Постанова № 12953537, 08.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 р. № 9/110/09 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. головуючий,

Барицької Т.Л.,

Жукової Л.В., розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_4

на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 15.10.2009р.

та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р.

у справі №9/110/09

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Миколаїв Дистрибюційна Компанія"

доПриватного підприємця ОСОБА_4

простягнення 60 886,27 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не зявилися;

відповідача: ОСОБА_5 (дов. від 07.12.2010р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.10.2009р. (суддя Філінюк І.Г.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі з підстав їх обґрунтованості та підтвердження належними доказами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р, апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 задоволено частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 15.10.2009р. у справі № 9/110/09 скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов ТОВ “Імпульс-Миколаїв Дистрибюційна Компанія” задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4, (54028, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Імпульс-Миколаїв Дистриб`юційна Компанія”(54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 7-а, р/р 260040009 в МОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 326182, код ЕДРПОУ 33513988) 28650 грн. 34коп. боргу, 286 грн. 50 коп. державного мита, 148 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Видати наказ.”.

Відповідач з рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.10.2009р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. не погоджується та просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 1337 від 15.05.2009р., № 1392 від 20.05.09р., №1405 від 22.05.09р., № 1740 від 16.06.09р., № 1350 від 17.06.09р. позивач сплатив відповідачу 60 886,27грн. з зазначенням підстав платежу у відповідний графі платіжного доручення: “поповнення карткового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_4 Сплата за маркетингові послуги”.

Згідно додатку від 05.05.2009р. до договору № 74 від 05.05.2009р., підписаного зі сторони позивача ОСОБА_6 й скріпленого печаткою ТОВ “Імпульс-Миколаїв Дистрибюційна Компанія” та ПП ОСОБА_4 та акту наданих послуг від 19.05.2009р., підписаного зі сторони позивача ОСОБА_7 й скріпленого печаткою ТОВ “Імпульс-Миколаїв Дистрибюційна Компанія” та ПП ОСОБА_4, сторони узгодили обсяг наданих послуг відповідачем на суму 32235,93грн. на виконання договору №74 від 05.05.2009р.

Частиною 2 ст. 205 ЦК України, передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В п.20 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008р. № 01-8/211 зазначено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам ст.207 ЦК України; відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони...; якщо правочин не відповідає вимогам ст.207 ЦК України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі; разом з тим за загальним правилом ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків; в разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для зясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією ч.2 ст.205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків.

Відповідачем у повному обсязі доведено існування поведінки контрагентів, яка засвідчує волю останніх до настання правових наслідків, повязаних із укладанням договорів надання послуг. За таких обставин, відсутність письмової угоди в даному випадку не може спричинити визнання його неукладеним, а отже, між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обовязки.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення першої інстанції та відмовив в частині стягнення 32 235,93 грн.

На підставі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на який воно набуте, згодом відпала.

В ст. 32 ГПК України вказано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Всупереч вказаним статтям, скаржник не надав господарським судам доказів, які обґрунтовують його вимоги.

Інші твердження скаржника досліджувались господарським судом апеляційної інстанції і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. у справі №9/110/09 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. у справі №9/110/09 залишити без змін.

Головуючий: Мирошниченко С.В.

Судді: Барицька Т.Л.

Жукова Л.В.