Рішення № 129503854, 13.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 рокуСправа №160/15607/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" в особі представника Боднара Дениса Володимировича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 28.04.2025 року через систему "Електронний суд" позовна заява Акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" в особі представника Боднара Дениса Володимировича до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078802 від 14.05.2025 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» є автомобільним перевізником у розумінні ст.1 Закону №2344-ІІІ. Так, водієм АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» було надано уповноваженій особі відповідача усі без виключення документи, наявність котрих є обов`язковою відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема були надані наступні документи: свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу, водійське посвідчення, товарно-транспортну накладну, індивідуальну контрольну книжку водія (останній документ, до речі підтверджує дотримання водієм режиму праці та відпочинку). Важливою обставиною у даній справі є те, що автомобілі АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» не обладнані тахографами, а їх функції виконує індивідуальна контрольна книжка водія. Згідно з п. 6.3. Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Оскільки автомобілі АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» не обладнані тахографами, водії підприємства справно ведуть індивідуальні контрольні книжки. Положення № 340 визначає тахограф як обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв. У той же час, Положення № 340 допускає у якості альтернативи тахографу ведення індивідуальної контрольної книжки водія. Постановою №078802 від 14.05.2025 року адміністративно-господарський штраф на позивача накладено у рамках абзацу 3 частини. 1 ст. 60 Закону №2344-III. У відповідності до абзацу 3 частини. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В свою чергу, стаття 39 Закону № 2344-III взагалі не розповсюджується на позивача, так як містить вимоги котрі встановлюються до регулярних пасажирських перевезень, регулярних спеціальних пасажирських перевезень, нерегулярних пасажирських перевезень, перевезення пасажирів на таксі, здійснення перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, документів для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, документів на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб. АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» не займається жодним з означених видів діяльності. АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» не здійснює перевезення небезпечних вантажів, у зв`язку з чим на позивача не розповсюджується той абзац статті 48 Закону № 2344-III котрий регламентує саме транспортування небезпечних вантажів. Отже, очевидним є факт того, що АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» не порушувало ані приписи статті 39 ані приписи статті 48 або статті 60 Закону № 2344-III, оскільки відсутність тахографу на автотранспортному засобі не слід ототожнювати з відсутністю документів на підставі котрих здійснюються вантажні перевезення. У зв`язку з чим, правова позиція позивача полягає у тому, що відповідачем, при винесенні постанови №078802 від 14.05.2025 року було невірно визначено статті Закону № 2344-III, а тому є всі підстави стверджувати, що дії відповідача виходять за рамки концепції дій «у межах та у спосіб», а безпосередньо сама постанова №078802 від 14.05.2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.

27.06.2025 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 14.05.2025 №078802. Згідно копії акту, акт № АР 070619 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.04.2025, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 04.04.2025 № 001727. Під час перевірки виявлено порушення здійснення внутрішніх вантажних перевезень згідно ТТН № 204 від 07.06.2025 р. транспортним засобом повною масою більше 3,5 т. Не обладнаним контролюючим пристроєм тахограф за відсутності документів передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу н.з. НОМЕР_1 , чим порушено вимоги наказів МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р. та п. 3.3 МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р. Пояснення водія про причини порушень: З порушенням не погоджуюсь. Згідно п. 15 Порядку проведення рейдових перевірок, під час рейдових перевірок перевіряються виключно наявність документів визначених ст. 39 ЗУ «Про авто транспорт». При цьому ст. 39 і ст. 48 не містить обов`язку мати тахограф. Мною були надані усі без виключення документи, наявність котрих є обов`язковою відповідно до вимог чинного законодавства. Акт підписав» Отже, саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним. Акт проведення рейдової перевірки, який підписано водієм, містить в собі посилання на дату та номер направлення на рейдову перевірку. Направлення та графік перебуває постійно з посадовою особою Укртрансбезпеки на місці проведення перевірки. Таким чином, доводи позивача про те, що: «Направлення на рейдову перевірку посадовою особою Укртрансбезпеки надано не було, що дає підстави про його відсутність а відтак незаконності проведення рейдової перевірки. Відсутність щотижневого графіка рейдової перевірки також дає підстави стверджувати про незаконність проведення рейдової перевірки.» не підтверджені жодним належним чином та спрямовані на створення штучних підстав для скасування оскаржуваної Постанови. На виконання вимог п. 26 Порядку № 1567 Укртрансбезпека надіслала позивачу повідомлення про розгляд справи від 16.04.2025 № 33926/25/24-25 в якому зазначалося про необхідність явки на розгляд справи разом з копією акту. Повідомлення про розгляд справи, яке зареєстроване у Державній службі України з безпеки на транспорті від 28.04.2025 № 37429/25/24-25, було направлено на офіційну електронну адресу позивача otdbiss@vtorm.dp.ua, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, позивач, мав можливість бути присутнім на розгляді справи. Надсилання повідомлення на офіційну електронну адресу позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування. Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567. Позивачем не було вчинено всіх можливих дій на отримання вказаної кореспонденції, позивач мав вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Крім того, лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього. Неотримання позивачем повідомлення може свідчити про умисні дії позивача щодо неотримання і створення штучних підстав для оскарження постанови про адміністративно-господарського штрафу з підстав недотримання процедури. Отже, при розгляді справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем було дотримано процедуру належного повідомлення особи про розгляд справи, що передбачена пунктом 26 Порядку №1567. Відтак, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі. До того ж, в контексті ст.48 Закону №2344-III протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством». Отже, положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність особистої картки водія до цифрового тахографа, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Вимога про те, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв стосується інших ТЗ, які не визначені п. 6.1 Положення №340. За іншого тлумачення вимоги п. 6.1 Положення № 340 втрачають свій сенс. Відтак, визначальним для правильного розуміння вказаних вимог є який саме ТЗ експлуатується - ТЗ з повною масою понад 3,5 тонн чи інший. Оскільки транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення на момент проведення перевірки марки МАЗ номерний знак НОМЕР_1 мав повну масу (24500 кг) тобто понад 3,5 тонн, то відповідно такий безальтернативно повинен бути обладнаний діючими та повіреними тахографами, відтак у даній спірній ситуації водій повинен мати протокол повірки та адаптації тахографа. Позивач у позовній заяві навмисно зазначає стару редакцію пункту 6.3 задля введення суду в оману. В даному випадку, транспортний засіб має повну масу 24,5 тонни, а тому в обов`язковому порядку має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Саме для цього транспортного засобу не передбачена альтернатива у вигляді ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 року зазначена вище справа розподілена та 29.05.2025 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 02.06.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що Акціонерне товариство «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» (надалі - АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ», позивач) є метало заготівельним підприємством котре використовує у власній господарській діяльності вантажні автомобілі марок МАЗ та КАМАЗ.

Вказані автомобілі використовуються для перевезення брухту чорних та кольорових металів й експлуатуються у строгій відповідності до вимог чинного законодавства.

07.04.2025 року співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області було зупинено автотранспортний засіб МАЗ державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, зупинка автомобіля, зі слів співробітника Укртрансбезпеки, проводилась у рамках рейдової перевірки (перевірка на дорозі) вантажних автотранспортних засобів, при цьому жодних документів на підтвердження відповідних повноважень водієві надано не було. В свою чергу, водієм було надано перевіряючому усі без виключення документи котрі стосувались безпосередньо його, як особи що керує автомобілем, автомобіля та вантажу, що перевозиться. Зокрема водієм було надано: свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу, водійське посвідчення, товарно-транспортну накладну, індивідуальну контрольну книжку водія.

Оглянувши подані документи, а також сам автотранспортний засіб, перевіряючим було складено акт АР 070619 від 07.04.2025 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Актом зафіксовано порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», - а саме: керування автотранспортним засобом котрий не був обладнаний діючим та повіреним тахографом. В частині ж відповідальності акт містить посилання на ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», стосовно ненадання документів на тахограф. Також акт містить пояснення водія та його незгоду з інкримінованим порушенням.

20.05.2025 року АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» було отримано від Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач) постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078802 від 14.05.2025 року.

Даною постановою на позивача було накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 гривень за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи спірну постанову безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу. Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу. Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 №727).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що:

- державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3); державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4); рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших 4 об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14); рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 14.05.2025 № 078802.

Згідно копії акту, акт №АР 070619 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.04.2025, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 04.04.2025 № 001727. Під час перевірки виявлено порушення здійснення внутрішніх вантажних перевезень згідно ТТН № 204 від 07.06.2025 р. транспортним засобом повною масою більше 3,5 т. Не обладнаним контролюючим пристроєм тахограф за відсутності документів передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу н.з. НОМЕР_1 , чим порушено вимоги наказів МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р. та п. 3.3 МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р. Пояснення водія про причини порушень: З порушенням не погоджуюсь. Згідно п. 15 Порядку проведення рейдових перевірок, під час рейдових перевірок перевіряються виключно наявність документів визначених ст. 39 ЗУ «Про авто транспорт». При цьому ст. 39 і ст. 48 не містить обов`язку мати тахограф. Мною були надані усі без виключення документи, наявність котрих є обов`язковою відповідно до вимог чинного законодавства. Акт підписав»

Суд наголошує, що саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 14 Порядку рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пунктів 20-22 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Акт проведення рейдової перевірки, який підписано водієм, містить в собі посилання на дату та номер направлення на рейдову перевірку. Направлення та графік перебуває постійно з посадовою особою Укртрансбезпеки на місці проведення перевірки.

Таким чином, доводи позивача про те, що: «Направлення на рейдову перевірку посадовою особою Укртрансбезпеки надано не було, що дає підстави про його відсутність а відтак незаконності проведення рейдової перевірки. Відсутність щотижневого графіка рейдової перевірки також дає підстави стверджувати про незаконність проведення рейдової перевірки.» не підтверджені жодним належним чином та спрямовані на створення штучних підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 25-27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

На виконання вимог п. 26 Порядку № 1567 Укртрансбезпека надіслала позивачу повідомлення про розгляд справи від 16.04.2025 № 33926/25/24-25 в якому зазначалося про необхідність явки на розгляд справи разом з копією акту.

Повідомлення про розгляд справи, яке зареєстроване у Державній службі України з безпеки на транспорті від 28.04.2025 № 37429/25/24-25, було направлено на офіційну електронну адресу позивача otdbiss@vtorm.dp.ua, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, позивач, мав можливість бути присутнім на розгляді справи.

Надсилання повідомлення на офіційну електронну адресу позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування.

Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567.

Позивачем не було вчинено всіх можливих дій на отримання вказаної кореспонденції, позивач мав вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Крім того, лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції.

Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018 у справі №820/6755/16.

За наведених обставин, при розгляді справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем було дотримано процедуру належного повідомлення особи про розгляд справи, що передбачена пунктом 26 Порядку №1567.

Враховуючи наведене, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі

Згідно постанови від 01.03.2018 № 820/4810/17 Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду даної справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі №280/1426/20, правовідносини щодо надання оцінки обставинам належного повідомлення про розгляд справи, колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічний підхід до тлумачення правильності застосування пункту 26 Постанови №1567 викладено у постановах Верховного Суду у справі №240/22448/20, у справі №640/39442/21, від 06.09.2023 у справі №120/5064/22, від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.

А також у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №200/4035/23.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово давав оцінку питанням належного повідомлення порушників про розгляд справ в територіальних органах різних Центральних органів виконавчої влади в залежності від сфери порушення.

Так, у постановах Верховного Суду у справах щодо оскарження постанов про притягнення перевізників до відповідальності за порушення у сфері безпеки на транспорті та інших справах, від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, від 21.12.2023 у справі 560/11763/22, від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6 Верховний Суд напрацював такі критерії оцінки поняття «належне повідомлення про розгляд справи в територіальному органі»:

Належне повідомлення це:

- встановлення офіційного місця реєстрації особи. Така інформація є інформацією з обмеженим доступом та за спеціальним запитом може бути отримана посадовими особами державних органів. Для цього необхідно звернутися до відповідної регіональної філії ДП «Національні інформаційні системи» для отримання доступу до порталу з можливістю формування витягів;

- завчасне направлення повідомлення;

- у разі встановлення, що суб`єктом господарювання не отримано поштову кореспонденцію, Верховний Суд додатково також вважав за необхідне зазначити про те, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ПАТ «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

За обставинами даної справи, посадовими особами Укртрансбезпеки були враховані всі вищевказані умови, адже всі адміністративні процедури в Укртрансбезпеці вчасно приводяться у відповідність до правових висновків Верховного Суду.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

При цьому п. 2.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначено, що ПСТ (пункт сервісу тахографів) виконують перевірку та адаптацію тахографів дотранспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

При цьому, пунктом 2.7 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17: «54. Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. 63. З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.»

З урахуванням наведеного, суд вважає, що передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно приписів Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом

Таким чином, в контексті ст.48 Закону №2344-III протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством».

Отже, положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність особистої картки водія до цифрового тахографа, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

07 вересня 2005 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)".

Компетентним органом з виконання Угоди ЄУТР визначено Міністерство транспорту та зв`язку України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року №914.

Виконання функцій Компетентного органу з виконання Угоди ЄУТР покладено на Державну адміністрацію автомобільного транспорту, а функції робочого органу Компетентного органу - на Державне підприємство «ДержавтотрансНДІпроект» згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 03.10.2007р. № 890.

Наказом Мінтрансзв`язку від 09.09.2009р. Державтотрансадміністрації № 123 ДП "ДержавтотрансНДІпроект" визначено координатором робіт зі створення системи цифрових тахографів в Україні.

Згідно з поправкою № 5 до ЄУТР країнам - учасницям угоди, які не є членами ЄС, надано чотирьохрічний перехідний період, по закінченню якого з 16 червня 2010 року усі транспортні засоби, які підпадають під дію ЄУТР та які уперше вводяться в експлуатацію, повинні бути обладнані тільки цифровими тахографами і водії мають застосовувати електронні картки до них.

З цієї ж дати електронні картки мають застосовуватися також для цифрових тахографів, встановлених на транспортних засобах, що введені в експлуатацію до 16 червня 2010 року.

Транспортні засоби, обладнані електромеханічними аналоговими тахографами, які були введені в експлуатацію, зможуть експлуатуватись і надалі, за виключенням обставин, якщо тахограф ремонту не підлягає.

Перехідний період для впровадження системи цифрового тахографа відповідно до угоди ЄУТР розпочався 16 червня 2006 року і закінчувався 16 червня 2010 року. Під час цього, періоду експлуатація транспортного засобу, на якому встановлений цифровий тахограф можлива без використання картки водія (згідно роздруківок).

07.06.2010 обов`язковість використання та встановлення тахографів визначено також і для внутрішніх перевезень, а саме Міністерством транспорту та зв`язку України прийнято наказ № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», відповідно до якого Державній службі України з безпеки на транспорті наказано забезпечити й здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом; неухильне дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення заходів державного контролю на автомобільному транспорті та здійснення планових, позапланових і рейдових перевірок виключно в межах переліку питань, визначених Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п.1.2 - 1.4. Положення - це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Крім того, те, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241) розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), означає, що зазначена Інструкція ґрунтується на міжнародних нормах і стандартах перевезень, а не те, що Інструкція застосовується лише щодо міжнародних перевезень.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010р. (далі - Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

При цьому документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. До цих інших документів відноситься протокол перевірки тахографа, оскільки наявність цифрового тахографа чітко передбачено законом. Отже, перевірка його наявності входить до процедури рейдової перевірки і є законною.

Так, Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 12 грудня 2024 року по справі № 560/4945/24 зазначає: «В свою чергу, позивач та суд першої інстанції здійснюють посилання на пункт 6.3 Положення №340, зазначивши, що за наявності у водія індивідуальної контрольної книжки водія, перевізник вправі не обладнувати транспортний засіб тахографом.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції та доводи позивача в цій частині помилковими, оскільки, як вбачається з вимог законодавства, а саме п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Маса транспортного засобу марки КАМАЗ-45143-012-15, реєстраційний номер НОМЕР_2 / NE FAZ-8560-82-02, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає понад 3,5 т (а.с.44).

В свою чергу, вимога п.6.1 Положення №340 є імперативною, і її невиконання позивачем не повинно звільняти його від відповідальності, навіть у разі наявності у водія індивідуальної контрольної книжки водія, за умови, що транспортний засіб підпадає під вимоги п.6.1 Положення №340.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що якби законодавець передбачав певні альтернативи вимогам визначеним в п.6.1 Положення №340, то такі альтернативи були б зазначені саме в п.6.1 Положення №340. В свою чергу, структурно інформацію щодо того, що водій ТЗ, який не обладнаний тахографом, має вести індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, зазначено в іншому пункті, а саме п.6.3 Положення №340. Тобто, вказаний пункт структурно має застосовуватись саме до водіїв ТЗ, які не підпадають під вимоги п.6.1 Положення №340, що відповідає "Духу Закону".

Аналізуючи вищевикладене та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що п.6.3 Положення №340 застосовується при невиконання імперативної норми п.6.1 Положення №340, оскільки п.6.1 Положення №340 є обов`язковим саме до вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн (в межах наявних правовідносин), а п.6.3 Положення №340 застосовується в тому випадку коли, транспортний засіб не підпадає під вимоги п.6.1 Положення №340 та не обладнаний діючим та повіреним тахографом».

Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 23 жовтня 2024 року по справі № 480/208/24 дійшов до висновку: «Разом з тим законодавцем передбачена обов`язковість обладнання тахографом деяких категорій транспортних засобів, зокрема, обладнання автобусів, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів, про що свідчить пункт 6.1. Положення № 340, який набрав чинності поетапно: для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку, передбаченому пунктом 6.1. Положення №340, ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія мати відповідні документи, які підтверджують його використання, а враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1. Положення № 340, саме для обладнання транспортних засобів для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, встановлення тахографів є обов`язком, а не правом».

П`ятий апеляційний адміністративний суд дійшов аналогічного висновку у справі 420/18839/23, вказавши в постанові від 28 жовтня 2024 року: «При цьому, колегія суддів зазначає, положення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» окремо не визначають протокол про перевірку та адаптацію тахографа у якості документу для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а лише визначають, що водій, окрім перелічених у відповідній статті документів, має мати при собі інші документи, передбачені законодавством. В свою чергу, згідно вищевикладених положень Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Тобто, відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу у водія транспортного засобу може вважатись порушенням, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». З іншого боку, апелянт зазначає, що його транспортний засіб не був обладнаний тахографом, а тому апелянт вважає, що його водій не міг мати протоколу про перевірку та адаптацію тахографа. При цьому, апелянт наголошує, що його водій вів індивідуальну контрольну книжку водія, яка відповідно до п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів є легальною альтернативою тахографу. В свою чергу, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції зроблено висновок, що Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів передбачено обов`язок, а не право для перевізників щодо обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн діючими та повіреними тахографами.

Тобто, за умови наявності обов`язку зі встановлення тахографу у перевізника, водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн мав мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне…..

В свою чергу, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.

Тому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що його водій мав право вести індивідуальну контрольну книжку водія за умови відсутності тахографу, так як вищевикладеними нормами матеріального права встановлено імперативний обов`язок зі встановлення тахографу для автомобіль з відповідними характеристиками.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення без задоволення позовних вимог, так як оскаржувана постанова є правомірною».

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв; приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, задля уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок, тобто приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

У відповідності до вимог п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.3. Положення № 340 водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Для надання оцінки, у даній спірній ситуації, вказаним пунктам Положення № 340 слід виходити з того, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами за винятком тих, які визначені п.1.4.

При цьому ТЗ з повною масою понад 3,5 тонн виділені в окрему категорію, і такі повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Альтернативи вказаним вимогам Положенням не передбачено.

Вимога про те, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв стосується інших ТЗ, які не визначені п. 6.1 Положення №340.

За іншого тлумачення вимоги п. 6.1 Положення № 340 втрачають свій сенс. Відтак, визначальним для правильного розуміння вказаних вимог є який саме ТЗ експлуатується - ТЗ з повною масою понад 3,5 тонн чи інший.

Оскільки транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення на момент проведення перевірки марки МАЗ номерний знак НОМЕР_1 мав повну масу (24500 кг) тобто понад 3,5 тонн, то відповідно такий безальтернативно повинен бути обладнаний діючими та повіреними тахографами, відтак у даній спірній ситуації водій повинен мати протокол повірки та адаптації тахографа.

Позивач наголошує, що «Згідно з п. 6.3. Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

У той же час, Положення № 340 допускає у якості альтернативи тахографу ведення індивідуальної контрольної книжки водія».

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.12.2024 № 1432 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України» внесено зміни у Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106: 3) пункт 6.3 розділу VI викласти в такій редакції: «6.3. Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф».

Таким чином, на сьогоднішній день та на день перевірки, питання необхідності обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн цілком врегульовано чинним законодавством. Альтернатива у вигляді ведення індивідуальної контрольної книжки не передбачена.

В даному випадку, транспортний засіб має повну масу 24,5 тонни, а тому в обов`язковому порядку має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Саме для цього транспортного засобу не передбачена альтернатива у вигляді ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

Позивач у позовній заяві наголошує: «Отже, очевидним є факт того, що АТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» не порушувало ані приписи статті 39 ані приписи статті 48 або статті 60 Закону № 2344-III, оскільки відсутність тахографу на автотранспортному засобі не слід ототожнювати з відсутністю документів на підставі котрих здійснюються вантажні перевезення».

По-перше, посилання позивача на ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» не є доцільним в даній справі, адже жоден індивідуальний акт відповідача не містить в собі посилання на цю статтю.

По-друге, статтею 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Статтею 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» встановлено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку, позивачем, як автомобільним перевізником, порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що призвело до застосування санкції передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Суд наголошує, що позивача притягнуто до відповідальності за відсутність документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа.

В контексті ст.48 Закону №2344-III протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу відноситься до категорії «інші документи, передбачені законодавством».

Суд вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються 8 на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом (постанова Верховного суду України № 825/1496/17 від 15.05.2019).

Відтак, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова є такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія А, № 303-А, п.29).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" в особі представника Боднара Дениса Володимировича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник