Рішення № 129531850, 14.08.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2025 року м. Рівне№640/8091/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ТОВ "Укрметиз"

доГоловного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметиз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2019:

№ 04362615140105 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 56163,00 грн, у тому числі: 44930,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 11233,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 04342615140105 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 73603,75 грн, у тому числі: 58883,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 14720,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою суду від 27.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметиз" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду від 12.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.

Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №640/8091/19 визначено суддю Греська О.Р.

Ухвалою суду від 25.03.2025 адміністративну справу №640/8091/19 прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою допущено заміну відповідача з Головного управління ДФС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення ним податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з контрагентами у періоді, який перевірявся не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з контрагентами, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, оскільки господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальний рух грошових коштів та реальні зміни майнового стану платника податків. Підкреслив, що первинні документи контрагентів позивача, а також виписані позивачем на цих контрагентів, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту є дефектними, та такими, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, або ж такі документи взагалі відсутні.

Суд з`ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Посадовими особами Головного управління ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрметиз» (код 32209385) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП «Аеропостач» (код 40178850) за червень 2016, ТОВ «Калабрія Плюс» (код 39929641) за жовтень 2016, ТОВ «Центр-Буд-Пром» (код 39014712) за листопад 2016, ТОВ «Дервік Капітал» (код 40221056) за серпень 2016, ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» (код 41147764) за травень 2017, ТОВ «Фелоріс Плюс» (код 41324730) за жовтень 2017 року, показників декларації з податку на додану вартість та за 2016, 2017 роки показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено акт перевірки від 18.03.2019 №154/26-15-14-01-05/32209385 (далі Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено наступні порушення ТОВ «Укрметиз», а саме:

-п.44.1, 44.2, ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 44930грн, а саме: за 2016 рік 38782грн., за 2017 рік 6148грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 159100грн., а саме: за 2016 рік 52000грн., за 2017 рік 107100грн.;

-п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 58883грн., в тому числі по періодах за: червень 2016 року 10093грн., серпень 2016 року 12889грн., жовтень 2016 року 4833грн., листопад 2016 року 14048грн., травень 2017 року 14443грн., жовтень 2017 року 2577грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 9235грн, у тому числі: за жовтень 2016 року в сумі 2712грн., та жовтень 2017 року в сумі 6523грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2019:

№04342615140105, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 73603,75грн., з яких 58883грн. - за податковим зобов`язанням, 14720,75грн. - за штрафним (фінансовими) санкціями;

№04362615140105, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 56163грн., з яких 44930грн. - за податковим зобов`язанням, 11233грн. - за штрафним (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року №К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Укрметиз» мало взаємовідносини з ПП «Аеропостач», ТОВ «Калабрія Плюс», ТОВ «Центр-Буд-Пром», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Фелоріс Плюс».

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Укрметиз» та ПП «Аеропостач».

З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано акти надання послуг та видаткові накладні, картку оборотно-сальдової відомості по рах.631. В ході перевірки не встановлено, яким чином товари були доставлені на адресу ТОВ «Укрметиз» від ПП «Аеропостач». Будь-яких первинних бухгалтерських документів щодо постачання товарів, а саме: договорів постачання, товарно-транспортних накладних тощо, до перевірки не надано. А також не надано будь-яких документів, щодо приймання товарів, а саме: довіреностей на отримання ТМЦ, із зазначенням ПІБ довіреної особи, її посади, тощо. Крім того, відповідно до ІС «Податковий блок» ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва за №5912/8/26-59-21-05 від 01.07.2016 з ознакою фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Укрметиз» та ТОВ «Калабрія Плюс».

З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), картку оборотно-сальдової відомості по рах.631.

Як зазначає відповідач в акті, згідно даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м.Києві внесено облікову картку фіктивного підприємництва №86/8/26-58-21-04 від 03.02.2017 з ознакою фіктивності: «5.2 Порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України».

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Укрметиз» та ТОВ «Центр-Буд-Пром».

Між ТОВ «Центр-Буд-Пром» - «Постачальник» та ТОВ «Укрметиз» - «Покупець» укладено договір поставки №011116/7 від 01.11.2016, за умовами якого Постачальник зобов`язаний передати партіями у власність Покупця продукцію (металовироби та інструмент), а Покупець прийняти, сплатити продукцію в кількості та асортименті згідно накладних (рахунків-фактур) на умовах даного договору». До перевірки надано акти здачі прийняття робіт (надання послуг) та видаткові накладні, картку оборотно-сальдової відомості по рах.631, рахунки на оплату. Однак, до перевірки не надано договору на перевезення товару, товарно-транспортних накладних тощо, будь-яких підтверджуючих лркументів, щодо приймання товарів, а саме: довіреностей на отримання ТМЦ, із зазначенням ПІБ довіреної особи, її посади, тощо. Відповідно до ІС «Податковий блок» Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва за №158/16-03-21 від 16.01.2017 з ознакою фіктивності: 4.4 зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Укрметиз» та ТОВ «Дервік Капітал».

До перевірки надано видаткові накладні та акти виконаних робіт, рахунки на оплату, картку оборотно-сальдової відомості по рах.631. В ході проведення перевірки не встановлено, яким чином товари були доставлені на адресу ТОВ «Укрметиз» від ТОВ «Дервік Капітал». Будь-яких первинних бухгалтерських документів, щодо постачання товарів, а саме: договорів постачання, товарно-транспортних накладних тощо, до перевірки не надано. А також не надано будь-яких документів, щодо приймання товарів, а саме: довіреностей на отримання ТМЦ, із зазначенням ПІБ довіреної особи, її посади тощо. Згідно даних ІС «Податковий блок», встановлено, що ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м.Києві внесено облікову картку фіктивного підприємництва №88/8/26-58-21-04 від 03.02.2017 з ознакою фіктивності: «4.3 зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження».

По взаємовідносинах з ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» будь-яких документів до перевірки не надано. Згідно даних ІС «Податковий блок», встановлено, що Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області внесено облікову картку фіктивного підприємництва №292/8/05-19-21-03 від 16.01.2018 з ознакою фіктивності: «4.4 зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників».

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт щодо ненадання первинних документів позивачем.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» позивачем до матеріалів справи надано рахунки-фактури від 17.05.2017, від 18.05.2017, від 19.05.2017, від 22.05.2017, від 24.05.2017, видаткові накладні від 17.05.2017, від 18.05.2017, від 19.05.2017, від 22.05.2017, від 24.05.2017.

По взаємовідносинах з «Фелоріс Плюс» до перевірки надано акти надання послуг та видаткові накладні, рахунки-фактури, картку оборотно-сальдової відомості по рах.631. В ході проведення перевірки не встановлено, яким чином товари були доставлені на адресу ТОВ «Укрметиз» від ТОВ «Фелоріс Плюс». Будь-яких первинних бухгалтерських документів, щодо постачання товарів, а саме: договорів постачання, товарно-транспортних накладних тощо, до перевірки не надано. А також не надано будь-яких документів, щодо приймання товарів, а саме: довіреностей на отримання ТМЦ, із зазначенням ПІБ довіреної особи, її посади тощо. Згідно даних ІС «Податковий блок», встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві внесено облікову картку фіктивного підприємництва №1422/8/26-56-21-0307 від 22.11.2017 з ознакою фіктивності: «4.4 зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників».

Вищезазначене свідчить про неможливість здійснення господарської операції у зв`язку з відсутністю матеріально-технічної можливості надання послуг, кваліфікаційного персоналу та формування ним відповідного активу та доказує фіктивність послуги та нереальність здійснення операції.

З огляду на що суд зазначає, що посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних, договорів постачання не свідчить про безтоварність операцій, оскільки, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання товарів, які не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Більше того, інформація з ІР ДФС України "Податковий блок" не є належним доказом, а сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №816/809/17).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) справа 816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Крім того, як вказав Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17 (адміністративне провадження №К/9901/221/17), матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Слід зазначити, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання Акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у відповідних кримінальних справах.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності зазначених вище контрагентів, яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачається з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду.

Однак, таких вироків суду стосовно (їх засновників, посадових осіб), які би набрали законної сили і встановлювали відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надано.

Судом встановлено, що в Акті перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві зазначено, що під час перевірки були використані:

-пояснення керівника ПП «Аеропостач» ОСОБА_1 ;

-протокол допиту керівника ТОВ «Калабрія Плюс» ОСОБА_2 ;

-протокол допиту керівника ТОВ «Центр-Буд-Пром» ОСОБА_3 ;

-протокол допиту керівника ТОВ «Дервік Капітал» ОСОБА_4 ;

-протокол допиту керівника ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» ОСОБА_5 ;

-протокол допиту керівника ТОВ «Фелоріс Плюс» ОСОБА_6 .

У зв`язку з чим, ГУ ДФС у м. Києві робить висновки про неможливість вчинення господарських операцій позивачем з вказаними контрагентами у перевіряємому періоді.

Стосовно вказаних протоколів допитів свідків, суд зазначає, що протокол допиту свідка співробітником податкової міліції міг бути складений виключно в межах розслідування кримінальної або оперативно-розшукової справи. Але ж оцінюватися встановлені факти щодо наявності або відсутності певних обставин можуть тільки компетентним судом під час розгляду кримінальної справи, а не в межах адміністративної справи окружним адміністративним судом.

Суд вважає, що належним доказом, у даному випадку, повинен бути не протокол допиту, а вирок суду щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України. Між тим, суд повторно зазначає, що такого вироку суду відповідачем не надано.

Про обов`язкову наявність вироку відносно контрагента позивача, що набрав законної сили, як підстави для визнання господарської операції безтоварною, йдеться, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №2а-15124/11/2670.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не було надано суду жодних доказів проведення зустрічної звірки вказаних вище контрагентів позивача або інших доказів, які б свідчили про відсутність у таких можливості здійснювати господарську діяльність.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 по справі № 813/7081/14, від 03.10.2019 по справі № 813/4079/15, від 10.09.2019 по справі №814/2412/17.

Одночасно, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій по вказаних контрагентах (копії рахунків-фактур, видаткових накладних).

Судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або ж про обізнаність позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Не надано таких доказів суду і відповідачем.

Крім того, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним, але такі документи відповідачем до суду не надані.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій суб`єкта у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу представлені позивачем первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій з ПП «Аеропостач» ТОВ «Калабрія Плюс», ТОВ «Центр-Буд-Пром», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Фелоріс Плюс» меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметиз» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у м.Києві від 10.04.2019 № 04362615140105 та № 04342615140105.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметиз» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у сумі 1946,50грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ТОВ "Укрметиз" (Липська 16, а,Київ 21,01021. ЄДРПОУ/РНОКПП 32209385)

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116. ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011)

Повний текст рішення складений 14.08.2025.

Суддя Олег ГРЕСЬКО