Рішення № 129504064, 12.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року Справа № 160/15027/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 12774985/45286029 від 22 квітня 2025 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 31 березня 2025 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати виписану Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (ЄДРПОУ 45286029) податкову накладну № 1 від 31 березня 2025 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних фактичною датою її подання на реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до контролюючого органу були подані достатні первинні документи та пояснення, які підтверджували та розкривали суть і зміст господарських операцій, на виконання яких складена податкова накладна, однак без належних на те підстав не були враховані при винесенні рішення про відмову у реєстрації ПН. Рішення комісії про зупинення реєстрації та про відмову у реєстрації податкової накладної не відповідають положенню статті 2 КАС України щодо обгрунтованості та повноти.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Згідно наданих відповідачами відзивів, відповідачі позовні вимоги не визнають, просять відмовити у їх задоволенні, зазначають, що Комісія Головного управління ДПС у Дніпропетровській області діяла виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами, у межах повноважень наданих чинним законодавством. Оскаржувані рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства, на основі тих матеріалів, що були надані позивачем, саме тому останні є законними та обґрунтованими, а підстави для їх скасування та задоволення позову - відсутні.

Зокрема, відповідач 1 зазначив, що відповідно до форми, наведеної у Додатку 2 до Порядку №520, у вищевказаному Повідомленні від 29.10.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області зазначено, які саме додаткові первинні документи необхідно додати ТОВ «СЕЙЛТАБ» для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкових накладних, а саме: копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, зокрема проставлено відмітки у таких графах: - первинних документів щодо постачання/придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунків-фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, а саме первинних документів щодо: - придбання товарів; інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / - розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, в додатковій інформації зазначено: формування реєстраційного ліміту за рахунок придбання товарів не пов`язаних з діяльністю. Надати пояснення щодо придбання плівки ПЕТ. Яким чином вона буде використана у послугах з підтримки асортименту товару.

Відповідач 1 зазначив, що позивачем взагалі не було надано додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній №1 від 31.03.2025 реєстрацію якої зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення від 11.04.2025,у межах термінів визначених пунктом 9 Порядку № 520. Ця обставина, з урахування положень порядку №520 є самостійною підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 31.03.2025.

Відповідач 2 у відзиві також вказав, що в разі ухвалення рішення про зобов`язання податковий орган зареєструвати податкові накладні, суд фактично візьме на себе повноваження суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд пояснень та документів, здійснення автоматичної перевірки податкових накладних та/або розрахунку коригування в ЄРПН. Таким чином, реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач вказав, що наданий відповідачем відзив не містять в собі заперечень підтверджених належними та допустимими доказами, які спростовували б доводи викладені у позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі № 160/15027/25.

14.07.2025 позивач звернувся до суду з клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.

18.07.2025 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» докази подання до контролюючого органу пояснень та всіх доданих до них документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній № 1 від 31 березня 2025 року.

04.08.2025 та 08.08.2025 на виконання ухвали суду позивачем надані відповідні докази та пояснення.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» зареєстровано у встановленому порядку як юридична особа та перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість з 24 березня 2025 року. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності підприємства є: 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. 62.80 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки 46.90 Інші види оптової торгівлі

01 січня 2025 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» (замовник) укладено договір про надання послуг № 1-000020020. Відповідно до положень п.1.1. Договору, Виконавець зобов`язується надати Замовнику комплекс маркетингових послуг щодо тютюнових виробів та іншої продукції групи компаній JTI, реалізація яких в Україні забезпечується замовником (надалі - Продукція), відповідно до переліку, умов, визначених у Договорі та Додатках/Додаткових угодах до Договору, або іншим чином визначених умов, переліку (у відповідності до умов цього Договору, Додатків до нього), та, за необхідності, інші послуги в порядку та на умовах, визначених у Додатку (ах) до цього Договору (надалі Торгівельні точки або Точки), замовник, у свою чергу, зобов`язується прийняти Послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Послуги за Договором надаються лише за умови наявності у відповідній Торгівельній точці чинної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, виданої у встановленому законодавством порядку компетентним органом державної влади України, за умови, що перелік Продукції за даним Договором включає тютюнові вироби (п.1.2. Договору).

Загальна вартість (ціна) Послуг, передбачених розділом 1 Договору, становить суму вартості (ціни) всіх послуг , наданих та сплачених за Актами приймання-передачі Послуг у порядку, визначеному Договором та Додатками до цього (п. 2.2. Договору).

Послуги приймаються Замовником за періоди, визначені у відповідному Додатку, шляхом підписання акту приймання-передачі послуг, наданого виконавцем. Якщо послуги за відповідний період надання послуг були надані не в повному обсязі, то оплаті підлягає фактично наданий обсяг послуг.

Якщо інше не передбачене відповідним Додатком до Договору, оплата наданих послуг здійснюється протягом 2-х місяців після закінчення відповідного періоду надання послуг, але не раніше, ніж через 25 календарних днів після підписання.

Сторонами відповідного Акту, за умови надання документів, передбачених п. 2.4. договору (п.2.3. Договору).

Додатковою угодою № 1 до Договору сторонами погоджено перелік торгівельних точок виконавця, асортимент продукції та план розміщення продукції.

Сторонами 31 березня 2025 року погоджено та підписано акт приймання-передачі послуг № 1 яким засвідчено надання послуг з підтримки асортименту на суму 42 840, 00 грн. з ПДВ.

За результатами цієї господарської операції ТОВ «Сейлтаб» оформлена податкова накладна № 1 від 31 березня 2025 року та направлена на реєстрацію.

Відповідно до Квитанції від 09.04.2025, ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. згідно копії Квитанції від 09 квітня 2025 року, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрацію вказаної податкової накладної було зупинено з підстав того, що обсяг постачання товару/послуги 82.99, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та підприємству було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

09.04.2025 позивач надав відповідачу повідомлення про надання пояснень та документів щодо податкової накладної від 31.03.2025 №1, реєстрацію, якої зупинено, що підтверджується наданим відповідачем скріншотом екрану монітора з аналітичної бази ДПС України та наданими на вимогу суду позивачем доказами про направлення документів 09.04.2025 у довільній формі через електронний кабінет платника податків.

11.04.2025 позивачу в електронному вигляді надійшло Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень № 12740537/45286029, а саме: копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, придбання товарів, інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На це повідомлення позивач не відповів.

За результатами розгляду документів, Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняла Рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2025 №12774985/45286029, згідно якого відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.03.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Позивач оскаржив це рішення в адміністративному порядку, але рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №18660/45286029/2 від 30.04.2025 залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2025 №12774985/45286029 - без змін.

Не погодившись із рішеннями комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної від 31.03.2025 №1 позивач звернувся за судовим захистом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Як передбачено пунктом 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

За змістом пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.

Додатком № 3 до Порядку №1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до пункту 1 якого, обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування (зокрема обсягом постачання за операціями з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність), зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за №1245/34216; надалі - Порядок №520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно із пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Відповідно до пунктів 9 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Верховний Суд неодноразово висловлював висновки у питаннях застосування положень Порядку № 520 та Порядку № 1165.

Так, у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Також, у постанові від 27 квітня 2023 року справі № 460/8040/20 Верховним Судом висловлено позицію про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подані платником податку.

У цій справі судом встановлено, що згідно із квитанціями від 09.04.2025 реєстрацію податкової накладної №1 від 31.03.2025 було зупинено з таких підстав: обсяг постачання товару/послуги 82.99, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запроновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів /послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі),достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі).

Позивач, разом з поясненнями від 09.04.2025 надав контролюючому органу: договір оренди №8 від 02.04.2024, Ліцензії № 04080311202405185 від 21.08.2024, №04610311202405246 від 20.08.2024, Договір № 722-24ДП від 27.08.2024, видаткові накладні б/н від 01.01.2025, від 01.02.2025, від 01.03.2025, Договір № 4293-ДП24 від 26.08.2024, виписки банку б/н від 01.01.2025, від 01.02.2025, від 01.03.2025.

Згідно повідомлення контролюючого органу від 11.04.2025, позивачу запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, придбання товарів інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В матеріалах справи відсутні докази надання позивачем документів на повідомлення контролюючого органу від 11.04.2025. разом з тим, суд погоджується з тим, що надані 09.04.2025 позивачем документи є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарських операцій.

Суд наголошує на тому, що позивачем було здійснено господарську операцію щодо наданні специфічних послуг маркетингові послуги щодо тютюнових виробів. Тому, з огляду на специфіку такої операції, суд вважає, що позивачем подано достатньо документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції відповідно до договору наданні послуг 1-000020020 від 01.01.2025.

Крім того, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20.

З огляду на викладене, суд зазначає, що, приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності, а подані позивачем документи для реєстрації спірних податкових накладних підтверджують зазначені у них дані та є достатніми для прийняття рішень про їх реєстрацію в ЄРПН.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган не довів правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірних податкових накладних, тому оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкової накладної підлягають скасуванню.

При цьому, суд вважає, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2025 року у справі №140/32696/23, на яку посилається відповідач не є застосовною у цій справі, оскільки у справі №140/32693/23 реєстрацію податкових накладних зупинено з посиланням на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

До того ж судами у справі №140/32693/23 встановлено, що контролюючим органом направлено на адресу платника податків повідомлення про надання додаткових пояснень та документів, де у графі «Додаткова інформація» зазначені конкретні документи, які необхідно надати платнику податків.

Розглядаючи цю справу Верховний Суд сформував такий правовий висновок: «якщо за результатами розгляду письмових пояснень та копій документів, наданих платником податків внаслідок отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, комісія регіонального рівня дійде висновку, що таких пояснень і документів недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, вона направляє платнику податків Повідомлення, в якому зазначає конкретний перелік документів та інформації, які слід надати. Протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення, платник податків може скористатися правом на подання додаткових пояснень та копій документів згідно із змістом Повідомлення. Якщо платник податків не скористався таким правом, то комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН».

Пов`язуючи такий правовий висновок, із обставинами справи №140/32693/23, Верховний Суд вказав, що з установлених у цій справі судами обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування Порядку № 520 (в редакції, чинній з 08 березня 2023 року) слідує, що податковий орган, проаналізувавши надані позивачем пояснення і документи, але не знайшовши підстав для прийняття рішення про реєстрацію відповідних ПН в ЄРПН, забезпечив позивачу право на подання додаткових пояснень та документів щодо більшості податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено. Зміст Повідомлень свідчить, що шляхом проставлення відмітки у відповідній графі та заповнення графи «Додаткова інформація» податковий орган повідомив позивача про те, яких саме документів йому не вистачає для остаточного вирішення питання про реєстрацію / відмову в реєстрації спірних податкових накладних, а також повідомив про наслідки ненадання додаткових пояснень і документів протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Тобто, як вже наголошувалось, контролюючим органом у цій справі у повідомленні про надання додаткових пояснень та документів визначені конкретні документи. Яких саме не вистачає для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної.

Разом з тим, з обставин цієї справи вбачається, що контролюючим органом у повідомленні від 11.04.2025 про надання додаткових документів зазначено про необхідність надання копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, придбання товарів, інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд не вважає таке формулювання конкретно визначеним переліком документів, з огляді на загальні посилання відповідача шляхом проставлення відповідних знаків навпроти законодавчо визначеного переліку документів.

До того ж, позивачем надавались маркетингові послуги, а відповідач просив надати первинні документи, що стосуються, зокрема, і поставки/придбання товару, навантаження розвантаження, транспортування тощо.

Стосовно вимог про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, слід зазначити таке.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України обов`язок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних покладений на платника податків.

В той же час суд зауважує, що наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

За приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.

У справі, яка розглядається, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної №1 від 31.03.2025, суд не встановив.

За змістом частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою захисту та відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з метою дотримання судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну№1 від 31.03.2025, датою її фактичного подання.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За умовами частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до суду засобами підсистеми Електронний суд із однією вимогою немайнового характеру.

До позовної заяви долучено квитанцію про сплату №444 від 22.05.2025, за якою сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, належна до сплати сума судового збору за подачу даного позову є 2422,40 грн (3028* 0,8).

Суд роз`яснює позивачу, що надмірно сплачена сума судового збору може бути повернута, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, з урахуванням висновків суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в рівних частинах.

Щодо витрат на правничу допомогу.

14.07.2025 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, у розмірі 4000,00 грн.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено, що договором про надання правової допомоги № 258 від 21 травня 2025 року, передбачено, що під юридичними послугами в рамках цього договору Сторони розуміють представництво інтересів Клієнта в усіх судових інстанціях та іншу правову допомогу з оскарженням рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 12774985/45286029 від 22 квітня 2025 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 31 березня 2025 року (п. 1.2 договору).

Пунктом 4.3. Договору про надання правової допомоги № 258 від 21 травня 2025 року сторонами погоджено наступну вартість послуг за договором: - підготовка позовної заяви щодо оскарження рішення комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 12774985/45286029 від 22 квітня 2025 року та заяв по суті спору в рамках розгляду судової справи 4 000, 00 грн.; - представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (підготовка заяв по суті спору та заяв процесуального характеру) 2 000, 00 грн. представництво інтересів Клієнта в суді касаційної інстанції (підготовка заяв по суті спору та заяв процесуального характеру) 2 000, 00 грн.

Згідно акту приймання- передачі юридичних послуг за цим договором від 19.06.2025, консультант (Адвокатське бюро «Воронова Юрія Вікторовича») надав, а клієнт (ТОВ «Сейлтаб») прийняв та зобов`язується оплатити юридичні послуги пов`язані з підготовкою позовної заяви щодо оскарження рішення комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 12774985/45286029 від 22 квітня 2025 року та заяв по суті спору в рамках розгляду судової справи № 160/15027/25. Вартість наданих послуг сторонами погоджено в порядку та розмірах встановлених п. 4.3. Договору про надання правової допомоги № 258 від 21 травня 2025 року і складає 4 000(чотири тисячі) грн.

На підставі рахунку №2 віл 19.06.2025, клієнтом сплачено на користь консультанта 4000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №485 від 19.06.2025.

Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Судом наголошується, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач -1 у заяві від 17.07.2025 заперечує проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу, та зазначає, що з наданих позивачем до суду документів неможливо визначити обсяг наданих позивачу послуг і виконаних адвокатом робіт, оскільки надані позивачем суду докази не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також, відповідач-1 звернув увагу суду на те, що позов подано позивачем в електронному вигляді через систему «Електронний Суд», тобто без виготовлення копій даної позовної заяви. Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 про відкриття провадження у справі №160/15027/25 вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Отже, розгляд даної справи не пов`язаний із безпосередньою участю представника позивача в судовому засіданні, та не передбачає витрачання часу останнього на прибуття до зали суду. Крім того, практика розгляду категорії справ, подібних до даної справи, що сформована Верховним Судом та судами апеляційної інстанції, та типовість предмету спору, дає можливість для значного скорочення часу при складанні позовних заяв по даній категорії справ.

Як наслідок, відповідач вважає, що розмір зазначених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. у даній справі не є співмірним зі складністю даної справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Отже, в даному випадку позивачем не доведено, що вказаний у позові гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час на підготовку до розгляду даної справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справі, судом враховано наступне.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому також необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує, що спірні правовідносини в цій справі є поширеними, судова практика та законодавства є послідовними, в силу чого формування правової позиції по справі не потребувало значних інтелектуальних зусиль та витрат часу.

Разом з тим, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Також суд зауважує, що норма 134 КАС України яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в даному випадку не застосовується, оскільки в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, зокрема, представником позивача складена та підписана позовна заява з додатками та відповідь на відзив, а також всі копії документів завірені представником позивача з дотриманням положень статті 94 КАС.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є доведеними, наявні документи на підтвердження надання такої допомоги та витрати на професійну правничу допомогу є співмірними з урахуванням складності справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідна правова позиція міститься у постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

З огляду на вказані норми, а також з огляду на висновок Верховного Суду в постанові від 15 квітня 2021 року у справі №160/6899/20 про те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, відповідно до вимог пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

Також, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у судових засіданнях адвокат участі не брав.

Разом з тим, заявлена до відшкодування сума витрат є адекватною, співмірною та достатньою, виходячи із наведених вище критеріїв. Матеріалами справи підтверджено реальне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 134, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 12774985/45286029 від 22 квітня 2025 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 31 березня 2025 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (ЄДРПОУ 45286029) податкову накладну № 1 від 31 березня 2025 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних фактичною датою її подання на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (ЄДРПОУ 45286029) 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (ЄДРПОУ 45286029) 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (ЄДРПОУ 45286029) 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (ЄДРПОУ 45286029) 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 12.08.2025 року.

Суддя Н.Є. Калугіна