Ухвала суду № 129517161, 14.08.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12491/25

Провадження № 2-з/357/53/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Плаксія Романа Володимировича про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року адвокат Плаксій Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Дерун Анатолій Андрійович, приватне підприємство «Виробничо-комерційна організація «Еталон» про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 року головуючим по справі визначено суддю Кошель Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Одночасно з позовною заявою представник позивача адвокат Плаксій Р.В. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив з метою забезпечення позову, заборонити відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3220488600:04:006:0038, яка належить ОСОБА_2 . Заява мотивована тим, що Приватним нотаріусом Деруном Анатолієм Андрійовичем було заведено спадкову справу щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . 12 червня 2023 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1298 на земельну ділянку площею 1,79 га з кадастровим номером 3220488600:04:006:0038, призначена для введення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 09.12.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 7997147. ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини. Однак рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2024 року по справі № 357/11223/23 визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , протягом трьох місяця з дня набрання рішення законної сили. ОСОБА_1 протягом строку визначеного судом подала приватному нотаріусу Деруну А.А. заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Приватний нотаріус Дерун А.А. повідомив ОСОБА_2 про необхідність внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 червня 2023 року № 1298, проте останній відмовився від внесення цих змін. Оскільки згоди щодо зміни свідоцтва про право на спадщину досягнуто між спадкоємцями не було, тобто є місце спір про це право, тому питання про перерозподіл спадщини може бути вирішено лише судом, тому разом з поданням цієї заяви подається до суду позов про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Предмет позову: (1) внести зміни до свідоцтва про право на спадщину № 1298, виданого 12 червня 2023 року приватним нотаріусом Деруном Анатолієм Андрійовичем, в межах спадкової справи № 31/2023, зазначивши, що частка ОСОБА_2 у спадщині після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 1/2; (2) внести зміни до свідоцтва про право на спадщину № 1298, виданого 12 червня 2023 року приватним нотаріусом Деруном Анатолієм Андрійовичем, в межах спадкової справи № 31/2023, зазначивши, що частка ОСОБА_1 у спадщині після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 1/2. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488600:04:006:0038 зареєстровано за ОСОБА_2 . Оскільки на спірну земельну ділянку жодних обтяжень не накладено, тому ОСОБА_2 має об`єктивну можливість в будь-який момент відчужити вказане майно. Отже, на даний час існує реальна загроза відчуження спірної земельної ділянки третім особам, яка може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а незабезпечення позовних вимог на даній стадії розгляду справи може ускладнити подальший розгляд справи по суті, та може позбавити позивача на ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Враховуючи, що предметом позову є перерозподіл спадщини на спірну земельну ділянку, то таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2025 р. матеріали заяви про забезпечення позову були передані судді Кошеллю Б.І. для розгляду.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Порушуючи питання про забезпечення позову у вказаний у заяві спосіб, заявник послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на приписи статті 2 ЦПК України слід підкреслити, що сутність захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб полягає у спрямуванні цього захисту в першу чергу на відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як заборона відчуження земельної ділянки передбачений нормами чинного законодавства, відповідає предмету позову, співмірний із заявленими вимогами та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи.

Верховний Суд у Постанові № 643/12369/19 від 19.02.2021 року роз`яснив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Крім того, правова позиція Верховного Суду України підтверджує необхідність при застосуванні такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно конкретизувати його дію, тобто вказувати саме про заборону на відчуження, що повинно виключити можливість обмеження права користування нерухомим майном у повному обсязі.

Тим самим застосування такого арешту у вигляді заборони на відчуження стосуватиметься конкретного нерухомого майна і поширюватиметься не лише на відповідача, а й усіх «причетних» до його можливого відчуження суб`єктів.

Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку, заборонивши їх відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому, суддя вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488600:04:006:0038, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Плаксія Романа Володимировича про забезпечення позову, - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488600:04:006:0038, заборонивши їх відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії на нерухоме майно.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити учасникам справи та уповноваженим органам для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Заінтересовані особи: Приватний нотаріус Дерун Анатолій Андрійович; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Приватне підприємство «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ЕТАЛОН»; адреса: вул. Набережна, буд. 3, с. Скребиші, Білоцерківський район, Київська обл., 09136; ЄДРПОУ: 20580703.

Суддя Б. І. Кошель