Рішення № 129530948, 13.08.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року

справа №380/7551/25

провадження № П/380/8717/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулись до суду із позовом до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ: 00034022), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги га компенсаційних сум від 11.10.2024 №22/в про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, як членам сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби під час дії правового режиму воєнного стану;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі та в порядку, передбаченому ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця, її чоловіка ОСОБА_5 , внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби під час дії правового режиму воєнного стану;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 , в інтересах якої діє, як законний представник ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі та в порядку, передбаченому ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця, її батька ОСОБА_5 , внаслідок травми, пов`язаної із виконання обов`язків військової служби під час дії правового режиму воєнного стану;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 , в інтересах якої діє, як законний представник ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі та в порядку, передбаченому ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця, її батька ОСОБА_5 , внаслідок травми, пов`язаної із виконання обов`язків військової служби під час дії правового режиму воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що є членами сім`ї військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, перебуваючи в районі ведення бойових дій. Позивачі звернулись до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум як членам сім`ї загиблого військовослужбовця. Проте рішенням Міністерства оборони України від 11.10.2024 №22/в позивачам відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху, шо призвело до травмування та загибелі пасажирів автомобіля, тобто внаслідок вчинення водієм автомобіля адміністративного та кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивачі звернулись до суду із цим позовом.

Ухвалою від 21.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 21.05.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Як встановлено актом службового розслідування, солдат ОСОБА_6 та солдат ОСОБА_4 без дозволу командира залишили підрозділ 02.02.2023 після 22:00 03.02.2023 приблизно о 01:00 годині солдат ОСОБА_4 , керуючи автомобілем NISSAN X-Trail реєстраційним номер НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по проїжджій частині проспекту Перемоги зі сторони вулиці Незалежності в напрямку проспекту Шевченко в місті Добропілля Донецької області, та, проїжджаючи ділянку дороги, де мається заокруглення вліво по ходу руху, поблизу будинку 13, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини вправо, де допустив наїзд на дерево. В результаті ДТП солдат ОСОБА_4 і солдат ОСОБА_6 загинули на місці. Службовим розслідування встановлено, що військовослужбовці перебували в стані алкогольного сп`яніння. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 08.05.2023 № 130 солдата ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення із 04.02.2023. Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Згідно зі частиною 2 статті 3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження. Відтак помилковим є твердження позивача про невстановлення причинного зв`язку між смертю ОСОБА_4 та вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння. З огляду на зазначене, обставини загибелі ОСОБА_4 не відносяться до визначених Законом випадків можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Тому, відмовляючи у призначенні допомоги, Комісія Міністерства оборони України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доньками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6

ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді водія-електрика радіорелейної станції радіорелейного взводу зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_3 з 28.02.2022.

Згідно з довідкою від 19.05.2023 №5606 ОСОБА_4 в період з 08.04.2022 по 01.07.2022, з 13.07.2022 по 02.02.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи: в Бапгганському та Миколаївському районі Миколаївської області, Херсонському районі Херсонської облаеті, Краматорському та Бахмутському районі Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2023 №122 встановлено, що 04 лютого 2023 року командиру військової частини НОМЕР_3 згідно рапорту старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу капітана ОСОБА_7 від 03 лютого 2023 року, зареєстрований 04 лютого 2023 року за вхідним №2704 повідомлено, що 03 лютого 2023 року о 01:00 годин в місті Добропілля Покровського району, Донецької області, сталась дорожньо-транспортна пригода за участі військовослужбовців частини в результаті якої загинули водій-електрик радіорелейної станції радіорелейного взводу зв`язку центру зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку солдат ОСОБА_4 та електрик-моторист радіовзводу зв`язку центру зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку солдат ОСОБА_6 , які самовільно залишили місце розташування підрозділу, а також отримала травми цивільна особа, що перебувала в автомобілі. Для уточнення причин, умов та обставин, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди та загибелі військовослужбовців, встановлення ролі та місця командира підрозділу, а також встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною дорожньо-транспортної пригоди та загибелі військовослужбовців, призначено службове розслідування.

Згідно з актом службового розслідування встановлено, що в проміжок часу між 22:00 годиною 02.02.2023 та 01:00 годиною 03.02.2023 солдат ОСОБА_6 та солдат ОСОБА_4 без дозволу командира залишили підрозділ на необлікованому у військовій частині НОМЕР_3 транспортному засобі NISSAN X-Trail реєстраційний номер НОМЕР_2 . 03.02.2023 приблизно о 01:00 годині солдат ОСОБА_4 , керуючи автомобілем NISSAN X-Trail реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по проїжджій частині проспекту Перемоги зі сторони вулиці Незалежності в напрямку проспекту Шевченка в місті Добропілля Донецької області, та, проїжджаючи ділянку дороги, де мається заокруглення вліво по ходу руху, поблизу будинку 13, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини вправо, де допустив наїзд на дерево. У результаті дорожньо-транспортної пригоди солдат ОСОБА_4 та його пасажир солдат ОСОБА_6 загинули на місці події. У Покровському відділенні КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» встановили, що при судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі від трупа ОСОБА_8 знайдений спирт етиловий у наступній кількості: у крові -1,82 проміле, у сечі - 2,44 проміле, що свідчить про вживання ним спиртних напоїв незадовго до отримання автотранспортної поєднаної травми та настання його смерті і відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеня, стосовно до живих осіб. Незадовго до настання смерті ОСОБА_4 наркотичні засоби не вживав, що підтверджується відсутністю відповідних речовин у внутрішніх органах. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 03 лютого 2023 року №64, виданого КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Добропілля Донецької області. Причиною смерті вказано: водій, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з деревом; автотранспортна травма із залученням декількох ділянок тіла; розриви внутрішніх органів; гостра масивна крововтрата. З наведеного встановлено, що водій-електрик радіорелейної станції радіорелейного взводу зв`язку центру зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 загинув внаслідок автотранспортної травми із залученням декількох ділянок тіла, розривів внутрішніх органів, гострої масивної крововтрати, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди 03 лютого 2023 року. Встановити, що солдат ОСОБА_4 загинув під час виконання обов`язків військової служби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №64 від 03.02.2023 причиною смерті ОСОБА_4 стала автотранспортна травма із залученням декількох ділянок тіла; розриви внутрішніх органів; гостра масивна крововтрата.

За фактом настання дорожньо-транспортної пригоди Головним управлінням Національної поліції у Львівській області було порушено кримінальне провадження за частиною третьою статті 286-1 Кримінального кодексу України.

Згідно з постановою старшого прокурора групи прокурорів прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури від 31.03.2023, 03.02.2023, приблизно о 01.00 год., водій військовослужбовець військової частини НОМЕР_8 (водій електрик) солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , керуючи автомобілем марки «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись проспектом Перемоги міста Добропілля, проїжджаючи ділянку автодороги біля будинку № 13 проспекту Перемоги, в порушення вимог п.п. 2.9. «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, не маючи перешкод технічного характеру, маючи реальну та об`єктивну можливість здійснювати рух своєю смугою руху з безпечною швидкістю, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу марки «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_2 , щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням, втратив курсову стійкість транспортного засобу, що призвело до зміни його напрямку руху, некерованості та виїзду за межі проїжджої частини на праве узбіччя, де відбулось зіткнення автомобіля з придорожнім деревом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на місці події загинув пасажир автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 (електрик моторист) солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та травмовано пасажира автомобіля «Nissan Х-Тгаil», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 2.9 «а»; 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно- небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_6 та травмування ОСОБА_9 . Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. З ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило смерть потерпілого.

Вчинення солдатом ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 286-1 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило смерть одного потерпілого та спричинення другому потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами та іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема,

висновком судово-медичної експертизи № 61 від 24.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_4 спричинені наступні тілесні ушкодження, які складають в комплексі автотранспортну поєднану травму тіла, утворилися одночасно незадовго до настання смерті гр-на ОСОБА_4 за комбінованим механізмом удару-струсу, динамічного тиснення, тертя та ковзання під кутом від дії тупих твердих предметів, або при зіткненні о подібні, якими могли бути виступаючі частини салону транспортного засобу при дорожньо- транспортній події, можливо в строк 03.02.2023 і за обставин, зазначених у настановній частині постанови, і в своїй сукупності мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення, та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті; при судово- токсикологічному дослідженні крові і сечі від трупа гр-на ОСОБА_4 знайдений спирт етиловий у наступній кількості: крові - 1,82%, у сечі 2,44%, що свідчить про вживання ним спиртних напоїв незадовго до отримання автотранспортної поєднаної травми та настання смерті його і відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеня, стосовно до живих осіб;

висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 10.02.2023 № СЕ-19/105-23/450-ІТ, відповідно до якого встановлено, що в умовах даної події, слідам гальмування довжиною 79.0 м відповідала швидкість руху автомобіля, рівна не менш 63 км/год. Слід зазначити, що фактична швидкість руху автомобіля Nissan X-Trail р/н НОМЕР_2 перевищувала розрахункову, оскільки формула (1.1) не враховує витрат кінетичної енергії, що погасила швидкість при наїзді автомобіля на перешкоду (дерево), а так само гальмівний слід міг не повною мірою відбитися на дорожньому покритті;

висновком судової автотехнічної експертизи від 20.03.2023 № СЕ-19/105-23/545-ІТ, відповідно до якого встановлено, що з технічної точки зору, у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля марки Nissan X- Тгаіі р/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був керувати автомобілем в населеному пункті зі швидкістю не більш ніж 50 км/год, та при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху автомобіля, ураховувати дорожню обстановку, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.4; п. 12.9(6) та п.12.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, водій автомобілю марки Nissan X-Trail р/н НОМЕР_2 - ОСОБА_4 , у даній дорожній обстановці, виконуючи вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти наступу даної ДТП та уникнути тяжких шкідливих наслідків, заподіяних в результаті події, що розглядається. З технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією, що настала, перебувають дії водія автомобілю марки Nissan X-Trail р/н НОМЕР_2 - ОСОБА_4 , якій у дорожніх умовах, що склалися, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням транспортного засобу, що у свою чергу, привело до виникнення аварійної ситуації і її переростання в ДТП виїзду автомобіля за межі проїзної частини праворуч, де й відбувся його наїзд на дерево, тобто дії водія ОСОБА_4 , як невідповідні вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала.

На підставі пункту 5 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження № 12023050000000079 від 03.02.2023 закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , тобто особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю.

Згідно з Витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 58 від « 17» січня 2024 року, травма (03.02.2023) солдата ОСОБА_4 , 1990 року народження: Автотранспортна травма із залученням декількох ділянок тіла. Розриви внутрішніх органів. Гостра масивна крововтрата. Водій, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з деревом» (спирт етиловий у крові 1,82 проміле, у сечі 2,44% проміле). Травма, одержана в результаті нещасного випадку (ДТП, порушення вимог п.п. 2.9. «а», 12.1 Правил дорожнього руху України), яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 08.05.2025 №130 солдата ОСОБА_4 , водія-електрика радіорелейної станції радіорелейного взводу зв`язку центру зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок гострої масивної крововтрати, розриву внутрішніх органів, автотранспортної травми із залученням декількох ділянок тіла, внаслідок нещасного випадку поза виробництвом, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення із 04 лютого 2023 року. Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби

Позивачами було подано до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця від 07.02.2024.

Вказані заяви було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року №22/в за пунктом 19 відмовлено в призначенні ОСОБА_1 та двом дочкам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_4 . Вказане рішення обґрунтовано наступним: смерть ОСОБА_4 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31.03.2023 № 12023050000000079 Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, водієм автомобіля ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286-1 ч. 3., а також порушено вимоги п.п. 2.3 б, 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10 2001 № 1306. Згідно з висновком експерта Донецького обласного бюро судово медичної експертизи від 24.02.2023 № 61 під час проведення судово токсикологічного дослідження крові та сечі ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,82% в крові та 2,44% відповідно в сечі. Отже, аварія сталася в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до травмування та загибелі пасажирів автомобіля, тобто внаслідок вчинення водієм автомобіля адміністративного та кримінального правопорушення. Статтею 286-1 ч.3 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого. Статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху. Стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним, позивачі звернулись до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності з вимогами пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, вказаний вище Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з частиною першою статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

За абзацом першим пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону

Частиною першою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Відповідно до частин 6, 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначене ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

Тобто, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 10 Порядку № 975 встановлено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання. У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів визначають Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджений наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 45 (далі Порядок №45).

За пунктами 1.2-1.5 Порядку №45, ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини). Сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Пунктами 4.1-4.5 розділу IV Порядку №45 передбачено, що члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням. Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки). Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦКСП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції № 280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції. В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_10 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення,- готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.

Аналізуючи вищезазначене, суд вказує, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї загиблого військовослужбовця (перерахованим у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ) або утриманцям у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; якщо смерть настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

За змістом спірних правовідносин відповідачем було відмовлено позивачу та її донькам у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як членам сім`ї загиблого ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що загибель вказаного військовослужбовця настала у зв`язку із вчиненням ним адміністративного та кримінального правопорушення, а також у зв`язку із перебуванням його у стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що згідно з пунктами «а» і «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Аналогічна норма міститься і у Порядку №975, абзацами 2 і 3 пункту 29 якого передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, проте сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17), від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18), від 29.06.2022 (справа №640/6477/19), від 14.09.2022 (справа №640/17148/20) та від 10.05.2023 (справа №640/5320/19).

Також Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі № 160/2379/21 зазначив, що для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за пунктом «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ смерть військовослужбовця повинна бути наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення.

З аналізу наявних матеріалів справи судом вже встановлено, що причиною загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 була автотранспортна травма із залученням декількох ділянок тіла; розриви внутрішніх органів; гостра масивна крововтрата. Фактичні обставини загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 були зазначені у постанові кримінального провадження від 31 березня 2023 року, яка є чинною та не оскаржувалась у судовому порядку.

Зокрема, вказаною постановою встановлено, що допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 2.9, 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_6 та травмування ОСОБА_9 . Факт вчинення позивачем протиправних дій, які стали наслідком його загибелі та іншого військовослужбовця, підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи від 20.03.2023 № СЕ-19/105-23/545-ІТ, з якого вбачається, що дії водія ОСОБА_4 , як невідповідні вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала, вказана дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок порушення водієм правил дорожнього руху України. Крім того, згідно із висновком судово- токсикологічного дослідження крові і сечі загиблого військовослужбовця, знайдений спирт етиловий у наступній кількості: крові - 1,82%, у сечі 2,44% що свідчить про вживання ним спиртних напоїв незадовго до отримання автотранспортної поєднаної травми та настання смерті його і відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеня, стосовно до живих осіб.

Суд вважає, що вказані докази свідчать про вчинення ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди в тій мірі, яка надає можливість зробити висновок про обґрунтованість відмови у виплаті спірної допомоги за пунктами «а» і «б» частини 1 ст. 16-4 Закону № 2011-XII, іншими зібраними у справі доказами їх не спростовано.

При цьому суд відхиляє доводи представника позивача про те, що загиблого військовослужбовця не було притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинене ним діяння, оскільки визначальним фактором за змістом спірних правовідносин є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

При цьому, норми ст. 16-4 Закону № 2011-XII не вимагають для відмови у виплаті спірної допомоги наявність обвинувального вироку суду або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності загиблого військовослужбовця, як обов`язкову складову у відмові виплатити таку допомогу. Наведені вище висновки стосовно необхідності закриття адміністративного провадження щодо померлої особи в зв`язку зі смертю роблять неможливим прийняття постанови про визнання померлої особи винною у скоєнні адміністративного правопорушення. Аналогічні норми містить і пункт 5 частини 1 ст. 284 КПК України, за яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого, тобто з нереабілітуючої підстави.

Таким чином, вищенаведені доводи представника позивача не спростовують наведені вище висновки про причинно-наслідковий зв`язок дій загиблого військовослужбовця з настанням його смерті, за наявності порушення правил дорожнього руху, що є як мінімум адміністративним правопорушенням, та перебування військовослужбовця в стані алкогольного сп`яніння, що є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

При цьому суд також зазначає, що обставини смерті військовослужбовця ОСОБА_4 були встановлені актом службового розслідування військової частини НОМЕР_3 , який є чинним та в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувався.

Посилання представника позивача на те, що травма, отримана військовослужбовцем ОСОБА_4 , яка стала причиною його смерті, була пов`язана із проходженням військової служби, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не є спірними у межах справи, що розглядається та не спростовують викладених вище висновків суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.