Ухвала суду № 129529532, 14.08.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

14 серпня 2025 р. Справа № 120/15104/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні звіт відповідача-суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу грошового забезпечення та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки;

- зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат та надати компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 31.08.2015 по 31.08.2018;

- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір грошового забезпечення позивача за останні 24 місяці служби в органах поліції з урахуванням стажу роботи в податковій міліції;

- зобов`язання відповідача подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір грошового забезпечення позивача за останні 24 місяці служби в органах поліції з урахуванням стажу роботи в податковій міліції.

Рішенням суду від 10.01.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, вказаний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з врахуванням стажу служби в податковій міліції з 17.02.1997 по 28.01.2005. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.08.2018 з врахуванням стажу служби в податковій міліції з 17.02.1997 по 28.01.2005.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови у поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення за останні 24 місяці служби в органах поліції на ім`я ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в податковій міліції. Зобов`язано Головного управління Національної поліції в Київській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір грошового забезпечення за останні 24 місяці служби в органах поліції на ім`я ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в податковій міліції.

20.05.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, подана в порядку, визначеному статтею 382 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача подати письмовий звіт про виконання вищезазначеного судового рішення.

Заява обґрунтовується тим, що на сьогодні рішення суду у справі № 120/15104/23 відповідачем виконане не повністю, зокрема залишається невиконаним в частині перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 30.09.2016 по 30.08.2018, а також щодо подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення за останні 24 місяці служби в органах поліції на ім`я ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в податковій поліції.

Ухвалою від 09.06.2025 вказану заяву задоволено, а Головне управління Національної поліції в Київській області зобов`язано у місячний строк подати до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 120/15104/23.

08.07.2025 від відповідача надійшов звіт про виконання вказаного судового рішення, в якому зазначається, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2024 в адміністративній справі № 120/15104/23 Головне управління було зобов`язане здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.08.2018 з врахуванням стажу служби в податковій міліції з 17.02.1997 по 28.01.2005, а також подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір грошового забезпечення за останні 24 місяці служби в органах поліції на ім`я ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в податковій міліції.

Щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 31.08.2018, то відповідач вказує на те, що інформуємо, що відповідно до наказу Головного управління від 29.09.2016 № 584 о/с ОСОБА_1 , який прибув з Управління поліції охорони у Вінницькій області, було призначено для проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Київській області з 30.09.2016. Тобто до зазначеної дати він проходив службу та отримував грошове забезпечення в Управлінні поліції охорони у Вінницькій області, а Головне управління не є розпорядником інформації про розмір грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 за вказаний період. Відтак Головне управління Національної поліції в Київській області не в змозі здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 29.09.2016 з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо періоду з 30.09.2016 по 31.08.2018, то станом на день призначення ОСОБА_1 на посаду в Головному управлінні з 30.09.2016 йому була встановлена вислуга років, яка дає право на встановлення надбавки за стаж служби та надання додаткової оплачуваної відпуски 21 рік 11 місяців 09 днів. Відповідно до додатку 11 "Розміри надбавки за стаж служби в поліції" до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі Постанова № 988) стаж служби від 19 до 20 років відповідає розміру надбавки за стаж служби в поліції 40 відсотків, яка нараховувалась і виплачувалась ОСОБА_1 у вказаному розмірі з дня його призначення на посаду в Головному управлінні.

21.10.2016 у ОСОБА_1 змінились умови для нарахування та виплати надбавки за стаж служби в поліції з 40 відсотків на 45 відсотків (стаж від 22 до 25 років) та, відповідно, з 21.10.2016 йому нараховувалась і виплачувалась надбавка за стаж служби в поліції у розмірі 45 відсотків.

Відповідно до наказу Головного управління від 31.08.2018 № 446 о/с станом на день звільнення зі служби в поліції стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складав 15 років 11 місяців 16 днів (за виключенням стажу служби в податковій міліції з 17.02.1997 по 28.01.2005).

Відповідно до додатку 11 до Постанови № 988 стаж служби від 13 до 16 років відповідає розміру надбавки за стаж служби в поліції 30 відсотків. У вересні 2018 року ОСОБА_1 було здійснено перерахунок його грошового забезпечення за серпень 2018 року з урахуванням вислуги років 15 років 11 місяців 16 днів (надбавка за стаж служби в поліції у розмірі 30 відсотків). Тобто в період проходження ОСОБА_1 служби в Головному управлінні з 30.09.2016 по 31.07.2018 грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось йому з урахуванням стажу служби в податковій міліції з 17.02.1997 по 28.01.2005 в розмірах 40 відсотків за період з 30.09.2016 по 20.10.2016 та 45 відсотків з 21.10.2016 по 31.07.2018, та для здійснення перерахунку грошового забезпечення за вказаний період підстав немає.

Після встановлення ОСОБА_1 вислуги років в поліції, яка дає право на встановлення надбавки за стаж служби та надання додаткової оплачуваної відпуски станом на 31.08.2018, що склала 23 роки 11 місяців 01 день шляхом внесення часткової зміни наказом Головного управління від 09.06.2023 № 123 о/с до пункту наказу Головного управління від 31.08.2018 № 446 о/с у частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , яким текст: "стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 15 років 11 місяців 16 днів" викладено в редакції: "стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 23 роки 11 місяців 01 день" та після надходження коштів від розпорядника коштів вищого рівня в грудні 2024 року на виконання рішення суду Головним управлінням було здійснено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2018 року в розмірі 1 458,47 грн та перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням внесених змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 та встановлення йому вислуги років станом на 31.08.2018 в розмірі 10 938,68 грн. Після утримання обов`язкових податків та зборів грошове забезпечення та одноразова грошова допомога нараховані з урахуванням здійсненого перерахунку була виплачена ОСОБА_1 15.12.2024 в загальній сумі 11 777,29 грн шляхом зарахування коштів на особистий картковий рахунок, відкритий у банківській установі.

Також на виконання рішення суду довідку від 04.07.2025 № 412 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в податковій міліції було направлено до сектору з питань пенсійного забезпечення Головного управління для подальшого направлення її до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт про виконання судового рішення, суд при вирішенні питання про його прийняття керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

За змістом положень частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються статтею 382-3 КАС України.

Так, частинами першою, другою зазначеної статті визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина до Державного бюджету України.

Водночас за правилами, передбаченими абзацом 2 частини п`ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Також відповідно до положень частини десятої, одинадцятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Аналіз поданого відповідачем звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 120/15104/23 та доданих до нього документів не дає суду підстав дійти висновку щодо невиконання відповідачем зазначеного судового рішення з урахуванням доводів, наведених у заяві про встановленого судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

Також суд бере до уваги, що після подання звіту відповідачем, будь-яких заперечень щодо цього від заявника не надходило.

Відтак суд приходить до переконання про відсутність перешкод для прийняття звіту Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.07.2025, що однак не позбавляє позивача (його представника) права повторно звернутися до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення, із зазначенням відповідного обґрунтування щодо невиконаної, на його думку, частини судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 381-1, 382, 382-2, 382-3 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Головного управління Національної поліції в Київській області від 08 липня 2025 року за вх. № 43513 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року року в адміністративній справі № 120/15104/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена 14.08.2025.

Суддя Сало Павло Ігорович