Ухвала суду № 129514604, 30.07.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2695/25

Провадження № 1-кп/202/1104/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025042210000255 від 13.02.2025 року у відношенні,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше судимий, останній раз 20 грудня 2024 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження №12025042210000255 від 13.02.2025 року у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурором було подано клопотання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування свого клопотання прокурор вказує, що ризики, які було враховано при обранні, продовжують існувати. Обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, може переховуватись від органів слідства та суду, продовжити злочинну діяльність, разом з тим вказує, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є недопустимим у даному випадку, з огляду і на те, що виключний запобіжний захід доводить свою дієвість, розмір застави вважає за необхідне залишити раніше обраний.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників провадження щодо можливості призначення судового засідання та продовження запобіжного заходу, суд дійшов наступних висновків.

Кримінальне провадження підсудне Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

Підстав для закриття провадження на підставі п. п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України не має.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Судом визначено перелік осіб, що братимуть участь в судовому засіданні.

Заперечень від учасників судового провадження про здійснення судового розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні та щодо складу осіб, які братимуть участь у ньому не надійшло.

Питання, пов`язані з підготовкою справи до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, враховуючи всі обставини справи та особу обвинуваченого, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу обвинуваченого невдовзі закінчується а судовий розгляд за кримінального провадження не завершено, з метою забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, виникає необхідність у продовженні строків тримання під вартою.

Перевіривши з урахуванням доводів клопотання прокурора наявні матеріали, суд приходить до висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які зумовлюють продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою.

Вказане узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

Як вбачається з наданих матеріалів, небезпідставність обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою для застосування запобіжного заходу мірою підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованого правопорушення, що у свою чергу підлягає встановленню в процесі судового розгляду даної справи.

Так, в обґрунтування продовження строку застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, що підтверджується, тим що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання до 8 років позбавлення волі, в зв`язку з чим, наслідки та ризик втечі можуть бути визнані не менш небезпечними ніж імовірне покарання.

Разом з тим ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, може стати наслідком втечі обвинуваченого, та вірогідне ухилення від військової служби, що буде мати наслідки вчинення інших злочинів.

Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_4 під вартою, суд вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування виключного запобіжного заходу, який доводить свою дієвість.

Крім того, судом визнається неможливим визначення розміру застави з огляду на тяжкість вчиненого злочину та наявність підтверджених ризиків, а також з огляду на безальтернативність застосування виключного запобіжного заходу до військовослужбовців у період військового стану.

Таким чином, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам в даному випадку можливо виключно шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 177, 183 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити застосування до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком, до 28 вересня 2025 року, без визначення застави.

Обвинуваченого ОСОБА_4 утримувати у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1