Рішення № 129513459, 13.08.2025, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/117/25

Провадження №2/603/110/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 серпня 2025 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором №27.06.2024-100000016 від 27.06.2024 року в розмірі 11 892,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що 27.06.2024 року із відповідачем укладено кредитний договір № 27.06.2024-100000016. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 надано кредит у сумі 4 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 27.06.2024 року, строком на 98 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії відповідно до умов договору. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Станом на 06.03.2025 року внаслідок порушення умов договору та неповернення суми кредиту у ОСОБА_1 наявна заборгованість на загальну суму 11892,00 грн, з яких 4000,00 грн тіло кредиту, 5292,00грн проценти, 600,00 грн комісія, 2000,00 грн неустойка. Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40грн.

Представник позивача Пилипчук А. С. в судове засідання не з`явилася, разом з позовом заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 належним чиномповідомлений продату,час тамісце розглядусправи,повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки, до початку розгляду справи по суті не подав відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 13.08.2025року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Судом встановлено такі обставини.

27.06.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) шляхом акцептування відповідачем пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), а також заявки кредитного договору (кредитної лінії), в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е491 укладено кредитний договір №27.06.2024-100000016.

Зі змісту п. п. 2.1-2.2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) від 27.06.2024 року видно, що зазначений електронний кредитний договір укладається кредитодавцем і позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п. 3.1 пропозиції про укладення вищевказаного кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію.

Згідно з п. 3.2 вказаної пропозиції кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктами 3.3-3.3.7 оферти передбачено, що дата надання кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною цієї оферти.

Так, у п. п. 1-9 заявки сторони визначили суму кредиту 4 000,00 грн, строк, на який надається кредит 98 днів з дати його надання (27.06.2024 року), дату повернення (виплати) кредиту 02.10.2024 року, фіксовану незмінну процентну ставку в розмірі 1,35 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 15 % від суми кредиту, тобто 600,00грн, а також графік платежів за договором.

Окрім того, п. 13 заявки передбачено сплату неустойки у розмірі 40,00грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту визначено сторонами шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-36ХХ-XXXX-1107.

В абз. 6 заявки також зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за цим та наступними договорами 5169-36ХХ-XXXX-1107.

Згідно з абз. 3 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 27.06.2024-100000016 (кредитної лінії) ОСОБА_1 підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) вищевказану пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №27.06.2024-100000016 від 27.06.2024 року, з якими він попередньо уважно ознайомився.

На підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 4000,00 грн до позовної заяви долучено копію квитанції про електронний переказ коштів АТ КБ "Приватбанк" LiqРау від 27.06.2024 року про здійснення платежу за № 2481399780 в сумі 4000,00 грн на рахунок НОМЕР_1 *07, призначення - видача за договором кредиту № 27.06.2024-100000016.

Окрім того, до позовної заяви долучено скриншот із сайту Національного банку України щодо здійснення ідентифікації ОСОБА_1 за допомогою системи BankID.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом загальна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 27.06.2024-100000016 від 27.06.2024року становить 11892,00 грн, з яких 4000,00 грн основний борг, 5292,00грн проценти, 600,00 грн комісія, 2000,00 грн неустойка. Зазначено, що проценти нараховані за період з 27.06.2024 року по 02.10.2024 року.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1729/2203 від 29.04.2025 року ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу 25.06.2020 року у військову частину НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 1180 від 13.05.2025 року відповідач перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 09.10.2020 року.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 3/12/10-1784-2025 від 04.08.2025 року ОСОБА_1 04.04.2025 року самовільно залишив територію тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 і виключений з усіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 103 від 05.04.2025 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27.06.2024 року сторони в електронній формі уклали кредитний договір, на підставі якого позивач ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідач ОСОБА_1 отримав надані позивачем кошти, проте належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, чим допустив заборгованість.

Водночас, визначаючись із розміром заборгованості, яка підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь ТОВ«Споживчий центр», суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Національну гвардію України» військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.08.2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VII, з 18.03.2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Окрім того, визначаючись із стягненням на користь ТОВ«Споживчий центр» заявленого розміру неустойки, суд звертає увагу на таке.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 року у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі №334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (п.69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі №706/68/23, від 12.02.2025 року № 758/5318/23, згідно з якими тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована кредитодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Відтак судом встановлено, що відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 27.06.2024-100000016 від 27.06.2024 року до заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, серед іншого, включено 5 292,00 грн заборгованості за процентами і 2000,00грн неустойки. ОСОБА_1 перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 09.10.2020 року до 04.04.2025 року. Отже, на дату укладення кредитного договору та нарахування процентів і неустойки на відповідача поширювалися пільги, передбачені п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей». Окрім того, сума неустойки нарахована ТОВ «Споживчий центр» у період дії в Україні воєнного стану. Відтак відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь позивача процентів за договором та неустойки.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що суду не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, із ОСОБА_1 на користь ТОВ«Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №27.06.2024-100000016 від 27.06.2024 року в розмірі 4600,00 грн, з яких 4000,00 грн основний борг (заборгованість за тілом кредиту), 600,00 грн заборгованість за комісією.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 937,02 грн сплаченого судового збору (4600,00 грн * 2422,40 грн / 11892,00 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 526, 610, 611, 626, 628, 638, 1050, 1054, 1055, 1056-1, п.18Прикінцевих таперехідних положень ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитнимдоговором №27.06.2024-100000016 від 27.06.2024 року в розмірі 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн 00коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 937 (дев`ятсот тридцять сім) грн 02 (дві) коп сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. М. Галіян