 121 000,00 грн.

Фактичне здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджується також даними витребуваної судом (ухвала від 01.11.10) податкової звітності „Інвестиційно –промислова група „Майстер” за спірний період (а.с. 47-74 ), яка свідчить про відображення обсягів поставок товару по податковому обліку позивача з визначенням податкових зобов’язань по ПДВ по цих партіях поставок.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга ст. 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по оплаті вартості поставленого товару та підтвердження наявної заборгованості належними та допустимими доказами, позов підлягає задоволенню в частині присудження до стягнення з відповідача суми 121 000,00 грн. основного боргу, 14 313,75 грн. інфляційних нарахувань, 4163,31 грн. річних (розрахунок, а.с.4).

Що стосується нарахованої позивачем на підставі п. 3.1. Договору та ст.ст. 549 –551 Цивільного кодексу України пені за порушення строків розрахунків за поставлений товар у сумі 26618,03 грн., то позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково зі зменшенням розміру пені до стягнення до суми 10522,94 грн., оскільки заявлений позивачем до стягнення її первісний розмір не співрозмірний матеріальним втратам від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсаційній платі за користування боржником чужими грошовими коштами, позовні вимоги щодо стягнення яких задоволені у повному обсязі (частина третя ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача суми 150 000,00 грн. (в т.ч. 121000,00 грн. –основний борг; 14 313,75 грн. –інфляційні нарахування; 4 163,31 грн. –річні (3%)); 10522,94 грн. –пеня за прострочення платежу).

Судові витрати по справі у сумі 1943,00 грн. (в т.ч. 1707,00 грн. –по держмиту, 236,00 грн. –по витратах на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу) підлягають віднесенню на відповідача (частина друга статті 49 ГПК України).          

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статями 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Факторія - М” (м. Ужгород, вул. Верховинська, 7, код 33485167) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно –промислова група „Майстер” (м. Одеса, 19 кілометр Старокиївської дороги, буд. 4, код 33658179 ) суму 150 000,00 грн. (сто п’ятдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за товар (в т.ч. 121000,00 грн. –основний борг; 14313,75 грн. –інфляційні нарахування; 4163,31 грн. –річні; 10522,94 грн. - пеня за прострочення платежу), а також суму 1943,00 грн.( одна тисяча дев’ятсот сорок три гривні 00 коп.) у відшкодування судових витрат (в т.ч. 1707,00 грн. –по держмиту; 236,00 грн. –по інформаційно –технічному забезпеченню судового процесу).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов’язковим до виконання на території України.

Порядок апеляційного оскарження судового рішення регламентовано статтями 91- 95 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Б. Швед